Якщо наш ранок був радісний, пообідній час – наповнений рухом, а вечір – проведений у роздумах, то до самої ночі життя є нашим другом. Будь-яка діяльність матиме подвійний успіх, якщо вона організована згідно з ритмами доби.

Вечір

Як правильно організувати вечір для наших дітей? Після обіду вже проводилися заняття музикою, малювання, письмо, ігри і вправи. Мама з кожним обговорила його роботу, та й сама встигла зробити чимало справ. І тепер, коли настав вечір, вона заходить до кімнати, щоб оглянути виконану дітьми роботу. Розпочався навчальний рік, кожен із дітей уже намалював розклад уроків і повісив над робочим місцем. Завтра в молодшого сина будуть музика і рукоділля, а оскільки він ще не вміє читати, то старша сестра нагадає йому про флейту і клубочок кольорової вовни зі спицями – ранець для першокласника збирають особливо ретельно, адже від того, як він навчається зараз, залежатиме увесь шкільний період його життя. Брат-п’ятикласник готується до занять самостійно, але у певний момент мама помічає, що йому потрібен новий зошит з арифметики, і зауважує, що камінці, зібрані для уроку природознавства й недбало вкинуті до портфелю, краще скласти в торбинку – тоді в портфелі буде більше місця й порядку. Турботу, з якою мати покладе зошита у ранець, наслідуватиме кожна дитина.

Уся денна робота закінчується прибиранням кімнати й підготовкою до наступного дня. Матері достатньо для цього десяти хвилин, але ж скільки часу й зусиль збереже вона вранці! Всі були старанними і трішки поспішали, щоб після вечері залишився час для цікавої історії та колискової. Одяг уже акуратно складено біля ліжечок – у кімнаті, де панує безлад, ні людина, ні Ангел-охоронець не можуть почуватися добре. Перед завершенням трудового дня необхідно підготувати душу дитини до нічного сну. Під час прибирання могли трапитися всілякі непорозуміння й суперечки, незадоволення або докори – після цього душу малюка треба заспокоїти. Знайти необхідні слова утіхи – це справжнє материнське мистецтво. У цей вечірній час пустун дуже сприйнятливий до слів матері, яка завжди пробачить і допоможе.

Багато матерів знають, що благословенний сон є запорукою благословенної праці наступного дня. Половина всіх негараздів, яких зазнають діти, трапляється через те, що вони без благословення, неспокійно й неправильно засинають. Дотримання самих лише гігієнічних процедур недостатньо, адже сон не слід розглядати тільки як стан фізіологічного спокою. Під час сну душа вступає у ті світи, звідки вона прийшла на землю, і саме звідти вона черпає сили для нового дня. Щоб допомогти дитині правильно підготуватися до сну, необхідно прикласти до цього всю свою душу. Коли діти вже в ліжечках, то останні слова слід промовити так, щоб усякий денний неспокій відійшов від них геть. Можна розповісти про те, що в кожної людини є своя зірка, або описати величний зоряний шлях, яким люди мандрують уночі. Образ може змінюватися. Красу ночі можна змальовувати тисячами образів. Завершити оповідь можна вечірньою молитвою або метафоричним висловом. Перед своїм сном батьки нехай кинуть останній погляд на сплячих дітей. Благословенний спокій батьківських сердець створить захисну оболонку для благословенного сну дитини.

Сьогодні, на жаль, дуже рідко можна почути: для того, щоб вдалися справи дня майбутнього, найважливішим є вечірній час.

