Преамбула

Як вступне слово хочу зазначити, що вся представлена вашій увазі робота спирається на мій особистий досвід феноменогічного дослідження та спостереження дерев протягом майже 3-х років і несе суто суб’єктивний характер.

В ній ви не побачите прямого цитування авторитетних антропософських авторів та спирання на матеріали з лекцій Рудольфа Штайнера. Це моя особиста ініціатива, яку підтримав класний вчитель – Наталія Авраменко (Осіпенко), і є моїм творчим проявом / імпульсом у викладанні свого предмету.

В оформленні отриманих вражень у мистецько-дослідницький проект для учнів 5 класу вальдорфської школи я ставила за мету поглибити саме душевний аспект у сприйнятті навколишньої природи, світу, а саме вивчення рослин в епосі Ботаніки ще й через художні засоби, образність кольорів, жестів, виразність слова на уроках мистецтва.

Проект було втілено в камерному класі школи ВІ «Явір», Київ (4 учня) лише один раз, але мені здалося, що він заслуговує уваги, як загалом і комплексний підхід у роботі з кольором на уроках живопису в вальдорфській школі, особливо в роботі із дітьми віку 10-12 років (4-5 класи).

Шлях вчителя

Мій шлях до проекту дерев для 5-го класу почався задовго до його втілення. Сама організація навчання епохами наштовхує на такі експерименти з повним зануренням на предметних, зокрема уроках живопису, у Вальдорфській Школі (далі – ВШ). Принаймні, мені здається, що це може стати органічним продовженням епохальних тем, допоможе поглибити їх сприйняття через душевні ресурси дитини – художні образи.
Підтвердженням цієї тези можуть стати саме перші такі спроби вже у третьому класі на епосі Створення світу – проект великого епохального зошиту, де живописні роботи поєднуються з описами днів створення світу. Проект календаря на наступний рік, в якому ми із дітьми шукали образи на кожний місяць року і створювали настрій саме за допомогою кольору.
Так само це занурення в образність кольорів підсилюється в цьому віці на інших уроках у ВШ – рукоділля з їх з’ясуванням «ваги» та «щільності» різних кольорів при в’язанні шапки, або вишиванні торби в 4-му класі.

Так само я спиралася на певний свій особистий успіх в проектній роботі на уроках живопису в 4-му класі, наприклад кольорові образи частин світу в рамках епохи Краєзнавства, проект «Дерево Іґґдрасілль» тощо, в якому можна поєднати загальні риси кольорів із образами всіх дев’яти світів на світовому дереві.

Цей проект, що я успішно практикую вже 4 роки поспіль, надихнув мене на продовження подібної роботи із кольоровим баченням і в 5-му класі.

Проект захоплює дві епохи і дає розуміння художніх образів сторін світу, і що ми знаємо про простір навколо нас. Роботи з епохи Краєзнавства доповнюються міфологічними уявленнями давніх північних народів походження Світу, про світи, що не належать людям 

 

 

 Всі три картинки поєднують в один спільний вимір, в якому знаходиться місце для всіх світів в системі Дерева Іґґдрасілль – це завдання діти виконують із особливим захватом.

По цьому проекту можна було б написати окремий диплом. В ньому діти переживають всю багатогранність та образність кольору, який стає одним з головних діючих осіб, влучно попадає в характеристики чи то відмінності дня і ночі, появи світла на Сході і та заступу тіні на Заході (лимонний – ультрамарин), тепла Півдня і холодності Півночі (золотий – прусський).

Кольорове коло, тобто всі кольори, що може бачити і відчути людина з’являється саме у середніх і нижніх світах Іґґдрасілля, де вищі ідеали світу богів слабнуть і життя показує свої справжні риси – змішані складні кольори та неоднозначні образи тих, хто в них мешкає.

Розвиток саме такого бачення кольору я намагалася закріпити в проекті з деревами у 5-му класі на епосі Ботаніки. Тому ідея проекту виникла не випадково і художне опрацювання велося саме в дусі попереднього, з Іґґдрасіллем.

Я спиралася на вже сформовані у дітей продовж 3-4 класів образи основних кольорів і ставила за мету розширити їх до персоналізації. Амбітна ціль, можливо лише як дотик до цієї цікавої теми, і так, це лише спирання на загальний жест дерева, на візуальний образ і як він віддзеркалюється в душевному.

Критеріями обрання тих чи інших дерев для проекту стали саме виразні візуальні характери, до яких можна було б без двозначності та коливань застосувати той чи інший колір. Пізнаваність та доступність для спостереження, тобто це мали бути дерева, які ми можемо бачити навколо себе і в різні пори року. Однак, одним з головних – зрозумілий для дітей цього віку контраст форм та загальних жестів.

