Життя – це найцінніша річ для усіх…  Що таке гра для дитини – це її життя. Для того, щоб дитина виросла гармонійною і людяною в умовах, коли надколюється життя, їй потрібна гра… «Гра заради гри»… і наша увага… і любов… багато любові…

Це маленька спроба хоч чимось допомогти дітям, які попали в скрутне становище. Бо діти повинні залишатися дітьми завжди, навіть на війні. Для того, щоб подолати стрес.Для того, щоб мати змогу вирости і подорослішати в свій час.

Але в цих страшних умовах дорослі теж відчувають стрес і розгубленість. І тому я гадаю, що ця стаття буде в допомогу дорослим, щоб чимось зайняти дітей, щоб увести їхню увагу від зовнішніх обставин. Діти навчаються наслідуванням, вони сприймають інформацію образами і через творчість навчаються жити.

По-перше, дітям потрібно відчути, що вони не самі, що вони разом, що вони не кинуті. Тому обійми, доторкання і, звичайно, коло!

В ньому відбувається непомітне психотерапевтичне зцілення дитини.

І речі краще брати природні: камінці, шишки, деревину… м’ячі зробити зі відрізаних і заповнених будь-якою крупою шкарпеток (розрізали навпіл, засипали крупу чи насіння, зав’язали вузлика і залишком обернули м’ячик навколо), тканинки, хустинки, картонні коробки (для хатинок).Такі швидко зроблені разом з дитиною із підручних засобів іграшки –  найцінніші для дитини, бо мають теплу живу енергію, вкрай необхідну для дитини в таких умовах.

Ігри на розвиток окоміра

Дитина каже, скільки і яких кроків від себе до іншої дитини: скільки ліліпутів (маленьких кроків гномів), чи велетнів (великих кроків), чи звичайних (людських кроків).

Хвилі на морі раз,

Хвилі на морі два,

Хвилі на морі три,

Кожен на місці замри.

 А також скільки і яких кроків до вікна, до двері…

Скільки камінців в півлітровій банці, скільки їх в кулаку…

Гра: Малювання форм тілом.

Ніжку на носочок – малюємо пряму, потім на п’яточку  – малюємо пряму; дівчатка на носочок – пряму, хлопчики на п’яточку – пряму, потім навпаки. Так само малюємо ніжкою коло…

Так само ручками – малювати коло, прямі, окремо кожною ручкою і разом. Малювати руками різні форми ( лівою коло, правою пряму одночасно).

Малювати носиком ці форми вправо і вліво.

Малювати на животику, спині різні букви чи прості форми, а дитина має вгадати, що це.

Гра: Поштохатись, поторкатись.

Діти в колі. Завдання: перетрути коло по прямій одночасно декілька дітей – всі  до купи.

Іншого разу – всі по кривій, обминаючи один одного.

А потім ходячі, намалювати коло вправо і вліво.

«Намалювати» – пройти у просторі зірочку (за віком).

Пояснити діткам, що вони з неба прийшли до нас, і ми їх дуже любимо, наших маленьких зірочок!

Зіронька, зійди!

З неба нам світи!

Золотом засяй!

Землю звеселяй!

Зіронька зійшла –

Засвітивсь і я!

 Намалювати ніжками розташування місяців року наче годинник, розпочинаючи знайомство з кутами – (за віком).

 Січень, лютий, березень (правою ступнею, як у годинника 3 години; з п’яточкою у центрі). Квітень, травень, червень (починаючи з кута на 3 години до 6 годин, пам‘ятаючи уявний центр, де буда п‘ятка правої ноги, там тепер носочок). Другою ніжкою: липень, серпень, вересень (носочок у центрі до кута 9 годин), жовтень, листопад, грудень (п’ятка у центрі до кута 12 годин).

Вірш про особливості 12 місяців року:

Розповідати і показувати руками

Січень січе,

Лютий лютує,

Березень плаче,

Квітень квітує.

Травень під ноги стелить травицю,

Червень збирає сіно в копицю,

Липень медовий бджілок чарує,

Серпень чудовий булки дарує.

Вересень трусить груші в садочку,

Жовтень гаптує клену сорочку.

Йде листопад – застеля килими.

Грудень надходить – початок зими!

Ігри на спритність

Гра: Тихіше ідеш – далі будеш!

 Стоп! (повинні дійти до ведучого і торкнутись його, щоб стати їм, а хто зашевелиться і ведучий побачить, то вибуває з гри)

Кліпати очима можна…

Гра «Кіт Хома і миші»:

Стільці з тканинкою – це норки…

Кіт Хома іде по хаті

Треба мишкам в норках спати.

Іде Котик Хомка спати

Треба мишкам погуляти,

Свої норки поміняти.

Доки котку Хомі спалось,

Одна мишка заховалась.

Прокидайся, кіт Хома,

Відгадай, кого нема?

Музика грає – діти ходять, музика стоп! – кожен повинен знайти собі пару;

чи «ліп-ліп-приліп!» -і один іншого зштовхнути наважується…

 Як вибрати,  в якій ролі хто буде у грі?

Я по полю йшла

І камінчик знайшла

Він чудовий такий

(він біленький такий)

Відгадай в руці який?

