Ботмерівська гімнастика – це ще один імпульс Антропософії – мудрості про Людину. Нарівні з антропософською медициною, вальдорфською педагогікою, евритмією, біодинамікою, органічною архітектурою…

Назва цієї гімнастики пов’язана з ім’ям графа Фрідріха фон Ботмера /Fritz von Bothmer (1883-1941)/. Рудольф Штайнер доручив йому створити нову гімнастику для вальдорфської школи в 1922 році. Перша вальдорфська школа була відкрита в місті Штутгарті (Німеччина) в 1919 році з евритмією як руховим навчанням. Однак незабаром Р. Штайнер виявив, що цього недостатньо.

Ботмер був знайомий з антропософією і поглядами Штайнера на Людину. Він був цінним педагогом, не лише офіцером. У тісній співпраці з Р. Штайнером та вчителем евритмії Норою Штайн фон Бадіц /Nora Stein von Baditz/ він розробив нову гімнастику, яка враховувала мінливі потреби дітей різного віку, де дві форми руху, евритмія та гімнастика, доповнювали одна одну. Його гімнастика розвивалася в ході роботи, дослідницької роботи, де він спостерігав і слухав кожну дитину і завжди виправляв у заохочувальному дусі.

Ботмер черпав натхнення, серед іншого, в мистецтві та архітектурі грецької культури. Він також надихався проективною геометрією. Через гімнастику створюється те, що він назвав «новим простором», посилене усвідомлення людини та її відношення до космосу та його різних напрямків. Ботмерська гімнастика також має соціальний ефект там, оскільки сприяє зустріч між людьми.

Отже, гімнастичні вправи виникали одна за одною, під час роботи з дітьми віку від 9-ти до 18-ти років. Вони практикувалися у великих змішаних класах, разом з атлетикою та іграми. До 1926 року загальний контур послідовності всіх вправ було сформовано. Його розвиток представляли щорічно на публічних заходах.

Сутність цієї гімнастики – знання і використання сил, що працюють в людині, в її рухах.

Завдання – створити ідеальне зображення більшої Людини, яка живе в безкінечному просторі. Згідно ідеального зображення, обмежене людське тіло буде змінюватися і зростати. До розмірів Всесвіту, до розмірів Людини-Творця! А сила, що діє протилежно – сила гравітації і ваги, виразом якої є падіння, буде пробуджувати і стимулювати волю Людини. Це взаємодія Людини з Простором і Часом.

Кожна вільна гімнастична вправа існує в просторі і часі. Висота, глибина, ширина, довжина, рух вперед і назад – це сили, що спрямовують і поєднують людину з безкінечним простором. Три виміри – верх і низ, з однієї сторони в іншу, вперед і назад – це осі простору та руху. Вони вбудовані в тіло людини, в її органи рівноваги. Рух, в співвіднесенні з цими вимірами, наповнює життєвими силами, і, навіть, створює їх. Це – геометричні форми. Для того, щоб сприймати і формувати їх свідомо, необхідною є активність мислення. Завдяки мисленню можливо повністю усвідомлювати свій власний рух і вміти його презентувати в просторі.

 Рух має також тривалість в часі. Я піднімаю свою руку в сторону вгору і опускаю її з іншої сторони. Рух дає можливість виникнути ритму в часі – ритму кола, який або підкориться силі тяжіння, коли рух руки завершиться, або він може бути підхопленим і продовженим, прискореним або зміненим. Рух можна також раптово зупинити. Ритм, таким чином, може отримати свій природній напрямок і, врешті-решт, зникнути. Або він може бути розвиненим і оформленим в щось більше. Ритм входить у взаємодію сил; це – дихання руху, і він може сприйматися учнями через ритмічну систему, яка відчуває життя.

 Істина, сила і краса руху є критеріями його правильності…

Ботмерівська гімнастика – це смисл в кожному русі, послідовне свідоме прагнення людини протидіяти падінню в різних умовах, це прагнення і знаходження балансу і рівноваги! А згодом, це – вміння ставити цілі та їх реалізовувати. Так виникає велика Людина. Людина, яка приходить з Часу і живе в Просторі.

Важливо знати, що вправи Ботмерівської гімнастики допомагають зрозуміти, відчути і пережити проективну геометрію. Історично, проективний простір визначається як доповнення евклідового простору ідеальним елементом – нескінченно віддаленою площиною. Кожна точка на цій площині відповідає напрямку в просторі і є місцем перетину всіх прямих цього напрямку.

