Прошло несколько лет с тех пор, как я подготовила для малышей-дошкольников первую эвритмическую композицию. Тогда очень помогал весь предшествующий опыт вальдорфского воспитателя, ведь ежедневный хоровод в детском саду – близкий родственник эвритмического хоровода. И все же в начале было сложно, как, наверное, всегда сложно начинать. С тех пор у меня собралась небольшая коллекция рифмованных и ритмизированных историй и сказок, которые могут быть основой для игр с движением в детском саду, 1 и 2 классах.

Итак, нынешняя публикация – стихотворное переложение сказки братьев Гримм «Домовички». В годовом круге эта сказка особенно хороша незадолго до Рождества (когда и происходит ее действие) либо же во время летнего солнцестояния и праздника Ивана Купала. Правда, она так же естественно может воспроизводиться и в осеннее время глубинной активности природных элементарных существ, и в весеннее время внешней активности людей, в так называемое время мастеров – все это сделало ее для меня совершенно особенной.

Из моего опыта работы с этой сказкой я бы советовала предлагать ее младшим школьникам или старшим дошкольникам.

А теперь несколько слов о сказках, которые используются как основа для игр с движением. Их цельный сюжет может сыграть с вами злую шутку: может статься, что маленькие «сангвинички» не смогут долго сосредотачиваться и не удержат сюжетную нить до конца. Что может помочь в данной ситуации?

1) Сделайте вашу сказку похожей на лоскутное одеяло: чередуйте речевые картинки-образы с музыкальными, движение стоя на месте с общим движением в кругу или сидя, только пальчиками. Играйте темпом, силой своего голоса (в пределах разумного) – все это поможет привнести живительное дыхание и не даст никому заскучать. В магическом действии повторяющихся мотивов вы сможете убедиться, как только придадите им должное значение в композиции своей игры.

2) Очень хорошо иметь «в кармане» маленький любимый образ, который мог бы вписаться в любой сюжет. Например, такую птичку-зяблика, которая могла бы прилететь в любой момент на окошко или веточку в любую сказку. Такой знакомый фрагментик неизменно привлекает и собирает детей.

Также важно сказать о том, что касается вообще всего, что мы хотим делать вместе с маленькими детьми и для них, а сказок – особенно. Невероятная для взрослого степень доверия малышей ко всему, что к ним приходит, не позволяет педагогу оставаться на поверхности происходящего и быть недостаточно погруженным в существо сказки и, одновременно, в существа ожидающих, питающихся его речью и жестом детей. Младший возраст задает для нас в этом смысле высочайшую планку искренности и самообладания.

Как только чувствуешь, что по какой-то причине не вполне входишь в действие (не совсем здоров, не уверен из-за недостаточной подготовки, что-то мешает извне, к примеру, настойчивый стук в дверь), – сразу два десятка прекрасных зеркал покажут тебе тебя со всех сторон и изнутри тоже.

Вся степень твоей поверхностности будет перед тобой как на ладони в виде расконцентрированных малышей. И это очень ценный опыт. Только пусть его будет у вас не больше, чем вам необходимо.

С радостью предлагаю свой текст как основу. Совершенствуйте, изменяйте, создавайте новое. Успешной вам вдохновенной работы.

P.S. Для моих коллег-эвритмистов я даю колонкой справа комментарий, который может быть им полезен.

 

Так давно, що й не згадати, D.
Жив на світі швець завзятий. W, E.
Черевички й чобітки K і K ногами.
Шив на продаж залюбки. L і K ногою.
   
«Тук-тук, молоток! t, t, t.
Прибиваю каблучок. k, k. (Ці два рядки можна ще раз ногами.)
Маю дратву, маю шило, Два m однією рукою від себе вниз.
Черевички людям шию». w.
   
От одного вечора побачив швець, що шкіри в нього лишився лише маленький шматочок. W, E.
m.
   
Розкроїв він його гарненько, R, I.
Розкроїв він його рівненько. R, I.
І заготовки поклав на столі. P, A перед собою.
   
Було це вже надвечір, E згори трохи вниз.
Ось вже й перша зірочка з’явилась на небі. e, i вгорі.
   

ПІСНЯ:

Зіронька перша у вікно загляда,
Місяць в колисці її колиса.
День у роботі важкий проминув.
Швець помолився і спокійно заснув.

 
   
А на ранок встав швець, глянув на стіл – і очам не повірив. А. L, Nзаперечення.
   
«Чудасія, подивись! S.
Черевички десь взялись! W.
Я їх ввечері кроїв, R, I.
А вночі їх хтось пошив. i, w вказівним пальцем.
Так майстерно, так чудесно, A, E, A, E.
Що і я б так не зумів». А, І (ці два рядки – ногами, наче милуючись черевичками).
   
На такий товар прекрасний Т, А ногами.
Враз знайшовся покупець, Р, Р.
І відлічив він шевцеві l вказівним пальцем.
Повний грошей гаманець. О.
   
