…Як почувають вони себе після такої «тепличної» шкільної пори в «нормальних» вузах і зовсім незахищеному професійному житті? Подібні запитання часто ставлять педагогам вальдорфських шкіл. Письмове опитування випускників вальдорфських шкіл Швейцарії, проведене одним швейцарським незалежним інститутом (м. Кільхберг) наприкінці 1999 року, дало змогу дещо прояснити ситуацію.

Питання торкалися такого кола тем, як вибір професії, задоволення своєю професією, шанси кар’єри та формування своєї кар’єри. З адресних списків чотирнадцяти шкіл було відібрано 1586 учнів, які в пе­ріод 1990–1996 рр. закінчили повний або неповний курс навчання.

Увага приділялася профе­сійному становленню молодих людей, тому, як вони самі розцінювали свою компетентність та здібності, чи допомогла їм в цьому вальдорфська школа, а також, що, на їх думку, потрібно було б змінити чи покращити.

Результати дослідження засвідчують, що педагогіка Рудольфа Штай­нера, якщо її використовувати компетентно, позитивно позначається на таких дуже актуальних для сучасного ділового світу якостях як само­стійність, вміння взаємодіяти в колективі, творчість та комплексне (цілісне) мислення. Спектр освіти та професій, що їх вибирають для себе випускники, дуже широкий, однак, порівняно з випускниками звичайних шкіл, тут існують суттєві відмінності. Виявилося, що з усього розмаїття професій вальдорфські випускники найчастіше обирають соціальні професії, пов’язані з роботою з людьми: педагогіку, медицину, соціальна терапія. В процентному порівнянні з випускниками звичайних шкіл, що обирають для себе ці професії, їх кількість є надзвичайно високою. Порівняно з останніми також високий процент тих, хто працює в садівництві, тваринництві, готельному господарстві та економіці. Менше опитуваних присвятили себе таким сферам діяльності як промисловість (ремесло, торгівля) та управління.

За менш чи більш вдалим вибором професії випускників можна судити, в якій мірі школа змогла виховати якості для можливості бути діяльними в сучасному світі. Різні дослідження констатують високий процент вдоволення своєю професією серед учнів вальдорфських шкіл – 75-85%. За результатами даного дослідження цей показник становить 82%. На запитання анкети, як самі колишні учні розцінюють свої шанси на ринку праці в порівнянні з учнями, що закінчили звичайну школу, 70% опитуваних оцінили свої шанси як «однаково добрі», 16% – як «швидше кращі, ніж гірші», 8% – як «кращі». 3% оцінили свої шанси, як «швидше гірші, ніж кращі» і 2,5 – як «гірші».

90% опитуваних позитивно відповіли на питання щодо наявності в них професійних та особистих цілей на наступні 3-5 років і описали їх. Переважна більшість молодих людей назвали своєю найближчою метою завершити освіту і просуватися в професійній сфері. У висновку дослідження зазначається: «Більшості колишніх учнів вдалося зробити вдалий вибір професії і розвинути професійні перспективи. Оцінювання своїх шансів на робочому ринку як «однаково гарні» і як «швидше кращі, ніж гірші» пояснюється силою особистості, знаннями та вміннями. Це вказує на високий рівень впевненості у собі».

Високою виявилася і оцінка власних здібностей та профе­сіоналізму. Позитивно оцінили учні і свою школу, відзначивши серед здібностей, які вона в них виховала, в першу чергу креативність, вміння спілкуватися, самостійно приймати рішення, аналізувати.

На питання «Чи підготувала Вас школа належним чином «до життя»?» 52% відповіли «так», 27% оцінили як «швидше так, ніж ні», 15% – оцінили свою піготовку школою «до життя» як посередню, 4% – «швидше ні, ніж так», 3% – «ні». Опитуваним давалася можливість обгрунтувати свою оцінку. Ось деякі відповіді:

«До того, як піти в школу, я був мрійником, не дуже товаришував з логікою. Зараз я вступаю до університету. З моїми темпами у звичайній школі я не мав би жодних шансів для розвитку».

«Вальдорфська школа дала мені надійне підгрунтя для подолання проблем в дорослому віці. Довге дитинство – достатня кількість часу для ігор – це суперспогади – тепер це допомагає мені тепер краще зосереджуватися, приймати власні рішення, бути впевненим і допомагати іншим. Інколи мені здається, що я могла б зорієнтуватися в будь-якій ситуації».

«Наша школа не випускає вузьколобих спеціалістів, нас навчали цілісно. Фахову спе­ціалізацію не складно отримати й пізніше».

«Гадаю, у звичайній школі (з оцінками) я могла б більшого досягти, однак, чи змогла б я краще розвинутися як особистість – в цьому я не впевнена».

«До закінчення школи мені було не зрозуміло, як функціонує життя поза школою – я не вмів чітко визначити, що я знаю і що я можу, часто відчував страх. Лише з часом я зумів застосувати в своєму житті те, чого я навчився в школі, і до цього досвіду я звертаюся часто й досьогодні».
Висновок, який слідує з відповідей колишніх вальдорфських учнів на питання анкети, можна було б сформулювати таким реченням: ми хороші, – отже вдосконалюймося.

Опубліковано в газеті «Дитина»
№9-10, 2001 р.