Що ми сприймаємо, зустрічаючи людину? Спершу її вигляд, її фізичне тіло. В тілесному вигляді наша конструкція стає просторовим образом. На початку століття (ХХ ст. – ред.) французький лікар Сіго (Sigaud) феноменологічно описав певну кількість конституційних типів. Тим самим він хотів дати домашнім лікарям засіб швидко визначити, як будуть реагувати їхні пацієнти на хронічні та гострі захворювання.

Один з його учнів склав таку схему:

1. Церебральний тип з високим чолом і широким черепом. Мозкова частина черепа домінує над лицьовою частиною. Якщо провести лінію через перенісся поверх очей, вона пройде нижче середини відстані між нижнім кінцем підборіддя і найвищою точкою черепа. Церебральний тип чутливий до всіх чуттєвих вражень та схильний до слабкості обміну речовин. Його спостерігають у інтелектуалів (наприклад, Ейнштейн) та інших людей, які працюють виключно головою. З віком тіло проявляє схильність до хронічних захворювань. Гострі хвороби перебігають важко, особливо в молоді роки.
2. Протилежний йому дигестивний тип. Лінія по переніссю проходить набагато вище середини між кінчиком підборіддя та найвищою точкою черепа. Домінує підборіддя. У вигляді переважають живіт і торс, людина багато та добре їсть. Такі люди можуть бути дуже працездатними. Однак вони легко схиляються до однобічної орієнтації на матеріальне і до зловживання владою. При цьому супротив часто викликає в них спалахи гніву.
3. Проміжною формою є респіраторний тип. Тут домінує довга, зазвичай пласка грудна клітина та серединна частина обличчя, область носу (Шарль де Голль). Респіраторні типи у спілкуванні важкі, свавільні люди. Ще дітьми у школі вони стають виключенням з правил.
4. Окрім цих, Сіго вирізняє мускульний тип, у якому описані вище типи врівноважуються. Лінія очей проходить трохи вище середини. Цей тип має гармонійну будову тіла з добре розвиненою мускулатурою, рухливий, спортивний, налаштований на практичну діяльність. Рідко хворіє та швидко одужує.

Далі вже ми у цих чотирьох «формах існування» зустрічаємося з власне індивідуальною людиною. Конституція відіграє важливу роль як при першому контакті, так і під час подальших стосунків. Вона визначає перше враження від іншої людини, враження, яке може викликати симпатію або антипатію, та яке водночас виявляє і «тембр» того інструменту, який ми несемо як фізичне тіло нашої теперішньої інкарнації. Можна сказати, що конституцією визначено, чи йдемо ми по життю скрипалями, флейтистами або сурмачами. А от що грає людина на своєму інструменті – це вже справа її «Я».

Конституція, як ми вже говорили, — це образ, в якому фізичне тіло відкривається у просторі. Цей образ по суті виявляється тричленним: голова, тулуб та кінцівки. Лише зрідка ця троїстість перебуває в рівновазі, як це було ідеалом грецької культури.

Однак фізичний образ людини – не мармурова скульптура, але живе тіло з різноманітними функціями всіх своїх членів. Однобічність образу – це домінування відповідної функції. Оскільки образ людини є видимим для кожного, можна на основі його однобічності робити висновки відносно конституційно визначених можливостей людини в цілому.

Конституція як втілення старої карми визначає поведінку, здоров’я та тенденції розвитку перших семи років життя. Тому її потрібно особливо враховувати у дитячих садочках.

Біологічні функції на душевному рівні проявляються в чотирьох темпераментах: холеричному, сангвінічному, флегматичному та меланхолічному[1]. Ці властивості теж суто функціональні, та ще не втілюють саму особистість. У поведінці, вчинках і реакціях людини темперамент виявляється дещо пізніше, ніж конституція, і він також – плід кармічного минулого.

В основі темпераментів людей лежить певна структура ефірного тіла. Темперамент – це образ часу, тобто певний спосіб руху та реагування в житті.

Можна пізнати темпераменти, якщо заглибитися в те, як людина рухається. Час розквіту розвитку темпераменту припадає на період від 7 до 14 років. Школа повинна в першу чергу враховувати темпераменти. Надзвичайно велике значення для розуміння процесу навчання як частини загальної поведінки дитини має знання тих можливостей, які закладені в різних темпераментах. У кожному з чотирьох темпераментів проявлена певна переважаюча сила нашого ефірного тіла. Отже, темперамент – вираження фізіології ефірного тіла.

Темпераменти проявляються після того, як конституція вже визначилася. Конституція та темперамент можуть взаємно укріплювати або руйнувати один одного. В одному разі (наприклад, при поєднанні флегматичного з дигестивним або меланхолічного з церебральним) можуть виступати крайні однобокості; в іншому разі може виникнути конфліктна ситуація та позначитися на поведінці. Потрібно навчитися бачити це, щоб бути здатними педагогічно вірно (а інколи навіть і медично) втручатися.

В якості третього елементу, головним чином після статевого дозрівання, на перший план виступає душевний тип або тип характеру.

