«Хто я? Що я роблю в цьому світі? Для чого я живу?»
Ці питання рано чи пізно постають перед молодими людьми і ми разом з ними шукаємо на них відповіді. І тут в нагоді стають уроки літератури, що є унікальним інструментом, який дозволяє пізнавати власну душу, світ та оточення.
На уроках літератури можна насолоджуватися цікавими сюжетами, захоплюватися ними. Можна досліджувати літературні прийоми, що використовують письменники, а потім навіть спробувати щось написати самостійно. А головне – можна сміливо висловлюватися й не боятися, що ти помиляєшся. Можна сперечатися та доводити власні переконання.
В 11 класі ми працюємо з середньовічним романом «Парцифаль». Та хоч він написаний ще в XII сторіччі, але проблеми та питання лунають для молодих людей доволі сучасно. Це роман про становлення молодої людини, про її шлях до головної мети життя, про випробування, які треба подолати, про вибір, який ми змушені робити кожної хвилини, про кохання, товариство, долю, філософію, поради дорослих та ще багато про що… Про те, як мати Парцифаля приховала від нього його справжнє ім’я та те, що він є нащадком королів й справжнім лицарем. В цей момент у старшокласників є домашнє завдання – дізнатися в родині історію свого імені, можливо історію родини, як пов’язані їхні імена з долею родини. Ось що вони пишуть про свої дослідження:
– «Моє ім’я має грецьке походження та означає воно «гостя», «іноземка». Чи впливає ім’я на людину та на її долю? Звісно, так. Ім’я – це не просто літери та звуки, воно пов’язує нас з нашою родиною, а також з Батьківщиною та нашим походженням». (К., 2024 р.)
 
 
– «В той момент, коли Парцифаль, ще не знаючи, ким він є, чує: «Ти Парцифаль!» – відбувається його зустріч з власною сутністю. Він отримав ім’я, а також отримав долю. Проте він ще не міг осягнути, що йому належить зробити. Він лише починає знайомитись із собою» (2022 р).
Важливою темою обговорення також стає питання: як саме ми пізнаємо світ? Чому ми інколи боїмося поставити просте питання?
– «Як часто нам доводиться надягати обладунки Червоного Лицаря, хоча в душі ми все ще дуже слабкі? Ми в гонитві за мрією! А чи за своєю? Чи не нав’язана нам вона як обов’язок честі? Ми шукаємо свій особистий Святий Грааль, та вчимося вчасно і правильно ставити запитання. На що краще спиратися: на логіку чи на досвід?.. Я залишу це як запитання». (К., 2024 р.)
– « Настанова – найвищий прояв зовнішньої волі. Вони потрібні тоді, коли своя власна воля ще не сформувалася. Власний досвід – це вже найвищий прояв власної волі людини, без зовнішнього прямого впливу. Порада – м’якіша форма зовнішньої волі, коли власна воля людини починає бути сильнішою, тоді порада вже не керує людиною, а лише спрямовує її власну волю». (Л., 2024 р.)
 
 
Так уроки літератури в 11 класі перетворюються на місце, де можна ділитися своїми думками, багато говорити та разом шукати відповіді на питання, що нас хвилюють. Про це говорять молоді люди після прочитання роману в кінці епохи:
– «Я не знала, що так прискіпливо можу щось досліджувати, будувати концепції та виводити закономірності. Я думаю, що саме «Парцифаль» та його загадки не дадуть мені спокою до кінця життя. На цій епосі ми разом зі вчителем могли досить відверто обговорювати життєві ситуації, досліджувати себе та оточення, висувати припущення, передбачення. Для мене це було цінним». (У., 2019 р.)
– «Дякую щиро за епоху. Вона змусила міркувати та ставити запитання, може не завжди вголос, але собі особисто». (К., 2024 р.)