Є свята-одноденки. Гучні і барвисті, ніби феєрверк. Таким є Новий рік. А поруч із ним іде інше свято. Те, до якого треба готувати себе день у день. Воно входить у дім тихо. Крок за кроком. І його велич наповнює душу сяйвом і торжеством. Мова, звісно, про Різдво.

У нашій культурі склалося так, що Новий Рік святкують до Різдва. І це гучне веселе свято наче перебиває різдвяний настрій. Адже саме останній тиждень перед Різдвом у православному календарі відзначається дуже суворим постом, це дні особливого за­глиблення в молитву. І Новий рік тут зовсім недоречний. Але ж усі його так люблять! Діти чекають новорічних подарунків від діда Мороза, а дорослі очікують якихось особливих новорічних див. І який же Новий рік без ялинки?

Як нам допомогти дитині прийти до свята Різдва з цілісними враженнями? Без відміни новорічних торжеств, але і без утоми від святкувань?  Це можна зробити, якщо крок за кроком пройти шлях від свята Адвенту до Різдва. Дозволити їй зануритися в цей настрій, пережити його, відчути.  Щоб це стало не хвилинною радістю, а глибоким і сильним переживанням. Це велике благо — довгий шлях у наш шалено стрімкий час. Він додає дитині сил для її майбутнього життя, формує її цінності і пріоритети.

Ви готові до цього шляху? Тоді вперед…

Давня українська колядка

А в Бога, в Бога три раї стоїть.

Ой раю, раю, три раї стоїть.

Що в першім раю сам Господь лежить.

Ой раю, раю, сам Господь лежить.

Що в другім раю Син Божий стоїть.

Ой раю, раю, Син Божий стоїть.

Що в третім раю — Пречиста Діва.

Ой раю, раю, Пречиста Діва.

Що над Господом книги читають.

Ой раю, раю, книги читають.

Над Сином Божим свічі палають.

Ой раю, раю, свічі палають.

Над Марією рожа зацвіла.

Ой раю, раю, рожа зацвіла.

А з тої рожі вилетів пташок.

Ой раю, раю, вилетів пташок.

Пташок вилетів, знявся й полетів.

Ой раю, раю, знявся й полетів.

А то не пташок, то Божа сила.

Ой раю, раю, то Божа сила.

То Божа сила світ  сотворила.

Ой раю, раю світ сотворила.

Подарунки маленького Христа

Справжнє наповнення різдвяного вечора навряд чи можна описати лише словами.

Десь у нашому серці існує щось, що прагне через нас засяяти у світ. Чи не є це світлом немовляти Христа? Цілком можна зрозуміти дорослих, які у наш, такий реаліс­тичний, час не наважуються говорити з дітьми про маленького Христа. І все ж цей образ є глибоко істинним образом любові, яка живе в нас.

Народження дитятка Ісуса у Віфлеємі розпочинає нову епоху виходом Сина із божественного світу Отця. Його ж земні діяння розпочинаються після возз’єднання з Христовим духом під час хрещення в Йордані, на тридцятому році життя.

Разом з цим людство отримало в подарунок нове світло і нову любов. Але ж яких велетенських зусиль коштує нам, людям, прийняти цей дарунок!

Хай хоч і тисячу разів народжується Христос у Віфлеємі, але якщо не народився Він у тобі, пропащим лишишся на віки вічні.

Так говорив колись Ангел Сілезький. Христос хоче народитися спочатку у нашому серці і звідти прорости у повсякденне життя. Але навіть у нас, дорослих, які все можуть собі уявити і зрозуміти, ці сили Христа («Христос в нас») перебувають лише у зародку. Діти ж відчувають їх інтуїтивно. Вони завжди при нагоді знаходять сліди немовлятка-Христа — золоту ниточку, яка з’явилася невідомо звідки, легкий шерех дверей, що раптом зачинилися. І діти радіють цим Його дарам.

Глибоко в підсвідомості, в переживаннях малюка діяння Христа-немовляти починають поєднуватись із любов’ю людей, від яких він отримує подарунки. І у цьому — глибока істина, що приготовляє майбутнє. Дорослі ж, готуючи подарунки, вчаться відчувати душу іншої людини, вчаться розуміти, що може принести їй найбільшу радість. Незалежно від нашої симпатії чи антипатії до цієї людини, через це готування подарунків діє в нас любов Христа: «Любіть одне одного любов’ю, якою Я вас люблю» (Іоан.15,12). Таким чином подарунки стають видимими знаками любові і духовного зв’язку. Тому Христос-дитя може приносити все, що виходить із любові, готовності до пожертви, відповідальності, все, що викликає справжню радість у іншої людини.

Для дитини було б дуже важливо приготувати разом із батьками подаруночок для дорогих їй людей — для хрещених батьків чи дідуся з бабусею. У цій дії діти переживають наші думки й почуття набагато глибше, ніж просто слова. Гарний папір, стрічки, поштові листівки викликають у дітей бажання теж щось зробити власноруч. Найменші дітки з радістю запаковують у спільний подарунок якісь дуже важливі для них маленькі предмети або малюнки. Скоро бажання щось виготовити у подарунок стане необхідною потребою малюка. І оживляючи цю потребу, ми приготовляємо у дитячому серці «ясла», в яких хоче народитися немовлятко-Христос. Дітям, які змалечку навчилися робити подарунки іншим людям, згодом не доведеться переживати зневіру, якщо вони раптом почують, що «насправді ніякого Христа немає».

