Сьогодні ми поговоримо про осінню епоху – дивовижний період, що наповнений щедрістю й неймовірним багатством природи. А допоможе нам у цьому Наталія Орлова, вихователька у вальдорфскому дитячому садочку «Софія».

 

Свято «відкриття»

Після довгого літнього відпочинку діти повертаються до садочку, де на них чекає епоха врожаю. У західноєвропейських вальдорфських дитячих садочках врожайна епоха та епоха Михаїла найчастіше співпадають. Або ж епоха врожаю проводиться трохи раніше, оскільки канікули у них є набагато коротшими. І це насправді більш відповідає сільськогосподарським процесам, адже врожай зернових збирають уже в липні. Ми ж зустрічаємо цей час дещо із запізненням, але повністю пропустити цю епоху ніяк не можна. Це дуже важливе переживання благоговіння – етап, без якого неможливо зростити у собі душевну силу любові.
 
І ось у вересні Місяць відпускає ці зірки, хоча й попереджає, що шлях до Землі є дуже непростий. До того ж не усі потрапляють сюди: хтось щезає у морях та океанах, хтось опиняється надто глибоко під землею або ж не долітає зовсім. І лише небагатьом вдається потрапити на цю м’яку землю і прорости квітами. У перекладі слово “айстра” означає “зірка”. Ці квіти дивляться в небо, згадуючи, звідки вони прийшли. І пелюсточки у них такі ж тоненькі, як промінчики. Айстри не бояться холоду, дуже довго квітнуть і несуть у собі радість усім тим дітям, які приходять до школи та дитячого садочку.

У цій простій історії відображається усе те, що переживають діти, опинившись у новій для них ситуації. Це дуже складне, мужнє, я б навіть сказала,  михайлічне рішення, як зі сторони батьків, так і зі сторони дітей. 

Стіл сезону

У цей час стіл сезону поступово наповнюється плодами. Для мене це також щирий подив, що, незважаючи на те, як часом недбало ми поводимося з землею, вона все одно щороку обдаровує нас щедрими подарунками. Це переживання ми проживаємо з дітьми. І ця епоха знаходиться у такому розтягнутому стані впродовж усього року, оскільки ми цілий рік споживаємо овочі й шукаємо сонечко у морквинці, хвильку в капусті і зірочку у яблучку. Ми намагаємось прожити з дітьми шлях від зернятка до хліба, тому на столі сезону також з’являються колоски.

Найголовніше у цій епосі – прожити з дітьми пробудження відчуття благоговіння і вдячності. В сучасних дітях це достатньо важко зрощувати, оскільки наш час є настільки комфортним, у ньому стільки надлишкового, що діти в принципі не переживають відчуття голоду – і важко при цьому відчувати якусь вдячність стосовно того, що є на столі. Тому ми дуже уважно ставимося до того, як ми їмо, ніколи нічого не викидаємо, дуже акуратно ставимося до хлібу та до плодів. У наш час дітям дуже важко пережити вдячність, і на це йде дуже багато сил. Зараз приходить досить багато дітей, яких змушують їсти – у нас це неприпустимо, оскільки це суперечить власне сутності їжі. Їжа – це нагорода за виконану працю. Людина повинна відчути голод, отримати їжу та з вдячністю прийняти її, як образ Божого дару. 

 

 

Тому на столі сезону ми намагаємось показати цю дивовижну красу плодів та щедрість природи. Немає ніяких обмежень у тому, що саме має бути на столі сезону. Єдине – ми намагаємось, аби викладені плоди було вирощено у наших широтах. Це може бути виноград або яблука. До речі, саме виноград є дуже символічним – він як дерево життя. Лоза, що потребує чимало зусиль у догляді, яка лише через багато років дає це ґроно, напоєне сонцем. Це сильний образ людської праці. Стіл сезону завжди відповідає тому, що відбувається за вікном. Ось зараз уже почало з’являтися жовте листя, діти із задоволенням його збирають, і ми також додаємо це на стіл сезону. З цього ж листя ми робимо вітражі на вікна, прикраси та вінки. Можна робити прикраси із каштанових кожушків, також можна завалювати жолуді у кольорову вовну, а зверху приклеювати шапочку. Це дуже добрий вид діяльності, особливо для активних дітей: у нас на долонях дуже багато нервових закінчень, а в процесі цієї діяльності вони активуються, тому для дитини, що знаходиться у розосереному стані, це дуже корисно. Така діяльність допомагає їй повернутися до себе. Також можна робити поробки із каштанів, наприклад, сонечко: в основу встромляються зубочистки і обплітаються ниточками. Це уже така серйозна робота для дрібної моторики, і діти завжди із задоволенням її виконують.

