Мене звати Катерина Харлан, я засновниця дитячого етно садочку Колосочок.

Нашому садочку 11 років, ми починали громадою 16 мам, які об’єднались заради здорового та природного розвитку своїх дітей. З часом громада розпалась, а я лишилась з великою ідеєю створення дитячого етно садочку. Ідея втілилась в життя і за 11 років садок прийняв близько 200 діток, передавши кожному українську традицію та ідентичність. В нашій роботі ми використовуємо ідеї вальдорфської педагогіки, адже вона якраз про здоровий розвиток дитини, вчень Г. Сковороди, К. Ушинського та етнопедагогіки.
В садочку ми живемо добами, кожна доба триває 3-4 тижні і прив’язана до певного українського народного свята, і відповідно діти переживають сенси, які закладали наші предки в певні періоди.
Ці 2 дві пісні ми разом з вихователями написали чи переклали років 5 тому до Козацької Доби. В той час матеріалу було дуже мало. Радію, що тепер можна ділитись один з одним.

Замок «сто вікон»

За далекими лісами,
За високими горами,
За глибокими морями,
За широкими стежками,
Стоїть замок сто вікон,
Стереже його дракон.
В башті тій сидить принцеса,
Зачарована вона.
Лицар з золотим мечем
Поспішає неспроста.
Стоїть замок сто вікон,
Стереже його дракон.
Він дракона переможе,
Відсіче голови всі,
І принцесу королівну
Під вінець візьме собі.
Стоїть замок сто вікон,
Стереже його дракон.

Лицарський марш

Б’ють литаври гучні,
Ясні сурми гремлять.
Лицарі йдуть в похід,
Всіх принцес визволять.
Через гори й ліси до чужої землі,
Йдуть принцес визволять…

Бо сміливих чекає любов!

Королівство в біді, прилетів злий дракон,
Потемнів ясний день, сонце зникло з вікон.
Плаче сивий король: “Де принцеса моя? Ясне сонечко, миле дитя…”

Там, в печері, у скель стереже страшний звір
І вогнем обпече, випуска сивий дим,
Та гарячі серця молодих юнаків,
Не злякаються драконячий рик.

Блисне лезо міцне, голова з пліч паде,
І принцес дзвінкий сміх перемогу несе,
І гарячі серця поєднаються знов,
Бо сміливих чекає любов!