Назвою вальдорфської вчительської конференції 2022 року є «Битва за інтелект – Подолання розриву» (The Battle for intelligence – Mind the Gap)

Ця коротка стаття має на меті подати огляд питань, які стоять за назвою конференції.

Перший курс підготовки вчителів Рудольфа Штайнера в Штутгарті в 1919 році був зосереджений на тричленній будові людського організму. Рудольф Штайнер подав опис людини, спочатку зосередивши увагу на духовному аспекті, потім на душевному і, врешті-решт, на фізичному. Він пов’язує три аспекти, або шари, один з одним. Кожен аспект знаходиться в динамічному взаємозв’язку з двома іншими, і разом вони утворюють живий людський організм.

Штайнер окреслює свої методологічні вказівки через елементи духу, душі й фізичного тіла. Його вказівки формують основу педагогічного підходу, в якому розглядаються всі три аспекти людської сутності.

У цьому сенсі педагогічний підхід Штайнера відіграє особливу роль у розвитку принципів і практик викладання. В цілому, включення та інтеграція всіх трьох рівнів людської сутності пропонує нову точку зору в навчанні та освіті.

Дослідження фізичних і тілесних аспектів мало велике значення для Штайнера. Процес втілення не розглядається, як однобічний акт, в якому дещо входить в тіло. Скоріше, це процес гармонізації фізично-тілесного і душевно-духовного. За словами Штайнера: «Якщо подивитися з достатньою неупередженістю на дитину, яка вросла у світ, ви сприймете наступне: тут у дитини залишається непоєднане душевно-духовне, або духовна душа з живим, фізичним тілом. Завдання освіти, в духовному сенсі, полягає в тому, щоб привести душу і дух в гармонію з життям і тілом. Ці аспекти, або тіла, повинні прийти в гармонію один з одним, вони повинні бути налаштовані один на одного, оскільки при народженні вони ще не поєднуються між собою. Завдання педагога, а також вчителя – налаштувати ці два аспекти.» (Штайнер, 1996)

Це питання не тільки про те, як людина входить в тіло, а швидше, як знайти потрібну пропорцію і рівновагу, як привести тіло і душу в гармонію. Здоров’я створюється шляхом досягнення гармонії між різними аспектами людського організму, здатністю підтримувати живий баланс. В принципі, здоров’я залежить від здорових взаємовідносин.

Відносини між людиною і землею

З теорії прив’язаності ми знаємо, що люди є залученими до спільних подій. Навколишнє середовище пропонує відчуття приналежності та безпеки, що, в свою чергу, забезпечує ступінь впевненості, щоб дослідити й відкрити для себе навколишнє середовище. Наш досвід у світі, зі свого боку, зміцнює наше почуття приналежності та безпеки.

Бути належним чином втіленим є передумовою для вступу у відносини зі світом поза тілом. Тільки як втілені істоти люди є реальними один для одного в режимі реального часу. Але акт втілення також важливий для землі: «Тільки якщо ми населятимемо своє тіло, ми зможемо підтримувати землю населеною.» (Фукс, 2019)

Важливим завданням і питанням у житті є відносини, які людина формує з собою або з собою і навколишнім середовищем. Рудольф Штайнер підсумовує завдання у вислові:

При розгляданні лише фактичних знань, матерія може бути передумовою. І все ж, самі по собі, такі знання можуть стерти душу в пил.

Розуміння взаємопов’язаності речей у світі і всіх різноманітних взаємодій являє собою важливу роботу в процесі. На цьому шляху, однак, криється тенденція бачити світ як місце, де об’єкти пов’язані тільки один з одним, і це приводить до “Я-воно-відношення”

Згідно з «побачити себе в людстві», власне Я всередині людини пропонує абсолютно новий спосіб бачення речей. Який стосунок ці об’єкти у світі мають до людей? Який стосунок, наприклад, дерево має до мене? Це може привести до “Я-ти-відношення”. Якщо ми хочемо взяти на себе відповідальність за світ, ми повинні дозволити таким питанням виникнути, коли ми прагнемо служити та нести справедливість для живого й одушевленого світу. Ці питання приводить нас до розуміння важливої взаємозалежності та діалогічних відносин з рослинами, тваринами та людьми. Здоров’я, наприклад, є стійким, якщо ми сприймаємо здоров’я тварин, рослин і землі так само серйозно, як своє.

Інтелект

Те ж саме можна сказати і про інтелект. На даний момент він переживається індивідуально. Отже, наші спроби описати його повинні бути сформульовані відповідним чином. Спільним для більшості теорій інтелекту є те, що вони розглядають інтелект, як здатність знайти свій шлях у нових ситуаціях через інсайт і швидке розуміння відношень.

Рудольф Штайнер розширює цю точку зору, визнаючи, що інтелект існує за межами людини та з’являється або відроджується в людині в індивідуалізованій формі.

Нездатність проникнути в загадки існування обумовлена, принципово, тим, що люди все ж схильні приписувати інтелект лише собі і ніколи не можуть відповісти на питання: «Як так відбувається, що я можу застосувати інтелект до існування. Але коли ми озираємося навколо себе і бачимо, що явища простору і часу проявляються таким чином, що наш інтелект може збагнути існування закону, то ми говоримо: Те, що живе всередині нас, як інтелект, також поширюється в просторі та часі, активно працює в просторі та часі». (Штайнер, 1983)

Яким є наше ставлення до інтелекту у світі? Воно може бути тільки через визнання, що діалогічні відносини – зустріч зі світом – лежать в основі існування.

Якщо є не тільки «мій» інтелект, але інтелект, до якого я приєднуюся у відносинах, то мій погляд спрямовується на світ по-новому.

І якщо все людське життя є зустріччю, як сказав Мартін Бубер, то питання про те, чи зустрічаємося ми один з одним і яким чином, визначає наше відношення до реальності (Buber, 1984). Тільки інша людина може звільнити мене від клітки моїх ідей і проєкцій, в яких я можу зустрітися тільки із самим собою.

Література:

Штайнер, Р. 1996. Основи людського досвіду. Хадсон, Нью-Йорк: Антропософська преса. С. 39
Штайнер, Р. 1983. Відповіді духовної науки на великі питання існування. Берлін, 10 листопада 1910 року. GA 60
Фукс, Т. 2019. Вертейдігунг-де-Меншен. Берлін: Suhrkamp. C. 14
Бубер, М. 1984. Das dialogische Prinzip. Гейдельберг: Ламберт Шнайдер

Оригінальна стаття  The Battle for Intelligence – Mind the Gap