Ця п’єса, що колись у середньовіччі була містеріальною грою, а на початку ХХ ст. перекадена на сучасний лад, традиційно ставиться у вальдорфських школах вчителями та батьками для дітей починаючи з 3 класу – з часу Рубікону.

Всі виходять без співу в ряд: Співець дерева, Ангел, Господь, Адам, Єва, Чорт. В цій грі Співець дерева всюди попереду, коли всі проходять по залу. Справа – оранжеве, зліва – жовте. Чорт подібний до змії.

Співець дерева стає перед сценою.

Співець дерева:

Любі співці мої, сходьтеся в коло.

(всі актори виходять і стають в ряд по обидва боки від Співця).

Нині співатимем хором і соло.
Он вже зібралася чесна громада
Вам у долоні плескати рада.
Тільки ж дивіться, щоб голос був чистим.
Не осоромтесь перед товариством.
Хай буде слово світлим і щирим…
Втім, уже час привітатися з миром:
Бога Отця привітаєм на троні.
(Поклін)
Божому Сину схилимось в поклоні.
(Поклін)
Шану віддаймо Духу Святому,
(Поклін)
Єву й Адама згадаймо по тому.
Райських пташок і звіряток із ними,
Райські дерева з плодами чудними.
Наше начальство вітаймо високе,
Майстра, що дім збудував цей нівроку.
І духовенство нам гріх забувати,
Що нам дозволило тут поспівати.
Будьте здорові усі, хто є в залі.
Ми ж наше дійство провадимо далі.

Бачите сад цей – він зрощений Богом,
Посередині – древо розлоге,
Плодом обтяжена гілочка кожна,
Тільки плодів тих чіпати не можна.
Бо таємницю найбільшу у світі
Оберігає це древо пресвітле.
Ми ж, мої любі, лаштуймось, і в хорі
Хай голоси наші злинуть прозорі.

Всі співають і йдуть по залу:

В дар приміть небеса ясні
У серці рожденний спів.
Дай голосу, Боже, для пісні мені
І щирих дай мені слів.
Господь, почуй мене,
Хай землю зло омине.
Хай збереже дерево в раю
Тайну великую свою.
О, Боже, почуй мене.

(Компанія сідає на лави збоку перед сценою. Ангел виходить на сцену. Співець дерева виходить перед сценою перед Ангелом і робить всі поклони разом з Ангелом).

Ангел Гавриїл:

З вітанням я прийшов до вас
У цей вечірній, тихий час.
Щоб мир Господній вас знайшов,
Цей добрий вечір надійшов.
Отож, товариство високоповажне,
Панове (поклін),
і пані (поклін),
і панночки шляхетні (поклін),
Я прошу вас поставитися уважно
До гри тієї, що ми покажемо.
Про те, як Господь створив Райські сади,
Як Єву й Адама пустив туди,
Як Чорт спокусив їх плодом із Древа,
Як вигнали з Раю Адама та Єву.
Отож, шановні, попросимо вас
Тихенько й уважно послухати нас.

Всі співають:

Так холодно у ранці,
Від сонця світ сховався.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
З Вавілону наша дорога
Піснями звеличимо Бога.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
Витав Господь у славі,
Створив світи незнані.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
Створив і дику тварину,
Й собі на подобу людину.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
А перед цим він створив
І небо, і землю – живого дім.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
На небокраї розмістив
Нелічене число світил.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
Спочатку день, а потім ніч.
І бачив Бог – це добра річ.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
Адама старанно творив
І в рай Божественний пустив.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!

(На останніх словах компанія приходить на сцену. Співець дерева залишається внизу. Бог, Чорт, Адам розходяться по місцях. Співець, Ангел та Єва сідають на лаву збоку.)

Бог

Адаме! Це розум тобі я дарую,
У груди вдихаю душу живую!
Для тебе створив я райські сади –
Ступай та скоріше до них увійди!
Поглянь на цей світ – чи тобі до вподоби
Величні простори його та оздоби?

(Адам усе показує – душу, мислення, пробує ходити)

Адам:

О, Боже мій, славні Твої чудеса.
У світі Твоєму панує краса.
Дивлюсь і дивуюсь з усього, що є.
Я хочу тут жити в імення Твоє.

Бог:

(показує все, про що каже, Адам реагує)

Прими усіх звірів у владу свою.
І риб, і птахів я тобі віддаю.
Хай будуть, Адаме, покірні тобі
І гори, і води морів голубі.
Житлом тобі будуть розкішні сади,
Дерева схилятимуть долу плоди.
Бери, пригощайся, на те він і рай.
Одну заборону лише пам’ятай:
Он бачиш те древо, що в центрі стоїть?
Плодів не зривай із його верховіть.
Життя дарував я тобі у раю –
Дивись же, пильнуй засторогу мою!

