Netflix створив серіал за класичною дитячою книгою «Лист для короля». Пьотр ван Лентерен переглядає перший епізод з 89-річною авторкою однойменної книги Тонке Драгт. Запис інтерв’ю відбувся в Чехії. 

У теплій квартирі Тонке Драгт, що знаходиться в будинку, де піклуються про людей похилого віку, в затишній кімнаті прямо перед книжковою шафою до пластикової колони прикріплений гігантський екран.  
Це чудовисько було встановлено напередодні ввечері доброзичливим молодиком з Netflix для перегляду нового фільму «Лист для короля», заснованого на однойменній книзі Тонке Драгт. 

Пол Тріджбітс, голландський продюсер фільму, який спеціально прибув з Лондону, де він живе і працює, копирсається в своєму ноутбуці.   

Сама 89-річна авторка сидить на своєму ліжку. В неї пухнасте сиве волосся і блакитна сукня з батику. Мине певний час перш, ніж вона знову впізнає журналіста. «У тебе борода», – сказала вона втретє з подивом в голосі, неначе докоряючи йому.  

«Постій там, дай мені тебе уважно роздивитись. Це око вже не бачить, а другому потрібен певний час. Так, тепер я тебе знову впізнаю. Твій лоб такий самий».   

Один момент щодо часу: це інтерв’ю проводиться в той момент, коли далекосяжних заходів щодо вірусу Covid-19 ще не оголошено. Сірий зимовий будній день, коли більшість працівників на роботі, а діти – у школі. Штормовий вітер свистить за вікнами квартири, в кімнаті зібрались гості. 

На щастя, в Індонезії, країні, де в 1930 році письменниця народилася і виросла, поклон голови та руки на серці – це звичне привітання. 

Сьогодні Тонке Драгт є королевою голландської дитячої книги: «Лист до короля» —  майже 60-річний бестселер. 55 разів книга друкувалася тільки у Нідерландах. Понад три мільйони екземплярів англомовної версії «Листа до короля» продаються у всьому світі. А 6-серійний сімейний фільм за книгою, Netflix пропонує до перегляду по всьому світу. Звичайно, тепер, коли роботу над ним закінчено, авторка може першою побачити результат на великому екрані. 

«Я просто подивлюсь серіал по телевізору», – сказала вона, повільно піднімаючись і вказуючи на набагато менший екран, прикріплений до ліжка. Вона отримала в подарунок підписку на перегляд фільмів.  «Навчи мене, як це працює, я не дуже розуміюся на цих кнопочках».  

Її крісло з електро-приводом вивезли з лоджії, заповненої книжками. Звідси, з четвертого поверху, відкривається прекрасний вид на Гаазький Квітковий район, де письменниця прожила майже все своє доросле життя. Навколо неї зібрані її улюблені речі: біля ліжка лежать м’які іграшки – тигри, в центрі кімнати знаходиться ляльковий будинок, який вона перевезла зі своєї колишньої оселі, на стінах розташовані її найкрасивіші колажі.  

Ми повинні говорити голосно, інакше вона нас не почує. Звичайно, її гості дуже добре це розуміють. Вона жінка похилого віку, але не настільки стара, щоб змушувати всіх бігати навколо неї. «Приберіть той чайник звідти, бо він псує гарний знімок». Зараз вона вже не п’є каву та колу. А замовлений хліб з крокетом повернула на кухню. «Їсти перед телевізором? Я цього не роблю». 

Хоча вона час від часу й злиться, то знімаючи, то знову вдягаючи свої капці, та все ж добре помітно, що вона таємно насолоджується. Їй подобається встановлювати свої правила гри, але зараз це вже не так просто, як було раніше. 15 років тому, коли вона намагалася вийти на пенсію у віці 75 років, вона була набагато менш життєрадісною, ніж зараз. «Видавці збираються насолоджуватися відпочинком і подорожувати світом, – бурчала вона, – я все ще перевіряю, контролюю і даю інтерв’ю».  

Коли нарешті, після багатьох невдалих попередніх спроб, «Лист до короля» в 2014 році вдало переклала англійською мовою британка голландського походження Лаура Уоткінсон, то ця високохудожня книга про лицарів здобула великий успіх у Великобританії і продовжує набирати у свої ряди нових шанувальників. «Можливо, це все ще необхідно, – розмірковує письменниця Тонке Драгт, – усі мої книги знають також діти в Німеччині. «Лист до короля» вже давно перекладений на іспанську мову, китайську та російську».  

Пролунала музика, сповіщаючи про початок надходження першої частини фільму «Лист до короля», який вривається в помешкання жінки. «Одна річ, певно, у фільмі краща, ніж у книзі, – каже вона швидко, – це коні — дуже красиві коні».  

Авторка книги дуже зацікавлено дивиться початок, хоча поки що вона побачила лише кілька фрагментів на зразок «кілька спалахів». 

Новозеландські пейзажі, які ми впізнаємо з фільмів «Володар Кілець» Пітера Джексона, є надзвичайними. Ліси, швидкоплинні ріки, гори, нескінченні простори: в Нідерландах немає таких краєвидів. 

«Коли ім’я головного герою було вимовлено правильно: Тіурі, а не Ті- чи Таа-урі, – пояснює продюсер, – вона вперше з полегшенням зітхнула». Цим деталям у консультаціях з авторкою книги було приділено багато уваги. Продюсер з повною відповідальністю ретельно записував на диктофон всі імена, що мали говорити актори, щоби переконатися, що вони їх вимовляють точно. 

