Господь Бог наш тримає на краю світу величезні склади дощу. Коли треба пускати дощ на землю, то Бог посилає пророка Іллю та глухого янгола. Вони набирають дощ у хмару і розносять його по світу. І при цьому нерідко буває так, що як почнуть вони пускати дощ, то пускають його безперервно декілька днів поспіль. Так стається тому, що глухий янгол запитує в Бога, куди потрібно пускати дощ. Бог каже йому: «Ходи там, де чорно», а він, не розчувши, ходить там, де вчора. Бог каже: «Іди туди, де просять», а він, не розчувши, іде туди, де косять. Бог каже: «Іди туди, де ждуть», а він, не розчувши, іде туди, де жнуть.

Кажуть, що людина, зростаючи, проминає усі етапи розвитку людства… Кажуть, що сучасні дитячі заклинки були колись «дорослими» магічними формулами… Напевне, справді в наших дітях ми можемо відчути ту прадавню свідомість, що єднала людину з всесвітом.

***

Дощику, дощику, полини, полини,
Щоб калюжі були.
Дощику, дощику, перестань, перестань,
Да поїдем на Вордань.
Дощику, дощику, я наварю борщику
Й у синьому горщику,
Да поставим на дубочку,
Будем стреляти, дощик спиняти.
Сонце блисне, яйце трісне,
Дубочок хитнувся, дощик минувся.

***
Ой дощику, поливайнику,
Поливай, поливай.
Поливай, поливай
Та і нас не минай.

***
Дощику, припечи, припечи,
А нам хліба напечи, напечи.
Дощику, дощику, перестань,
перестань,
Ми поїдем на Йордань
Богу молиться,
Христу поклониться.
Наш бог Саваоф,
Він силу має:
Дощик запирає
Золотим замочком,
Шовковим платочком.

***
Сонечко, сонечко,
Виглянь у віконечко.
Я малейший, хлопчик
Віліз на стовпчик,
На дудочку граю,
Христа забавляю.

***
Сонечко, сонечко,
Божеє оконечко,
Не ховайся за гору,
Візьмем тебе до бору
Да вгостимо ягодою, Да умиємо росою,
Щоб світило нам.

***
Ой сонечко, сонечко,
Засвіти!
Буду краще я рости.

***
Коли находить хмара, діти нагромадять з піску чи землі дзвіницю і, б’ючи по ній паличками, приспівують:
Бій, дзвоне, бій!
Хмару розбій!
Нехай хмара на татара,
А сонечко на хрестяне!
Бій, дзвоне, бій!
Хмару розбій!

***
Як купаються діти, то одягаються і співають:
Течи, течи, водо, з мене,
А я буду рости з тебе,
А ти будеш витікати,
А я буду виростати.

***
Як купаються і вийдуть із води, та праве вухо затуляють і на одній нозі скакають:
Доду, доду,
Вилий воду.
Чи на дощ,
Чи на погоду?

***
Щоб журавлі закрутились на однім місці і спустились додолу, говорять:
Журавлі, журавлі,
Колесом, колесом!
Ваші діти
За лісом, за лісом.

***
Равлику-павлику,
Вистав рожки
На чотири стожки.
Тобі два, мені два –
Поділимось обидва.

***
Говорять про літній теплий дощ, під час якого світить сонце:
Сонце світить, дощ іде,
Чарівниці масло б’є.

***
Сонце світить,
Дощик кропить,
Чарівниця масло робить.

***
Як зозуля кує, то діти — візьме кийка у руку, щоб на однім пальці (на пучці) стояв стойме й приказує.
…І скільки він видержать палку, щоб не упала, як вона кукає, то він считає, що стільки год йому жити.
Зозулю, кавулю,
Скажи мені правду:
Скілько год жить?

***
Зозуле рябая,
Сім літ не кувала.
Закуй мені в цьому літі,
Скільки житиму на світі.

***
Побачивши вперше весною ластівку, так промовляють, а потім умиваються, щоб позбутися веснянок:
Ластівко, ластівко!
На тобі веснянки,
Дай мені білянки!

***
Мурашки, мурашки,
Забирайте подушки,
Бо татари ідуть,
Подушки заберуть.

***
Говорять, торкаючи наслиненим прутиком між мурашок, що бігають по розритій зверху купі:
Мурашка, мурашка,
Садовая кашка,
Дай мені кваску,
А я тобі — медку.

***
Як випаде у дитини зуб, то його викидають на горище і так приговорюють:
Мишко, мишко,
Озьми зуба!
Озьми собі кісцяний,
Дай мені залізний.
Мишко, мишко,
На тобі мій зуб старий,
А дай мені свій новий.
Тоді виросте новий зуб.

***

Побачивши божу корівку:
Коровко, коровко,
Дай мені сира,
Дай мені масла,
Я тебе, коровко,
Ціле літо пасла.

Вперше