Перші уявлення про граматику учень вальдорфськоі школи отримує у третьому класі. В цей час дитина починає відокремлювати себе від навколишнього світу і тому вже може сприймати деякі абстракції. Але підготовка до граматики починається вже з першого класу, на уроках вивчення звуків і букв. Найголовніше, щоб дитина відчувала радість від мови, від промовляння звуків. Для цього на своїх уроках я багато імпровізую зі звуком. Можна вигадати безліч цікавих вправ! Наприклад, шукати у звуках образи: «б, б, б» — це міцний, кремезний дуб, або «н-н-н, н-н-н» — як смачно пахне страва! — або «м-м-м» — яка вона апетитна, смачненька! Де ми відчуваємо ці звуки, де живуть вони в нашому тілі? Який рух присутній у кожному з них? Це звивиста лінія у звукові «с-с-с», або короткі рухи у звукові «б, б, б». Якщо [б] ми щоразу творимо заново, то [с] або [р] ми можемо довго тягнути.

Я луже люблю на уроках давати вільні диктанти. Промовляю якийсь звук з різною інтонацією, темпом, зміною висоти голосу, а діти зображують крейдою на великому аркуші паперу його рух. Діти надзвичайно люблять скоромовки.

А ще на уроках ми вигадуємо різні ритмічні фрази з неіснуючих слів: «Пінте-пенте-перлементе», «Діс-парадіс-парадіс-дос-доні, діс-парадіс-парадіс-дос-дон». Супроводжуємо їх найрізноманітнішими ритмічними рухами. До початку вивчення граматики дуже важливо, щоб у дитини було відчуття мови, образне її сприйняття.

Ще зовсім інше переживання — писання букв рукою на спинах одне в одного. При цьому залучені до дії не лише зір, але і відчуття руху, доторку, відчуття форми букви. Ще глибше переживаємо ми форму, коли виліплюємо букви з глини, воску, тіста, «пишемо» ниткою, вириваємо форму букви з паперу, — тренується дрібна моторика пальців. Безліч форм роботи з різними матеріалами! Діти вже ніколи не забудуть абетки.

Щодня впродовж восьми років учні слухають двадцятихвилинну оповідь. Кожну казку чи історію, наприклад, про Червону Шапочку, я розповідаю увесь тиждень. Часто на початку розповіді діти капризують: «Ми вже знаємо цю казку! Ми знаємо, не хочемо, хочемо іншу!». Ну і що з того? Я знаю цю казку вже тридцять років! Я відчуваю, що перші 3-4 хвилини діти перемагають внутрішній опір, але на п’ятій хвилині обов’язково знову зацікавлено слухатимуть казку. Головне — щоразу розповідати по-іншому.

На другий день оповіді я розкажу, що вчора побувала в лісі. Як там було гарно! Скільки барвистих квітів, височенних дерев, метеликів! А Червона Шапочка теж бачила ці квіти… І знову розповідаю казку. Такий початок полюбляють сангвініки. А для флегматиків можна почати з опису кошика із запашними пиріжками, Червона Шапочка теж несла такі для своєї бабусі. Іншого дня опишу, як хворіє бабуся, як вона страждає сама в хаті, як у неї болить голова — для меланхоліків. А холерикам розкажу про вовка. Щоразу це знову буде цікаво.

Після розповіді ми малюємо казку. Спочатку — вільне малювання. В наступні дні малюємо хатку бабусі, або ліс, або лісорубів. Насправді клас знову хоче повторювати. Лише наш час цього не хоче. На телебаченні мова іноді жахлива, швидка. Різка зміна кадрів. Все це виводить дітей з рівноваги, а повтори — зміцнюють дитячу психіку.

Дуже важливими для розвитку мови є пісні, ритми, дитячі ігри, де діти промовляють слова спільно. Це зміцнює соціальний організм класу.

У третьому класі маємо оповідання з Біблії. Для початку граматики чудовим образом є Рай, створений Богом, заселений прекрасними рослинами, птахами і звірами. Я розказую, як по Раю прогулюється разом з Євою Адам. «Це дерево. Це ріка. Це трава. Це небо», — промовляє Адам. «О, яке велике дерево! Ах, яка швидка ріка! Яка зелена трава!» — це Єва хоче вселити почуття в кожне Адамове слово. Так відбувається знайомство з іменником і прикметником. В прикметниках набагато більше душевного руху. Цю історію можна зіграти в класі. Двоє дітей грають Адама і Єву, промовляючи відповідні слова.