В вальдорфських школах проективну геометрію учні вивчають в старших класах. І тоді у них виникає можливість бачити звичні речі з нових позицій. Народжуються поняття і виникають зв’язки, які не є доступними простому чуттєвому сприйняттю. Діти навчаються бачити різнобарвність світу, розширюють обрії свого мислення. Ці навички вони беруть з собою в доросле життя.

Вправи Ботмерівської гімнастики – це вправи для Людини, для її вміння володіти простором. Вертикальний, горизонтальний та сагітальний виміри, їх проживання власним тілом і розумом – це старша школа.

• Вертикальний вимір – це прямостояння Людини, її непохитність і незламність. Одночасно, її гнучкість і рухливість. Це – сфера волі.
• Горизонтальний вимір – це стосунки зі світом. Це – сфера почуттів. Розвиток любові і поваги до існуючого, вміння бачити красу і неповторність, унікальність кожного явища. Як природи, так і соціуму.
• Сагітальний вимір – це розвиток мислення. Це сфера мислення. Вміння критично мислити, аналізувати, систематизувати, бачити головне і другорядне, вміти ставити мету, планувати своє життя і рухатися вперед. Творчо і нестандартно долаючи падіння і невдачі.

Таким чином, вальдорфська освіта (Ботмерівська гімнастика, проективна геометрія евритмія та інші важливі навчальні предмети) допомагає зростати Людині вольовою, чуттєвою і мислячою.

Ботмерівська гімнастика знайшла своїх прихильників в Скандинавії багато років тому. Гретель Краузе /Gretl Krause/ була відданою ученицею Фріца фон Ботмера в Штутгарді. Саме вона принесла гімнастичний імпульс в скандинавські країни через Фінляндію до центру антропософської культури Ярни в Швеції. Це було в 1930-х роках минулого століття, коли вона вперше приїхала до Швеції у зв’язку з викладанням медицини в тоді щойно відкритому Мікаельгордені /Mikaelgården/ (поблизу Ярни). Їй сподобалась Швеція, але лише в 1960-х роках вона повернулася знову.

Клара Стеніус /Klara Stenius/, вчитель гімнастики в вальдорфській Крістоффершколі /Kristofferskolan/ поблизу Cтокгольма, виступила з ініціативою запросити Гретель Краузе в якості вчителя на перші літні курси гімнастики Ботмер у 1968 році.

Щовесни та осені проводився тижневий курс, де вони навчали вальдорфських вчителів гімнастиці Ботмера в новій семінарії Рудольфа Штайнера в Ярні. Разом зі своїм чоловіком Гансом Генріхом Краузе /Hans Heinrich Krause/, який був лікарем, вони також працювали над впровадженням гімнастики Ботмера в соціально-терапевтичну антропософську діяльність.

Гунілла Веннерхольм /Gunilla Wennerholm/ була студенткою Гретель Краузе. Вона стала однією із співзасновників проекту підготовки вчителів фізкультури, основою якої була Ботмерівська гімнастика!

Для мене це диво з див – вчитель фізичної культури в школі зі знаннями та вміннями гри, руху, глибинних смислів. Це та освіта, про яку мріялося для українських студентів. Спочатку дати раду собі, а потім «виховувати», «навчати» або «зцілювати» весь світ.

Так от, Скандинавська колегія Ботмерівської гімнастики дала світу не лише досвід навчання педагогів, а й шкільний навчальний план.

1-2 клас, 7-8 років – ігри, забавки, постійний рух дітей.

Важливими є вправи з м’ячиками, з мотузкою, стрибки, біг, ритми, гра. В історії людства – це індійська епоха. Люди безтурботно жили на благословенній землі і мали все необхідне для життя. В початкові школі відбувається відтворення цього періоду еволюції людства.

3 клас, 9 років – «Селянин».

З цього віку починалася гімнастика в школах. Багато хороводів, ігор, ритмічних вправ. Продовжуються ігри з м’ячиками, мішечками. Ритми. Розвиваємо емпатію через гру. Вчитель описує правила, використовуючи образи. Важливими є назви ігор. Вони дають картинку гри. Ігри про казки та пригоди. Ігри про перетворення, на кшталт «злови та звільни». Ігри зі співом, діалогами та ритмами. Ігри, які поєднуються з іншими видами навчання. Вправи зі стрибками через мотузку, різні вправи з мотузкою.

