СВЯТИЙ ГЕОРГІЙ
8-9 років

Святий Георгій намагається вбити дракона, якого утворюють діти, тримаючись один за одного. Перша дитина –голова дракона, що може навіть кусатися. Остання дитина – це хвіст, слабке місце дракона. Святий Георгій намагається доторкнутися до хвоста, тобто до останньої дитини. Коли це йому вдається, вона (тобто шматок хвоста) «відпадає». Так продовжується доти, аж поки з гри не вибудуть всі діти – дракон тоді вважається вбитим. А якщо голова дракона торкнеться святого Георгія, тоді святим Георгієм стає хтось інший.

Осінь – найкращий час для цієї гри. Коли діти знають легенду про святого Георгія, вони гратимуть з особливим задоволенням.

ТУРЕЦЬКА БИТВА
11-12 років

Дві команди стоять одна проти одної на відстані 20 метрів. Кожна обирає собі султана, якого можна упізнати за хусткою, намотаною на голову (тюрбан). Завдання султанів – пробратися за межу, де розташовується ворожа команда, і не дати при цьому суперникам зірвати з себе тюрбан. Коли султанові це вдається, його команда стає переможцем, якщо ж ворожа команда зможе відібрати тюрбан, тоді перемагає вона.

Поки в дитині ще не пробудилося відчуття власної відповідальності, немає сенсу грати у цю гру. Але в період між 11 та 12 роками гра має велике значення, оскільки вона об’єднує два істотних моменти: вступати в боротьбу самому та бути готовим захищати те, що виходить за межі особистих інтересів. Таким чином гравцеві не треба бути агресивним, йому лиш слід не забувати про свою роль захисника. Так можна вчитися захищати що-небудь, не втрачаючи при цьому себе.

ПЕРЕМОГТИ ДРАКОНА
11-13 років

Учасники стають у коло і беруться за руки. З них обирають четверо: один – дракон, усі інші – три царевичі або три брати. Вони розташовуються поза колом і повинні через троє різних «воріт» проникнути в коло, щоб потім всередині, узявшись за руки, утворити своє коло. Коли ж, перш ніж вони утворять коло, дракону всередині кола вдалося торкнутися одного з них, тоді переміг дракон.

Тут повторюється старий мотив – триєдність у єдності. Згадаймо про триєдність тіла, душі та духу. Якщо ці три принципи взаємодіють у гармонійній єдності, тоді сили протидії повинні визнати свою поразку.

 М’ЯЧ МИСЛИВЦЯ
11-13 років

10-15 дітей належать до однієї команди. Гральний майданчик – квадрат 25Ч25 метрів. Один гравець – мисливець. Він хоче вибрати собі чотирьох помічників, які повинні йому завжди так кидати м’яча, щоб було зручно забивати дичину. Кожен гравець повинен попередньо сказати, якою твариною хоче бути. Мисливець, перш ніж кинути м’яча у дичину, повинен його спочатку упіймати. Бігти за м’ячем заборонено. У кого м’яч поцілив, той вибуває з гри. Хто залишився останнім – виграв.

Такі ігри мають особливе значення для одинадцятирічних дітей, оскільки вони допомагають здійснювати необхідний у цьому віці перехід від образного до предметного мислення. Гострота сприйняття та точність ще не дуже притаманні дитині віком до 11 років. Та з пробудженням інтелекту вона все більше спрямовує свій погляд на деталі, намагаючись подумки дати їм визначення. Те саме дитина робить, але тепер вже з цілою людиною, коли розглядає свого суперника, намагаючись влучити у нього м’ячем.

ЛИХИЙ ЧАКЛУН
11-13 років

Лихий чаклун має кількох прислужників, які кидають йому чарівну кульку (м’яча). Кого чаклун влучить цим м’ячем, той повинен присісти навпочіпки на тому місці, де його влучили, він тепер – зачарований. Однак, коли комусь, особливо сміливому та відважному, поталанило упіймати цю кульку, тоді усі чари зникають і всі зачаровані врятовані. Прислужники не можуть самі поцілювати дітей м’ячем, вони повинні подавати м’яч своєму панові та майстру – чаклуну. Щоб кидати, йому треба спочатку упіймати м’яч.

Багато хто з дітей ніяк не може позбавитися підсвідомого страху перед м’ячем, що стрімко летить на них. Замість того, щоб мужньо поглянути долі в очі, вони втягують голову та підкорюються невідворотному фатуму. Завдяки тому, що мужність у цьому випадку винагороджується і всі зачаровані можуть бути врятовані, а чарівник зникає, та чи інша дитина може відчути у собі сили, щоб відважитися. Звернення до сил мужності таким сповненим фантазії способом має значення наприкінці 11 року життя.