 

 

Свято врожаю

До свята врожаю ми з дітьми печемо хліб, і для них це також величезне подивування. Велику паляницю ми розрізаємо під час спільної трапези, а потім діти забирають частину хлібчика додому і пригощають членів сім’ї. Також діти беруть додому частину врожаю, який знаходився на столі сезону: овочі, фрукти, горіхи.

Головне у цій епосі – можливість захоплення щедрістю землі та природи. За цим усім, насправді, стоїть Творець, але ми цього не пояснюємо дітям. Плоди – хороші образи, аби це пережити, і на таке переживання вихователі витрачають дуже багато сил, як під час цієї епохи, так і у всіх подальших.

Епоха Михаїла

Після свята врожаю починається епоха Михаїла (кінець вересня – початок жовтня) – у нашому краї це завжди відбувається дуже відповідно, оскільки саме у цей час все починає багряніти, листя стає насиченим. Михаїл в перекладі означає “хто як Бог”. Саме він закрив ворота раю для змія і стереже їх і досі. Михаїл піклується про кожну людину на землі, надсилаючи їй свою допомогу у боротьбі зі змієм. Змій – це наші людські пристрасті, а також те, чому ми дозволяємо бути всередині нас. Ми цього ніколи не пояснюємо нашим дітям, це присутнє лише в легендах та в казках.

У цей час стіл сезону стає червоним: присутні червоні тканини та інші яскраві кольори. Червоний колір як колір дії, вміння приймати рішення, і жовтий колір як промінь духовної сили, яка допомагає людині діяти. Можна поставити красиву репродукцію Михаїла, що поборює змія, а також терези, оскільки Михаїл постійно зважує. Це може бути рівновага між різними вчинками, почуттями, думками.

 

 

Іноді для дітей влаштовують буквальну ілюстрацію того, що таке добро і зло. На початку епохи з’являється великий темний камінь на одній шальці терезів, а потім уважний вихователь, зауважуючи якісь добрі вчинки дітей, перетворює усе це на красиві камінчики та мінерали. І щодня діти переживають те, як ці камінчики, накопичуючись, переважують чашу. Це своєрідна майстерність з боку дорослого. Це дуже сильний образ, що потребує уважності й акуратності, для того, аби це вийшло насправді чесно і красиво. 

В епоху Михаїла уся діяльність з дітьми — хоровод, казка — спрямована на укріплення внутрішніх душевних сил, на підтримання цього імпульсу в людині, який дозволяє приборкати свої пристрасті і рухатися вперед. Казки ми використовуємо наші, народні: “Котигорошко “, “Кирило Кожум’яка”, “Ілля Муромець”, “Івасик-Телесик”.

Епоха осені

І якщо залишається ще час по сезону, то у нас буває також епоха осені. Зазвичай це уже зовсім жовтий період. Усі епохи, про які ми з вами говорили, це таке плавне переживання від буйної й квітучої зелені, від яскравих насичених кольорів і до поступового в’янення, але в такому урочисто жовтому й червоному кольорі.

Осінь – це туга й нехарактерний смуток. Це той час, що нагадує дорослим про їхній відхід і про те, що на них чекає духовний світ. Це надзвичайно урочистий, важливий і дуже красивий період для дорослої людини. А діти переживають це через природу та через дорослих, які знаходяться поруч з ними. В осінню епоху ми намагаємось багато гуляти, аби дати дітям можливість почути шурхотіння листя, поглянути, як вони падають від подуву вітерця, поспостерігати за тим, як поступово змінюються їхні кольори. Дивовижно, коли діти можуть самостійно зауважувати це!

Поява гномів

Коли уже майже зима, коли стає зовсім холодно і мокрий сніг уже починає покривати землю, до нас приходять гноми. У цей час земля на столі сезону стає темного кольору, також присутні різноманітні корінці та стовбури дерев, з-під яких з’являються гноми. Ці дивовижні гноми бережуть мудрість. Зазвичай вони зроблені з фетру та вовни.

Епоха ліхтариків

У цей час за вікном стає уже зовсім темно, і настає час для казки при свічці. Так починається епоха ліхтариків. Для дітей це переживання двох сил – світла і темряви. І ми свідомо дозволяємо їм пережити цю темряву, проте не страшну, а загадкову. Дивовижно, як одна свічка може освітити так багато навколо. Це своєрідний образ світла, яке несе в собі кожна людина, і якщо вона здатна хоча б трошки поділитися цим світлом з іншими людьми, то її коло стає набагато світлішим та добрішим. Це дуже важливе й трепетне переживання для дітей. До того ж, це початок входження в зиму, в холодну й довгу зиму, яка потребує від нас сміливості, мужності й рішучості.
 

Вперше опубліковано в електронному журналі «Дитина Вальдорф+» №3, 2013