У бульбашках видно відбиток неба і землі…

Напевно, у кожного є спогади з дитинства, що пов’язані із захватом та намаганнями надути бульбашки. Про те, як вони кружляли навколо нас у ванній, як ми спостерігали за ними, миючи посуд, та ін. Маленькі бульки збирались  на  воді,  переливались  різними  кольорами,  а  тоді  лопались.

Найцікавішим був момент, коли деякі з бульок відривались від піни та вільно злітали у повітря, як мовчазні та сяючі кульки, що ще більш недовговічні, ніж пушинки кульбабки.

Саме тоді ми отримували наші перші бульбашкодуви, що давали змогу цілком цілеспрямовано надувати сотні бульбашок раз за разом. Вони з легкістю кружляли навколо нас, а ми насолоджувались, ловлячи їх чи проводячи поглядом у польоті над дахами. Подумки ми летіли разом з ними та відчували напругу, як ніби то ми самі підіймались все вище і вище. А наша булька могла лопнути та зникнути в будь-який момент!

В будь-якому разі, це диво, як така світла та кольорова кулька раптово з’являється, а потім в одну мить зникає. А чи дійсно вона була? Таке спостереження за появою та зникненням – захоплююча гра для дітей, як то «ку-ку» чи хованки. Спершу просто ховаючись за своїми руками, а згодом десь за деревом.

Практикум з дитячої забави

Щороку у містечку Семілі, що знаходиться в Південній Богемії, організовуються літні тренувальні курси для вихователів, що займаються з

маленькими дітками. Минулого року для свого практикуму я обрав тему дитячої гри. Один зі способів пізнання різних форм дитячих ігор пов’язаний із значенням життєвих сил та чотирьох елементів. Окрім усього іншого, у цьому практикумі ми спробували спостерігати за взаємодією світла, повітря та води у мильній бульбашці. Ми можемо вважати себе дорослими, однак світло та кольори бульбашок пробуджують в нас дитячі почуття втіхи. Адже ми створювали дійсно великі

бульки…… 

Аж до п’яти метрів……

Давайте перейдемо до справи….

Мильний розчин

Я розповім, як це працює. Для початку нам необхідно трохи концентрованого мильного розчину. Готовий мильний розчин, який можна знайти в магазинах, зазвичай підходить для створення лише невеликих бульок. Ось рецепт, як зробити бульбашки великими:

• 1 літр дистильованої або демінералізованої води
• 65 грам цукру або рідкого меду. Можна також використовувати замість нього желатин, але це вийде трохи дорожче
• 100 мл рідкого засобу для миття посуду. Наприклад, можна взяти жовтий Dreft. На жаль, екологічні засоби, які я спробував, неспрацювали добре.
• 8 мл гліцерину

Необхідно трохи підігріти воду та розчинити в ній цукор або желатин. Після цього дати їй охолонути. Тоді додати рідкий засіб для миття посуду та гліцерин і ретельно все перемішати таким чином, щоб на даний момент не утворити бульки. У такому вигляді залишити на кілька годин. Мильний розчин стане дієвішим. Його можна зберігати в пляшці, ретельно закривши її, та використовувати ще кілька разів.

В залежності від потреб, можна налити мильний розчин в меншу миску. Форма та розміри залежатимуть також і від інструментів, які ми будемо використовувати для створення бульбашок. Для стіка, який я опишу далі, достатньо буде великої супової чашки. Для кілець необхідний ширший посуд.

Цей мильний розчин не придатний для використання всередині приміщень, оскільки він залишає липкі сліди та розводи на фіранках та меблях.

Інструменти

Звичайно, існують і спеціальні широко відомі бульбашкові набори та інше приладдя, яке продається скрізь, і з якими діти дуже люблять бавитись. Однак, значно цікавіше створити інструменти власноруч та з їх допомогою сформувати гігантську бульку. А ще цікаво використати для цього різні незвичайні об’єкти, такі, як, наприклад, тенісна ракетка. З її допомогою можна лише за раз зробити купу маленьких бульбашок. Однак недоліком є те, що для цього необхідно мати набагато більший таз. А ще спробуйте зробити бульку пальцями, наприклад, з’єднавши великий та вказівний пальці.

Стіки

Давайте розпочнемо з інструментів – стіків, які вже можна було побачити вище. Для виготовлення такого стіку нам потрібні дві круглі палиці, для прикладу 90 см в довжину та 1 см в діаметрі. Між ними протягуємо дві мотузки, верхня має бути 60 см в довжину, а нижня – 120 см. Найкраще підходять плетені бавовняні мотузки, наприклад, 3 мм в діаметрі, що використовуються як гніт у свічках. Тоді ми просвердлюємо отвір 4 мм на кінці кожної палиці. Просуваємо через такий отвір один кінець довгої та короткої мотузки разом. Далі зав’язуємо вузол на кожному кінці так, щоб мотузки не могли вислизнути. Зрештою має вийти інструмент, схожий на той, що представлений нижче на малюнку.

