Перші кроки у малюванні форм з семирічними дітьми дуже відповідальні. Через них може з’являтися довірливий контакт та зв’язок між учителем і учнями. Якщо образи для малювання глибокі, то діти відчувають, що вони нарешті відкривають закони світу, яких так прагнуть. Пряма та дуга два праелементи, з чого скадається будь-який земний предмет. А при цьому проявляють характер з душевного світу через тріаду – мислення, волю. Але запитання-загадка, як проявляється почуття у формі між двох полярностей!?

Якоїсь однозначної інструкції для вчителя щодо наступних кроків у малюванні форм після знайомства з прямою та дугою, звісно, немає. Бо вже на другий і третій день роботи учитель має орієнтуватись не на свої бажання, а на потребу дітей, з якими він працює! І все ж ми можемо помітити деякі закономірності: прямі легше сприймати, але важче досягнути досконалого відтворення. Дуги, їхні повороти живуть уже своїм захопливим життям перед нашими очима, а коли їх малюєш, то вони пробачають тобі твою ж недосконалість. Якщо діти в моєму класі зібрались більш інтелектуально пробуджені, то треба недовго попрацювати з прямими, показати те, як вони перетворюються на криві, та перейти до малювання дуг, щоб поступово пробуджувати вольовий елемент. З дітьми, обдарованими волею, протилежний шлях! Тож основною темою першої епохи є прямі та дуги різної величини та напрямку, але поки без перехресть та поєднання між собою.

Діти в першому класі малюють за вчителем чисті форми, тобто ті, які ще не набули конкретних земних форм. Усі бачать Сонечко з його округлими бочками та прямими промінцями. А саме у тому-то й диво, що це тільки одна із конкретних можливостей. Цей образ може прозвучати як натхнення, але на аркуші паперу ми проводимо пряму і дугу без намагання домалювати до цих простих та чистих форм те, на що натякали! Образів для однієї форми може бути декілька напоготові, бо у класі різні типи дітей – для одних спрацює образ-ключик, який живе у небесно-космічних далях, а для інших часто допомагає найпростіші земні реалії. Ось сім однакових за висотою прямих. Вони можуть бути промінцями від різних зірок (планет), які зустрілися на Землі, а можуть бути друзями, де кожний має свій характер, але при цьому не сваряться.

Форма, на яку ми просто дивимось, – це вже завмерлий результат дії. Форма, яку ми малюємо, є активним процесом, завдяки якому з’являється певне переживання та стан у нашому тілі та душі. Тому так важливо намагатися малювати не маленькими шматочками, штрихами, а саме безперервною одніє цілісною лінією від початку до самого кінця. При такій умові малювання можливо сповна пережити характер і жест форми. Тому вчитель у першому класі має обов’язково у дітей виплекати звичку до такого малювання вже на першій епосі. Часто дитині це дається важко, бо це пов’язано з багатьма факторами. Один з них це дихання, що має дві фази вдоху та видиху. І правильно підібрана форма може допомогти дитині увійти в ритм характеру, який буде діяти терапевтично! Оберіть форму та прислухайтесь до свого дихання під час малювання її. Або ж можна послідкувати за станом, де приходить сконцентрованість, а де розслаблення?

 

 

 

Більше публікацій авторки шукайте