Хор:

Веди нас, о зірко, по сотнях доріг,
Знайдемо Владику, що дужчий за всіх.
Зіслужимо службу Йому як слід,
І світло Його обігріє світ.
 
Фор:
Я велетень Фор, моя сила безмежна.
Здавна питання мене бентежать:
Де знайти мені гідну справу?
Пану якому служити у славу?
 
 Ангел:
Іти тобі, Форе, по сотнях доріг,
Шукати Владику, що дужчий за всіх.
Зіслужиш службу Йому як слід,
І світло Його обігріє світ.
 
Фор:
Биті дороги, стежки в полях.
Де ж серед них мій правдивий шлях?
В царстві якому, в якій стороні
Славного пана шукати мені?
 
Пісня
Крок за кроком, в дощ і в сніг,
Ми пройдемо сто доріг.
Через ночі, через дні
Кличуть обрії земні.
До високої мети
Ми зуміємо дійти.
Хоч у світу на краю —
Я знайду зорю свою.
 
Коваль:
Молот стукоче, жар у печі —
Лопати точим, куєм мечі!
 
Фор:
Добрий ковалю, підкажеш може:
Хто на землі головний вельможа?
 
Коваль:
Не знаю.
 
Сіяч:
Наче монети, розкидую зерна.
Їх мені поле хлібом поверне.
 
Фор:
Добрий сіячу, скажи, небоже,
Пану якому служити гоже?
 
Сіяч:
Не знаю.
 
Пастух:
Мирно пасуться отари в долині.
Звук мого рогу до неба долине.
 
Фор:
Дай мені відповідь, добрий пастуше,
Хто є найбільшим з володарів сущих?
 
Пастух:
Он на горі, у туман повитий,
Замок шпилястий і гордовитий.
Там Імператор, славетний і грізний,
Пів-світу затис у кулак залізний.
 
Фор:
Хутчіш, мої ноги, прямуйте до брами
Величного замку царя над царями.
 
Звучить пісня «Крок за кроком…».
 
Імператор (на троні):
Сто царів я переміг —
Всяк припав мені до ніг.
Я владар на цілий світ!
 
Фор:
Імператоре, привіт!
Чи не приймеш у війська
Ще одного вояка?
 
Імператор:
Що за витязь! Цар не кожен
Похвалитись нині може
Чудо-воїном таким —
Всім чортам намне боки! (хреститься).
 
Фор:
Царю, що за дивний знак
Щойно ти зробив — ось так? (хреститься).
 
Імператор:
Звична до нього моя рука
Від знаку цього чорт утіка.
Я ж із дитинства чортів боюся.
 
Фор:
Значить, тобі я служить не візьмуся.
Не найсильніший, володарю, ти —
Іншого пана я мушу знайти.
 
Звучить пісня.
 
Фор:
Чимало пройти довелось мені —
Дику пустелю, ліси рясні.
Бачив я царства веселі й сумні,
Але господаря гідного — ні.
Та що там за вершник удалині,
З пером червоним, на чорнім коні?
 
Чорт:
Хо-хо, хо-хо, земля тремтить,
Мій чорний кінь, мов смерч, летить.
Скок-перескок, скок-перескок,
А ну ж, мій коню, сповільни крок…
Гей, подорожній, як тебе звуть?
Звідки й куди ти тримаєш путь?
 
Фор:
Я велетень Фор. Не шкодуючи ніг,
Шукаю я пана, що дужчий за всіх.
 
Чорт:
Я чорт всемогутній, Князь світу цьoго.
Сильніших за мене нема нікoго.
Захочу — місяць з небес дістану!
Підеш служити такому пану?
 
Фор:
Що ж, коли так — то погоджусь радо…
 
Чорт:
Ну то сідай на коня, позаду.
Хо-хо, хо-хо, земля тремтить.
Мій чорний кінь, мов смерч, летить.
Скок-перескок, скок-перескок,
Скаче зі мною дружок!
 
Хрест на роздоріжжі:
Я хрест придорожній — розкинувши руки,
Тримаю на сoбі Христові муки.
 
Чорт оминає хрест.
 
Фор:
Пане, скажи, що ти бачиш там?
Твій кінь спіткнувся, тремтиш ти сам…
 
Чорт:
Хрест Христів в мені будить страх —
Перед ним розсипаюсь в прах.
 
Фор:
Значить, Той, хто поставив його,
І є господар світу всього.
Прощай, з тобою нам не дружити,
Владиці Христу я піду служити.
 
Чорт:
Хо-хо, хо-хо, земля тремтить.
Мій чорний кінь, мов смерч, летить.
Скок-перескок, скок-перескок,
Знайдеться інший дружок.
 