  
Ранок

Навіть якщо людина заснула ввечері дуже втомленою, зранку після здорового сну вона прокидається сповненою сил і енергії. Звідки отримує вона ці сили? Хтось скаже, що сили дає їй відпочиле тіло. З цим важко не погодитися. Але чому проблеми, які ще ввечері так гнітили нас, уранці бачаться зовсім по-іншому? Чому ще ввечері нас гризли сумніви, а зранку ми приймаємо рішення? Як пояснити те, що вночі суттєве відділяється від несуттєвого? Той, хто уважно простежить за цим феноменом, переконається, що душа вночі перебуває не в Ніщо, а в субстанції Сутнісного. Вночі кожна душа – у духовному світі. Після пробудження вона повинна знову повернутися в тілесність, у стан денної свідомості, і це поєднання її з тілом повинне відбутися правильним чином. Чому багато дітей плачуть після пробудження? Пробудження важке! Засинання є чимось легким, вивільняючим. Пробудження схоже на народження – нелегко спуститися з неба на землю! При народженні діти також плачуть. Багато дітей при пробудженні видаються нещасними й безпорадними. Ми повинні їм допомогти.

При пробудженні дитина особливо потребує захисту – його може дати привітний голос матері, погладжування по голові, тиха музика, жарт, терплячість. Мати не повинна зранку довго залишатися в ліжку або відразу братися за хатні справи. Вона повинна присвятити себе дітям. Якщо пробудження відбувається занадто швидко, наприклад, із дзвінком будильника, наслідки можна потім відчувати впродовж цілого дня. Часто кажуть: він сьогодні з лівої ноги встав. Цей вислів – із народної мудрості. Лівий і правий простори в людині мають різну мету: правий бік – енергійний, сповнений сил. Правою рукою людина реалізує в земному бутті те, що хоче здійснити. Лівий бік є відчуваючим, він прислуховується, тому й серце розміщене зліва. «Встати з лівої ноги» означає неправильно вступити з нічного життя в життя денне. Кожна людина у мить пробудження може вловити відгомін світу, який охоплює її у стані сну. Вночі з’являються ідеї – про це знають не тільки винахідники. Саме з ночі приходить усе багатство нашого денного життя. Для кожної людини добре, якщо пробудження відбувається природним шляхом. А для дитини ця умова є життєво необхідною.

Деякі діти прокидаються дуже важко. А хтось пробуджується дуже швидко й відразу починає діяти. Комусь для пробудження потрібен час, зате протягом усього дня він буде заспокоєний. Такі діти є більш «приземленими», вони із задоволенням умиваються холодною водою. Інші діти води побоюються. На жаль, їх частенько ставлять під холодний душ, щоб загартувати. Найкращим порадником у цих питаннях повинен бути здоровий материнський інстинкт, а не чисельні нововведення педагогічної моди. Зранку діти здебільшого їдять небагато. Найкращим сніданком для них можуть бути мюслі.

Зранку дитина по-особливому налаштована на доброзичливість. Попри те, пунктуальність і чіткий порядок у сім’ї повинні залишатися законом. Із дому діти виходять спокійно і своєчасно. Аж до шкільного віку, коли вони остаточно стануть готовими навчатися й діяти у світі, вони відчуватимуть оберігаючу руку батьків, їхній огортаючий захист від занадто активного впливу довкілля. Це триватиме доти, доки діти самі не відчують у собі сили для створення цього захисту.

 
Обід і пообідній час

Переповнені враженнями, вриваються діти додому опівдні. «Мама вдома?» – перше запитання. Їм необхідно вихлюпнути всі свої переживання. Бурхлива розповідь триває і під час обіду. Радість хоче вилитися. Але під час їжі – жодних повчань і серйозних розмов! Це не тільки перешкоджає травленню, а й просто недоречно. Обід – це час жартів і гумору. Проте деякі діти не люблять розповідати. Не допитуйте їх – вони багато отримують від того, що слухають інших. В інший час, зовсім несподівано, якось увечері або під час прогулянки така дитина «заворушиться».
Після споживання їжі життєвий процес сповільнюється. Від активної фази він переходить до спокійної. Всі потребують відпочинку. Це може бути спокійне заняття, розслаблення. Після цього дітям хочеться порухатися, повправлятися у спритності рук і ніг. Було б добре на другу половину дня перенести заняття з праці, рукоділля, садівництва, евритмії та гімнастики. Діти мали б змогу займатися здоровою працею. На жаль, у великому місті це неможливо. Але якби батьки керувалися тим, що перша і друга половина дня повинні доповнювати одна одну як верхня і нижня частини одного глечика, то багато чого могло б змінитися. Коли половинки глечика складені правильно, вночі в нього вливається Щось.