Але під час перегляду Тонке Драгт вже не може стримувати бажання час від часу щось пояснювати. «Дивіться, вони використали мою карту, мені це подобається». Це було відтворено тим самим художником, що працював для фільмів Толкіна.  «Жінка, яка грає дружину короля Дагоната, дуже вродлива». Їй приємно переглядати фільм. «Дивіться, це Пакі, він приємний хлопчик. Який чудовий той темно-зелений ліс з червоними вершниками в ньому».  Але особливо уважно вона спостерігає, коли виступає Тіурі. Коли юнак перемагає невдачі, вона виглядає задоволеною. «Він робить все добре». 

З перших епізодів зрозуміло, що серіал не відтворює достеменно точну копію книги, а надихається нею, оживляючи. 

Початок книги – славнозвісна сцена у каплиці, про яку знає кожен шанувальник Тонке Драгт, у стрічці з’являється лише наприкінці першої частини. Автори фільму спершу знайомлять глядача з історією сім’ї головного героя, його друзями, із  характером і вдачею кожного з них. Юна панянка Лавінія, яка за книгою полюбилась герою, грає головну роль. У фільмі персонажі книги розкриті більш глибоко, а деякі трохи змінені.  

Всі зміни щодо персонажів були узгоджені під час десятків візитів продюсера із авторкою. Результат цих перемовин навіть був офіційно зафіксований у підписаному документі, який знаходиться у сейфі видавця. З’ясовані всі тонкощі, які треба було змінити за законами телебачення, але водночас збережений дух книги. Лише через одну річ Тонке Драгт справді розсердилась: те, що Пакі був введений у фільм не на початку згідно сюжету книжки.  

«Це неможливо, чи не так?»    

«Але що ви думаєте про це зараз?», – запитує Пол Тріджбітс. Тим часом, титри зникають на розгорнутому екрані, хтось знову відкриває штори.  

Авторка книги замислилась. «Я думаю, що візуально це прекрасно», – вона починає швидко перелічувати. «І я вірю в Тіурі. Що мені здається трохи невдалим – це темп. Коли ти пишеш, загальмувати, звичайно, набагато простіше, і є вдосталь часу щодо сумнівів: втілюю я цю подію чи ні? А при високому темпі ти не встигаєш зрозуміти, що відбувається у свідомості героя і про що він думає. Я розумію, що по-іншому не вийде, але все відбувається дуже швидко».  

Частина, до якої вона дійсно поставилась критично, – це додані магічні елементи. Насправді вони з’являються лише у другій книзі «Таємниці дикого лісу» (1965), та й то дуже тонко. «В  книзі події відбуваються в християнському середньовіччі, а ви показуєте, на мою думку, аж занадто магічного. Та я задоволена, що ви були з цим обережнішими, аніж мали намір на початку».  

Те, що жінки грають набагато більшу роль, Тонке Драгт добре сприйняла в попередній екранізації і навіть була задоволена. «Я це розумію. І це робить історію ще більш захоплюючою. Тіурі досить важко виконати доручення самотужки і тому у фільмі додається романтизм. Та спробуй тоді утримати увагу на своїй таємній місії». 

Коли в 2014 році книжка була вперше вдало перекладена на англійську мову, вона зазнала лише єдиної критики, що жінки та дівчата відіграють у сюжеті таку невелику роль. «Я завжди любила писати про хлопців, – зізнається письменниця, – але вважаю, що сьогодні я зробила б інакше. Це гра в «дарувати і брати», – м’яко каже вона, — я розумію, якщо розділити книгу на шість частин, то кожна з них повинна мати нові захоплюючі моменти, які б спонукали глядачів переглянути наступну частину. І що таких героїв, як Лавінія та Пакі не варто залишати  на останні епізоди. І я дуже рада, що цей серіал був зроблений з гідним бюджетом. У Нідерландах це завжди відбувається з мінімальною кількістю дублів і скупуватим бюджетом. Щоб отримати реалістичну картину середньовіччя, треба задіяти велику кількість коней, історичних костюмів та розкішних замків. Я пишаюся і задоволена, що Netflix, натхненний моєю книгою, захотів створити фільм. Але якби я була молодшою, я б написала  набагато складніше». 

Мешканці будинку опіки сьогодні святкуватимуть разом з авторкою книги трансляцію фільму, переглядаючи епізоди, та пригощаючись тістечками з ресторану. Настрій піднесений. «Мені дуже приємна ваша увага. Більшість людей, які живуть тут, не читають. Але зараз кілька людей купили мою книгу».  

Захоплююча остання сцена, в якій кінь Арданвен і Тіурі стрімко мчать з великої висоти, рятуючись від червоних лицарів і зникають з поля зору. Камера злітає вгору і показує грандіозний вид на прекрасну воду, нескінченні ліси та блакитні гори вдалині.  

«Так, – зітхає Тонке Драгт, – це приємно. Це справді прекрасно!» 

Присутні задоволено плескали в долоні. Тонке Драгт, звернувшись до сяючого продюсера, підняла вказівний палець: «Це кульмінація!» «Правильно, – всміхнувшись відповів Тріджбітс, – дякую, Тонке». Письменниця звернулась до своєї маленької аудиторії: «Усі знають цю хитрість. Я часто використовувала цей трюк в 1950-х. Думаєш, як ще привернути увагу на уроці?”  

«Лист до короля» доступний на Netflix відсьогодні. 

«Якби я була молодшою, я б вам це значно ускладнила!» 

 Купити книгу Тонке Драгт “Лист до короля” в Видавництві “НАІРІ”