Робота із кольором у цьому проекті вимагала від вчителя самому пройти шлях спостереження кожного дерева. Коли потрібно побачити за кожним із них набагато більше ніж просто рослину, торкнутися чогось більшого ніж загальні видимі ознаки, вловити саме дух дерева і вибрати серед них ще яскраві кольорові духи. Це один з найскладніших етапів, бо насамперед спираючись на особисте, суб’єктивне сприйняття вчитель завжди має тримати в увазі дітей, які прийдуть в цей проект зі своїм баченням, сповнитися мужності, віри і впевненості у своєму виборі.

Такий шлях дає нове розуміння і себе, і усвідомлення вчителем потреб дітей саме в цьому віці.

Планетарні якості

Чому саме планетарні процеси я вирішила поєднати, як це пов’язано з кольором, і як планетарну якість втілити в образі рослини?

Тут нам на допомогу можуть прийти і розуміння як діють ці сили в рослині, а також невеликі, достатньо навіть просто тих знань дітей про дерева навколо них, особисті враження, щоб прийти до розуміння їх жеста.
Жест і колір, який витікає з характеру цих вражень – основа для цього досліду, вхідні дані. Все інше залежить від глибокого розуміння вчителем того зв’язку між жестом та зовнішньою фізичною подобою росини / дерева та духовних сил, які працюють зсередини.

В рослині фізичні та ефірні сили діють зсередини, натомість астральні діють навколо, а вище Я, як ідея, першообраз фізичної подоби приходить із зоряних далів.

 Дія життєвого ефіру в рослині спричинена саме формоутворюючими силами, коли в E  етерному* відбиває себе A астральне.

Саме цей зовнішній формуючий принцип, який привносить індивідуальне в образ фізичної подоби в рослині, зокрема деревах, буде розглянутий тут розлого.
Це духовні начала, які вносять в живе фізично-етерне* потік особливої діяльності.

Такими силами є планетарні процеси, які так чи інакше всі діють в рослині, але цей вплив не є пропорційним, з того ми маємо таке різноманіття флори, де переважаючий один із факторів змінює весь життєвий план та зовнішнє втілення рослини на землі.

Кожна з цих начал має своїх планетарних управителів, ієрархію яких можна розглядати так:

↑ │ │ Ф │ │ ↓			Сатурн	↑    надсонячні	Духовний образ втілений в матерії / насінина
	↑ │ Е │ ↓		Юпітер		Пластичний образ втілений у матерії / запах
		↑ А ↓	Марс		Дія теплового та хімічного ефірів / сили проростання
			Я    ҉	Сонце
			Венера	↓ підсонячні	Дія світлового ефіру / живлення та виділення
			Меркурій		Рух рідин / формування стовбуру – між землею та небом
			Місяць		Ідеал спадковості / репродукція, ділення та зростання

(Ф – діють у фізичному та Е – в етерному* (життєвий етер), А – зовнішні астральні впливи, Я – вищий духовний задум / образ рослини)

Кожен із них має свою комплементарну пару, як доповнюючий принцип.

 Так ми маємо «зовнішню» пару Сатурн-Місяць, сили яких відбиваються у фізичному Ф  процесами ритмічних помирань та відроджень, що напряму пов’язані із збереженням духовного образу та продовженням його у просторі і часі.

Середня пара Меркурій-Юпітер, сили яких діють в етерному  Е  як пластична вибудова духовного образа – зовнішнє втілення рослини, її належність до того чи іншого виду та життєвого плану (напряму пов’язані із циклами життя для багаторічних рослин, та річними – для однорічних рослин).

Внутрішня пара Венера-Марс вже працює зовнішньо, як астральний духовний вплив  А, там де рослина не має свого астрального тіла сили цих двох планет підтримують життєві процеси впродовж одного циклу життя – сили для нового імпульсу (Марс) та плекання та живлення рослини (Венера) в цьому циклі.

Сонце, як серединний елемент всієї цієї системи полярностей і кожної з пар окремо, є фактором балансу, рівноваги, тим уособленням вищого Я, стрижнем який несе духовний образ рослини.

Сатурн – Місяць

Ці дві планети, кожний у своєму принципі, представляє наперед задані умови – народження і помирання. Відродження із насінини, щоб створити плід і кинути в землю таку саму насінину – безкінечні, з математичною точністю, відтворення (Місяць) рослини із збереженням її духовного образу, геному (Сатурн).

 У вищих багаторічних рослин, зокрема дерев (ті, які мають такі органи – корінь, стовбур та листя) дія Сатурну виражається у забезпечені зміни поколінь у циклі розвитку, тобто інкарнаційний процес пов’язаний із індивідуальним в рослині.

