Була собі дівчинка і мала вона ліхтарик. Вона виходила на галявину зі своїм ліхтариком і співала веселу пісеньку.

І вибігали зі своїх нірок різні тваринки: їжачок, лисичка і зайчик – і раділи дівчинці. Раптом зі свистом налетів вітер і погасив вогник (на арфі енергійна музика).

“Ой – вигукнула дівчинка, – хто ж тепер зможе знову запалити мій ліхтарик?”. Вона поглянула кругом себе, але поряд нікого не побачила. Сіла дівчинка на великий камінь і заплакала гірко-гірко. “Невже мені ніхто не допоможе?”. Але почули дівчинку зірки і спустилися до неї з неба.

І зірочки прошепотіли на вушко дівчинці. Ти повинна спитати поради у Батечка-Сонця. Він допоможе запалити твій ліхтарик. Зраділа дівчинка, сказала: “Спасибі вам, зірочки!” – і вирушила в дорогу (музика).

Прийшла дівчинка до хатинки, а там жила бабуся – вона сиділа біля прялки і пряла вовну.

І промовляє до неї дівчинка: “Доброго дня тобі, люба бабуся, а чи не знаєш ти дороги до Батечка-Сонця, чи не покажеш мені шляху туди? А бабуся і каже: “Ох, не можу рідна дитинко, я маю прясти вовну, вертіти колесо і тягнути ниточку. Заходь , перепочінь перед дорогою. Тобі ще йти довго-довго”. Дівчинка увійшла до хатинки, перепочила трошки, попрощалася з гостинною бабусею і рушила далі (музика на лірі).

Нарешті підійшла вона до хатинки чоботаря. Він працював, голосно стукав молотком.

Тук-тук, тук-тук, прибивайся каблук.

Шию, шию, чобітки, будуть раді малюки.

“Доброго дня, чоботарю, а чи не знаєш ти дороги до Батечка-Сонця  і чи не підеш зі мною? “Ох, ні! – відповів чоботар, – я мушу ще зашити багато чобіт і черевиків. Заходь, відпочинь хвилинку, на тебе чекає ще довга дорога”.

Дівчинка відпочила, взяла свій ліхтарик і рушила далі. І побачила дівчинка високу гору. Там, на горі, напевне і мешкає Сонце, – поміркувала дівчинка і побігла до гори. Назустріч до неї йшла маленька дівчина з кіскою, і грала з м’ячиком. “Ходімо зі мною, – покликала дівчинка з ліхтариком – ходімо до Батечка-Сонця”. Але дівчинка з кіскою не захотіла закінчити гру і пострибала далі по лугу. Тоді дівчинка пішла вгору сама. Вона підіймалася все вище і вище, все далі і далі. Нарешті вона дісталася найвищої вершини. Але на горі не побачила сонця. Дівчинка дуже стомилась, сіла відпочити і непомітно заснула.

Дівчинка міцно спала, а Сонечко, що вже давно побачило дівчинку, дочекалося вечора і спустилося додолу. Воно запалило ліхтарик і зникло за горою (звучить музика).

Коли дівчинка прокинулась, то побачила, що ліхтарик знову ясно горить. “Мій ліхтарик знову світить”, – зраділа дівчинка, скочила на ноги і весело спустилася з гори. По дорозі вона знову зустріла дівчинку з кіскою. Вона була дуже сумна, бо загубила свій м’ячик і в темряві не могла його відшукати.

“Давай я стану світити тобі ліхтариком і ми відшукаємо твій м’ячик”. Дівчинка підняла ліхтарик вище, стало світло і вони знайшли загублений м’ячик. Дівчинка з кіскою зраділа і закричала: “Ось він, мій м’ячик. Він сховався під кущем. Спасибі, тобі дівчинко!” І дівчинка з ліхтариком побігла далі. Добігла до хатинки чоботаря, і побачила, що чоботар дуже засмучений. “Мій вогонь у печі згас, і руки зовсім замерзли від холоду. Я не можу працювати, не можу шити чоботи”. “Я допоможу тобі, – сказала дівчинка, я візьму вогник зі свого ліхтарика і знову запалю тобі пічку”. Вона так і зробила. Чоботар зігрів свої руки і знову взявся до роботи. “Спасибі, тобі, дівчинко,” – і чоботар знову заспівав свою пісеньку.

А дівчинка рушила далі. Підійшла вона до хатинки бабусі, що пряла. У світлиці було темно. “Моя свічка згасла”, – сумно промовила бабуся, – я вже давно сиджу без діла і не можу прясти”. “Я допоможу тобі,” – зраділа дівчинка. “Я візьму вогник зі свого ліхтарика і запалю твою свічку”. Так вона і зробила. У світлиці знову стало ясно і бабця взялася до роботи. “ Спасибі, тобі, дівчинко!” – і вона знову заспівала свою пісеньку.

А дівчинка побігла далі. Вона прийшла на галявину, і там від ліхтарика стало так ясно, що тваринки прокинулись від яскравого світла і вибігли зі своїх нірок. А дівчинка несла ліхтарик, осявала всім шлях і весело співала свою пісеньку.

“Нас темна ніч не лякає

І морок нам не страшний

Зірки у ангелів сяють,

Світи ж, ліхтарику мій!

Ліхтарику, ліхтарику,

З тобою сяємо ми”