Якщо відгадає, то роль отримує.

Гра “Овочі”

 У центрі кола – діти-овочі: капустину «нашинковати» ребром долоней, буряк і моркву «натерти тертушкою», картоплю «начистити і порізати», цибулю порізати, кинути все в каструлю, накривати тканиною, наче кришкою, діти буркотять, пихтять, «варяться»! 

Якось хазяйка з базару прийшла,

Хазяйка  з базару на стіл принесла:

Картоплю, капусту, морквицю, горох,

Укріпчик, петрушку та ще й бурячок. ОХ!

 

Та виникла сварка “всім куркам насміх”,

Хто з них головніший, смачніший за всіх:

Картопля, капуста, морквиця, горох,

Укріпчик, петрушка або бурячок. ОХ!

 

Та раптом хазяйка на кухню прийшла,

Всі овочі мила, хвалила сповна:

Картоплю, капусту, морквицю, горох,

Укріпчик, петрушку та ще й бурячок. ОХ!

 

Накриті в горщечку стояли в печі,

Варились в  окропі всі овочі:

Картопля, капуста, морквиця, горох,

Укріпчик, петрушка та ще й бурячок.

І борщ овочевий зварився. ОХ!

 Ох і смачненький борщ зварили! Таким же чином робити «бутерброди» чи «пиріг».

Гра «Зіпсований телефон»:

 На вушко ведучий шепоче слово, а кожна дитинка передає по колу іншій, аж поки не доходять до початку… Яке було то слово?

Гра: «Взяв – передав»

Коли діти розгулялися, розголосілися, то для того, щоб їх трішечки заповільнити, стаємо у коло – м‘ячик чи м‘який мішечок стискаємо між колінками (чи кладемо на голову), і сусіду передаємо уявний м‘ячик:

«Це – моє, а це- сусіда, взяв – передав».

Гра-танок: «А ми просо сіяли-сіяли»:

Діти розділяються на дві групи і ідуть стінка на стінку з притопами…

 — А ми просо сіяли, сіяли,

Ой дід-ладо, сіяли, сіяли.

 — А ми просо витопчем, витопчем,

Ой дід-ладо, витопчем витопчем.

— А чим же вам витоптать, витоптать,

Ой дід-ладо, витоптать, витоптать?

— А ми коней випустим, випустим,

Ой дід-ладо, випустим, випустим.

— А ми коней переймем, переймем,

Ой дід-ладо, переймем, переймем.

— А чим же вам перейнять, перейнять,

Ой дід-ладо, перейнять, перейнять?

— Ми шовковим поводом, поводом,

Ой дід-ладо, поводом, поводом.

— А ми коней викупим, викупим,

Ой дід-ладо, викупим, викупим.

— А чим же вам викупить, викупить,

Ой дід-ладо, викупить, викупить?

— А ми дамо сто рублів, сто рублів,

Ой дід-ладо, сто рублів, сто рублів.

— Нам не треба й тисячу, тисячу,

Ой дід-ладо, й тисячу, тисячу.

— А ми дамо дівчину, дівчину,

Ой дід-ладо, дівчину, дівчину. ( можна і парубка, хлопчика…)

— Одчиняймо ворота, ворота,

Забираймо дівчину, дівчину!

Хоровод:

Дружать квіти і бжола,

І метелик і трава,

Дружать ріки і ліси,

І у хорі голоси.

 

Дружать вітер і листок,

Дружать дощік і сніжок,

І горішок із грибком,

Дружать гноми під дубком.

 

Дружать пташки в вишині,

Дружать риби в глибині,

Дружить з небом синь морів,

Дружать люди всіх країв.

 

Дружат місяць і зірки,

Дружать сонце і хмарки,

Дружать в морі кораблі,

Дружать діти на землі.

Гра «Струмочок»:

Діти стають парами один за одним, взявшись за руки і піднявши їх вгору. Ведучий проходить під піднятими руками і вибирає когось собі в пару. Вони разом доходять до кінця струмочка і встають ззаду. Залишившись без пари гравець стає ведучим.

У другому варіанті парне число учасників постійне, просто пари з одного кінця переходять на інший.

Гра «Золоті ворота»:

 Двоє ведучих, узявшись за руки зверху, утворюють ворота і співають пісню:

Золоті ворота

Пропускають не завжди,

На перший раз пробачається,

На другий забороняється,

а на третій раз

не пропустим вас!

 Усі інші учасники, поки лунає пісня, у колі водять хоровод крізь «ворота». На останні слова ворота зачиняються, хто «піймався», виходить із гри.

Логопедичні промовки:

Залізне зубило

Залізо любило

Зубило залізне

В залізо залізло!

 

Бабрались в брудній баюрі

Два бобри брунатно бурі.

– Правда, брате бобре, добре?

– Дуже добре, брате бобре!

 

Шу-шу-шу, шуршали миші,

Загубився сон у тиші.

Ми не будем спочивати,

Підем тишу проганяти!

 

А маленька наша тиша

Тихо спала на узвишші.

І не знала наша тиша,

Що таке шуршали миші.

 

У долині жив удав:

Удавав, що він все знав.

