Якось скляр сказав божевільному:
– Всі божевільні б`ють вікна, а ти чомусь лінуєшся та сидиш без діла. Іди й ти бити вікна. Ти мені цим дуже допоможеш: в мене буде більше роботи.
Божевільний послухався. Він побіг до будинка скляра і, весело пританцьовуючи, кидав каміння, поки нарешті у вікнах не залишилося жодного скла.
Коли скляр повернувся додому й побачив це, він кинувся на божевільного з кулаками.
– Чого ти на мене розізлився? – спитав божевільний. – Адже ти сам сказав мені: “Іди і бий вікна”.
– Але ж я казав тобі бити вікна в інших будинках, щоб в мене було більше роботи! – з відчаєм вигукнув скляр.
– Якби я побив вікна не в твоєму будинку, – зауважив божевільний, – то господарі могли б запросити іншого скляра. А так я спокійний: ти нікого не гукатимеш і зробиш цю роботу сам.

(c) Казки народів сходу. Видавництво східної літератури, М., 1962