Всі крім Бога співають і йдуть по залу:

Бог дав Адаму в пізнання
Усі творіння свого дня.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
Усі плоди у раї тім
Йому на харч благословив.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
Лиш дерево одне в саду
Не дав, щоб оминуть біду.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
Це древо вибраним було,
Бо берегло Добро і Зло.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
«Засни, Адаме», – Бог сказав.
Спокійно й міцно спав Адам.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
З Адама тіла взяв ребро –
Так жінку створено було.
     О, Боже, Тобі від нас хвала!

Бог:

(в тиші «виймає ребро», «створює» Єву, вона виходить з-за Трону і стає поряд з Адамом, дивиться з цікавістю)

Адаме! Прокинься! Тобі для добра
Зробив я дружину із твого ребра.

(Адам з цікавістю дивиться на Єву, Єва соромиться)

Шануй свою пару і сильно люби,
Живіть в парадизі без сліз і журби.
Плодіться і множтесь
(вони беруться за руки),
і хай повсякчас
Усе, що вам треба, те буде у вас.
Я скрізь берегтиму тебе і її,
Лиш будьте слухняними, діти мої.

(Адам і Єва кланяються. Пауза)

Адам:

(впевнено)

Готовий до цього, мій Господи, я –
Безмежна у щедрості ласка твоя.
О, Єво, поглянь, яка гарна земля!
Господь всемогутній нас благословля!
Приймемо всіх звірів у владу свою,

(усе показує)

І риб, і птахів, що живуть у Раю.
Нам будуть покірні – мені і тобі –
І гори, і води морів голубі.
Житлом нашим будуть розкішні сади,
Дерева схилятимуть долі плоди.
Бери, пригощайся – на те і Едем.
Ми все, що потрібно нам, те і знайдем.
Лиш древо найбільше, що в центрі стоїть –
Плодів не зриваймо з його верховіть.
Господь нас назвав своїми дітьми,
Тож слово його пильнуватимем ми!

Всі співають:

На Господа честь величну
Готові служити вічно.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
Та чорт мав душу темну,
До раю заповз таємно.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
В подобу змія обернувсь,
На древі у раю згорнувсь.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!

(Адам і Єва йдуть, розглядаючи все навколо.)

Чорт:

Я змієм повзучим прокрався в рай,
Щоб милості Божій покласти край.
Маю на думці я капость одну.
Єву й Адама враз обману.
Спробують люді, слабкі та дурні,
Плід цього древа (показує)
на втіху мені!
От би побачити я хотів,
Як упаде на них Божий гнів.
Слухай, Адаме, вкуси цей плід –
Тільки тоді ти пізнаєш світ.
Що там боятись, ну ж, не тремти,
Богові станеш рівнею ти.

(Адам відмовляється, тоді Чорт залицяється до Єви)

Єво, скуштуй же, твій муж Адам
Їсти без тебе не хоче сам.
Плід цей чудовий – вкуси його
І пригости ним мужа свого.

Всі співають:

І яблуком з древа
Почастував він Єву.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
(Чорт іде за древо).

Єва:

(поривається зірвати яблуко, Адам її стримує)

Скуштуємо плоду, зіп’єм його сік.
Як можна вагатися, мій чоловік?
(Єва виривається, підбігає до дерева, Чорт зриває яблуко і подає в руку Єві. Всі завмирають, Адам дивиться на Єву злякано. Вона кусає)

 Єва:

Плід цей чудовий на колір і смак.
Він до вподоби мені, та ще й як!
Адаме, чи любиш мене ти, чи ні?
Я певна, що ти не відмовиш мені.
(нишком кладе яблуко в руку Адаму)

Адам:

Якщо вже ти просиш, то хай буде так.
Я разом з тобою пізнаю цей смак.
Хоч сам би повік не наважився я.

(Кусає. Яблуко випадає у нього з рук)

О, як все змінилося, Єво моя!

Всі співають:

Адама вона пригостила
І очі йому закрила.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
Як скуштував заборонений плід,
У мить змінився цілий світ.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!

Чорт:

Я називаюся чортом шлюбу,
Одруженим я провокую згубу.
Щиру пораду їм можу дати,
Як їм вчинити, щоб не страждати.
Муж неодмінно повіситись має,
Жінка втопитись, а я поховаю
Їхні тіла у труну кришталеву.
Перших підвів я Адама і Єву.
Божу порушили засторогу.
Як тепер вийдуть на очі Богу?
Краще було каменюку з’їсти,
Ніж у халепу таку залізти.
Кари чекайте, жоно і муже,
Що з вами буде – мені байдуже.
(Повертається і йде до дерева.)

Адам:

(підходить до Єви)

О, моя Єво, як впав я духом!
Зле я зробив, що тебе послухав.
Наче впродовж однієї миті
Став я беззахисним в цілім світі.
Страшно й подумати, жінко мила,
Що за гріхи ми з тобою вчинили.

(Виходить Господь. Єва ховається за дерево).

Бог:

Адаме! Озвись! Зі схову ночі
Вийди і стань перед мої очі.

Адам:

Я тут. Соромлюся я, мій Боже!

Бог:

Чому?

