Співає жайворон з небес:
«Христос воскрес, Христос воскрес!»
У небо дзвін гуде з села:
«Христос воскрес, Йому хвала!»

В промінні соняшна блакить:
«Христос воскрес! Його хваліть!»
Дзюрчить струмок – весняний дзвін:
«Воскрес Христос – Господній Син!»

Радіють діти у вінках:
«Христос воскрес на небесах!»
І вся земля, мов той вінок
З чудесних трав, дітей, квіток!

І в серці радість через край:
Воскресли поле, річка, гай,
І лине пісня до небес:
«Христос воскрес! Христос воскрес!»

Катерина Перелісна

Великдень. Знайомий нам з дитинства ароматом солодкої паски, веселковим розмаїттям крашанок, радісними привітаннями людей: «Христос воскрес! – Воістину воскрес!». Довгоочікуване, гамірне, весняне свято Воскресіння Христа.

Але в якому віці діти вже здатні зрозуміти, що перед Воскресінням було розп’яття? Як пояснити їм те, що відбулося на Голгофі? Велич цієї події вражає, сповнює душу благоговінням і вдячністю. Як нам передати ці почуття дітям, особливо маленьким – вони ще занурені у світ казки, фантазії, мрії, і в цьому світі ще немає ані страждань, ані зради. Але як радісно і здивовано вони спостерігатимуть за пагінцем, що пробився з каштанчика. Ще недавно цей каштан був твердий, наче камін­чик, а виявився живим! І це диво перевтілення наповнює малюків відчуттям благоговіння перед цією дивовижною, восени вмираючою, а весною воскресаючою, природою. І це теж Великдень!

Настрій цієї епохи в дитячому садку – це переживання оновлення, відродження природи. На підвіконні з’являються гілочки дерев. Бруньки на них ще не розкрилися – не позбавляйте малюка радості помітити перший листочок. Нехай дитина сама живо відчує одкровення першого паростка, пробудження першої весняної мухи, народження першої кульбабки. Ці образи зрозумілі кожному дитячому серцю. Земля пробуджується і воскресіння Землі після зимового сну-смерті – це велика радість. І підготовка до Великодня створює атмо­сферу урочистості, небуденності цього свята.

А готуємося ми так. Ми робимо з дітьми Великодній ліхтарик (ця робота потребує досить багато часу). За три тижні перед святом ми з дітьми виготовляємо свічки з воску. А за два тижні до події в групі з’являються гілочки різних дерев. Вони стоять у вазах з водою, для кожної дитини своя. Коли гілочка розквітне і покриється листочками, кожен малюк повісить на неї кольо­рове яєчко, розфарбоване нами за тиждень до свята. (Фарбуємо аквареллю чи восковою крейдою. Для цього використовуємо порожнє яєчко. В роботі з акварельною фарбою зручно тримати яєчко нам допоможе хвостик від звичайної ялинкової іграшки. При фарбуванні крейдою яєчко тримаємо у руках – це робота дуже обережна. І не забудьте про всяк випадок захопити з десяток порожніх яєць із собою.) У цей самий час (за два тижні до свята) в групі з’являється велика виплетена з ниток квочка, що сидить на гнізді.

Діти ліплять яєчка з воску, кладуть біля неї. І, звичайно, тривожити її після цього не можна – вона висиджує курчат. Після цього діти починають майструвати балабончики з яскраво-жовтих вовняних ниток. Один більшенький і один трішки менший. Що за чудова робота! А за тиждень перед святом вони «кудись» зникають і за допомогою батьків і вихователів перетворюються на дивовижних жовтих курчат. Це теж чудо перевтілення. В Пасхальний день у квочки з’являються курчата, і діти глибоко переживають свою причетність до цієї події.

Ще одна важлива справа – посіяти в землю пшеничні зерна. Для цього ми власноруч очищаємо землю від камінчиків та корінців – у зерняток повинна бути м’яка постіль. Золоті крапельки – зернята вкладаються спати в землю, накриваються земляною перинкою і напуваються живою водою. У кожного малюка – свій горщик. Якщо посадити зернятка за 1–1,5 тижні до свята, то на Великдень ми отримаємо 5–7-сантиметрові паростки. З яким трепетом діти спостерігають за проростанням зерняток! І це теж Великдень.

А останнім передвеликоднім дитсадовським днем буде п’ятниця. Чи проводити цього дня в групі свято, кожен вихователь вирішує сам. Ми ж – просто віддаємо дітям їхні Великодні ліхтарики. І все, що малята так довго готували до свята, раптом стає цілісним – в центрі мисочки з ніжними пшеничними паростками стоїть маленька свічка, а поряд з нею – жовтеньке миле курчатко (його діти й отримують у подарунок від квочки: вранці курчата несподівано з’являються в гнізді замість яєчок). Ліхтарик і розквітлу гілочку з крашанкою діти несуть додому, і в Світле Христове Воскресіння на домашньому святковому столі запалюється зроблена дитячими руками свічка з воску, яка вмістила в себе так багато переживань.

Вперше опубліковано в газеті «Дитина», 2000 р.