Вчитель бере зображення з казок і світу пригод і наповнює зміст різними формами: біг, стрибки, балансування, повзання, перекочування, опора, гойдання та підйом, сальто. Важливим є не те, що дитина проходить, а те, що вона прагне пройти по-своєму.

• Цінними є вправи з м’ячем, де тренуються навички рук.
• Перша гімнастична вправа Ботмера – хоровод для 3 класу, де діти будують будинок.
• Гімнастичні вправи для маленьких дітей можна повторювати раз за разом. Рухи, біг та стрибки можна відпрацьовувати окремо. Але вправи завжди необхідно поєднувати в колі.
• Цей вік співвідноситься з Епохою давньої Персії в історії розвитку людства. Про що це говорить? В Давній Індії людина мала все необхідне для забезпечення своїх життєвих потреб. Тепер час змінюється і доводиться тяжко попрацювати, щоб отримати найнеобхідніше для життя – їжу, одяг, дах над головою. В цьому віці – 9 років – дитина підходить до свого Рубікону. Так само, як колись Юлій Цезар переходив річку Рубікон, не дочекавшись на це дозволу)))
• Ботмерівські вправи допомагають дитині пройти свій Рубікон).

 4 клас, 10 років – «Герой».

В цьому віці важливою залишається гра. Захоплюючи мотиви, де діти через образи тварини демонструють людські якості – хитра лисиця, небезпечний вовк, неповороткий ведмідь. Важливими якостями, що здобуваються в цьому віці є рішучість, сміливість, наполегливість. Пасивність та лінь пропрацьовуються через гімнастичні вправи і гру.

• Біг, стрибки, стрибки через мотузку, вправи з м’ячем (ловити й кидати), вправи в парах. Корисними є різні естафети з м’ячами та біг.
• Діяльність тут важливіша за змагання і перемогу. 
• Відбувається зміцнення «Я» дитини. Я і моя позиція, моя постава.
• Хороводи в четвертому класі – для того, щоб говорити про те, ким я є!
• Можливість стояти прямо.
• Можна і потрібно запровадити біг струмочком у формі вісімки, що перетинається посередині. Це є момент пробудження.

 5 клас, 11 років – «Грек».

В цьому віці вальдорфські школи мають в навчальному плані епоху «Історія Давнього світу». І ретельно розглядають шлях розвитку людства. Ключовою є епоха «Давня Греція». Звідси й назва для цього віку).

• Гімнастичні пригодницькі ігри з м’ячем: «Королівський м’яч», «Мисливці за м’ячем».
• Естафети.
• Ритмічні стрибки: «Гра між вагою та легкістю», 3 ритмічні стрибки: верхній – середній – нижній. В цьому віці доречними є стрибки в каноні.
• Наприкінці року відбуваються Олімпійські ігри. Ідеалом для легкої атлетики є грецьке п’ятиборство: біг, боротьба, стрільба з луку, метання диску та спису.
• Боротьба – зустріч з Іншою людиною. Спритність, швидка реакція, хватка.
• Вправи Ботмера: «Трикутник», «Закритий трикутник», «Бічне обертання», «Ритм».
• Також з’являються вправи з палками: «Палка, що котиться», «Трикутник з палкою», «Квадрат з палкою».

 6 клас, 12 років – «Римлянин».

 М’язи ростуть і стають більш чутливими. З’являється важкість тіла. Біль від тренування пробуджує свідомість м’язів.

• Змагання є важливими не для того, щоб здобути перше місце, а для того, щоб порівняти свої здібності з іншими. Важливими є привила та їхнє дотримання.
• Важливою є атмосфера «радості руху».
• Багато ігор з м’ячем. Баскетбол.
• Вправи на штанзі.
• Трикутники всіх видів, ритми.
• Біг, атлетика, стрибки.

 В історії – Епоха Давнього Риму. Римські закони і право.

• В цьому віці мої учні створювали ходулі, опановували їх, навчилися жонглювати. Було багато циркових вправ. І радості від опанування власним тілом.

7 клас, 13 років – «Дослідник».

14 років – початок 3-го семиліття. Активною є система кінцівок через метаболізм (обмін речовин). Ці сили можуть зміцнити фізичне тіло, а також можуть його перевантажити. В цьому віці можна почати робити акцент на силі у хлопчиків і на естетичності у дівчаток.

