Як щедро обдарувало нас сонце цього року! Спекотне сухе літо. Тепла оксамитова осінь. Остання осінь тисячоліття. Але дні все коротші, сонце все рідше визирає з-за хмар. А ось і перший сніг. Природа затихає після літнього буяння. Зібрано врожай, і вже достатньо часу на те, щоб посидіти біля вогнища та просто помріяти. Живе світло вогню і темна ніч за вікном. Пухнасті сніжинки, що вкривають чорну наготу землі. Мільйони білих зірок, що падають на чорну, втомлену землю. В кожній сніжинці відбивається світло цілого Всесвіту. Настав час… Тихо-тихо. Але що швидше темніє за вікном, то ясніше відчуваєш — настав час. Двотисячний рік! Дві тисячі років від Різдва Христового! Дві тисячі років тому земля завмерла в передчутті Народження Христа. Як довго всі чекали на це! І не лише люди, а навіть каміння, рослини і тварини. І сама Земля. Стара, втомлена, потонула в людських гріхах. Вона потребувала очищення. Увесь світ чекав Народження Немовляти. А Марія та Йосип уже йшли до Віфлеєму. І Марія несла під серцем Божественне Дитя. Хто знає, що їм довелося пережити на своєму шляху? Холод, голод, нужденність? Холодний зимовий вітер. Непривітність господарів. Хто допомагав їм у дорозі? Сама Земля відповідала на кожен їхній крок! Кожна травинка знала — Марія несе Божественне Дитя, якому пророковано народитися у Віфлеємі. Земля і небо торжествують — наближається мить народження Немовляти! Але люди? Хто визнає у бідній молодій жінці та літньому чоловікові, що втомлено прямують до Віфлеєму на перепис, — Богородицю та чоловіка її, теслю Йосипа з роду Давида? Лише дуже чисте серце здатне почути спів Янголів, що супроводжують їх на шляху. І тільки ясні очі, здатні узріти більше, ніж зім’ятий мокрий одяг, бачать, як сама Земля допомагає на кожному кроці їхнього нелегкого шляху.

Пройшло дві тисячі років. І щороку в цей зимовий час ми знову і знову переживаємо очікування Землею приходу Немовляти. Це Адвент. Адвент — очікування. Тихо падає сніг. І кожна сліжинка як образ Віфлеємської зірки. Безліч, безліч зірок, що падають на землю під ноги Божественому Немовляті. З кожним днем все ближче його Різдво. А десь там, дві тисячі років тому Марія вже почала свій нелегкий шлях.

Як передати це все маленькій дитині? Цей настрій тиші й торжества? Як не применшити це величне свято до Новорічної ялинки та картонного будиночка з шоколадом? Чисті дитячі серця б’ються в унісон зі Всесвітом, і ясні дитячі очі бачать набагато глибше, ніж наші, дорослі. Потрібно лише трохи тиші. Моменти тиші в домі. Щоб відчути, почути, як Земля готується до Різдва.

Ви спостерігали, як заспокоює полум’я свічки? Не випадково скрізь у церквах горять свічки та лампадки. Дивовижна сила запаленої свічки — заспокоїти, відвести метушливі думки, дії, створити тишу. І під час Адвенту ми робимо з дітьми Адвентську корону. За чотири тижні до Різдва із соснових гілочок за допомогою ниток та дроту плететься вінок. В садочку він великий та пишний, а вдома може бути і менший. Вінок прикрашається червоними стрічками. На вінку закріплюються чотири червоні свічки. Звісно ж, потрібно подбати про безпеку. Основа свічки обгортається у харчову фольгу та дуже міцно кріпиться дротом до вінка.

Щодня за трапезою в садочку ми запалюємо свічку на короні Адвенту. Перший тиждень — горить одна свічка, другий — дві, і так далі. Четвертий тиждень — горять усі чотири свічки. І вінець цього останнього тижня очікування — Різдвяна ялинка, на якій кожна дитина запалює свою свічку.

Але для малюків очікування Різдва — це вже свято. Прийде час, і вони дізнаються про труднощі шляху і страждання Марії та Йосипа, а поки їхні дитячі серця співзвучні радості та тріумфу Землі в очікуванні приходу Немовляти. І радісним сюрпризом для них можуть стати золоті горішки. Це один із варіантів календаря Адвенту. Двадцять вісім волоських горіхів потрібно акуратно розколоти і витягти серединку. А замість неї покласти маленький сюрприз — крихітну свічку, квіточку, камінчик, родзинку… Дитина буде рада будь-якому подарунку із золотого горішка! Горішки загортають у фольгу і на ниточці підвішують на спільну мотузочку. І кожен день зрізається один горішок. Але тільки один! Велика спокуса дізнатися одразу всі секрети, але потрібно навчитися чекати. Це так важливо у нашому стрімкому світі.

В нашому садочку епоха Адвенту, Різдвяна епоха — найгарніша, сповнена радісними переживаннями. Діти готуються до Різдва — вирізають сніжинки, роблять з вихователями ангеликів, подарунки для своїх батьків. І увесь наш чарівний дім сповнений очікуванням Різдва. На столі сезону з’являється Вертеп, а згодом і самі Марія та Йосип. Ми граємо Різдвяний хоровод. І ще безліч усього цікавого відбувається в дитячому садочку. Але вдома?.. Що може бути краще, ніж родинна вечеря із запаленою свічкою на красивій Адвентській короні?  А кому сьогодні дістанеться золотий горішок? Мамі, татові чи улюбленій бабусі?

Адвент, Адвент, іде Адвент!

Горить одна свіча.

Тебе чекаємо усі,

Небесне Немовля!

Ще один вид Адвентського калентаря, який дуже полюбляють діти — це ангелик, що спускається по драбинці з 28 сходинок. Драбинка робиться із пухкої соломи, плететься як мотузкова драбина. Ангелика можна зробити з шерсті, шовку або бавовняної білої тканини. Але і з білого гофрованого паперу він теж виходить дуже гарним. Береться квадратик 5х5 см і згинається по діагоналі, а потім ще раз по довгій стороні трикутника. У куточок (це центр квадрата) потрібно вкласти маленький шматочок шерсті або, якщо її немає, — маленький шматочок бавовняної вати і по верху обв’язати білою ниткою — це голівка ангелика. Два верхніх куточка трикутника ми розправляємо як красиві крильця, а нижній край можна обрізати півколом. Ангелик готовий! Можна ще додати тоненьку золоту корону з фольги або тасьми на голову.

У нас в садочку такий ангелик спускається по східцях до Вертепу, який стоїть на столі сезону. У Вертепі стоять маленькі ясла, і в той день, коли ангелик спускається з останньої сходинки — у Марії та Йосипа у Вертепі з’являється Немовля. А вдома такі східці можна повісити над ліжечком дитини. Внизу східців можна зробити маленьку колисочку з волоського горіха. У день Різдва там з’являється крихітне Немовлятко. Можна спускати Ангелика зі сходинки на сходинку разом з дитиною, але краще робити це тоді, коли дитини не бачить, пізно ввечері або рано вранці. У самому переживанні того, що ангелик спустився на сходинку нижче, вже міститься диво. І навіть юні скептики шести з половиною років переживають це як велику таємницю.

Таких ангеликів можна робити з дітьми протягом всього Адвенту. Потім вони можуть стати чудовою прикрасою для Різдвяної ялинки, а соснові гілочки з маленькими ангеликами ви зможете подарувати всім своїм друзям. 

Радісного вам очікування і щасливого Різдва!

Вперше опубліковано у газеті «Дитина»

№9, 1999