«Розумієте, містер та місіс Сміт, проблема вашої дочки в тому, що вона занадто флегматична». Почувши таке, батьки, що віддали дитину до вальдорфської школи, в черговий раз дивуються загадковій термінології і… починають хвилюватися.

Але в даному випадку вчитель не ставить ніяких діагнозів, він просто оцінює дитину у зв’язку з теорією темпераментів. Спробуємо розглянути історію розвитку цієї теорії, а також характеристики чотирьох темпераментів — меланхоліка, сангвініка, флегматика та холерика — та можливості використати розуміння людських типів для того, щоб допомогти нашим дітям стати добре збалансованою індивідуальністю.

 Темпераменти у минулому осмисленні

Поняття «темперамент» дуже давнє, і своєю появою воно сягає щонайменше Давньої Греції. Гіппократ у VI ст. до Р.Х. говорив про чотири якості людської істоти — холод, вологу, теплоту (жар), сухість. У ІІ ст. до Р.Х. лікар Гален говорив про змішування або «темперацію» цих чотирьох якостей, яка приводить до створення чотирьох темпераментів: вогняного холерика, повітряного сангвініка, водяного флегматика та земляного меланхоліка.

У середньовіччі для пояснення різниці темпераментів було використано медичне й тілесне обгрунтування. Виникла теорія, що вони зумовлені дією внутрішніх тілесних рідин. Таким чином, характерну для меланхоліка прохолоду та сухість (їх можна помітити, якщо взяти одного з таких людей за руку) пояснювали надлишком чорної жовчі. Тепло та вологу — якості сангвініка — надлишком крові; холеричний характер — надлишком жовтої жовчі, флегматичність —надлишком слизу.

Хоч таке пояснення зазнало деяких змін в епоху Просвітництва, теорія темпераментів донедавна широко використовувалася для розуміння людського характеру та поведінки. У ХІХ столітті ідея про те, що виховання дитини повинно залежати від її особистості та характеру, стало академічною ортодоксальністю. На початку ХХ століття поняття «темперамент» було «вигнано» з науки, адже говорити про природжені якості людської істоти в ті часи було політично некоректним: в Америці, через наплив бідних та неосвічених іммігрантів зі Східної та Західної Європи, а також у Німеччині у зв’язку з роботами нацистських лідерів про особливості арійської раси, виникла теорія генетичної вищості. І цим було накладено «табу» на вивчення природних якостей, зокрема темпераменту.

 Сучасна наука відкриває темпераменти

У 50-ті роки окремі дослідники психології (серед них Стіла Чесс та Олександр Томас) знову повернулися до концепції темпераментів. Вони керувалися дослідженнями Карла Юнга про інтровертно-екстравертну дихотомію та визначеннями типів особистості, які ввів Маєрс-Брігс. Їхня діяльність стимулювалася також дослідженнями, які виявили, що врівноважені та люблячі батьки можуть мати як агресивних, так і занадто несміливих дітей, і це психологія ніяк не могла пояснити. Тоді науковці почали виявляти певні якості людини, що стійко супроводжують її від дитинства до старості. Найпоширенішими серед них виявилися стриманість та недостатність її.

Психолог-дослідник Джером Каган у своїй книзі «Пророцтво Галена» (1994р.) описує, що стримані діти виявляють свій темперамент з першого ж дня після народження, реагуючи на все нове з обережністю та ваганнями. Ці діти схильні відступати або роздратовуватися при зустрічі з незнайомими явищами і тулитися до матері у присутності незнайомців. Було виявлено, що 20% здорових малят легко збуджуються незнайомим оточенням і після збудження важко заспокоюються. Більшість з них пізніше стають несміливими, обережними дітьми.

Нестриманих дітей, навпаки, важко злякати. Вони радо сприймають перший похід до школи, легко сміються, соціально впевнені та ненапружені. Такі діти складають 15% усіх здорових дітей.

Пов’язування комплекції тіла з якостями особистості є важливою частиною моделювання теорії темпераментів. Цей взаємозв’язок спочатку був шокуючим та викликав опір дослідників, адже суперечив поточним припущенням у даній області. Джером Каган та його колеги виявили, що стримані діти здебільшого схильні мати тонке тіло, вузьке обличчя, схильність до алергій та запорів. Значна кількість з них мають голубі очі та більшу, ніж середня, норму серцевої активності. Більшість нестриманих (зокрема найбільш впевнених і активних) дітей — хлопчики. Дослідження виявило, що нестримані діти схильні мати міцну статуру, широке обличчя та темні очі.