Звучить пісня.
 
Ангел:
Форе, будь мужнім і носа не вішай,
Зове тебе Той, хто за всіх сильніший.
Зрікся ти зла і пора прийшла:
Найяскравіша зоря зійшла!
 
Зоря:
Коли землі світанок сниться,
Виходжу я — зоря Денниця.
Прокинься, земле, спать не гоже —
Уже назріла днина Божа!
 
Самітник:
Ось і світанку діждались ми:
В безвісті кануть страхіття тьми.
Богу помолимось в добрий час.
Світло Його хай осяє нас!
 
Фор:
Хто ти, о старче?
 
Самітник:
Слуга Христа.
 
Фор:
Хай будуть мирні твої літа.
Хоч бідна й самотня твоя комірка,
Над нею зійшла найясніша зірка.
Чи не навчиш мене, старче Божий,
Як служити Христу я можу?
 
Самітник:
Молись і кайся в самотині.
 
Фор:
Слів мистецтво чуже мені.
 
Самітник:
Постом святим усумирнюй плоть.
 
Фор:
Навіщо ж сила, що дав Господь?
Може, й без посту знайдеться справа,
В ім’я Господнє, Христу у славу?
 
Самітник:
Що ж, то дивися — он річка гірська,
Дно кам’янисте, хвиля стрімка.
Хижу збудуй собі неподалік
І всіх, кому треба на інший бік,
Через ріку на плечах перенось.
 
Фор:
Довго шукав я. Нарешті — ось!
Маю роботу — ради Христа
Людям служити замість моста!
Нині ж, негайно, візьмуся за справу!
Де тут дорога на переправу!
 
Звучить пісня.
 
Фор спить в хатині поблизу ріки.
 
Ангел:
Форе, ти спиш? Буря реве,
Вітер з корінням дерева рве.
Хвилі бушують в пітьмі грозовій,
Та береже тебе Ангел твій.
 
Хвилі:
Ми хвилі, мандруєм і тчемо пінy.
 
Вітер:
Я вітер! Я хмари, мов сміття женy.
 
Блискавка:
Я блискавка — іскра у небі нічнім.
 
Грім:
Я — гуркіт, я — вибух, я — голос, я — грім!
 
Всі разом:
Усякий здригнеться, почувши наш хор!
 
Голос:
Фор!
 
Фор (прокидаючись):
Що це? Немов хтось мене зве?
Та ні, за стіною лиш буря реве.
Засинає.
 
Голос:
Фор! Фор!
 
Фор:
Знову чується мені
Поклик дивний уві сні.
Може й справді хтось… Та ні,
То лиш марення нічні.
 
Голос:
Фор! Фор! Фор!
 
Фор:
Не уві сні, наяву таки,
Голос лунає крізь шум ріки.
Чоботи взую, плаща накину,
Піду, погляну… Та це ж дитина!
Куди ти, дитятко, в таку годину?
Чи не зайдеш у мою хатину?
Не час гуляти по бережку.
 
Дитя:
Перенеси мене через ріку.
 
Фор:
Що ж, як не спиться тобі вночі,
Примощуйся на моїм плечі.
І в пітьмi знайома ріка мені —
Не ковзнeться нога на кaмені.
Крок за кроком, ось так, ось так…
Щось ти важчати став, однак…
Все ростеш, мов гора, за спиною…
Ой, дитя, що ти робиш зі мною?
 
Дитя:
Знай, Форе, ноша твоя не проста.
Взяв ти на плечі Бога-Христа.
А що зумів таки донести —
Святим Христофором зовися ти.
 
Фор:
Чи справді Ти це, мій Царю, Боже,
Сім років служу я тобі, як можу.
 
Дитя:
Так, сім років, сім довгих літ,
Прослужив ти мені як слід.
То ж на згадку тобі про мене
Хай укриється листям зеленим
Посох твій.
 
Ангел:
Земле, радій!
Люди, прокиньтесь, зоря зійшла.
День народився, розсіялась мла!
 
Фор:
Ось посох мій — зашкарублий кий.
Чи може він зацвісти такий?
 
Ангел:
Ти, воскрешене Богом самим,
Мертве дерево — стань живим!
От і збулося диво святе!
Христофоре, твій посох цвіте!
Богу помолимось в добрий час.
Світло Його хай осяє нас.
 
Хор:
Веди нас, о зірко, по сотнях доріг,
Веди до Владики, що дужчий за всіх.
Зіслужимо службу Йому як слід,
І світло Його обігріє світ.
 

 

Перше опубликовано: «Дитина», №4-5, 2001 р.

Переклав з російської

Сашко Письменний
 
Переклад здійснено за виданням
«Театр в школе. Пьесы», М., 1996