З минулого року тоді ще з дошкільнятами, а нині – першачками вальдорфської школи “ДітиКвіти”, щоп’ятниці ходимо у походи.  Діти знають цей день, як День Походів. 

Географічне розташування школи – с.Хотів, передмістя Києва. Це дає можливість підібрати локацію відповідно до епохи. Голосіївський ліс – рел’єфи і каскади озер. В Китаєво багато дерев з відкритим корінням – входи до Підземного царства, а навесні – це гарне місце для спостережень за черепахами. В ботанічному саду при Аграрному університеті можна побачити цвітіння вересу восени та проліски навесні. Пирогово, Феофанія, Змієві Вали – це неймовірні краєвиди, польові трави й квіти. Круглицький ліс з живописним озером та чисельними малинниками. Лісовий заказник у Новосілках дещо схожий на Голосієво, а у Ходосіївці – хвойний ліс і якби ви чули запах ватри в цьому місці! Київські Карпати – справжнє випробування з ярами, асоціативно подібне до Закарпаття.

Діти у віці 5-7 років за 3 години з привалами, перекусом та часом на вільну гру, спокійно можуть пройти понад 5 кілометрів. Лісопаркові зони є інформаційно-чистими місцями, простором, де можна наситити базові чуття: відчуття життя, руху, рівноваги і тактильні.  

Лісо-паркові зони є інформаційно чистими місцями, простором, де можна наситити базові чуття: тактильні, відчуття життя, відчуття руху й рівноваги. 

Ми, дорослі, за одну прогулянку можемо багато показати та розказати, та більше за нас може це зробити сама природа, а пізніше – доповнити казка. У негоду, наприклад, коли туманно, холодно й дощить, на перший погляд, за не дуже сприятливої погоди – відбувається інтенсивне насичення чуттів. Походи за такої погоди дітям запам’ятовуються найбільше. 

Першачки “ДітиКвіти” ведуть щоденники Природи, де замальовують те, що їм найбільше запам’яталося. Малюнки зі щоденників  й стають ключем до розуміння, який саме слід лишають у дітей такі прогулянки. 

Ідеї походів за сезонами

Навесні

1. Приєднатися до свята Зустрічі Весни. У Хотові потужна фольк-громада, яка відтворює традиції. Ми до них охоче долучаємося, бо вони майстри у створенні атмосфери та живого етно-співу.

2. Причепурити ліс перед прокиданням. Вибрати одну зі стежок і прибрати її. Ми обрали еко-стежку у Голосіївському нацпарку та зібрали на ній сміття. По чистій, на перший погляд, стежці, яку можна пройти за 15 хвилин, ми з дітьми зібрали 15 мішків сміття.

3. Слухати пташок. Із заплющеними очима спробувати почути, порахувати й розрізнити пташині голоси.

4. Скуштувати справжній березовий сік.

5. Побачити першоцвіти і, за давньою українською традицією, потоптатися біля рясту, аби дав здоров’я на цілий рік.

6. Біля дубів позбирати молодої кропиви на суп додому.

7. Поспостерігати за мурашиним житлом.

Восени

1. Поїсти лісової малини та ожини.
2. Побачити, познайомитись, поторкатися палицями до грибів. У нас правило лісових ягід та грибів не можна торкатися руками. Ми лишаємо їх у лісі для лісових мешканців.
3. Збудувати халабуди. Саме восени нам трапляється найбільша кількість халабуд, які хтось змайстрував. І самі ми також будуємо.
4. В епоху «Ліхтариків» знайти ліс, де багато відкритого коріння (входи до підземного світу) та принести до нього пригощення їхнім мешканцям.
5. Походити ярами – справжні випробування в епоху Мужності. Чисельні повалені дерева – жодних штучних перешкод – розвивають увагу та спритність.
6. Побачити, як цвіте верес, який дав назву місяцю Вересню.
7. Палити ватру. Це виховний інструмент: навчитися обирати місце для вогнища, обкопати його, зібрати дрова та певним чином їх скласти, запалити ватру сірниками, підкласти “їжу для вогню”, а потім загасити вогнище.
8. Гуляти в туманах. Побачити звите гніздо (останню осінь нам вони частенько зустрічаються) та роздивитися, з чого його вила пташка (не торкаючись, щоб не залишити свій запах).
9. Назбирати плоди Осені: жолуді та каштани. Дивуватися зміні кольорів, роздивлятися окремі листочки, спостерігати, як засинають дерева. Заспівати засинальну пісню, якої навчилися на уроці музики.

Взимку

1. Відвідати парк, погодувати качок зерном. Зранку вони такі голодні, що геть усі виходять до тих, хто приніс їжу.

2. Підкладати насіння та горішки у годівнички для білок й птахів та годувати пташок з рук (повзики та синички дуже контактні).

3. Побудувати юрту зі снігу та погосподарювати в ній.

4. Знайти такі схили, з яких можна весело разом спускатися. Тільки важливо попередньо домовитись взяти з собою льодянки/санчата.

5. У березовому лісі пограти у хованки із зайцями: їхні сліди дуже добре видно на снігу.

   У холодні температури в лісі тепліше, ніж в місті. Також зігрітися допомагають інтенсивна хода й теплий перкус.

Позачасом

Ліс чарівний за будь-якої пори року. Нам, дорослим, достатньо вслухатися у слова дітей. І ви побачите:

• лісовичків, що вклали в колисочки з моху своїх діток, грибочки-пеньочки – стільчики для лісовичків. Діти їх бачать на чазі – такому грибі, що росте на березах;
• дерева, що обіймаються та роблять арки для гостей, різноманітні дупла, у яких полюбляють селитися білки та сови.

Ліс – прекрасне місце для святкування Дня народження. У такі святкові дні в лісі стаються справжні дива… Важливо довіряти дітям, їхній спритності та сміливості – вони здолають та зможуть все. Дозволяйте їм лазити по деревах, балансувати, скочуватися з гори. А для дорослих, що супроводжують дітей в походах – мам і татусів – це ресурсний спосіб для поповнення сил.