Це периферійний процес, Сатурн віддалений від Сонця і Землі більше за всі планети септенеру, художньо може бути виражений у глибокому синьому – кольорі, який сприймається саме як рух віддалення, охолодження, перспективного стискання простору.

Протилежний йому процес Місяця навпаки є центральним процесом (найближче до Землі) самого життя рослини/дерева – поділ клітин, безмежні сили зростання в усіх його органах, потік генерації та диференціація тканин, яка стримує надмірне ефірне зростання.

Кольорове вираження – фіолетовий, поєднання кольору квітки персика – лоно матері та початок життя, тобто кармін, із синім кольором Сатурна – дзеркальний принцип Місяця.

Ці два пов’язані між собою процеси є інкарнаційно-ексканційними – виглядають як шляхи у вічність і назад, в сам момент життя.

Меркурій – Юпітер

 Процеси Меркурія-Юпітера будують, буквально пластифікують органи рослин – корінь, стовбур, гілки та листя, плоди, розкривають образ в матерії. Процеси по суті протилежні – де духовний ідеал важкого величного Юпітера зустрічається з індивідуалізацією та схильністю швидкого та малого Меркурія до варіативності, здатністю легко змінюватися, адаптувати форму до зовнішніх обставин.

Процес Юпітера пов’язаний із симетрією створеною поверхневим натяжінням, тобто зовнішня, теж периферійна дія формування, коли всі сили направляються ззовні всередину і створюють серпоподібну форму – в деревах це формування крони і коренів, плодів, здатність до кущіння. Тяжіє до центрально-симетричних форм та сферичних розгалужень, відповідає за утримання форми – тургор (такий самий процес, як і поверхневе натяжіння, пов’язаний із пружністю).

Процес Меркурія протилежний – це створення опорного органу, стовбура, який піднімає рослину від землі і підтримує прагнення рослини до світла, також рух речовин від кореня до найвіддаленіших її органів в повітрі – внутрішній процес, який виходить назовні.

Тобто це процеси розширення та видовження, і який процес візьме гору – таку зовнішню подобу буде мати рослина і всі її частини.

Обидва процеси художньо виражаються жовтими кольорами – колір рушійної ідеї, рух світла, осяяння. Лимонний, прохолодний, струменистий – Меркурій, який має характер розпорошуватися, проникати скрізь, що не має своєї індивідуальної форми, лише ознаки хаотичного руху, як у світла; та теплий, збираючий до купи – протилежний руху лимонного, огортаючий, об’єднуючий жовтий золотий – Юпітер.

Марс – Венера

 Впливи Марса-Венери виходят за межи внутрішніх процесів і напряму пов’язані із духовними силами. Рослини не мають душевно-духовного, тобто астрального та Я тіл, тому ці сили, що повсякчас оточують рослину, працюють ззовні всередину.

Всі компліментарні пари планет мають в собі жіночий, екскарнаційний (підсонячні планети) та чоловічий, інкарнаційний (надсонячні планети) елемент, їх дія через урівноваження Сонцем буквально забезпечує процес життя рослини.

Марс-Венера майже рівно віддалені від землі, але несуть різко контрастні чоловічий та жіночий принципи дії. Наче як їх процеси є більш інтенсивними і це саме так від того, що їх впливи охоплюють і створюють ланку, якої бракує рослині – астральне, яке приходить тут ззовні і діє у важливих для діяльності рослини світловому, хімічному і тепловому етерах. На відміну від попередників, які всі діють переважно у життєвому етері рослини.

Туб багато енергії та перетворень пов’язаних з одним циклом росту рослини (річний цикл).

 Процес Марсу зовнішній, виразно чоловічий – він носій направленого цілеспрямованого руху, який виноситься у світ та завойовує його. У випадку рослин це сили пробивання ростків крізь землю, які на початку набувають червоного кольору – сили Марсу стають буквально видимими у зростанні, як у направленому русі молодих пагонів. Вони завжди антипатичні, відокремлюючи, гартуючі, що дозволяють утримувати свою окрему ідентичність. 
Це сили душевної гіркоти та гостроти, які висушують рослину, роблять її тканини твердими, форми різкими, і утворюють в них білки та інші речовини.

Процес Венери протилежно внутрішній, жіночий – інспирація створеного Марсом, пронизування матерії світлом. Венера пов’язана з процесами живлення клітин та виведення, виділення, розділення, тобто практично з глибоким обміном речовин – дія всіх субстанцій в тканинах: мінеральних з коренів, та повітряних з листя. Венера також пов’язана з будівельними силами, де всі субстанції вмикаються у процес побудови життя.
Жест Венери – утворення чаші, яка може наповнитися душевним змістом.

