Позаминулою весною ми вже публікували цей переклад відомої казки Сибілли фон Олферс від Наталії Замбрибор. Але на цей раз, на відміну від минулого, до тексту ми підібрали оригінальні картинки від самої Сибілли фон Олферс.
Це тільки частинка перекладу, але далі ще буде!
 
 
Над землею хуртовини снігом шаруділи і пісні співали колискові…
В темних теремах підземних корінці-малята спали міцно-міцно, та й не бачили, як промінці сніги зігнали, та й не чули дзвін струмочків весняних, та й не знали, що зима скінчилась…
Раптом… Що таке? – Дзеньк-бовк, скрип-рип… Відчинив хтось вхід, входить в тереми підземні. Сколихнувся морок, промінці блищать золотими павутинками.
– Бач, як міцно, гарно сплять! – чують дітки голос ніжний.
Стрепенулись малючки, протирають оченята сонні, бачать маму біля себе. Освітивши шлях свічками, разом з слугами-жучками ходить лагідно кімнатою вона і шепоче ніжно-ніжно:
– Годі спати, вже весна!
Небо ясне, безтурботне.
Дзвінко плескає струмочок.
Стає зелено у полі.
Із тугих бруньок на волю
Рветься молодий листочок.
Над землею, що воскресла, пісня жайворонка в’ється.
Все радіє, все сміється
сміхом радості живої.
Добре зараз у полях!
Добре зараз у лісах!
Тож не баріться, за роботу швидше беріться.
Ось і ножиці,  і голки, ось тканини, нитки шовку – вам пошити вбрання знадобиться!
 
Малючки схопились вмить, дзвінко сплеснули в долоньки і, радіючи, кричать:
– Весна! Весна!
Вмить ожив підземний теремок.
Мама роздала усім тканини. Закипіла в теремку робота.
Одяг незабудки – небесно-голубий. А кульбабка шиє жупанчик золотий. Конвалія біле вбрання приміряє. Бузкову сорочку барвінок ладнає. Мак червоніти яскраво бажає. А дзвіночок, заливаючись, співає:
– Дінь-дінь-дінь, дінь-дінь-дінь…
Подивіться, яка синь!
Тра-ля-ля, тра-ля-ля…
Скоро підемо в поля!
Тілі-тілі, дуже скоро – підемо  в долини й гори, розійдемось по лісах, по лугах і по садах!
Малючки йому вторують:
Тілі-тілі, трам-пам-пам – будем жити тут і там!

 

Хутко зшили малючки вбрання барвисте. Йдуть до мами похвалитися роботою. Очі, наче зорі ясні сяють. Рученята суконьки тримають. Черевички ясним золотом горять. Під ними – скрип-скрип-скрип – скрипить пісок.  Мама посмішкою діток зустрічає:
– Що, маляточка мої?
Й малючки один за одним низочкою йдуть до мами. Сукні їй свої підносять, кожен маму запитав:
– Гарну сукню змайстрував?
Мама сукні роздивилась, похвалила за роботу любих діток:
– Можна в сукнях цих чудових йти сміливо в Божий світ. Тож ідіть собі, гуляйте! Передайте мій привіт потічкам, лісам, ярочкам, кущикам, траві, грибочкам, дзвінким птахам голосистим, синім водам, росам чистим, і хмаринкам перелітним, безтурботним вітерцям, небу, сонцю, зірочкам.
 
 
 
 
 
 
 
 
Казочка про маленьких діточок Землі настільки сподобалась читачам по всьому світі, що існує велика кількість різноманітних перекладів та переказів оригіналу.
З одним з таких художніх перекладів від Надії Власій Ви можете познайомитись, придбавши нашу друковану книгу.