Отже, сучасні дослідники дали визначення меланхоліка (пригніченої дитини) та холерика (непригніченої дитини). Але вони не знайшли визначення двох інших темпераментів — сангвініка та флегматика — і змішали дітей з такими характеристиками у загальну, так звану «нормальну» групу.

Сьогодні багатьох дослідників цікавить, як можна допомогти процесу видозміни темпераментних полярностей, щоб збалансувати особистість.

 Вальдорфська педагогіка та чотири темпераменти

На початку минулого століття Рудольф Штайнер (1861—1925) переглянув традиційний підхід до темпераментів та був вражений його мудрістю, що стосувалася природи людини. Він удосконалив ці концепції та розвинув практичні техніки, які можуть допомогти дорослим та дітям звільнитися від капканів поведінки або поганих звичок, які можуть бути пов’язані з темпераментом.

У вальдорфських школах вчителі використовують розуміння темпераменту для того, щоб допомогти учням у мотивації, навчанні, поведінці та соціальній адаптації. Спробуємо розглянути кожен з чотирьох темпераментів, а також те, як ми, дорослі, можемо використовувати цей аспект людської особистості у роботі з дітьми.

 Меланхолік

Задумливий, вразливий, акуратний, слабкий, похмурий, самотній.

Ділан — високий, тендітний хлопчик, з блідою та чутливою шкірою. Незважаючи на легку статуру, він волочить свої ноги та часто горбиться, хоча вже давно вийшов з підліткового віку. Він — похмурий та вразливий, схильний до скигління та ниття і легко впадає в сльози. Проте, ця чутливість виражається також у співчутті та щирості до інших, в любові до тварин та в глибокому розумінні природи. Ділан дуже спостережливий, але може бути нав’язливо самоспостережливим (аж до параної, пригніченості та іпохондрії). Ця самоусвідомленість може бути екстремальною, якщо він дивиться на власне тіло. Він занадто обережний і пізніше може стати лякливим і навіть невротичним. Ця обережність робить його майстром (хоч і повільним) в усьому, чим він займається. Ділан віддає перевагу темному кутку, в якому він може заглибитися в своє улюблене заняття. Уникає занять спортом у холодну погоду. Має вразливу систему травлення та часто страждає від болю в животі та від головних болей.

Ділан грає на віолончелі і робить це не з обов’язку, а для власного задоволення. Він має гострий слух, талант до музики та блискучу пам’ять. Темпераменту меланхоліка властиві музичні здібності і глибина почуттів, багато видатних музикантів та композиторів були меланхоліками.

У світі не існує людини, яка була б представником «чистого» темпераменту. Кожен з нас виявляє щонайменше два типи — основний та додатковий, останній вдало збалансовує перший. Цей другий темперамент іноді робить нелегким визначення основного темпераменту дитини. Хоча часто додатковий темперамент розвивається тільки в період зрілого віку людини. Зустрічаються (хоч і не часто) також певні комбінації темпераментів. Досить поширеним є поєднання меланхоліка з холериком. З часом такі діти можуть стати егоцентричними та роздратованими життям.

Дитина-меланхолік потребує фізичного та душевного тепла. Працюючи з нею, дорослому слід бути обережним та чуйним, але не можна підпадати під вплив настрою меланхоліка, так само не можна дозволяти маніпулювати собою, не варто виконувати кожну примху такої дитини. Дитина-меланхолік потребує, щоб її витягли з похмурого самоспостереження і зафіксували увагу на інших. Казки, розповіді та біографії, які змальовують боротьбу інших людей з життєвими труднощами, можуть стимулювати дитину забути про власні негаразди. Меланхолічна дитина може досягти успіху, приділяючи увагу комусь такому, хто потребує допомоги. Меланхоліки — найкращі няньки.

Дорослі можуть урівноважити темперамент меланхоліка, не примушуючи його до нетипової поведінки. Дитина-меланхолік любить солодощі, але більш легка їжа (фрукти, салати, легкі овочі (не картопля)) є для неї більш корисною. Пластівці на сніданок, через те, що мають в собі «вогненність» (внаслідок високого вмісту масла) — допомагають насичити дитину енергією. Меланхолік, так само як і його друг-інтроверт флегматик, надає перевагу проведенню часу у приміщенні. Тому дуже важливо заохотити його до прогулянок на свіжому повітрі та до фізичної активності. Допомогти так дитині можна, створивши можливість для спілкуватися з іншими дітьми, інакше меланхолік занурюється у самотність, якої найбільше боїться.

 Сангвінік

Повітряний, легкий, усміхнений, поверховий, непослідовний.