Сутність цієї дії можна відчути, якщо порівняти найвіддаленішу від Сонця пару Сатурн-Місяць в «зірці магів» та на наближену – Марс-Венера. Процеси вмирання та репродукції на противагу торжеству самого життя.

Меркурій-Юпітер – як серединний  «найширший» процес ліпить форми рослини відповідно до умов середовища. 

 

	Сонячний процес
Венера       Меркурій		Марс       Юпітер
Місяць-Сатурн (народження-смерть)

Вираження в кольорі так само носить характер очевидного контрасту – активний, цілеспрямований та мотивований, напористий, войовничий червоний (Марс), та ніжний, пасивний, колір природного середовища, колір самого життя, молодості, свіжості – зелений (Венера)

До речі, контраст Червоний-Зелений є найприроднішим для сприйняття людським оком, це саме те, що ми бачимо все життя навкруги – червоні квіти серед зелених трав, червонуваті паростки, які зростаючи набувають зеленого, тощо. Тобто ця пара є уособленням всеохоплюючих діючих сил природи.

Резюмуючи – всі вищезгадані планетарні формуючі сили мають всебічний вплив не лише в рослині. Подібно, і навіть ширше і глибше, вони діють в людині, тваринах – там де є власне астральне тіло.
Але я обмежилася тут лише деревами.

Слід зазначити, що шлях вчителя в проекті та усвідомлення дії планетарних сил у формуванні образів дерев є особистою внутрішньою роботою зі своїм сприйняттям.

Саме ясно сформовані такі образи в душевному вчителя дають впевненість дітям, які про ці впливи не знають і не дізнаються, принаймні не в цьому віці, і лише через характеристики темпераментів.

—————————————————————————————————————————

* – етерне, етерне тіло, етерні сили – форма «ефірного» за новим українським правописом.

 

Шлях учня

Так само, як вчитель в кожному такому дослідженні вивчає в першу чергу себе, так і учні мають тренінг відчуттів в усіх подібних проектах, що пов’язані із характером кольору.

В період саме після рубікону, коли астральне все нижче спускається у фізичне та розкривається в етерному тілі дитини, в період 11-12 років, у віці з яким ми проводимо цей дослід, астральне з’єднується із середньою людиною та взаємодіє саме в області почуттів.

Діти, які раніше, протягом перших трьох років у школі (7-10 років), працювали із кольором, як з окремими сутностями, тепер можуть переносити характерні кольорам риси на предмети та навіть події зовнішнього світу.

Саме епоха Ботаніки є дзеркалом цього періоду становлення в дитині перших індивідуальних рис – розкриття астрального. В цей час в істоті людини прозирають перші прояви їх істинного характеру, темпераменту. Діти бачать відмінності між собою та однолітками, спираючись навіть на свій ще не достатній досвіт, але на відчутті вдало знаходять серед образів навколо щось, що має спільні риси із ним самим, що віддзеркалює їх власні думки, відчуття чи поведінку.

Першим таким досвідом порівнянь можуть стати доволі характерні різнопланові скандинавські боги та тварини в епохальній програмі 4-го класу. Вже серед них діти ясно вирізняють архетипічні відмінності та приміряють їх на себе та своїх друзів, оточення.

Перші спроби перенесення характеру кольору на конкретну тварину чи бога можуть відбутися саме в 4 класі, якщо вчитель мистецтва відчуває, що діти готові до таких спроб.

Але ці перетворення у дитині посилюються з настанням віку наближеного до 12 років, тобто саме приблизно друга половина 5-го класу, з’являються крайні полярності у відчуттях, ця сфера набуває надзвичайної інтенсивності та максималізму. Буквально з’являються контрасти почуттів – «подобається – не подобається», «свій – чужий», «дорослий – дитина», «хочу – не хочу», «буду – не буду», що виливається у душевному та поведінці дітей.

Наближення до третього семиріччя все ширше розкриває в дитині чуттєву сферу з усім її розмаїттям, в якому орієнтуватися поки що важко, але спиратися на крайнощі стає єдиною з доступних стратегій. Тому проект, який дає «прожити» контрасти – кольорові зокрема, це така зміцнююча для дітей практика та душевний досвід. 

Заглядаючи у 6 клас, де вже з’являються перші фізичні явища пов’язані із кольором, дива виникнення кольору зі світла (оптика) – можна з впевненістю сказати, що подібні проекти лише згармонізують, компенсують і перенесуть контрасти зі сфери почуттів у художній вимір.

Нижче представлений сам дослід у своєму практичному втілені, в тій послідовності, якої притримувалися ми на уроках.

В опис цієї частини додається покрокова рекомендація живописної роботи із образом кожного окремого дерева.

