У кожній групі вальдорфського дитячого садка і класі початкової школи є особливе місце. Це стіл сезону — маленьке відображення того, що відбувається довкола нас, у Світі, в природі. З природних матеріалів, тканини, ляльок ми створюємо композиції так, щоб стіл сезону якнайкраще виражав характер певного часу, певної епохи. І не лише зміну в стані природи, а й зміну духовного стану кожної пори року. Так, на Великдень на столі сезону з’являється курочка, що сидить на яєчках, і мисочка з пророщеною пшеницею — те, що символізує пасхальний настрій і прихід весни.

Зміни, що відбуваються на Різдвяному столі сезону, є найбільш символічними. Дуже просто і наочно дітям подається велика Містерія народження Ісуса на Землі. Різдво — це не свято одного дня. Це довгий шлях. Дуже довго готувалася земля до народження Ісуса, дуже довго Христос ішов до нашої землі. І в цій Містерії, свідомо чи ні, брали участь усі. Його чекала уся земля: камені, рослини, тварини. Чекали довго-довго, чекали тисячі років. Сотні натяків, видінь, одкровень у Біблії свідчать про те, що люди вірили у цей Прихід задовго до Різдва. І багато поколінь готували появу на світ Тієї, що Їй випало стати Матір’ю Бога, найпрекраснішої людини на землі — Марії.

І щоб дитина відчула ще раз те, що Різдво — це свято не лише людей, але й усієї землі, кожної її частинки, ми проходимо цей шлях очікування разом.

Кожен із чотирьох тижнів Адвенту (періоду Очікування) має свій особливий характер. Перший тиждень — «мінеральний». Другий — «рослинний». Третій — «тиждень тварин», ну, а четвертий — «тиждень людей». За ці чотири тижні ми вибудовуємо разом з дітьми весь світ: від каменів, мінералів — до людей, що вітають Немовля. Переживаючи це, дитина стає співучасником великої Таємниці, і народження Дитяти для неї є такою ж реальністю, як і весь навколишній світ. А ми, дорослі, для себе можемо згадувати слова Новаліса, який сказав: «Незалежно від того, вірите ви у Різдво чи ні, щороку Немовля народжується на Землі».

Світ готувався до Народження Немовляти. Небо і Земля. Земля і Небо. Усе чекало Різдва. Перше, що з’являється на столі сезону в цей час — це темно-синє небо і темно-коричнева, гола земля. І щодня під час Різдвяної епохи тут відбуваються зміни. Діти дуже чекають на них, дуже радіють маленьким чудесам, що відбуваються тут. Вони допомагають малюкам відчувати і розуміти те, що відбувається навколо, співпереживати цьому. Все, що відбувається на столі сезону аж до самого Різдва, утримує їх у стані подиву, радості, очікування Народження Немовляти. Отже, перше, що вони бачать — це темно-синє небо і темно-коричневу голу землю. Розпочався «мінеральний» тиждень. Щодня на столі з’являються нові гарні камені, кристали, мінерали. А на темно-синьому нічному небі засвічуються зірки і Місяць. І десь там, на найвіддаленішій зірці, сидить маленьке янголятко. Щодня воно спускається з зірки на зірку усе нижче й нижче до Землі. Дитина ніколи не забуде, на якій зірочці було янголятко вчора, адже цей рух униз, до Землі, є таким важливим для неї.

За «мінеральним» тижнем іде тиждень «рослинний». Маленький шматочок моху, суха трава, листя. Усе те, що є зараз навколо нас у природі. І от уже з’являється маленький ландшафт. З’являються дерева. Зробити їх дуже просто. Треба лише взяти плаский дерев’яний спил. Просвердлити в центрі дірочку і вставити в неї гарну гілочку, яка за формою нагадує дерево. Дуже добре, якщо такі ж «дерева» з’являться і у дитячій грі, адже малюки наслідують усе, що відбувається. І такі дерева їм неодмінно знадобляться в грі. Наприкінці рослинного тижня з’являється вертеп. Зроблений він із гілочок або пеньочків. А може бути з глиняними або навіть кам’яними стінами. Це те місце, куди прийдуть Йосип і Марія. Тут призначено з’явитися на світ Немовляті. Підлога всередині вертепу вистелена соломою і сіном.