Еріка — приклад життєрадісної дитини. Вона жвава, інколи аж занадто, сповнена збудження та цікавості. Кожну «новинку» вона зустрічає з ентузіазмом, хоча ніколи не залишається надовго у жодній справі. Насправді, деякою мірою кожна дитина — сангвінік. Дитинство, як певний ступінь життя, має природжену сангвінічну якість, так само як юність є холеричною, середній вік людини має якості флегматичні, а старість — заглибленість нарівні з меланхолією.

Еріка — висока тоненька дівчинка з білявим волоссям та дуже гармонійною статурою. Хода в неї легка, і вчитель евритмії розгадав її темперамент, одразу ж, як побачив, що ходить вона навшпиньки.

Еріка може бути дотепною та безтурботною, навіть нестримно-бурхливою. Вона дуже популярна серед однолітків, хоча її потреба постійних змін та розваг може роздратовувати. Найбільше в світі вона боїться нудьги. Але часом дівчинка розчаровує друзів своєю незалежністю. Вона часто забуває про свої обіцянки та обов’язки, в неї ніколи не вистачає терпцю, щоб довести хоч якусь справу до кінця. Еріка — дитя буревію. Невтомна, дуже рухлива, вона любить танцювати і кружляти, видирається на найвищі дерева чи гори. В офіційному середовищі така рухливість може стати проблемою. У Еріки виникають труднощі з концентрацією уваги та запам’ятовуванням. Її мислення несистематичне і незосереджене. Її мати скаржиться на те, що Еріка завжди умудряється щось переплутати або забути домашні завдання десь по дорозі зі школи. Їй дуже важко висидіти цілий день за партою, вона схильна до нападів сміху або починає робити шкоду просто заради розваги.

Батькам та вчителям слід пам’ятати, що не можна прямо протистояти темпераменту дитини. Краще спробувати з ним працювати або обережно спрямовувати діяльність дитини у бажаному напрямку. Батьки не повинні просто намагатися примушувати легковажного сангвініка робити домашні завдання. Навпаки, пробудження бажання вивчати предмет або виконувати завдання дасть кращі результати. Суворість щодо сангвініка не спрацьовує. Швидше дорослий повинен вшанувати світ сангвініка та увійти в нього сам для того, щоб далі вести по ньому дитину. Телебачення, комп’ютерні ігри та відео — шкідливі в першу чергу для дитини-сангвініка. Вони хоча й задовольняють бажання дитини постійно змінювати діяльність та розважатися, проте тільки підсилюють поверховість дитини та її нездатність залишатися у процесі виконання будь-якої роботи.

Спробувати трішки «наблизити» сангвініка «до землі» можна за допомогою їжі. Хлібець із цілісного зерна є стандартною «протиотрутою», особливо якщо він зроблений з важкого зерна, такого як жито або пшениця.

 Флегматик

Терплячий, занадто стриманий, гармонійний, повільний, не байдужий до комфорту, лінивий.

Лаура — повна кругловида дівчинка. Вона любить поїсти і добре на цій справі розуміється. Часто мріє про вершкове морозиво з фруктами, сиропом, горіхами, краплинами шоколаду, вкрите збитими вершками. У школі її замріяність може стосуватися обіду, який дала їй мама із собою, дівчинка може навіть просто витягти його під час уроку, не чекаючи перерви.

В усьому її тілі є всепроникаюча розпливчастість. Вона рухається повільно, але з грацією, яка нагадує величний корабель, що пливе при постійному бризі. Її мислення також неспішне та дуже систематичне. Дівчинка у добрих стосунках з іншими, бо її добродушно-весела натура не терпить «штормів». Лаура здібна, хоча довго думає перед тим, як сформувати думку, тому що матеріал теж «пережовує». Коли Лаура працює, вона повільна, впевнена і витривала. Наполегливо працює над нудним або важким завданням, яке інші діти дуже швидко могли б кинути.

Єдина загроза для флегматика — прагнення досягти можливості купатися в комфорті, а значить, стати лежнем. Флегматичній дитині також важко мати справу зі змінами діяльності. Ніколи не чекайте швидкої відповіді від такої задумливої дитини як Лаура. Навіть якщо вона здібна, то рідко буває безпосередньою. Дитина може впасти в паніку, коли знадобиться швидкість та проворність у роботі.

Флегматика треба спонукати до дії. Якщо він відчуває вашу допомогу при рішенні завдання, то бачить, що старання є єдиним шляхом для виконання цього завдання. Існують ще дві техніки, які може використовувати вчитель. Одна з них — посадити усіх флегматиків класу разом. Інша — доручити флегматичній дитині перебільшено флегматичну роль у класному спектаклі. Обидві стратегії призведуть до «передозування» дитини-флегматика власним темпераментом, спонукаючи її таким чином до нетипового для неї ставлення й поведінки, і це, в свою чергу, допоможе створити баланс. Ці дві техніки можуть з успіхом застосовуватися й для інших темпераментів.

