У лісі росла маленька сосна. У неї були вузькі довгі тонкі голки, але деревцю вони не подобалися.
Хотілося б мені мати гарне листя, — подумала сосна. Як би я хотіла, щоб моє листя було не таким, як у інших дерев. Ах, якби моє листя було золотим!»

Через деякий час настала ніч, і дерево заснуло. А вночі лісом проходив ангел дерев…
Вранці маленька сосна прокинулася з листям, що сяє золотом.
«Яка я красива, — подумала сосна, — як сяє моє листя на сонці! Ось тепер я буду по-справжньому щаслива!»

Але недовго деревце раділо. Вночі до лісу прийшов чоловік із великим мішком, обірвав усе золоте листя і забрав із собою. Бідолашне деревце залишилося зовсім голим.
«Що ж мені тепер робити? — засмутилася сосна, — я більше ніколи-ніколи не побажаю золотого листя! Але як красиво виглядало б скляне листя.»
Тієї ночі ангел дерев знову гуляв лісом.
Вранці, коли сонце визирнуло з-за пагорба, воно подивилося на маленьку сосну і здивувалося.
Всі решта дерев теж дивилися на сосну і не могли відірватися.
Як це було чудово! Тепер у деревця було скляне листя, воно виблискувало і переливалося в яскравому сонячному світлі. Маленьке деревце було щасливим. Але надвечір чорні хмари закрили сонце, і пішов дощ. Маленька сосна тремтіла і гнулась від сильного холодного вітру.
Коли дощ закінчився, на сосні не залишилося жодного скляного листочка. Вітер зламав їх усі, і уламки валялися на землі під голими гілками.
«Я більше не хочу бути кращим за інші дерева», —  вигукнула сосна. — «Якби у мене було таке ж велике зелене листя, як у них, я була б щаслива!»

І дерево заснуло, а ангел дерев знову гуляв лісом, як і в інші дні.
Вранці сосна виглядала так само, як і її сусіди довкола. У неї було прекрасне велике зелене листя.
Листя було таким соковитим і яскравим, що привабило стару козу, що бродила неподалік. Вона з’їла їх на обід. Сосна залишилася стояти гола та нещасна.
— Що ж це, — журилося маленьке деревце, —  людина обірвала моє золоте листя, вітер зламав усе моє скляне листя, коза з’їла моє велике зелене листя… Я б хотіла, щоб у мене були знову довгі зелені голки!
Ангел дерев чув усе, що казала маленька сосна.

Наступного дня птахи прилетіли до деревця і зраділи, побачивши, що воно знову було вкрите довгими тонкими голками.
— Тепер ми можемо будувати тут свої гнізда, —  сказали вони.
— Так, — відповіла сосна, — я сховаю ваші гнізда між своїми голками, і пташенята будуть у теплі та безпеці. Золоте листя, скляне листя і велике зелене листя були дуже гарні, але нічого немає краще для мене, ніж мої власні довгі голки!