– Христос воскрес! – радісно промовила Марія Магдалина до імператора Константина.
– Те, що ти кажеш, так само вірно, як і те, що яйце в твоїй руці червоного кольору, –
з насмішкою відказав імператор. І тут сталося диво: біле куряче яєчко, що принесла з собою жінка, в ту ж мить яскраво зачервоніло в її долоні.

Писанка, як символ весняного відродження природи, відома бага­тьом народам світу. Історія писанок сягає в далеке минуле і пов’язана з ритуалом весняного відродження на землі. Майже в усіх народів яйце вважалося джерелом життя, символом сонця, початку світу. У міфах різних народів зі світового яйця виникає Всесвіт або ж якась світотворча сила, втілена в божество. Іноді з верхньої і нижньої половини яйця виникають небо і земля. У скотарів яйце забезпечує плодючість худоби. Пам’ятаєте казку «Яйце-райце»? Там з розбитого яйця вийшли на білий світ сотні корів.

Християни, які перейняли звичай писати писанки, побачили в ньому знак воскресіння і вічного життя. Писанка стала символом радості, всепрощення і великоднього привіту.

Кожна писанка – це окремий малесенький світ. Тут і небо із зорями, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і триверхі церкви – усе це вимальоване в певному порядку для того, щоб підтримувати лад та рівновагу і в нашому, великому світі. Символічними знаками на магічному яйці людина кличе до себе тепло й добробут, орнаменти на писанці стають ніби мальованою молитвою до весни. Кожен орнаментальний мотив і колір – це ніби окрема літера абетки. Поєднуючись на писанці, ці «літери» творять послання, охоронну молитву за того, кому призначений оберіг. Різні місцевості України мають свої особливі орнаменти й кольори, так само, як говірки й діалекти. Проте загалом мова українських писанок – спільна.

Символіка кольору

Червоний колір означає радість життя, любов.
Жовтий – присвячується небесним світилам, закликає урожай.
Зелений – символізує весну, буяння зела, воскресіння природи.
Блакитний – здоров’я.
Чорний з білим – пошана до померлих, подяка їм за опіку.

Символіка орнаменту

Сонце – джерело світла й тепла, «всевидяче око». Бог – це світло, тому й сонце – це символ Бога, Христа.
Хрест – символ Всесвіту, знак чотирьох сторін світу, чотирьох пір року. У християнстві – святий знак всепрощення, яким церква все починає, благословляє й освячує.
Дерево життя – символ світобудови, поєднує в собі верх і низ, землю й небо, минуле й майбутнє. Символізує також безсмертну природу. У Святому Письмі дерево позначає усе добре й вартісне, є образом Божої Мудрості.
Спіраль – знак зародження нового життя, родючості. У християнстві це символ порядку таїнства літургійного року.
Свастика – знак Всесвіту. Є два різновиди свастики – перша обертається за сонцем (за годинниковою стрілкою), друга проти сонця. Перша символізує прогрес, рух до добра, творення нового, друга – регрес, рух до зла, руйнування. У християнстві свастика – символ Величі Божої.
Триріг – знак святого вогню і Святої Трійці.
Зоря – знак неба, Богині-Матері. У християнстві – це символ Діви Марії: немов рання зоря, вона передвіщає схід Сонця-Христа.
Блискавка – небесний вогонь, вісник божественного. У християнстві – знак Божої Ласки.
Колосся і зерно – уособлення предків і нащадків, урожаю. У християнстві колосся символізує Воскресіння.
Церква – знак стремлінь до висот, вічності, єднання з небом.
Грабельки – символ дощу, води, що сходить з неба до землі і єднає землю з небом (або ж дівчину з хлопцем). У Старому Завіті дощ є прообразом обіцяного Спасителя; у Новому Завіті – символом ласки й благовісті Святої Євангелії.
Гілка – символ родючості, щорічного весняного відродження пагонів. У християнстві – це образ живучості Божої ласки, символ безкінечного життя.
Дубовий листок – символізує чоловічу силу, це знак стародавнього бога Перуна. У Святому письмі дуб є святим знаком повноти життя Божого Люду і символом Божої справедливості.
Пташка – символ єднання земного й небесного, охоронець душ предків. У християнстві птахи символізують чесноти Святих та їх вознесіння до Бога.
Півень – провісник дня, сторож добра проти зла. У християнстві є символом світла, яке побороло темряву – Христа.
Кінь – символ невтомного руху сонця. У християнстві – образ безстрашного вісника віри, який летить у світ, готовий на смерть.
Риба – символізує воду, отже, як і вода, є символом життя і смерті. Через її надзвичайну плодючість також є знаком щастя, здоров’я і життя. У християнстві це символ новоохрещених.
Олень – пов’язується зі світлом, він є рятівником-переможцем, хоронителем істини, провідником. Ріг оленя є символом променя вранішнього сонця. У християнстві це образ шукання Бога і взаємної допомоги.
Безкінечник – символ води, невмирущої природи, вічного життя.
Сорок клинців – символізує успіх у господарстві, добробут і чесноти людини.