• Майстерність, краса, міць і точність є важливими якостями для обох статей.
• Легка атлетика.
• Ігри з м’ячем. Ігри з ракеткою.
• Баскетбол. Волейбол.
• Навчання може бути спільним для хлопчиків і дівчаток, але іноді розділене на різні види діяльності, але в одному просторі. Дівчата виконують типові жіночі вправи, а хлопчики – більш чоловічі. Але також практикуються вправи, характерні для протилежної статі.
• Вправи Ботмера зміцнюють поставу.
• Ритм.
• «Бічне обертання», «Стрибок всередину», «Падіння в простір», «Ваги», стрибки. Вправи каноном. Стрибки через мотузку, через дві мотузки та інші вправи.

8 клас, 14 років – «Винахідник».

• Вправи для відчуття та протистояння гравітації по відношенню до власного тіла.
• Дуже добре, якщо є можливість танцювати бальні танці: вальс, фокстрот.
• Важливими є «Великий ритм», «Рух до цілі», «Ваги», «Три кола», «Падіння в простір», «Закритий трикутник» та інші.
• В цьому віці діти самі вже пропонують різні варіації вправ.
• Ігри з м’ячем: баскетбол, регбі.
• Боротьба.

9 клас, 15 років – «Бунтівник», «Повстанець».

•  «Спалах волі / апатія» є звичайним явищем цього віку.
• Потрібні різноманітні силові вправи, завжди в змістовному контексті.
• Для цього віку важливими є вправи на подолання важкості, ситуації непорозуміння з оточенням. І виховання власної волі, її зміцнення.
• Ігри з м’ячем: баскетбол та волейбол.
• Вправи Ботмера: «Падіння в простір», «Падіння в точку». Ритм двох переплетених кіл (ходьба у вертикальному вимірі), «Зростаюча висота», «Зростаюча ширина».
• Рух, спрямований до мети (підкреслення сили).

10 клас, 16 років – «Громадянин світу».

• Символ цього віку – метальник диска. Завдання: знайти власний центр ваги та кидати диск горизонтально.
• Горизонтальний вимір є дуже важливим в соціальній сфері. І для розвитку власної сфери почуттів. Відчуття Іншої людини, її настрою, її кордонів. Вміння вчасно зупинитися і відчути свої можливості і кордони. Гімнастика розвиває ці якості і дає нові.
•  Розгойдування та обертання як символи взаємодії зі світом.
• Вправи Ботмера: «Диск», «Ходьба в горизонтальному вимірі», «Вир або вихор», «Спотворена висота», «Спотворена ширина», «Комбінований стрибок», «Подвійна вісімка».

11 клас, 17 років – «Філософ».

• Символ цього віку – метальник списа.
• Знайти свою мету і свій спосіб життя. Відбувається інтенсивний пошук себе і свого місця в світі. Розвиток мислення – інтенсив цього віку.
• Індивідуальні вправи.
• Ігри з м’ячем, як і раніше.
• Бейсбол, гандбол.
• Усі ігри мають проводитися в гуманній та ігровій формі, щоб кожен міг отримати задоволення від участі, незалежно від рівня майстерності.
• Вправи Ботмера:
• Метання списа, рух до мети, ходьба в сагітальному вимірі. «Три кола», «Спотворена висота», «Подвійна вісімка», «Велика вертикаль».

12 клас, 18 років – «Архітектор».

• Огляд загальної ситуації через гімнастику. Учні тренуються, проводячи власні заняття з однокласниками. Вони також влаштовують свята та заходи на природі для всієї школи, де старші учні піклуються про молодших.
• Гімнастичні вправи Ботмера сприяють усвідомленню 3-х просторових вимірів – горизонтального, сагітального, фронтального.
• Побачити архітектурне в просторі приміщення. Будинок з 3-го класу проектується в нескінченності простору.
• Вправи Ботмера: «Купол», «Обертання навколо похилої осі», «Хрест».

10-12 класи – це гімназія.

Для учнів цього віку важливо мати щотижневі заняття з Ботмерівської гімнастики. І паралельно – проективну геометрію з її вертикальним, горизонтальним та сагітальним вимірами.

Пройти шлях від Людини Світу до Архітектора через статус Філософа можливо лише через фізичні вправи, які мають глибокий смисл. І залучають волю, почуття і мислення молодої людини.

Закладаю це як свою мрію: Ботмерівська гімнастика як предмет в навчальному плані середньої школи та гімназії. Не лише вальдорфської.

Подивиться