Дерево Марсу – Дуб
Червоний

Марсіанський характер найяскравіше за формою та жестом передає Дуб. Його життєвий план збігається із марсіанським прагненням відвоювання та захоплення простору – поряд із дубом не можуть існувати інші вищі рослини згідно зі своїм життєвим планом – вони або гинуть, або змінюють його на пристосуванський.

Живописний образ цього дерева має передати це прагнення до експансії – він як непоступлива гора тримає свої позиції перед будь-якими негодами і недвозначно втілюється у червоному кольорі – енергійному, витривалому, панівному.

Використання двох червоних символізують двовектоний процес Марса – перший дієвий імпульс до життя – активне проростання та рух рослини в просторі (алий), та укріплення, захист позицій – затвердіння, набуття щільності з віком (кармін).

В Дубі вони проявляються у високій здатності до проростання плоду – жолудю, що у вже поважному віці (близько 25-30 років) переходить у здатність рослини самій створювати плоди, вражаючий масштаб та могутність дерева.

Робота з художнім образом Дуба починається із ритмічної частини. Звертаємо увагу дітей на виключно самостверджувальний жест дерева, на його могутність, внутрішню силу, яка зовнішньо виражається у напруженому жесті, наче вузлуваті м’язи скрізь надуваються під грубою корою, крученістю та розцепіреністю гілок. Густе пружне листя Дуба стирчить наче настовбичена шерсть на холці звіра.   Основний жест цього дерева – еврітмічне «Е», він повторюється в усіх частинах рослини – від розташування коренів відносно стовбура, до гілок та листя на них, їх форми.

Ми даємо евритмічному «Е» за допомогою алого заповнити весь аркуш – перший активний імпульс.

               

Кармін приходить з боків та кутів, щоб утворити червоне тло землі та виділити ті «хрести», які вже утворили корені та поєднати з такими ж самими гілками потужним стовбуром.
Карміном створюємо так само листя на гілках, які мають відокремлений характер та спрямовані як окремі «щупальця» у просторі. Дуб не має суцільної крони, його гілки кожна утворює свій купол, наче повторюючи все дерево, але в мініатюрі.

Посилюємо карміном стовбур, основні гілки та коріння, які мають підкреслений хрестоподібний, всебічний жест.

             

Кармін приходить з боків та кутів, щоб утворити червоне тло землі та виділити ті «хрести», які вже утворили корені та поєднати з такими ж самими гілками потужним стовбуром.

Карміном створюємо так само листя на гілках, які мають відокремлений характер та спрямовані як окремі «щупальця» у просторі. Дуб не має суцільної крони, його гілки кожна утворює свій купол, наче повторюючи все дерево, але в мініатюрі.

Посилюємо карміном стовбур, основні гілки та коріння, які мають підкреслений хрестоподібний, всебічний жест.

Дерево Венери – береза
зелений

Важливо також притримуватися подання дерев у порядку їх протилежностей згідно планетарних якостей – це дає можливість дітям відчути істотну різницю їх не лише кольорових, але й образів форм та жестів.

Береза – суто жіночне дерево, яке в будь-якому віці виглядає витончено і ніжно. Жест дерева можна описати, як сприйняття чогось вищого, буквально евритмічне «А». На відміну від само стверджувального жесту «Е» у Дуба, Береза знаходить собі місце у освітлених місцях, де є достатньо місця, де немає необхідності щось виборювати та пригнічувати інших.

Так само, якщо подивитися на рідку крону і дрібне листя, тонкі та гнучкі гілки берези, її золотисті сережки, то відчуття що дерево світиться у променях світла не полишає.

Цьому світлу ми даємо вилитися на аркуш лимонним кольором, а прусському обрамити його – наша базова вправа, світло у темряві, якою діти володіють вже дуже гарно. Так і береза, в оточені інших дерев, виглядає випромінювачем світла – особливо восени вбираючи яскравий-жовтий своїм листям.

Вибір зеленого кольору для цього дерева можна обґрунтувати через завжди юний, свіжий вигляд берези, вона ніколи не стає дорослим по відчуттю деревом, навіть коли має поважний вік, завдяки білому стовбуру та гнучким гілкам вона всією своєю подобою нагадує весну з її сяючим звідусіль зеленим кольором.

Жест евритмічної «А» ми передаємо спрямуваннями гілок вже на ритмічній частині уроку – створюючи прусським простір для світла ми творимо землю та тягнемо вверх стрункий стовбур та розкриваємо гілки на зустріч світлу.

Так само прусським формуємо звисаючу крону берези – легку, яскраву та ніжну.

Завершуємо роботу вибілюванням стовбуру чистим підсушеним пензликом.