Після «рослинного» тижня починається тиждень тварин. З’являються мушлі і черепашки. Пташки, різноманітні дрібні тваринки. Приходять ягнята. На стежці, яка веде до вертепу, наприкінці тижня з’являються ослик і віл. Якщо в попередні два тижні наповнення столу сезону не викликає у вас особливих проблем, то починаючи з цього тижня вам знадобиться багато фантазії і вправності. Фігурки тварин можна виліпити з глини або воску — це найшвидший і найпростіший шлях. Їх також можна вирізати з дерева, але це досить складно. І нарешті, їх можна зшити, сплести або скачати з вовни. Найбільш запам’ятовуються, звичайно, фігурки, скачані з вовни. Для їх виготовлення знадобиться непрядена вовна і дріт для каркасу. Можна використати звичайний хромований дріт, але ізоляцію на ньому слід перед тим дрібно насікти ножиком. Тоді на ньому краще буде триматися вовна. Із дроту ми робимо скелет тварини, якому надаємо характерної постави. Для цього використовуємо декілька дротів — один для тулуба, один для шиї, один для голови. А два інші — для ніг тварини. Дроти скручуються між собою і обмотуються вовною так, щоб утворився образ, який легко було б упізнати. Із шматочка шкіри ми за допомогою господарського мила робимо фетр і вирізуємо з нього вушка. Адже в кожної тваринки свої, особливі вуха. Вони роблять тварину ще більш упізнаваною. І ось ми уже маємо череду з трьох— п’яти ягнят. Віл і ослик ідуть стежкою до хатинки.

Останній тиждень перед Різдвом. Це тиждень людей. Слідом за волом і осликом на стежці з’являються Марія і Йосип. З кожним днем вони усе ближче й ближче підходять до вертепу. Поруч із ягнятами з’являється пастух. Усі людські фігури краще зробити як ляльки для настільного театру. Їх розмір залежить від розміру вашого столу сезону. Вони мають бути стійкими. Для цього в основу ляльки вшивається шматочок картону або підходящий за діаметром дерев’яний спил. А ще можна пришити до основи ляльки дно, а саму ляльку наповнити піском або крупою. Це зробить її дуже стійкою. Діти дуже переживають, якщо раптом Марія або Йосип випадково падають від випадкового руху. Цього при можливості треба уникати. Одягнена Марія в червону сукню, що зверху накрита синім плащем. Йосип — у коричневому плащі і коричневому капелюсі. Вбрання пастухів повинне відповідати їх образу.

Слід пам’ятати про те, що діти завжди бажають грати з тим, що стоїть на столі сезону, використовувати різдвяні теми у своїй вільній грі. Але ляльки на столі — це щось дуже особливе. Їх не можна використовувати для гри. Вони повинні викликати у дітей благоговіння, пошану. Краще зробити дітям ще кілька подібних ляльок, щоб вони могли вільно будувати свої театралізовані казки, у яких вони мали б можливість ще глибше зрозуміти сутність і реальність Різдва.

В останній день перед Різдвом Марія і Йосип заходять до вертепа. Над ними з’являється Віфлеємська зоря, і янголятко спускається на цю зорю. А наступного ранку у Марії і Йосипа з’являється Немовля. Це надзвичайно сильне переживання для дитини. Вона так чекала цієї події впродовж усіх цих чотирьох попередніх тижнів, так бажала цього. І щодня була готова до цього, але таке трапляється лише на Різдво, лише один раз. Ця подія вже сама по собі є подарунком для дитини. Це велике чудо. Я пам’ятаю захоплений вигук моєї дитини: «Мама! Марія народила Сина!». Заради цього варто пройти весь описаний вище довгий шлях.

Яслами для немовляти може стати шкаралупка від волоського горіха, а саме немовлятко роблять зі шматочка трикотажу і крихітної рожевої тканинки для сповивання. У центр трикотажного клаптика вкладаємо трішки шерсті або вати, а потім обв’язуємо зверху ниткою. Це голівка, а залишки трикотажу — тулуб. Потім ми сповиваємо наше немовлятко і перев’язуємо його стрічкою. Діти не повинні торкатися немовляти, а тим більше намагатися його розповити. Немовля повинне постійно бути біля Марії.

Такий довгий для дитини шлях. Чого вона навчилася за цей час? Терпіння, уваги, внутрішньої чуйності? Коли все це виросте у ній? Це поки що питання, і ми будемо чекати відповіді на нього.

Вперше опубліковано в газеті “Дитина” №10, 1999 р.