Адам:

Бо діло вчинив негоже.
Порушив я Твою заборону.
Не смію вийти до Твого трону.

Бог:

Скажи, Адаме, я хочу знати,
Чи сам наважився до гріха ти?

Адам:

О, ні, я сам не посмів би зроду!
Мене підбила вкусити плоду
Та жінка Єва, що для добра
Мені зробив ти з мого ребра.

Бог:

Хай поруч з мужем побачу жінку,
Що спонукнула його до вчинку.

(Адам виводить з-за дерева Єву)

Бог:

О Єва, навіщо ти це зробила?
Навіщо з древа плоду вкусила?

Єва:

(невинно)

Прости, мій Боже, невинна я.
То спокусила мене змія.
Хай я повірила їй, але
Я не хотіла вчинити зле.

Бог:

О, Гавриїле, ангеле мій,
Тут появись у хвилині цій.
Єву й Адама геть прожени.
Більше до раю не ступлять вони.

Всі співають:

З’явився Ангел білий,
Обох із раю вигнав.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
З’явився Ангел білий,
Обох із раю вигнав.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!

(Чорт з-за Трону подає Богу меч. Бог передає меч ангелу)

Ангел:

(робить мечем велике коло і вказує  на Адама з Євою)

Я щойно отримав від Бога наказ:
З Едему повинен я вигнати вас.
Ідіть, виживайте крізь холод і страх
У зимах і зливах на буйних вітрах.

(ще раз коло)

Для тебе, Адаме, година прийшла
Свій хліб добувати у поті чола.

(ще раз коло)

А ти, жінко Єво, на світ грішний цей
У муках приводити будеш дітей.

Єва:

(схлипує)

О, горе нам, горе нам, бідні жінки,
Страждати ми мусимо довгі віки.
Та має так бути – все в Божих руках.
Важкий і тернистий пройдемо ми шлях.

Адам:

Чи скоро Господь нас покличе назад
Із мандрів нужденних у райський сад?

Ангел:

(спокійніше)

Ідіть, не вагайтесь. А кликати вас
Із саду я буду від нині крізь час.

Єва:

О, Господи мій, не покинь мене ти!

Ангел:

(забирає меч до себе і ставить його вертикально на землю. Тримає правою рукою справа наліво, як лицар)

Шануй чоловіка, і діток рости!
Терплячою будь у незгодах доріг,
І Бог тобі, Єво, пробачить твій гріх!

Всі співають:

Так люди за вину свою
Пішли з небесного раю.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!
Так люди за вину свою
Пішли з небесного раю.
    О, Боже, Тобі від нас хвала!

(Єва й Адам повільно йдуть по сцені, Бог сідає)

Чорт:

(виходить з залізним ланцюгом і в короні)

Гарну підставу для втіхи я маю:
ву й Адама вигнав із раю.
Що ж, люди дурненькі, піду я за вами,
Своїми обплутаю вас ланцюгами.

(обплутує їх ланцюгом і тягне до себе. Бог бачить це і повільно підводиться)

У грішному світі скрізь скверна та біди,
У ньому від мене вам дітися ніде.

Бог:

(тупає ногою і робить владний жест до Чорта. Той випускає ланцюг і падає)

Досить!
Рано радієш ти, Сатано!
Поживи не буде тобі все одно!
До світу земного не підеш ти, ні,
А будеш, як звір, плазувати в багні!
Людей на потіху тобі не віддам.
Щасливими стануть і Єва, й Адам.
Усе подолають: спокусу й біду.
І житимуть вічно у райськім саду.

(Мала пауза. Чорт знову піднімається, Адам підбирає ланцюг і бере його собі на плече. На перших акордах музики Бог сходить з трону. Всі стають, як і на початку: Співець дерева–Ангел–Чорт–Адам з ланцюгом–Єва)

Всі співають:

О, Трійце пресвятая,
І всі Небесні чини,
Здолали владу пекла
І смерть подолали ви.
І вічне життя
Ти людям знову дав.
Благословенний будь ввіки,
Господь, Хто знає всі думки
І небо дарує нам.

(Ангел передає меч Богу і «вилітає» вперед. Співець дерева перед сценою, як на початку, робить всі поклони разом з Ангелом.)

Ангел:

Шановне, високоповажне товариство,
Панове (поклін),
і пані (поклін),
і панночки шляхетні!(поклін),
Не ображайтеся в фіналі
За нашу гру недосконалу
Про те, як Господь створив Райські сади,
Як Єву й Адама пустив туди,
Як Чорт спокусив їх плодом із Древа,
Як вигнали з Раю Адама та Єву.
Ми просим не гніватися на них,
Вони не хотіли вчинити гріх.
І Чорт капостив не з власної волі,
А просто такі їм випали ролі.
Що вам про добро і зло пригадати,
Ми заспівали оці слова.
Нехай же пошле Господь милостивий
Вам добру ніч і сни щасливі.

Щасливого вам Різдва!

З першою піснею процесія виходить із залу.