              

Важливо звернути увагу на різні життєві цикли Дуба та Берези. Береза рано і яскраво починає квітнути, і також рано набуває жовтого восени і скидає листя. Дуб просинається вже ближче до травня, квітне майже непомітно (за відчуттями він просипає весну), але і тримається до настання зими, а інколи зберігає листя і до весни.
Цікаві також відмінності кори цих двох протилежних за своїм втіленням дерев: кора Дуба цільна, міцна, з віком набуває значних глибоких порепин, вузлуваті форми майже нерухомих гілок, які завжди спрямовані увсебіч, на відміну від гладкої білої кори та тонких, гнучких гілок Берези, які приймають рухи повітря та слідують за ними.

        

Так само можна розказати дітям, що якість деревини цих двох дерев має протилежні характеристики – щільна, тверда, темна деревина Дуба на противагу легкій, м’якій, світлій з вираженою фактурою, річними кільцями деревині Берези.

Цікаво також, що саме соки та речовини з оболонкових частин Дуба і Берези мають найвищу цінність – смачний сік берези, береста та лікувальні властивості твердої грубої дубової кори.

Так само кольорові образи цих дерев містять один з найяскравіших та зрозумілих оку кольорових контрастів – червоний та зелений. Обидва вони про сили зростання та ствердження самого життя.

Завершити першу пару дерев в проекті порівняннями після висихання робіт. Знайти серед робіт найвиразніші пари Дуб-Береза, як с точки зору контрасту кольорів, так й індивідуальних жестів дерев.

Дерево Юпітера – клен
золотий

Один з архетипічних образів дерева, що має класичну форму та жест – сяючий красою та величністю Клен. Саме красивий, це дерево може претендувати на це звання не даремно.

В юності Клен не викликає сильного враження, але з віком це дерево набуває свого особливого юпітеріанського жеста – стовбур обрамляють бічні гілки, де вже не зовсім зрозумілим стає, яка з них є первинної, з чого все починалося, дерево на якомусь етапі розвитку починає кущитися створюючи простору купольну крону з пізнаваної форми п’ятипалим листям.

Можна згадати які форми мали попередні дерева – Дуб та Береза. Дуб має шапки листя на кожній окремій гілці та не утворює єдиної форми. Береза має дуже рухливу видовжену вертикальну форму.
Клен же за свою особливість має саме купольну, пустотілу, коли всередині дерева є вільний простір між гілками, форму. Від того є відчуття, стоячи під ним, що потрапив у дерево-храм, стіни з багатого листя якого начебто огортають, беруть в обійми. Образ чогось цільного, але за рахунок єдності.
Повторення цього жесту прослідковується у насінинах клену (крилатках), які по-партнерські збираються парами у вигляді гвинта гелікоптера та ростуть у вигляді букетика.

Одне з найвиразніших метаморфоз переживає дерево восени – зміна кольору листя з насиченого зеленого на всі відтінки теплих жовтих та червоних, а під кінець – багряних кольорів.

Робота з кольоровим образом дерева починається із ритмічних «О» в середині аркуша – ідея єдності в спільному колі.   Теплий жовтий золотий приймає в обійми яскравий лимонний, огортає і дає прихисток – це дуже промовистий дружній жест, який легко прослідковується у Клена.   На «посилення», ущільнення стовбура та безлічі гілок приходить алий, утворюючи демократичний та дуже соціальний помаранчевий. Загальний кольоровий образ витримується у помаранчево-золотому, а лимонний дозволяє йому світитися.

           

Порівнювати Клен з іншими деревами завжди приємно, бо це потужне, високе, королівське дерево «дає бути» собі цільним, збалансованим, на відміну від Дуба, який кожною окремою гілкою заповнює доступний простір і так порушує симетрію, та від центроспрямованої Берези, темні гілки якої так не схожі на білий стовбур.

             

 

Дерево Меркурія – осокір (тополя пірамідальна)
жовтий

Особливий жест високих струнких дерев завжди дуже чіткий та зрозумілий. На прикладі пірамідальної тополі, або Осокору, можна відчути саме меркуріальні впливи на подобу дерева загалом. На панівну в ньому роль рівного наче струна стовбура, та підлеглу – гілок.

Якщо порівняти саме цей признак з протилежним Меркурію принципом Юпітера у Клені, де всі гілки мають майже однакову цінність та місце у формування крони дерева.