Рудольф Штайнер назвав флегматичних дітей «сплячими холериками». Добре «підігріті», вони можуть «вибухнути» дією так само, як і гнівом, якщо їх роздратувати або докучити їм. Проте після збудженого стану флегматик знову повертається до своєї розміреної поведінки.

Холерик

Динамічний, енергійний, цілеспрямований, нечуйний, імпульсивний, напористий.

Джеремі — це згусток нестримної енергії, яка чинить шкоду за шкодою. Він — кремезний хлопчик з квадратними плечима, темним кучерявим волоссям та товстою шиєю. Джеремі гіперактивна дитина, але, на щастя, він занадто здібний для того, щоб зарахувати його до числа нездорових дітей і лікувати звичайними розповсюдженими методами. Хлопчик має запальний характер, але тепле серце і велику здібність до спілкування, тому інші діти захоплюються ним та поважають його. Він встає рано і, не гаючи часу, береться за втілення якогось проекту. Працює і грає із запалом, але часто йому бракує ясності та форми. Його улюблений колір — червоний, стиль поведінки — зухвалий, різкий. Цей юний Наполеон — зарозумілий хлопець, тому що роздумує він недостатньо для того, щоб мати страх, а часом, навіть, здоровий глузд. Це дитина, яка живе в роботі. З часом він навчиться спрямовувати свою енергію і стане блискучим працівником.

Як правило, дорослому легше мати справу з дитиною, темперамент якої співпадає з його власним темпераментом. Якщо для інших учень-холерик — постійне випробування, то вчитель-холерик звичайно не має з ним проблем. Взаємодія з холериком — це спроба за допомогою власного ставлення мобілізувати вогняну енергію дитини і потім тримати цю енергію під контролем. Легше реагувати гнівно, але це не допоможе. Краще задіяти вольові зусилля холерика за допомогою активності на свіжому повітрі, виконання запланованих справ та різних пригод. Звичайно, можуть бути використані і техніки управління поведінкою, але вони не підуть на користь дитині. Під страхом кари або в прагненні одержати нагороду дитина-холерик може стримувати прояви своєї невгамовної натури. Головна потреба дитини-холерика — це дорослий, який любить її такою, якою вона є і, через зусилля та уяву, допоможе спрямувати її творчу бурхливу енергію.

Дитина-холерик також дуже захоплюється дорослим, який досконало володіє певними практичними навичками та охоче ділиться своїм вмінням з дитиною. Дитина працюватиме захоплено нарівні з дорослим і в процесі буде вчитися вгамовувати свої вибухи роздратованості.

Вчителька евритмії оцінила Джеремі першого ж дня, коли він увійшов, чи краще сказати, — увірвався до класу. (Сліди, що їх холерик залишає у піску — це суцільний бархан!) Вона негайно зробила Джеремі своїм класним улюбленцем. Вона давала йому багато додаткових завдань, кидала йому виклик складними вправами з паличками та постійним швидким переходом від однієї вправи до іншої. Інші вчителі, які працювали з Джеремі, не могли повірити в те, що на уроках евритмії він був «паїнькою» та добре мотивованим учнем. Вони самі лише тяжко зітхали, передчуваючи мить його появи у класі і внутрішньо налаштовуючись на чергову його витівку. Інші учні теж були здивовані тим, що Джеремі — фаворит учителя, тим більше на уроках евритмії.

Батьки та вчителі повинні бути гнучкими для того, щоб увійти в конкретний темперамент дитини і бути таким темпераментом для неї. Вони повинні вчитися звертатися та встановлювати зв’язок із кожним з темпераментів. Краплина вальдорфської мудрості щодо цього в тому, що вчитель вчиться створювати та розповідати історії. Увагою холерика він заволодіє, якщо енергійно опише битву героя з семиголовим драконом. Але він повинен включити у розповідь ще й сцену розкішного бенкету, для того, щоб привернути увагу флегматика, та емоційно змальовану трагічну сцену, щоб розбудити співчуття меланхоліка.

Незважаючи на фактори спадковості та спільне оточення, наші діти дуже відрізняються від нас, і цей факт часто заважає нам гармонійно співіснувати. Концепція темпераменту є дуже цінною для розуміння як наших дітей, так і наших дорослих друзів. Увага, яку сучасні дослідники приділяють зараз цій проблемі, є схожою, але набагато запізнілою переоцінкою тих концепцій, які вальдорфські педагоги вже давно знайшли корисними.

 «Відновлення», США. №3, осінь—зима 1999.

 Вперше опубліковано в газеті «Дитина» №3,2001