Зерно  

Я насінина невелика.
Від сну Творець мене покликав
На землю йти і виростати,
Щоби людей нагодувати.
Так ми прийшли на твердь земну,
Тяжку, і темну, і сумну.
Ми тут самотні між полів.
Чи справдимо, що нам Творець велів?

Селяни        

Не бійтесь, зернятка малі,
Ви не самотні на землі.
Селяни сил кладуть чимало,
Щоб насінина проростала.
Ми вмієм землю обробляти.
У нас помічників багато.
Ми маєм досвід та знання
Та друга вірного – Коня.

Кінь            

Я радо людям віддаю
Всю силу і снагу свою.
Я син степів, де вільний вітер
Колише трави, стелить квіти.
Я сам люблю, мов вітер, мчати,
Але умію й працювати.
Тягну у полі тяжкий плуг,
Бо селянин – мій щирий друг.

Усі              

Земля ще темна та сумна,
Бо хоче дихати вона.

Хробачки   

А ми, старанні хробачки,
Нариєм нірки-дірочки.
Ми під землею живемо,
Землі повітря даємо.

Усі              

А інші тварини землі до вподоби?
Що треба іще?

Корови                                     

Випасати худобу.
Де тиша колише зелену діброву,
Пасуться непоспіхом сиві корови.
Селянам своє молоко подаруєм,
А гноєм родючим поля нагодуєм.

Селяни        

Хоч сили маємо доволі,
Руками не розореш поле.
В руках майстерність треба мати,
Собі знаряддя змайструвати.
Покличмо плуги й борони,
Хай допоможуть нам вони.

Плуг           

Я розрізаю на шматки
Грубезні брили та грудки,
Я ґрунт застиглий та старий
Перегортаю догори.
Парує радісно рілля,
Селянську працю прославля.

Борона       

Я гострим пазуром деру,
Ріллю розрівнюю сиру.
Від борони не буде ран,
Пухкий та рівний стане лан.

Поле           

Селянин іде ланами
Із плугами, боронами,
Для маленького зерняти
Ліжечко приготувати.
Будуть зернятка малі
Спати у пухкій землі.

Зерно          

Земля колись була тверда та темна,
Та всі ви працювали не даремно.
Земля перемінилась дивовижно,
Для мене простелила постіль ніжно.
Спасибі вам, помічники чудові,
Тепер у землю зерна йти готові.

Селянин      

Всі працювали без упину,
Стомились люди і тварини.
І зернятку спочити треба,
А решту зробить сила неба.

Місяць        

На мене дивляться селяни,
Як я росту, а потім тану
Та повертаюся щораз.
Я людям відміряю час.

Всі              

Дощиком на поля
Небо благословля.

Дощ            

Мене городяни «негодою» лають,
А в полі селяни щиро вітають.

Вітер         

У вільнім полі повиває вітер,
Колосся колисає соковите.

Всі              

Вже сонце золоте зійшло,
Дарує світло та тепло.

Сонце         

Зернятко мале й зелене
Візьме золото від мене.
Я зернинку, ще м’яку,
І прожарю, й пропеку.

Всі              

Сонячне сяйво, дощ та вітри –
Хто вам віддячить за щедрі дари?

Жайвір       

Жайвір летить у високім безкраї,
Силам небесним подяку співає.

Зерно          

Колись для нас шляхи земні
Були самотні та сумні.
Але чимало ми знайшли
Помічників на цій землі.

Дитина      

Такі маленькі ви, зернята!

Зерно          

Ми швидко будемо зростати.
Хоч ми маленькі, як і ти,
До сонця мріємо рости.

Дитина      

А хто помагав виростати тобі?

Зерно          

Дощ, вітер, земля, небеса голубі,
Праця старанного хлібороба,
Жайвір і кінь, хробачок та корова.

Дитина      

Чому вам, зернинки, так вирости треба?
Для кого ростете?

Зерно                                                 

Для тебе! Для тебе!
Для брата й сестрички, для мами і тата
Я хліб поспішаю подарувати.