Осокір одне з найвищих в наших широтах дерево. Має здатність швидко зростати за рахунок утворення не щільної деревини. Абсолютно невимогливе, пристосовується до будь-якого місця. Гілля все тонке, але спрямоване вверх, листя глянсове, мерехтливе, не велике за розміром, підтримує загальний жест «палаючої свічки». Якщо подивитися на квіт та насіння осокору – пух, що заполонює все повітря навколо і відлітає від дерева далеко, то є враження, що Осокір подорожує у висоту та вдалину. На відміну від Клена, який спрямовує свої сили на формування купола, розширюється в коло, Осокір будує щось на кшталт колони – прямує вверх, огортаючи по всій довжині себе притуленими гілками.

Образ легкого «швидкого» дерева з пухкою волокнистою структурою як найясніше може передати саме рухливий, спрямований, майже невагомий лимонний в евритмічному жесті «І» – направлений вверх, як промінь світла.

Ритмічно наповнюємо середину аркуша вертикальними променями лимонного знизу верх.

Справа і зліва наповнюємо простір повітрям – легкі вертикальні рухи ультрамарином і формуємо свічкоподібну крону, як вищий задум для Осокора, змішуючи кольори – землю йому для опори.

Жовтому золотому надаємо право вивести стрункий гнучкий стовбур та безліч тонких притиснутих до нього бічних гілок.
                  

Корені Осокору виглядають так, наче хтось став навшпиньки і зараз полетить, тому ми обережно підтягуємо корені верхи створюючи напругу відриву від землі.

Так саме, як із парою Дуб-Береза, наприкінці цього етапу проекту порівнюємо Клен-Осокір, шукаємо контрастні пари – легкий прохолодний, ширяючий лимонний у поєднанні з ультрамарином повітря на противагу теплому, сталому, компанійському помаранчево-золотому, – контраст форм, контраст сенсів, життєвих стратегій.

             

Для більшого розуміння відмінностей у цій парі згадуємо про деревину цих двох дерев.

Клен має дуже рівномірну, монолітну, міцну і щільну світлу деревину, на противагу хаотичній, бурхливій структурі деревини Осокору, з характерними вихилястими річними кільцями, вузлами та сучками.
А ще обидва дерева дуже полюбляють бджоли в період квітнення – вони обидва багаті на пилок, а з бруньок Осокору здавна виробляють яскраву жовту барву.

Дерево Сатурна – ялина
синій

Єдине вічнозелене дерево в проекті з потужними силами Сатурну в образі. Загальна форма Ялини, її жест, її прагнення вверх, але важкість, що лягає на гілки та опускає їх долу – це ті сили, що несе Сатурн. Дерево, що не скидає листя наче входить у вічність. Листя, що стягується у голки утворюючи щільну впорядковану структуру, виглядає як концентрат, продукт ущільнення, кристалізації. В цьому дереві виразні обидва головних сили / процеси Сатурна – екскарнаціний та інкарнаційний. Шишки ялини зростаючи стоять вверх, підносячи насінини до неба, але гілля прямує вниз, все нанизане на панівний стовбур.
Дерево має конусну форму, стоншуючись до верхівки. Гілля впорядковане, схилене під майже однаковими кутами вниз, утворює безліч паралелей. Дерево зимове за відчуттями, бо нагадує крижинку, якщо дивитися на кожний ярус гілок, як на окремий шар.

Ялина перебуває у жесті евритмічного «У» – жесті порядку, концентрації, спокою і стриманості.   В аскетичному жесті Ялини, яка навіть і не квітне, як дерево, яка скрутила листя у голки, але дає дуже цікаві шишки, в яких лусочки теж мають математичну структуру є щось дуже далеке, подібне зіркам на небі, так і мінералам під землею.

Живописне втілення образу дерева у синьому кольорі є мабуть одним з найочевидніших рішень – правильний, холодний, далекий синій сповнений містичного, вічного. В ньому немає видимого життя, він майже нерухомий, незворушний. Як і дерево, яке перебуває десь між життям і вічністю.

Ритмічно вводимо спочатку легко ультрамарин вертикально зверху вниз та ущільнюємо там де дерево буде мати стовбур. За допомогою 8-подібних рухів будуємо конусну форму дерева, спускаючи важки гілки донизу – маємо відчути цю важкість саме на кінчиках гілок.

Прусський вносить структуру, ущільнює і поглиблює синій на гілках, які стають видимими за голками; зміцнює стовбур, який невпинно стоншується прямуючи вгору. Поглиблює тінь під деревом натякаючи наче про сумірність та скорення долі – зв’язок із землею.

Завершальним етапом прусський тонкими лініями творить спущену хвою, яка стає схожою на лусочки шишки Ялини.

           

Так само, як і в попередніх двох парах, слід порівняти Ялину з іншими деревами, що в проекті – з єдиним стовбуром Осокору та Берези, побачити різницю в гілках, їх розташуванню в просторі та відносно стовбуру. Також побачити різко контрастні Ялині Дуб та Клен – тут ми можемо звернути увагу не лише на форми дерев, але й разючу відмінність їх кольорових образів (синій, червоний та золотий), відчути їх душевну відмінність.

