Шановна аудиторіє!

Моя частина лекції, оскільки я лікар та психотерапевт водночас, має складову, у якій акцентується увага більше на науково-біологічно-медичній стороні питання. Я намагався уникнути більшість наукової термінології, щоб зробити матеріал більш зрозумілим.

Що таке вірус?

У біології вірус (з лат. virus, грец. ἰός ‘токсин’ або ‘отрута’) – це безклітинний мікроскопічний інфекційний збудник, який може розмножуватися лише всередині клітин іншого організму. Віруси складаються із генів, які містять нуклеїнові кислоти, що формують довгі молекули ДНК або РНК, які оточені протеїнами. Коли вони інфікують клітину, ці гени “змушують” клітину-господаря синтезувати нуклеїнові кислоти та білки вірусу для того, що зрештою сформувати нові віруси. Вчення про віруси є відгалуженням мікробіології і називається вірусологією.

Відомо, і це є причиною довгої боротьби між Пастером та Бечампом, що мікроорганізм потребує певного посередника для розвитку, і що не лише збудник є причиною, а й стан внутрішнього середовища господаря.

ПОЛЯРНОСТІ.

З антропософської точки зору існує полярність між бактеріями та вірусами. Віруси мають міцний завязок з верхньою частиною людини, зокрема із нервовою системою, а бактерії мають сильніший зв’язок із обміном речовин. В основному, віруси мають – або мали – мало зв’язку із кров’ю. Це відповідає архетипічний полярності між нервами та кровю. Віруси майже не мають ознак життя, вони лише складаються із нуклеїнових кислот оточених мембраною. Бактерії, з іншого боку, володіють майже невичерпною життєвістю.

ІСТОРИЧНИЙ ПЕРЕХІД ВІД БАКТЕРІЙ ДО ВІРУСІВ

У минулому, коли людина була більш життєвою та більше пов’язана із системою обміну речовин, домінували інфекційні захворювання, спричинені бактеріями. У сучасний час людина стала дуже інтелектуальною і панує її нервова система, тому зараз більше домінують простудні, вірусні та склеротизуючі захворювання. Не лише кожна індивідуальність має власні хвороби, а й кожна історична епоха має свої власні хвороби. ^[1]

ГЛИБИННА СУТНІСТЬ ВІРУСУ

Однак, нові вчення та гіпотези, що досліджені великою групою біологів, дають нам нове розуміння, що таке вірус. Під вірусами, на справді, розуміють тип екзогенної клітинної генної секреції, яка несе попереджувальну інформацію, що могла б бути вироблена клітинами під час стресу і виконала б функцію міжклітинної комунікації; це б запустило серію дій, які б могли призвести до того, що клітини-отримувачі розвивають ворожі реакції на зовнішні подразники.

Ці клітинні виділення (секреції) в більшості є ендогенними ретровірусами, які можуть робити секреційні копії частин їхнього генетичного матеріалу, ДНК або РНК, коли клітини зазнають впливу від токсичних чи стресових ситуацій. Ці гени подорожуються захищеними у оболонках або мембранах, маючи здатність приєднуватися до специфічних рецепторів на цільових клітинах. 

Такі ендогенні віруси відомі вже біля 30 років. Вони подібні до месенджерів, які передають більш або менш важливі повідомлення. Для того, щоб не називати їх “вірусами”, але, водночас, і не заперечувати їх існування, їм дали інші імена відповідно до їхнього розміру. Найменші звуться “екзосоми”, наступні найменші – “мікровезикули”, а найбільші – апоптичні корпуси, тому що виносять уламки, коли немає іншого вибору, як убити клітину заради спасіння решти. Найцікавіша річ у тому, що всі живу клітини можуть їх генерувати, а це означає, що вони є дуже давніми у своєму розвитку. Розуміння цього є фундаментальним, оскільки це, певним чином, вибиває або відвертає увагу від великого страшного слова: ВІРУС.^[2]

Я ХОЧУ ЗРОБИТИ ВАЖЛИВИЙ КРОК ДО МІКРООРГАНІЗМІВ, ЯКІ ПРИЧЕТНІ ДО СЕРЦЕВО-СУДИННОГО РИЗИКУ

Ними є: цитомегаловірус, простий вірус герпесу, вірус гепатиту AB та C; ВІЛ та новий коронавірус, а також певні бактерії, що спричиняють пневмонію.

В основному, серцево-судинне захворювання асоціюють із початком та перебігом атеросклеротичного процесу, оскільки деякі віруси можуть викликати накопичення кристалів холестерину або інших форм холестерину у м’язових клітинах судин, а також провокувати закупорення у клітинах стінок судин.

СТРАХ ПОМЕРТИ ТА КОВІД ПАНДЕМІЯ

Останні два з половиною роки я задавав собі багато питань про те, що ми бачимо.

Те, що відбувається останні два з половиною роки через авторитарні заходи, які впроваджують усі уряди західного світу, щоб відповідати програмі плану 2030, через хвилю жахіть, спричинену особливо  у перші моменти пандемічного плану, грунтуючись на доктрині шоку (Налмі Кляйн/Naomy Klein), із величезною хвилею смертей людей похилого віку та вразливих людей, заходи домашнього арешту, під який ми всі підпали, соціальна дистанція, маски, тиснення зі сторони поліції, поляризація суспільства, спровокувало хвилю депресій, паніки та самогубств. З одного боку, через ситуацію стресу, що постійно відчувають люди, механізм гіпернастороженості, активізацію гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі були активовані із подальшою гіперсекрецією катехоламінів: дофамін, адреналін, норадреналін. Ці гормони, що виділяються нирковою/наднирковою організацією, спричиняють аритмогенез у серці: виникнення серцевої аритмії, яка може призвести до фібриляції шлуночків із серцевим нападом, а також і виникнення субклінічних міокардів, гістологічне ураження яких є фіброз серцевого м’язу, що спричинене зростанням катехоламінів у кровоносній системі. Окрім того, наявне звуження судин, яке може призвести до спричинення артеріальної гіпертензії. У всіх цих проявах відображається надзвичайна катаболічна та руйнівна дія Тіла Відчуттів у фізично-життєвій організації.