Оскільки ми просунули дві мотузки через один отвір, то утворилась площина у формі трикутника, здатна повертатись в усі боки. По периметру утворюються контури із бавовняної мотузки.

Далі треба занурити мотузки в посудину чи таз з мильним розчином та переконатись, що вони добре просякли рідиною. Тоді треба підняти палиці та відкрити їх. У трикутнику, що утворився, з’явиться тонка прозора плівка. Тепер все залежить від вітру. Необхідно стати спиною до вітру. У трикутнику вітер надує плівку.

Повільно зводимо назад палиці так, щоб бульбашка закрилась. Якщо все вдасться, то булька успішно злетить:

Як можна побачити на попередніх малюнках, таким приладом можна створити довгий тунель або дуже довгу бульбашку, якщо утримувати палиці розкритими впродовж довшого періоду часу. І це вже буде мистецтвом, оскільки ризик того, що булька лопне, збільшується.

У зовсім безвітряну погоду можна спробувати самостійно надути бульбашку, але технічно це буде значно важче. Найкраще формувати бульбашки в напрямку до себе. Можна також спробувати задкувати, таким чином імітуючи вітер.

Кільця

Другий інструмент, який ми вам покажемо, це кільце. Його можна зробити того розміру, якого забажаєте. Тут демонструються кільця приблизно 20 см в діаметрі. Вони зроблені зі сталевого дроту, який обмотується навколо круглого предмету, наприклад, горщика для квітів, консервної банки або труби, таким чином, щоб сформувалось гарне і рівне коло. Тоді треба з’єднати два кінці та вставити їх у дерев’яну ручку розміром приблизно 10 см, наприклад в гілку, забезпечивши при цьому хороше кріплення. Щоб це зробити, необхідно просвердлити отвір зверху  гілки. Тоді кільце треба зігнути по відношенню до гілки, щоб утворився кут максимум 90 градусів (тобто під прямим кутом).

Далі необхідно обмотати металеве кільце бавовняною ниткою так, щоб уся його поверхня була покрита бавовняним матеріалом. Бавовна добре вбирає вологу, тому вона краще утримує бульбашку в порівнянні з металом. На фото ви можете побачити, що навіть найменші діти вміло бавляться з таким приладом, хоча ця дівчинка ще не може самостійно зробити великих бульбашок.

Зробити бульки за допомогою кільця трохи важче, ніж за допомогою стіка. Так само, як і у випадку стіка, ви використовуєте силу вітру, або задкуєте або надуваєте бульбашку самостійно. Але, коли булька вже сформована за допомогою кільця, вам необхідно ще зробити  поворот зап’ястком, щоб бульбашка закрилась і відірвалась від поверхні.

Успіх залежить від певних обставин. Таких як сила вітру, а також вологість повітря. Вологе повітря підходить краще, оскільки в ньому бульбашки тримаються довше, ніж у сухому.

Діти

Таку техніку можуть використовувати діти від чотирьох років. Ось тут ми бачимо Терезку, якій лише нещодавно виповнилось чотири. Одразу ж з першої спроби вона зробила власні великі бульбашки і отримала величезну насолоду.

… а ще довжелезний тунель……

Вкінці покажемо вам невеликий трюк – можна засунути руку в бульбашку, якщо її достатньо змочити мильним розчином. Дітям подобається так робити. Ось як це робить наша подруга Терезка…

Гра у колі

Коли працюєш з малими дітьми, наприклад, у садочку, можна удосконалюватись, проводячи таку гру у колі.

Я використав відомий чеський віршик та перефразував його англійською/українською/:

Once I saw a shiny ball,                                                Ось і бульбашка маленька

He bubbled and bulged in the bowl.                            В мисці виросла гарненько

Then flipped out of the bubbly soap                            Тільки скік – і з миски геть

And flew up high, and higher, hop!                               Мчить вона вже уперед       

Over the tree and over the roof,                                     За дерева, понад дах            

And suddenly was gone again: Woof!                         І раптово лопла – Ах!             

Ми стаємо з дітьми у коло, близько один до одного. Діти тримаються за руки. Коли ми говоримо вірш, ми ритмічно рухаємось в коло і назад, все ширше і ширше, імітуючи бульку, що надувається. Вкінці коло стає настільки широким, що дітям вже важко триматись за руки. На останньому реченні коло розривається і всі падають на землю. Дітям це подобається і вони без кінця повторюють гру.