Багато розмов. Дуже багато розмов. Намагаємося зрозуміти один одного, якщо не зрозуміти, то хоча б уявити що десь життя має іншу якість, іншу щільність. Занурилася в роботу з поняттями.

Шокувала німців питанням чи вважають вони швейцарців або австрійців, або люксембурців братнім народом. Або мабуть чули про те, що Великобританія, Канада, Австралія і частина держав Африки є братніми народами. Тому що мають частково спільну мову, зв’язки у родинному колі або спільні кордони. Через таке запитання та спостереження прийшли до того, що «братні народи» – пропагандистський термін часів радянського союзу, який прошив мозок всьому світові і треба позбавлятися нав’язаних штампів. Ми не братні народи. Це взагалі не можна застосовувати у роздумах щодо держав. Держави повинні поважати суверенітет один одного. Крапка. Це є основа мирного життя у світі.

Намагаюсь викласти історію нашого краю за 10 хвилин. Пишу «краю» тому що держави були різні. Але на кордоні сучасної західної України, Польщі, Чехії та Словакії були зупинені багато разів як прибульці зі сходу так і хижі ідеї, які також повзуть до Європи зі сходу. Гуни, монголи, татари а потім багато спроб з боку російської імперії та радянського союзу. Це те, чого не знають у Європі. Про те, що Україну знищили декілька разів у 20 сторіччі, також знають не особливо. Цікава політика перенесення акцентів, яку також свідомо використовували та використовують пропагандисти руського миру, працює надефективно. Постійно виправляю співрозмовників, що йдеться не про «руську культурну епоху» а про «слов’янську» не «руські перемогли у вітчизняній війні», а у Другій Світовії перемогла антигітлерівська коаліція.

І дуже цінне для мене відкриття – що несе в собі речення з Євангелія: «хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її». Тому що, коли у розмовах знову і знову постає питання щодо зброї, яку Німеччина дає Украйні, і люди намагаються пояснити, чому вони підписали петицію не робити цього, я чую сором за минуле часів другої світової війни, спробу бути чемними та абстрактно добрими. Зберегти свою душу від зла. Я також вважаю, що зброя це не той напрямок розвитку людства, який можна назвати добрим. Але, протестуючи зараз проти збройної допомоги Україні, людина водночас підписує смертний вирок багатьом людям, які залишаються без захисту перед лицем ворога. Ворога, який точно не знає, хто такий Христос та яку цінність має життя людини.

Так турбота щодо своєї душі, прагнення правдивості та ясності веде до дозволу вбивства. І як це не важко свідомій людині сказати, що зараз злу можна протиставити тільки потужний озброєний опір. Це є зрада принципів душі, яка прагнула миру, але це зараз рятує Життя. Як і молитва за мир кожної окремої людини. Такий от парадокс.

Дуже хочу додому. Туди, де все таке чисте, ясне та справжнє. Є такий краї на землі. Все буде Україна!