Сонети Альбрехта Хаусхофера можуть і будуть визнаватися в усьому світі однією з вищих величин німецької літератури. До них складають музику і співають їх, включають у театральні постановки, цитують, переказують в інших книгах. Слова й думки в них саме по-німецьки стрункі, вишколені, насичені й точні. Форма витримана бездоганно, настільки, що як судити тільки по формі – вони виявляться занадто одноманітними. Але навіть якщо вони за формою нічим не відрізняються від багатьох інших сонетів попереднього тисячоліття – кому з поетів легко вдається складність у лаконічності?