Характер – це «забарвлення» нашої душевної структури, він коріниться в певних основних силах астрального тіла. Вони ж розвиваються між 14 і 21 роками. В цій фазі і внутрішнє життя, і поведінка у найвищій мірі визначаються розгортанням цього астрального тіла, що принесене людиною кармічно. Астральне тіло розкривається в сенсі семеричності планетарних властивостей, тому існує сім типів характеру. В моїй книжці «Кризи життя — шанси життя» вони характеризуються як Дослідник, Мислитель, Організатор, Хранитель, Оновлювач та Реєстратор. Кожен із цих шести типів може виступати у двох формах, в активній або пасивній, в екстравертній та інтравертній. Сьомий тип — Узгоджувач, Той, хто врівноважує. У дев’ятому розділі в зв’язку з планетарними процесами ми розглянемо цю типологію детальніше.

Астральне тіло перебуває поза простором і часом. Це якісна структура, котра утворює основу душевного життя та надає йому свого забарвлення, подібно до тональностей, які визначають характер музичного твору, абсолютно незалежно від того, як протікає все інше.

З 14 до 21 року характер, який тепер прорізується, переважає над раніше утвореними структурами темпераменту та конституції: вони все більше відходять на задній план, однак в неусвідомлених прошарках особистості вони все ж мають вплив та можуть підсилити і відповідно ускладнити певні структури характеру.

В старших класах вальдорфської школи знання типів характеру стає запорукою правильного розуміння та супроводу учнів.

Із відзначених вище фактів стає зрозумілим, що конституція, темперамент і характер пов’язані з трьома «оболонками» людини – з фізичним, ефірним та астральним тілами. За цими покровами – індивідуальність («Я» або самість людини), те, що поставило перед собою ціль в цьому житті. Ця індивідуальність зачасту залишається значною мірою прихованою, і лише через деякий час починають відкривати істинну, духовну людину – після безлічі бесід або через хороший контакт. Та часто особистість людини все ж прориває всі покрови та напряму говорить з нами.

Конституція, темперамент і характер виникають з минулого людини, із її старої карми. Індивідуальність прагне нової карми. Вона не бажає просто нести далі свої старі здобутки, але бажає додати до них дещо нове. В житті людини це відбувається завдяки тому, що «Я» має вплив на три тіла-«оболонки» та поступово змінює їх. Внаслідок цього в душі людини утворюється дещо абсолютно нове. Це прагнення «Я» надати душевному життю власний характер діє в серединній фазі життя, в період між 21 і 42 роками.

Коли «Я» активно працює над перетворенням астрального тіла, настає дещо подібне до запліднення яйцеклітини. Яйцеклітина (в даному випадку астральне тіло) виростає у нову істоту – в душу відчуття. Астральне тіло зорієнтоване всередину, воно націлене на побудову, підтримання та функціонування внутрішніх органів і душевно виступає в формі жадань. Тепер же «Я» спрямовує це астральне тіло в світ, так що воно може запліднитися чуттєвими враженнями. При цьому виникає багате внутрішнє життя, яке вивільняється із пов’язаного з органами егоїзму астрального тіла. «Я» створює свій власний інструмент душі.

Душа відчуття розкривається між 21 і 28 роками.

«Я» може розвивати цей запліднюючий вплив і в ефірному тілі. В цьому разі життєві сили частково вивільняються з фізичного тіла та утворюють душевну сферу, створену «Я». Ці ефірні сили, відповідно до того, зі сфери якого органу вони взяті, вносять у душу нові якості. При цьому з нервового полюса організму виникає душа розуміння, а з ритмічної системи – душа характеру[2].

Це важливо, що поряд із силами розсудливості розвиваються й елементи душі, адже в іншому разі розум став би абстрактним, сухим та бюрократичним. Період розквіту душі розуміння та душі характеру лежить між 28 та 35 роками.

Нарешті, «Я» повинне перетворити сили форми фізичного тіла так, щоб і вони підкорилися душевному розвитку. Так народжується душа свідомості. Вона пов’язана в першу чергу з нашим моральним прагненням, що несе в собі силу поставити ціль перед нашою волею, так що вона може спонукати нас до моральної, усвідомленої дії. Душа свідомості може почати розвиватися між 35 і 42 роками.

Розвиток душі відчуття, душі розуміння та душі свідомості буде розглянуто в розділі 10. Зі сказаного вище, певно, вже зрозуміло, що те в нашій конституції, що спочатку ще носить характер двійника, протягом життя поступово перетворюється нашим «Я», так що воно може стати інструментом нашого душевного розвитку.

[1] Література про темпераменти: Рудольф Штайнер «Таємниця людського темпераменту», доповідь від 4 березня 1909 року; Кароліна фон Гейдебранд «Про душевну сутність дитини».

[2] «Нервовий полюс» та «ритмічна система» є поняттями, що належать до тричленності людського організму. Ми розрізняємо верхній полюс (нервова система з центром у голові), нижній полюс (система кінцівок та обміну речовин) та посередині самостійну серединну область (ритмічна система з центром у серці). Перший раз Рудольф Штайнер говорив про це у книзі «Про загадки душі» в 1917 році.

З книжки “Людина на Порозі. Біографічні кризи та можливості розвитку”,

Переклад Наталії Андрусенко, Редакція Анастасії Пасічник

Готується до видання в Видавництві “НАІРІ”