Удавав, що все умів:

У траві хвостом вертів!

Пальчикові ігри:

У темній печері

Живуть ковалі.

І денно, і ношно

Карбують мечі.

А гноми маленькі

Вбивають кілки

У золото, срібло,

Смарагди живі.

Прикрасять коштовним

Камінням клинки!

Ігри для створення необхідного ритму в певний час:

(з ритмом плескають у долоні, тупають ногами, ідуть по колу плескаючи і тупаючи…)

Брате Яків, (2 рази)

Чуєш дзвін? (2 рази)

Лине він землею (2 рази)

Звідусіль!

 

Тру-тру – це наче рогу звук,

Це наче мисливської пісні гук,

Це рогу звук, це пісні гук,

Тру-ру, тру-ру, тру-ру…

 «Хей-хо!» передаємо темп в колі, коли який – заспокоїти чи привести в тонус. Тут спочатку погляд у очі- контакт, потім передача сусіду.

Ігри на уважність

 Гра: візьми  і передай яблуко.

 Діти в колі – у кожного яблуко:

Туп-туп-туууп (довго) ми ідеееемо (віддати собі в іншу руку)

І торбиииинки ( віддати сусіду) несеееемо (собі).

Туп-туп-туууп ми ідееемо

І смарааагди знайдеееемо.

Гра «Берег – річка».

 Коли ведучий каже «берег» – діти плигають вперед, коли каже «річка» – стрибок назад.

Ведучий на власний розсуд каже: берег – берег; річка – берег; річка – річка… діти стрибають.

Гра у мовчанку.

 Можна використати цій вірш, коли діти дуже голосні, і потрібно зробити тишу…

И хто першим щось скаже, тому: «Що цьому фанту зробити?» І дитинка виконує якесь неважке завдання.

У лісі, на горіху,

Де спить стара сова,

Жили в дуплі 3 гномики –

Сімейка лісова!

 

Найстарший гномик звався Бім,

Середній звався Бом.

А наймолодший взяв ім’я

Обох братів – Бім-Бом!

 

Той Бім, той Бом, і той Бім-Бом

Були всі мовчуни –

Й слівця, працюючи гуртом,

Не вимовлять вони.

 

Ото прокинуться в дуплі

Ці братики малі,

І йдуть шукати давній скарб,

Захований в землі.

 

Мина година, дві і три,

Збігає цілий день,

А гномики, а братики

За день – анітелень.

 

Вони бояться в балачках

Про марнувати час.

От і працюють мовчачка

Допоки день не згас.

Перед казкою

Перед тим, як почати розповідати казку, запросити тишу (у горшичку, накритому тканинкою, щоб тиша не збігла і не загубилась). Потім запалити свічку і запросити казку:

Свічко, свічечко, палай!

Казка в гості завітай!

Гра: Баба Куця

З зачиненими очами: на чим стоїте? Скільки років?

Плескаємо, ловимо!

Важливо пам’ятати, що зараз діти і дорослі навряд чи зможуть грати в ігри, робити практики із закритими очима – поки що ми можемо  намагатися контролювати всі процеси. Торкаємося тільки частин тіла, закритих одягом. Наші доторки – не поверхневі, не лоскочуть, а трохи проминають.

Гра: впізнати по фігурі, одягу, з зачиненими очима:

Покружляй, покружляй.

І навколо погуляй!

Хто до тебе підійшов?

Ну ж бо відгадай! (впізнай)

Гра «Хатинка»:

Стілець, накритий тканинкою ( якого вона кольору, така й хатка)

Дітки, очки зачиняйте,

Та не підглядайте.

Раз-два-три, не зівай-

У синю хатку залізай!

Ну ж бо дітки, відгадайте,

Хто сховавсь у хатці цій?

Дозволь рученьку дістати

(ніженьку)

І себе дай відгадати!

Гра: різні речі передавати по колу з зачиненими очами

(перед тим, у кожного якусь реч взяти) до тих пір, поки свою не впізнаєш на дотик: стоп!

Гра: ведучий ховає дзвоник.

Всі сидять у колі. Один учасник з зав’язаними очами лише за звуком відчуває, куди ведучий ховає дзвоник.

Де я дзвоник покладу,

Пошукай давай-но!

Голосно чи затишно –

А-ну відгадаймо!

Один з учасників кола шукає дзвоник.

Підказка групи – всі кажуть: голосніше(форте), чи тихіше (піано).

Весняночки:

Вийди, вийди, Сонечко,

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір‘ячко.

На весняні квіточки,

На маленькі діточки.

Там вони граються, 

Тебе дожидаються!

 ДАЛІ БУДЕ

З великою подякою за поміч у наданні матеріалу вихователям і завідуючій вальдорфського садочка «Софія» (Наталії  Орловій, Юлії Чаркіній, Віті Іванівні), вчительці вальдорфськоі школи «Софія» Юлії Єфімовій, вчителям-ведучим Всеукраїнського вальдорфського семінару Лесі Музиченко, Олені Колюховій, Світлані Протасовій, Наталії Орловій і всім небайдужим, хто люб’язно ділився корисним матеріалом.