Потім ми малюємо в зошитах Рай і кожний предмет підписуємо. Слова Адама — синім кольором, слова Єви — жовтим. Часто раєм стає наш клас: це — ріка, це — небо, це — дерево. Потім з’являються Каїн і Авель. Вони багато працюють, рухаються. Каїн називає те, що він робить (його слова пишемо червоним кольором), а Авель — як він це робить — швидко, красиво (оранжевий колір).

У третьому класі ми також вивчаємо знаки пунктуації: кому, крапку, двокрапку, знаки оклику та питання. Допомагає в цьому образ саду. Садок обгороджений високим парканом і має залізні ворота (малюємо на дошці). Після зими нам необхідно прибрати в садку. Потім дітям роздаються ролі. «Крапка» хоче весь час закрити ворота. До неї постійно підходить «Питальний знак»: «Нащо ти закриваєш ворота? Мені треба туди. Може, ми ще моркву будемо садити?». Крапка йому відповідає. Інколи за неї відповідає «Знак оклику»: «Терміново закривай! Все!». Це хтось із холериків. Знак питання — це флегматик.

Усі вони розмовляють з виразною оповідною, питальною чи окличною інтонацією. Сангвініку підійде роль «Коми» — він постійно хоче продовжувати говорити, ніколи не закінчить, хоче розділити речення, постійно стрибає. Інколи можуть вмішуватися «Двокрапка» (двоє дітей, один з яких тримає на плечах іншого): «Стоп! Стоп! Ми хочемо говорити:…», або близнята-«Лапки». Виходить невеличке інсценування.

Я маю про кожний знак багато віршів. Ми малюємо знаки в зошиті, а коли виконуємо вправи (звичайно це речення з уже відомих розповідей), то позначаємо кожен знак окремим кольором: крапку — синім, кому — оранжевим, знак оклику — червоним. Інколи й різні частини мови позначаємо кольорами. Дітям дуже подобаються такі кольорові записи.

Окрім того, кожного ранку ми займаємося рецитацією. Особливий настрій несуть у собі псалми. Одного разу ми промовляли псалом, що тривав 10 хвилин. І діти не втомилися. Псалми дуже гармонізують людину. Промовляємо їх речення за реченням. Спочатку — я, а діти повторюють. А ще ми багато малюємо, робимо кольорові вітражі (наприклад, коли Бог створює світло і темряву, або воду), ліпимо з глини.

У четвертому класі тема трошки ускладнюється. Але образи не зникають. Наприклад, Цар, що знає все на світі (як Адам), Цариця (Єва), царські Воїни (дієслова) і Пажі (прислівники). Інколи Цар хоче дізнатися новини від іншого царя і посилає Гінців (сполучники). Числівниками займається царський Скарбник, що постійно носить із собою дві важкі скрині. Царський Блазень — Ах! Ох! — це вигуки. Для кожного персонажа є маленькі віршики. Важливою персоною є Царський Міністр. Він теж, як і Цар, знає все, але нічого не називає власним ім’ям. Це образ займенника.

Дерево Ікдрасіль з германської міфології є образом граматичного часу. Під цим деревом сидять три діви, що виплітають нитки долі: Урд (минуле), Верданді (теперішнє), Скулд (майбутнє). Між ними теж відбувається розмова, яку можуть інсценізувати діти. Інший хороший образ — це ріка (Ріка часу).

Образ для структури слова — дерево. Усе інше — це гілки. При дієвідмінюванні можна провести ритмічну гру: в момент, коли звучить закінчення дієслова, діти виконують певний рух: «я працюю» — діти плескають, «ти працю-єш» — тупають, «він працю-є» — підстрибують.

У п’ятому класі вивчаємо пряму і непряму мову. У цей час ми знайомимося з історією Риму, який славився видатними промовцями. Ми вчимося будувати діалоги і монологи. Дитина відчуває себе римським сенатором, який дуже добре говорить. Вона стежить за логікою побудови речень, за порядком слів — в цей час працюємо над синтаксисом. Можна запропонувати таку вправу: хтось є промовцем і повинен виголосити дуже довге речення з багатьма однорідними членами, з багатьма підрядними реченнями. Хтось інший повинен його запам’ятати і повторити. Або записати.

Образ у викладанні мови повинен бути присутнім аж до восьмого класу. Восьмикласники на уроках біології вивчають будову клітин, скелет. З цим можна пов’язати і введення схематичного запису речень.
Після восьмого класу учні вже повинні писати без помилок і добре володіти мовою.

Вперше опубліковано в журналі “Дитина”, №2, 1999 р.