У п’ятому класі кожен учень зустрічається з прекрасним світом давніх культур. Месопотамські жерці, єгипетські фараони та давньогрецькі полубоги – у кого ж не перехопить дух? 
Ми зібрали матеріали декількох стародавніх культур, які прекрасно підійдуть для ритмічної частини уроку у п’ятому класі. 
 

Із Зенд-Авести

Заратустра:

І я хочу повідати
Про два Духи
На початку початків світів;
З них Світлий так сказав Темному:
Не узгоджуються у нас
Ані думки,
Ані вчення,
Ані воля,
Ані переконання,
Ані слова,
Ані справи,
Ані наша віра,
Ані наші душі.
 

ГІМН АХУРА-МАЗДІ
(Яшт1, “Ормазд-яшт”)

1. Спитав Ахура-Мазду
Сипітама-Заратустра:
«Скажи мені, о Дух Святійший,
Творець життя плотського,
Що зі Святого Слова
Є наймогутнішим,
І найнепоборним,
Що є найблагодатнішим,
Дієвішим за все?
 
2. Що є найпереможнішим,
Що є найживотворнішим,
І що найбільше нищить
Ворожду людей та девів?
Яка у світі плотському
Є думка найпроникніша,
Що в цьому світі плотському
Є життєдайний дух?»
 
 3. Ахура-Мазда мовив:
«Моє ім’я то буде,
Сипітамо-Заратустро,
Святих Безсмертних ймення, –
Зі слів святої молитви
Воно є наймогутнішим,
І найнепереможнішим,
Воно найблагодатніше,
Дієвіше за все.
 
Гімн Сонцю
 
1. Ми молимось Сонцю,
Безсмертному світлу,
Чиї коні швидкі.
Коли Сонце світить,
Коли Сонце гріє,
Стоять божества
Всі сотнями тисяч
І всотують щастя
І щастя дарують
І щастя вручають
Землі, даній Маздою
Для розквіту світу
Для Істини зросту.
 
2. Коли сходить Сонце,
То, Маздою дана,
Святиться земля.
Святяться всі води,
І води бігучі,
І води джерельні.
І води стоячі
І води морів.
Святяться творіння
Всі Духа Святого.
 
3. Як Сонце не сходить,
То деви все гублять,
Що є на землі,
І небожителі
В світі тілесному
Бувати не можуть.
 
Вірш 2
Коли встає Сонце,
Очищається земля, що створена Ахурою,
Очищуються води бігучі,
Очищуються джерела,
Очищуються моря,
Очищуються водойми,
Очищуються праведні творіння
Святого Духу.
 
З гімнів Сонцю фараона Ехнатона
Прекрасний твій блискучий схід на крайнебі
Ти, живий Атон, той, що жив раніше за всіх!
 Коли ти з’являєшся на східному видноколі,
То сповнюєш своєю красою кожну країну,
Бо ти прекрасний і величний у своєму сяйві,
Ти високо над землею…
 
Воскресіння Озіріса
(Тексти, які описують воскресіння Озіріса, містяться в різних частинах «Текстів Пірамід»)
Приходять (боги) до Озіріса
На голос тужіння Ізіди
На голосіння Нефтіди /…/
Мовлять вони тобі, о Озірісе:
«Хоч і пішов ти, та повернешся!
Хоч і спав ти, та прокинешся!
Хоч і вмер ти, та воскреснеш ти!
Вставай! Поглянь, що зробив для тебе твій син!
Прокинься та почуй, що зробив для тебе Гор!
Він переміг для тебе того, хто вбив тебе /…/
Гор поставив твою сандалію на голову твого ворога /…/
Твій син Гор здолав його
Він відібрав у нього його око
І дав його тобі
У ньому  – твоя душа (Ба),
У ньому – твоя сила перед духами! /…/
Вставай! Ти дав свою руку Гору.
Зробив він те, чого ти заслуговуєш!» /…/
Прокидається Озіріс,
Прокидається втомлений бог!
Встає бог.
Повертається бог в своє тіло!
Сходить Озіріс!
Чистим є скіпетр!
Величним є Володар істини! /…/
Утішений Атум, батько богів,
Утішені Шу і Тефнут,
Утішені Геб і Нут /…/
Утішені всі боги, що перебувають на небі,
Утішені всі боги, що перебувають на землі /…/
«Ходи до нас!» – мовлять вони,
Мовлять боги тобі, Озірісе:
«Гряде наш старший брат,
Первісток свого батька
Старший син своєї матері,» –
Говорять вони, говорять боги.
 
Гімн Амону-Ра
Хвала тобі, о величний, що народив богів,
Той, що створив сам себе,
Той, що створив Обидві Землі
Той, що створив себе силою своєї плоті,
Створив він тіло своє сам:
Немає батька, який зачав би образ його,
Немає матері, що народила б його,
Немає місця, з якого б ти вийшов.
Була земля в мороці,
І постало світло після того, як ти виник.
Осяяв ти Єгипет променями своїми,
Коли диск твій засяяв.
Прозріли люди, коли зблиснуло вперше  праве око твоє,
Ліве ж око гнало пітьму нічну.
 
 Давньовавілонський вислів
Поглянь на людину, яка крокує
 не як стара
І не як дитя,
Йде, як здорова,
А не як хвора,
Не надто квапливо,
І не надто повільно,
І ти побачиш міру сонячного руху.
 
Одіссея
 (переклад з давньогрецької Олега Кочевих)
Мужа мені опиши, що пустився в мандрівки, о Музо!
 Безліч шляхів він здолав, після того, як взяв святу Трою,
Звідав багато людей у містах і пізнав їхню вдачу.
Звідав багато біди і страждань, довго ходячи морем,
Щоб врятувати себе, щоби друзів привезти додому.
Друзів він не врятував, хоч як сильно бажав і старався;
Марно загинули всі через власну недоумкуватість:
Йолопи з’їли корів, що належали богові сонця;
Зевс їх за це покарав, в день вертання забравши життя їм.
З будь-чого розпочинай і розказуй нам, Зевсова дочко!