Ізольоване населення пройшло катарсис печалі та іпохондрії, із щоденними розбитими життями, що призвело до добре-описаних патологій.

НЕОЧІКУВАНІ ВІДКРИТТЯ ЩОДО ПРИЧИН СМЕРТІ від КОВІД-19 ЛІКАРЯ КАРСАНА

На щастя, деякі лікарі, такі як італійський лікар Карсана та його колеги почали робити аутопсії. Те, що вони відкрили, було надзвичайним: це не було респіраторне захворювання, як нам говорили, а гіпергострий запальний синдром, буря цитокінів. Вони знайшли у внутрішній частині кровоносних судин, включно з артеріями, тромбози, ушкоджені, зруйновані дечим, що називають NETs, які є ніби-то сіткою мертвих тканин. У жовтні 2020 року іспанський імунолог Ігнасіо Мелеро Університету Наварра отримав дозвіл зробити аутопсію, щоб підтвердити висновки італійців: жорсткий COVID -19 є запальною реакцією, не распіраторною.

УРЯДОВІ ЗАХОДИ ПРОТИДІЮТЬ ЗДОРОВ’Ю ЛЮДИНИ

Якщо щось зміцнює імунну систему, то це свіже повітря, сонячні промені, фізична активність на вулиці та взаємодія із іншими людьми. Все це було відмінено. Надзвичайно зросли ментальні захворювання, депресії, безсоння, психопатія, ожиріння, діабети, сидячий спосіб життя, алкоголізм, агресія, самогубство… декілька тижнів обмеженої фізичної активності може мати широкий ряд серцево-метаболічних наслідків, таких як дисбаланс у глікемічному контролі, кровяному тиску, запаленні цитокінів, серцево-судинному балансі, а також зміна базових функціональних параметрів.

Вірус-химера, розроблений у лабораторіях, випустив процес терору, смерті сотні тисяч людей похилого віку та вразливих людей через нехтування, ми бачимо чітку атаку на сферу Я організації, яка є нашою серцево-судинною системою, у якій відбуваються всі патофізіологічні події, повязані із COVID -19.

ЦЕНТРОМ “Я” ОРГАНІЗАЦІЇ Є СЕРЦЕ У КОНТЕКСТІ РИТМІЧНОЇ СИСТЕМИ

Ритмічній системі перешкоджають різні види тривожності, вона не може розвинути свою посередницьку функцію. Зростають ритмічні розлади та складні серцево-судинні проблеми. У багатьох випадках це розлади у ритмах пробудження та сну. Ритмічна система втрачає свою якість балансування, свою здатність бути посередником між полярними системами (нейросенсорна система, система обміну речовин та руху) тричленної конституції людини. У серці з’являються міокардити, перикардити, інфаркти міокарда, інсульт, схильність до закупорювання, тромбози, шторм цитокінів.

Найбільше у цю кризу, через яку проходить людство, страждає саме наша ритмічна система, серце, серцево-судинна система.

Негативна емоція людини, яка найбільше вражає серце, це страх. Він також і поганий порадник, тому що через страх люди стають роздратованими, гіпер адаптованими, покірними, боягузливими, такими, що слухають накази зверху без запитань до них. Тому тисячі покинутих людей похилого віку померли в Іспанії, на самоті у своїх кімнатах у будинках для престарілих, а їхнім родичам не дозволили супроводжувати їх у останні хвилини життя, навіть відвідати на кладовищі, не говорячи вже про організацію похоронної процесії. Через цю емоцію страху люди стали агресивними, жорстокість зросла в домівках, поляризація, переслідування, неприйняття та ненависть провокується засобами масової інформації.

Перефразовуючи нашого дорогого Вільяма Бенто, який був одним із творців заснування IFAPA того вересня 2012 року у Дорнаху у рік зібрання Медичної секції:

“У контексті інкарнації те, що серце пам’ятає як виконані (або ні) вчинки, буде виливатися у зовнішній світ, щоб зустріти нас, як частина нашої власної долі. Найглибші наслідки долі, за звичай, з’являються  у формі перешкод. Серце як орган застою створює перешкоди для потоку крові своїми клапанами у діастолі та у моментах перед систолою, а ззовні створює перешкоди для нас, щоб здійснювати свою долю “.

З одного боку, серце є сенсорним органом, зарядженим сприйняттям карми, а від приходу Христа серце є місцем нашої свідомості та центром нашого душевного життя.

Людський дух невразливий, тому сили супротиву направлені проти душі. Душа людини із її центральним місцем у респіраторній та серцево-судинній ділянці є справжнім полем бою, де відбувається боротьба між силами добра і зла, які намагаються затьмарити або знищити його так, щоб людське его не мало місця для досвіду.

Згідно з Маніхейством кожне світло кидає тінь. Тобто, коли зробив щось хороше, одразу постає його тінь. Цією тінню хорошого потрібно завжди займатися в еволюції, займатися милосердно, без жорстокості. Терпіння та любов є тими самими силами, які врятують душу. Саме це є завданням антропософської медицини та психотерапії, це є також індивідуальним завданням кожного із нас: допомагати при хворобі та допомагати зцілювати основи суспільства, у якому ми живемо.

^[1] Husseman Wolf. La imagen del Hombre. Vol. 4º

^[2] Fernando Lopez Mirones “Yo Negacionista”. 3ª edicion. www.arcopress.com