Друга половина дня повинна бути спокійним продовженням першої. Тепер передусім беруться за домашні завдання. Мати може швидко переглянути, що було сьогодні в кожного у школі. Якщо перша половина дня – це сприймання нового матеріалу, то тепер настав час його закріпити у вправах. Тепер у свої права вступає пам’ять. Все сприйняте вранці зникає намарно, якщо його не викликано в пам’яті ще хоч би раз.

 
Надвечір’я

Після цього кожна дитина має свої особливі заняття. Хтось грає на скрипці, хтось різьбить по дереву або прикрашає свою кімнату малюнками. Якщо кожен задіяний, то суперечок не виникає. В помешканні, де діти радо працюють руками, створюється здорова атмосфера. Руки випромінюють радість. Діти уважно ставляться одне до одного, вони поважають роботу рук брата чи сестри. Виникають жарти, доброзичливість, готовність допомогти. Якщо мати втомилася чи втратила фантазію, багато дітей увесь пообідній час проводять на вулиці, біля телевізора, або за читанням сумнівної літератури. Коли діти задовго граються на вулиці (для цього не потрібно багато фантазії і вправності), вони «виходять із себе», стають «душевно запущеними». Адже тоді потік душевних сил, протягом дня спрямований природою «від голови до рук», який уночі повинен спрямуватися зворотньо, розсіюється намарне.

У наслідок цього до школи діти приходять без бажання навчатися.

Для дитини друга половина дня також є часом спілкування: діти охоче граються на подвір’ї, тому що потребують спілкування. Якщо впродовж дня не залишається часу для спільних ігор, то ритм дня є неправильним. Ігри можуть влаштовуватися не щодня, але кілька разів на тиждень. Добрими є всі ігри в колі, класики, ігри зі скакалкою, обручем, хованки, а не сама лише нескінченна гра у футбол. Справжнє щастя переживає дитина, якщо має змогу побудувати халабуду в садку чи облаштувати свою грядку, на «нічийній» ділянці спорудити конструкцію для лазіння.

Надвечір’я призначене і для прогулянок, і для хатньої роботи. Домашню роботу бажано регулярно розподіляти між дітьми. Допомогти матері витерти посуд, полити квіти, зробити закупки, почистити взуття значно корисніше для дитини, ніж відразу після обіду вислизнути на вулицю. Дорослі у своїй праці створюють дитині сприятливе оточення, в якому вона може розкритися. Проте повсякденна робота не повинна втомлювати дитину. Якщо дитина занадто рано приймає на себе турботи й негаразди, то упродовж всього подальшого життя це може призводити до браку сил. Але ж без цих маленьких домашніх обов’язків у дитині дещо спотворюється. Правильно виконане доручення зміцнює волю, а невиконане дуже шкодить їй.

Коли наступають сутінки, діти несподівано затихають. Якщо вони не втратили здорового ритму дня, то їм уже не хочеться ні бігати, ні кричати. Порожніє ігровий майданчик, ущухає гамір в околиці, одне за одним діти тягнуться додому. Вони знову шукають захисту. Після обіду вони втікали, тепер їм необхідні близькість матері та її слово.

І так щодня: пунктуальність, спокій і доброзичливість панують уранці; робота, інтерес, згуртованість – у першій половині дня; радість, схильність до спілкування, вправи й діяльність домінують у другій; серйозність і роздуми – увечері.

Вперше опубліковано в газеті «Дитина», №9-10, 2001 р.