ПОЛЮВАННЯ НА ЛИСИЦЬ
11-13 років

Дві команди, по 6-8 гравців у кожній, розміщуються на гральному майданчику розміром 25Ч25 метрів. У першої команди на руках білі пов’язки, це – мисливці, усі інші – лисиці. Мисливці намагаються влучити м’ячем у лисиць і рахують кожне попадання в ціль. Лисиці рахують кожен промах мисливців. Виграє команда, яка першою нарахує собі 10 очок. Тоді всі міняються місцями. Кожен раз перед тим, як кинути м’яч, його треба спочатку упіймати. Бігти з м’ячем заборонено.

Ця гра передбачає наявність достатньої вправності. Разом зі спритною передачею м’яча вирішальне значення має також і вміння ухилятися. Це виховує дітей швидко орієнтуватися у ситуації і разом з тим – знаходити правильну позицію відносно суперника. Це діє дуже індивідуалізуюче. І коли відчуваєш, що супернику важко, чи навіть неможливо у тебе влучити, тоді перестаєш боятися його та здобуваєш свободу і незалежність.

 СТРІЛЬБА М’ЯЧАМИ
З 12 років

На відстані трьох кроків від стіни робиться позначка. На відстані восьми кроків паралельно стіні креслиться лінія. За лінією стоять гравці, які по черзі намагаються лучити маленьким м’ячем в повітрі у великого м’яча, що його з усієї сили кидають вертикально на позначене місце. Гравець, який б’є м’ячем об землю, щоразу при цьому повинен присідати. Після того, як усі кинули по одному разу, м’ячем б’є об землю наступний гравець. Переможець той, хто найбільше разів влучив у великого м’яча.

Уміння влучати в рухливу ціль вимагає найвищої активності. Необхідно внутрішньо рухатися разом з м’ячем, який то піднімається вгору, то падає вниз, переживаючи його динаміку, – інакше не знайти правильної позиції до об’єкту попадання. Найсприятливішим моментом потрапляння у ціль є час досягнення м’ячем найбільшої висоти. У цю мить м’яч знаходиться у стані рівноваги. Підйомна сила є рівною силі тяжіння. Коли дитина налаштовується на це, вона вчиться внутрішньо осягати те, що можна назвати силою середини. На дванадцятому році життя для дитини це якоюсь мірою означає прийняття цього феномену у свою свідомість.

ГАРЯЧИЙ М’ЯЧ
З 13 років

У цю гру, як правило, грають просто неба, однак можна це робити і в порівняно невеликому приміщенні. Для гри потрібен легкий гумовий м’ячик та гральний майданчик, завдовжки 20 метрів. Грає дві команди з 6-8 гравців. «Гаряча зона» (це може бути, наприклад, звичайна дошка) розташована на відстані близько шести метрів від основної лінії. Вільні зони знаходяться по кутках майданчика. Жеребкуванням визначають команду тих, хто утікає, – вони знаходяться за лінією майданчика, і ловців – ті, хто на майданчику. Кожен гравець з команди за лінією майданчика по черзі сам закидає для себе м’яч на майданчик. Робить він це таким чином: м’яч вертикально кидають об землю, і коли він підстрибує догори, його кулаком забивають на майданчик. Якщо з першого разу не поталанило добре вдарити, можна спробувати ще раз. Якщо не вдалося і вдруге, тоді гравець «прогорів» і повинен вийти з гри. Закинувши ж м’яча, гравцеві треба якнайшвидше досягти вільної зони. У той же час гравці команди на майданчику намагаються швидко зловити м’яча і кинути його у «гарячому», який кидає м’яч у «гарячу зону». Хто в цей момент перебуває не у вільній зоні, той «прогорів» і вибуває з гри. Якщо комусь з гравців вдалося пройти через усі вільні зони і досягти останньої з них за той час, поки його м’яч ще знаходиться в полі і не потрапив у «гарячу зону», тоді всі «прогорілі» до того стають вільними і мають право продовжувати гру. Всі гравці, які перебувають у вільних зонах, можуть продовжувати свій шлях до останньої вільної зони, поки м’яч ще у полі і супротивники ще не закинули його у «гарячу зону». Команда отримує очко кожного разу, коли хтось із її гравців досягає вільної зони.

В період між дванадцятим та чотирнадцятим роками гра у гарячого м’яча є особливо цінною, тому що вона пробуджує важливі імпульси у душевній сфері, які легко можна проспати. У деяких підлітків розвивається тенденція до того, щоб будувати власний світ почуттів, який не має ніякого відношення до зовнішньої реальності. На власний світ почуттів, який не має ніякого відношення до зовнішньої реальності. На цій фазі розвитку дуже корисною може бути гра, що вимагає такої зосередженої внутрішньої активності та віддачі, адже без цього неможливо досягти поставленої мети.

БОРОТЬБА СВІЧОК
З 14 років

Обидва учасники тримають в руках по палаючій свічці, іншою рукою вони беруться за великий палець ноги. Хто в такому положенні спроможеться загасити свічку супротивника – той переможець. Хто відпустить великий палець ноги – виходить з гри.

Цей вид боротьби може бути дуже цікавим і захоплюючим, але водночас він потребує серйозного напруження сил, тому його можна проводити лише зі старшими учнями.

Вперше опубліковано в газеті «Дитина» №7-8, 2002