          

Порівняння плодів цих дерев також підсилить враження їх відмінності – одноосібність плоду Дуба (1 насінина), крилатки Клена (2 насінини) та шишка Ялини з безліччю насінин.

Форма, жест кожного плоду може стати окремою цікавою тема для вивчення дерев та їх подорожі в часі.

Дерево Місяця – верба
фіолетовий

Останнє дерево з опрацьованих в практичній частині проекту – дерево Місяця.
Жіночий, пасивний, сонний образ верби з її довгими тонкими вітами, що спускаються майже до землі утворюючи водоспад.

Слід зазначити любов верби до вологи, води, що ці дерева чудово себе почувають на березі, а інколи саме у воді, або ділянках, які підтоплюються. Стовбур товстий, пустотілий з дуплами, який майже ніколи не буває прямим та аркоподібне бічне гілля, що тримає ті густі потоки дрібного вузького листя, схожого на волосся, що постійно росте в довжину.

Процес Місяця виливається у Вербі прагненням до нестримного зростання. Дерево може почати своє життя навіть з гілки встромленої у землю – такими є ці життєдайні сили, які дають дереву можливість відновлюватися з будь-якого стану.
Але образ цього буйного життя інший, якщо порівняти його з наприклад, Дубом – тихий, внутрішній, загадковий, мінливий як сам плин життя – повітря в гнучних гілках та блискіт води у підніжжя.

Жест дерева евритмічне поєднання звуків у діфтонг «Ай» Вибір фіолетово-бузкового, такого різного в техніці живопису по вологому, обумовлений характером цього дерева – мрійливим, загадковим, що постійно змінює свою форму, але завжди створений теплим синім ультрамарину та піднесеним карміном. Ритмічно вводимо легкий кармін рухаючись по вісімці ущільнюючи колір по кутах – перші ніжні імпульси життя, їх безкінечне повторення та віддзеркалення попередніх процесів.

               

З утворених ліній в середині аркуша ультрамарином створюємо похилу лінію землі та пластичний артистичний потовщений знизу стовбур і бічні гілки, які в кінці кінців спускаються наче довге волосся майже до землі.

Несталий, плинний характер дерева, його загадковість і затаєність за довгими водоспадами листя підтримується у образі безліччю відтінків – від ніжно рожевого до яскраво фіолетового.

Зміцнюємо ультрамарином ще стовбур та верхні гілки, трошки крапаємо мерехтіння між довгими вітами чистою водою. Додаємо бузкового в кути огортаючи Вербу загадковим сновидінням.

             

Слід так само порівняти протилежні за процесами Місяць і Сатурн на прикладі їх підопічних дерев – Ялини та Верби. Обидва дерева мають виражений екскарнаційний жест, але різницю побачити не важко. Хаос Верби та порядок Ялини, суворий містичний синій та душевний заглиблений у себе бузковий.

В цій парі було б корисним знайти подібне між деревами – це саме принцип повторюваності, безперервності у заповненні гілок листям / голками. Ви майже не знайдете пустої ділянки, голої частини гілки ні в Ялини, ні в Верби. Також поступове зменшення, стоншення листя та голок до кінчиків гілля – диференціація.
Також було б корисним згадати про незвичні «квіти» Ялини та Верби.
Про Ялину, як символ смерті – похоронні вінки з гілок, домовини з деревини. А ще як це дерево пов’язано з зимовими святами.
Вербу згадати в контексті саме веснянних свят – Вербної неділі та образу весни, просинання всього живого, бо Верба майже першою дає зелене листя.

Ретроспектива

Виставка готових робіт по завершенню всього проекту має велике значення. Можна запропонувати різни підходи – від розташування робіт кожної дитини в окрему послідовність із заданими параметрами кольору, наприклад, від червоного до бузкового (фото), як було зроблено нами.

А можна попросити дітей знайти кожному дереву з усіх робіт «найкращу» контрастну пару – це ще більш цікавіша робота і може продіагностувати саме відчуття контрастного, полярного, що сформувалися у дітей, і також як насправді вони відчули дерева у проекти.

    

По завершенні проекту було вирішено нами усіма перемалювати Дуб, бо відчувалося, що йому не вистачає внутрішньої сили. Це свідчить про те, що по діти набули цієї компетенції – відчуття контрастів, побачили помилки та виправили їх.

Так само, з головним вчителем, діти писали доклади по обраним деревам, де заглиблювалися у той образ, що припав до душі.

Подивитися запис презентації можна тут