ПІСНЯ:  

«Як пішов я на базар,
Там побачив шапку,

По колу, взявшись за руки, бадьорим кроком.
Так на неї задивився, Дрібненько тупочучи до центру.
Аж за щось я зачепився». Із центру назовні.
(Ці 2 рядки 2 рази)  
   
«Як пішов я на базар,
Там побачив шубку…» і т.д.
 
   

Останній раз:

Як пішов я на базар,
Там побачив шкіру,
Покрутив туди-сюди –
Оце буде діло!»

 
   
Дядько швець не міркував – W, E.
Шкіри гарної придбав, B.
І м’якої, і міцної, m, M відповідним характером.
Вже ж найкращу вибирав! R, R.
   
Розкроїв із нею пару, R, I.
Розкроїв із неї дві R, I.
І залишив, як і завжди,
Заготовки на столі.
L на два рядки.
   
Поклав рівненько,
Поклав гарненько.
Р, А перед собою.
   

ПІСНЯ:

Зіронька перша у вікно загляда,
Місяць в колисці її колиса.
День у роботі важкий проминув.
Швець помолився і спокійно заснув.

 
   
А на ранок – знов дива! А, L.
Черевички! І не два! W.
Пара – й пара – вже чотири! P, P перед собою.
Та хіба ж таке бува?! А.
   
Що настало за життя! Т.
Шиється саме взуття! m декілька разів, наче воно шиється.
   
От якось і каже шевцева жінка: E, W.
   
«Любий мій, давай узнаєм, B, N.
Хто нам так допомагає. m, m, m.
Так дізнатися кортить, N.
Хто так добре вміє шить!» m, m, m.
   
Як стемніло-звечорніло, E в образі «вечора», згори трохи донизу, наче накриваючи.
Тихо свічку запалили і перед собою.
І сховались у кутку, U.
За завісочку легку. S перед собою, U.
  (Останні два рядки – присівши)
От опівночі в кімнаті О знизу вгору, повільно підіймаючись.
Щось шурхоче, тупотить. Sch, t, t, t.
Де не взялись – біля столу L як образ дива.
Чоловічки два стоїть. і, і.
   
Маленькі-малесенькі, m, m.
Голенькі-голесенькі. e, e.
  Звідси до «не зробили все як слід» можна сидячи і всі жести – пальчиками.
Заходились біля шкіри d.
Швидко-швидко працювать. sch, sch.
В рученятах дратва й шило a, i.
Аж літають-мерехтять. l, e, e, a.
   
«Тук-тук, молоток! t, t, t.
Прибиваєм каблучок». k, k.
   
Так трудилися, аж поки d.
Не зробили все як слід. b.
Потім – стриб з стола додолу – На «потім» встаємо і стрибаємо. R-стрибок.
І пропали. Зник і слід. L.
   
«Ти їх бачив? Чоловічки… A, i, i.
Шиють гарні черевички, W.
А в самих – ні сорочок, S, О перед собою.
Ні панчішок, ні свиток! P до ноги, Т до плечей.
   
Я пошию їм свитки, Т.
І штанці, і сорочки. sch, S.
Ще смугастенькі панчішки P.
Я сплету їм залюбки!» L, K ногами.
   
Як хотіли – так зробили. H, B.
А як смерклось – на столі L.
Замість шкіри розложили L.
Подарунки для малих. P.
   

Поклали рівненько,
Поклали гарненько.

Р, А перед собою.
   
А самі за завісочку – і дивляться. S, u (присівши).
   
От опівночі в кімнаті О знизу вгору, повільно підіймаючись.
Щось шурхоче, тупотить. Sch, t, t, t.
Де не взялись – біля столу L як образ дива.
Чоловічки два стоїть. і, і.
   
Маленькі-малесенькі, m, m.
Голенькі-голесенькі. e, e.
   
«Що таке? Нема нічого – N.
Ні гвіздків, ні молотка. i, i, t.
Замість дратви – свитка гарна T до плечей.
І сорочечка тонка!» S, O.
   
«І у мене подарунки!  M обома руками до себе.
Глянь! Панчішки і штани! P, Sch.
Ой як гарно, як чудово! A, O вгору.
Одягнемось, як пани!» P.
   
ПІСНЯ:  

«Ми хлопчики-красунчики,
Танцюєм і стрибаєм.
І з дратвою і шкірою
Справи вже не маєм.

Перші два рядочки – підстрибом по колу, другі два – дрібненько притупуєм.
   
Оділися паночками,
Радієм і співаєм
І каблучками новими
Дрібно вибиваєм!»
 
  На кожний куплет можна змінювати напрямок. Із старшими дітьми можна зробити танок в парах або в центрі може бути одна пара дітей. Також з цією пісенькою танцюючи можна повернутися з дітьми у коло (якщо ми в садочку) і завершувати казку вже сидячи на стільчиках.
   
Так дотанцювали до дверей – і зникли. N, N.
І більше не з’являлись.  
   
З того часу у шевця
Було щастя без кінця!
L на обидва рядки.

 

Впервые опубликовано в электронном журнале
«Дитина Waldorf+», №1, 2012 г.