Як розписати писанку

Ви вже знаєте, що писанки розписуються не звичайними, а чарівними візерунками. Вони можуть відігнати зло й закликати добро. Але таке трапляється лише тоді, коли пише їх добра людина, яка заспокоїлася і ні на кого не гнівається. Беручись до праці, вмийтеся, вдягніть чистий одяг і прокажіть молитву.

Необхідні матеріали: білі курячі яйця, писачок, бджолиний віск, свічка, барвники анілінові, зразки орнаментів, олівець, оцет, ганчірки (велику – роз­кладати писанки для сушіння і малу – обтирати віск).

Яєчка обережно миють у мильній воді, сушать. Миють також руки. Стіл застилають старою скатертиною або білим папером (бажано не використовувати для цього газет). Готують баночки і розводять у них фарби. Усе роблять без поспіху, адже найважливіше для вдалого писання писанок – це спокій і гарний настрій.

Спочатку злегенька накреслюють олівцем на яєчку візерунок, який залишатиметься білим. Кладуть у писачок віск, нагрівають його над свічкою і рухом «від себе» наносять накреслений візерунок воском. Потім яєчко протирають оцтом (або на мить опускають в горнятко з оцтом – знежирюють) і обережно кладуть у світлу фарбу (приміром, жовту). Коли фарба добре візьметься – виймають, сушать і малюють візерунок, який залишатиметься жовтим. Після цього кладуть у темнішу фарбу (червону). Виймають, сушать і заповнюють воском ті місця орнаменту, які залишатимуться червоними. Кладуть у найтемнішу фарбу (фіолетову, чорну).

Повністю розписане яєчко видувають (для цього акуратно просвердлюють (спеціальним свердликом або голкою-циганкою) дві дірочки в носку й гузку яєчка). А потім звільняють від воску (обережно нагрівають біля свічки й обтирають розтоплений віск ганчіркою). Писанку-видуванку можна почепити на сплетену з кольорових ниток «косичку» з китичкою внизу.

Ігри з писанками та крашанками

Найбільше писанок та крашанок перепадає на Великдень дітям. І матусі, і бабусі, і родичі та зна­­йомі вручають їм ці весняні дарунки. Під час обрядових обходів з великодніми привітаннями – христосувань – господарі також обдаровують дітей писанками. Отже, і великодні дитячі ігри не обходяться без писанок і крашанок. Деякі з таких ігор пропонуємо вашій увазі.

Цокання, або товкання (навбитки)

Одна дитина тримає свою крашанку в руці «носком» догори, а друга цокає своїм яєчком, також «носком». У кого «носок» розбився, той повертає яєчко «пухою», а той, у кого крашанка залишилася цілою, продовжує цокати «носком». Побита крашанка зветься «битка», її одержує переможець (той, хто розбив). Буває, в кого трапиться міцна битка, той виграє в других цілу торбину яєчок.

Відгадки

Кладуть кілька шапок, під одну з них – крашанку. Хто відгадає, під котрою з шапок є крашанка, той виграв. Хто не відгадає – програв.

Знайти із зав’язаними очима

Кладуть крашанку на землю. За десять кроків від неї стоїть один з тих, хто хоче виграти яйце. Йому зав’язують очі хусткою. У такому стані він відміряє десять кроків, розв’язує очі і має дістати до яйця, не сходячи з місця. Якщо дістане – виграв.

Поки люди пишуть писанки– диявол безсилий

(Гуцульська легенда)

Невдовзі після свого Воскресіння Христос переміг диявола і закував його дванадцятьма залізними ланцюгами в підземеллі під Голгофою, за дванадцятьма залізними дверима, котрі замкнені на дванадцять залізних замків. Але нечистий ще має силу, день і ніч він рветься на волю, роз­гриз уже одинадцять за­лізних замків і злизав одинадцять залізних дверей. Ще мить – і впаде остання, дванадцята перепона. Вирветься тоді диявол на білий світ, і настане світу кінець. Але саме в цю мить дзвонять у церкві дзвони, люди вітають одне одного словами «Христос воскрес!» і обдаровують писанками. Тоді враз поновлюються всі окови на нечистому, всі двері й замки. Отож сидіти там, за ними дияволу довіку – поки люди на землі писатимуть писанки і вітатимуть одне одного з Великоднем.

Дяка доброму чоловікові

(Галицька легенда)

Коли Спаситель ніс хреста на гору Голгофу, стрів чоловіка, що саме ніс яйця в кошику до Єрусалиму на продаж. Чоловік бачив, як тяжко Ісусові нести хрест, поставив свій кошик у рові при дорозі, а сам кинувся помагати Спасителеві. Ішли вони й несли хрест аж на гору Голгофу. Коли ж Ісуса вже розп’яли, пригадав той чоловік за свій кошик, та й повернувся на те місце, де його поставив. Приходить, дивиться, а в кошику всі яйця – пописані та й покрашені. Не поніс він їх більше продавати, а повернувся додому та й сховав як пам’ятку, бо мав те чудо за дяку від Христа за те, що допоміг нести хрест. Від того пішло крашення та писання яєць на Великдень.