Як часто ви читаєте казки? Мабуть, не так часто, як хотілося б. Авжеж, на них не завжди вистачає часу, і є більш важливі речі… Але ж у казках цих «важливих речей» насправді дуже багато. Тому що для того, щоб написати гарну та моральну історію, потрібно мати не тільки добру фантазію, а й немалий розум.

Як на мене, найцікавіші історії – це ті, котрі можна читати в різному віці. Кожен вік показує нам картину з нового боку. І якщо, наприклад, книгу ти читаєш раз, розуміючи або ні, то деякі казки можна читати мільярд разів, і все одно знаходити щось нове, розуміти щось нове…

Мабуть, всі пам’ятають такі історії, як «Вінні Пух та всі-всі-всі» (Алан Мілн), або «Алісу в Країні Див» (Льюїс Керрол), або «Маленького Принца» (Антуан де Сент-Екзюпері). Дивовижні історії, автори яких змогли провести дуже цікаві алегорії, життєві ситуації та навіть тонкий гумор з сатирою. Їх справді можна перечитувати й перечитувати. Але ж, це всього лише казки?..

Одна з найцікавіших тем – це дитячі іграшки. І література дуже цю тему розвинула. (Наприклад, «Вісім ляльок з дому Тупотухи» Йонаса Авіжуса або «Непохитний олов’яний солдатик» та «Свиня-скарбничка» Ганса Крістіана Андерсена.)

Зараз я хочу тобі запропонувати одну історію. Вона, як на мене, теж заслуговує бути прочитаною:

«Плюшевий Кролик, або Як іграшки стають справжніми».

Автор – англо-американська письменниця Марджері Вільямс. Ця книга в свій час (1922) принесла авторці казок славу та є її найвідомішою роботою.

До речі, цікавий факт: «Вінні Пух» був написаний у 1926, всього через чотири роки після Вельветового Кролика. Може, у той час була мода на написання казок про іграшки. 🙂 Навіть атмосфера трохи схожа.

Плюшевий Кролик, або Як іграшки стають справжніми

Жив-був Плюшевий Кролик, і спочатку він виглядав просто чудово. Він був пухким і товстеньким, як і личить кролику, шорстка у нього була в біло-коричневих плямах, вуса зі справжніх ниток, а вушка обшиті зсередини рожевою атласною тканиною.

Різдвяним ранком, коли його посадили на верхівці панчохи з подарунками для Хлопчика, з гілочкою гостролиста в лапках, виглядав він просто чарівно.

В панчосі були й інші подарунки: горіхи, апельсини, паровозик, мигдаль в шоколаді і заводна мишка, але Кролик, без сумніву, був краще за всіх. 

Читайте далі…

Прочитали?…

Хочеться лише додати дещо.

Кролик, ставши справжнім, візуально не відрізнявся від інших кроликів. Ось тільки йому для цього потрібно було пройти певний шлях, на відміну від звичайних кроликів. Комусь достатньо народитися «кроликом», а комусь необхідно пройти довгу дорогу.

Так, в кінці всі кролики, всі однакові.

Або ж ні?..

Я до того, що ця казка показує, що ставати Справжнім буває боляче, складно…

Але це варто своєї ціни. Людина, кожна, теж проходить схожий шлях. До розуміння себе та оточення. Я б навіть сказала, що Кролик був більш справжнім, аніж дикі кролики, будучи при цьому лише іграшкою.

Дитинство дитинством, а казки я раджу читати всім, тому що придивляючись до цієї непоказної історії, можна побачити життєву суть.

Висновки робіть самі 🙂