Боротьба тепла й холоду – це як одвічне змагання дня і ночі, світла й темряви, Білобога і Чорнобога. Скільки світ стоїть, стільки вони й борються. І ніяк одне одного не здолають, бо як тільки б хтось один з них переміг – відразу б позбавилося сенсу саме поняття: добро, а чи зло. Не було б із чим порівнювати. Довкілля посіріло б, а світ без боротьби протилежностей втратив би рівновагу, завмер або ж розсипався б міріадами дрібних скалок вусебіч.

Як тільки витворився в уяві первісних людей образ Світового дерева як стрункої моделі Всесвіту, втілення ладу серед хаосу, з’явилася й система протиставлень: верх-низ, праворуч-ліворуч, прямо-криво, небо-земля, лад-безладдя, світло-темрява, зима-літо. На вершечку Світового дерева знаходиться сонце, символом якого є хрест. І цей уявний хрест ніби ділить площину довкола дерева на чотири частини, за «рухом» світила – на Схід-Південь-Захід-Північ. Це – чотири сторони світу, розподіл простору. Одночасно відбувається і поділ часу на ранок, день, вечір, ніч та, відповідно, Весну, Літо, Осінь і Зиму – теж за Сонцем. Отже, Сонце відіграє величезну роль у житті людей не лише як джерело тепла, світла й енергії, але і як світовпорядковувач. Однак життя нашого світила також нерівномірне: воно щороку то завмирає, то знов оживає. Існують чотири основні сонячні точки в році, і з ними пов’язані свята: дві точки сонцестояння – літня та зимова (Купала та Різдво) – та дві точки рівнодення – весняне й осіннє (з першою пов‘язаний Великдень). Найбільшої могуті Сонце досягає на Купала, а під Різдво робиться слабке-слабке, його навіть намагається з’їсти страховисько Корочун. Але після Різдва молоде Сонце набирає сили, «повертає на весну», світить все ясніше, будить зі сну золоту Щуку-рибу. Щука своїм хвостом розбиває кригу на річках. Вода розливається, сніг тане, Сонце сяє, і все це робиться для того, щоб швидше прийшла красуня Весна.

А діти, як завжди, з великою радістю допомагають Сонечку перемогти сердиту бабу Зиму і збудити заснулі гаї і луки: вони граються у весняні ігри, водять таночки і співають веснянки. Наприклад, такої:

Іди, зимо, та до Століна,

Приспів:
Гей, гей, та до Століна!

Бо вже ти нам надостоїла.
Іди, зимо, та й до Кучина.
Бо вже ж ти нам надокучила.
Іди, зимо, та й до Кракова.
Бо вже ж ти нам одинакова.

За тиждень до початку Великого посту починається свято Масниці (Масляна). Цього (2018) року масляний тиждень відзначатимемо з 12 по 18 лютого. Це своєрідне свято проводів Зими і всіх пов’язаних з нею неприємностей – холодів, завірюх, ожеледей. У цей день слід навеселитися так, щоб на весь піст вистачило. В одній з «масляних» пісень співається:

Масляная, от і я іду.
Загубила алу лєнту да й не знайду.
Масляную проводжаю,
Великого посту дожидаю.
Великого посту дожидаю,
протягнися, піст, як заячий хвіст.
Протягнися, піст, як заячий хвіст,
а ти, моя Масляна, воротися.
Масляная, яка ж ти нудна,
якби тебе да сім неділь, а посту одна.
Масляная, воротися,
та до Великодня протягнися.
А од Великодня та й до Петра,
а од Петра та й до тепла!

Особливо славився в останній день Масляної обряд «волочіння колодки», коли неодруженим молоді хлопцям і дівчатам чіпляли «колодку» (стрічку, квітку) й знімали тоді, коли парубок чи дівчина відкуплялись. У різні часи й у різних місцевостях України обряд цей відбувався з деякими відмінностями, однак суть лишалася однаковою: чіплянням колодки ніби осуджували тих, хто підійшов вже за віком, але досі не виконав свого обов’язку – не взяв шлюб. Вважалося, що пари, які нещодавно побралися, гарно впливають на природу – сприяють родючості землі. Хто ж не одружився – негативно впливає на поля й садки.

Гуляли в цей день і вдома, і в гостях. Основні страви на Масницю – вареники з сиром, политі сметаною. Неодружена молодь веселилася окремо. Збиралися у когось вдома, дівчата у складчину готували вареники з сиром, хлопці наймали музик. Обов’язково на галявині або на вигоні спалювали солом’яне опудало Зими – відсилали надокучливу бабу-Завірюху в потойбіччя. Хлопці в цей час влаштовували змагання, своїм молодим запалом намагалися підштовхнути лани, садки і городи до такого ж енергійного вияву своїх поки що прихованих сил.

Для мене, як і для переважної більшості мешканців сучасного міста, це свято так би і залишилося на пожовклих сторінках старої книги, якби не молодіжний гурт з київського Печерська. Виявляється, можна і зараз, у парку або ж у лісі по-справжньому відсвяткувати Масляну. І небагато для цього треба. Всього лишень трохи соломи (з якої слід зробити ляльку), трішки дрівець для вогнища, казанок і чай (вареники можна принести з дому). У великій пригоді стануть музики – скрипаль і сопілкар, тоді можна буде влаштувати танці. А коли ще й знати веснянки, то дорога традиції миттю приведе вас до святкового настрою.

Вперше опубліковано в газеті «Дитина»,
№2, 2002 р.