Реалізм живе в душі дитини завжди — внутрішній і зовнішній. З часом зовнішній реалізм зростає, і тоді особливо важливо оберігати реалізм внутрішній: даруючи щось із любов’ю іншим людям, ми стаємо помічниками Христа-немовляти. Таким чином ми поступово підготовляємо в дитині перехід від Христа-немовляти до Христа.

Р. Штайнер застерігав не обтяжувати дитину христологічними поясненнями та абстрактними поняттями. Але ім’я Христа діти повинні чути ще з колиски, коли у пісні чи молитві воно звучить із серця дорослого. Все залежить від мови, якою ми промовляємо до дво-, три-, чотирирічної дитини. І вона повинна виникати у живій зустрічі з душею дитини, у істинності наших почуттів.

І крапельку традиції

Різдво — свято незвичайне, тому й оздоби до нього тради­ційно оригінальні. Перед кінцем посту ми прикрашаємо світлицю різдвяними витинанками (у вигляді сонечок і хрестиків), а перед Святвечором розвішуємо святкові рушники. Можна виготовити різдвяні оздоби — «павуки» й «теремки» з соломи, поставити на святому місці «дідуха» з соломи. Відносно новий, але також гарний звичай — перед Різдвом прикрашати в оселях ялинку.

Павук і теремок  

Про павука в українському дохристиянському фольклорі збереглося дуже мало згадок. Але всі вони пов’язуються з сонцем і Різдвом. Відлуння цілісного колись уявлення нині знаходимо в мові, повір’ях, у деяких обрядах. Дійшла до нас і стародавня світотворча колядка, де згадується про павука-творця:

Ой як то було з початку світа,

Ой як не було святої землі,

Ой-но на морі павутиноньки.

Ой там братоньки раду радять:

—  Якби нам, брате, в глибокі води,

Тоді ми, брате, світ обснуємо,

Світ обснуємо і наситимо,

Світ наситимо і наповнимо!

Перед нами постає сяючий образ павука-ткача, який снує нитки-промінці, засновує їх різноманітними виявами життя, насичує барвами й звуками, наповнює животворчим духом. Ми кажемо: світ заснувався, сонце — то основа життя. На Різдво заснувався світ. Тоді народилося сонце і з вершечка світового дерева почало ткати свою золоту павутину.

Прикладом залишків таких вірувань в Україні є «теремки» й «павуки», якими оздоблюється помешкання на Різдво. Павука — 12 стрічок-гірлянд із соломинок та паперових кружечків, з’єднаних почергово, — підвішують до стелі, а під ним чіпляють теремок — його «павутину», своєрідну геометричну конструкцію з соломи. Щоб його виготовити, потрібно 12  соломин (8 довгих та 4 — трохи коротших, на поперечні смуги), з яких виготовляємо «куб», який швидше можна назвати ромбом. До нього підвішуємо менші кубики, прикрашаємо їх квітами з кольорового паперу.

На давніх віруваннях ґрунтуються християнські легенди про павука, які пояснюють, чому не можна його вбивати. Одна з них розповідає, що павук виткав і подарував новонародженому Ісусові сорочечку. В іншій мовиться, що коли Божа Мати з малим Дитям тікала від Ірода, то павук  їм сліди замітав.

Різдвяна ялинка

Невелику ялинкову або соснову гілку можна, як і колись, встромити у велику пшеничну хлібину і прикрасити маленькими яблуками, горіхами (загорненими у «золоту» фольгу), спеці­ально випеченими медовими пряничками і барвистими ялинковими оздобами, увінчати восьмикутною зорею.

Ялинкова прикраса «ланцюжок»

Потрібні: цупкий картон, кольоровий папір і соломка.

З картону вирізати зірки і кружечки. Обклеїти їх з обох боків кольоровим папером або фольгою. Позначити на кожній зірці по 4 точки, а на кружальцях — по одній посередині. Порізати соломку на рівні частини по 5 см довжиною. Приготувати 4 нитки (довжиною, яку запланували на ланцюжок), населити їх на 4 голки і нанизати на них соломинки, зірки й кружальця: спершу на кінці ниток зробити вішальце і проселити усі 4 нитки у кружальце; потім нанизати соломинки, далі — зірку, знову соломинки, кружальце — і так до кінця. На кінці слід зробити друге вішальце.

Герої Різдва 

А як же саме свято? Як зробити його неповторним, таким, щоб запам’яталося? На Різдво я дарую своїм дітям ялинку. Так, так. Це ще одна ялинка. Але вона незви­чайна. Адже всі іграшки для неї ми майструємо самі. Всією родиною. Янголят із квадратиків паперу і шовку, квіти з гофрованого паперу, золоті зірки, гномиків із жолудів, золоті горішки, сніжинки, гірлянди… Цілий місяць вечорами ми робимо наші прикраси. Це наш настрій, наше чекання, наш подарунок. Подарунок одне одному до Різдва. А ще на ялинці висять великі червоні яблука і мандарини. Прикрашаємо ялинку ми теж усі разом, але перед цим я розповідаю дітям легенду про те, як з’явилася різдвяна ялинка:

Весь світ чекав наро­дження Немовляти. І всі хотіли зробити Йому якийсь подарунок. І от чотири ангели полетіли у всі сторони світу, щоб зібрати і принести всі ці подарунки Немовляті. Ангел, що був на Півдні, приніс великий кошик із прекрасними квітами. Ангел, що полетів на Схід, приніс чудових горіхів. Ангел із Заходу приніс гарні червоні яблука. А ангел, що полетів на Північ, довго не повертався. Він літав над пустельною північною землею і все ніяк не міг знайти подарунка для Немовляти — таке усе там було холодне й одноманітне. І тоді він вирішив узяти із собою ялинку — нехай хоч вона порадує Новонародженого.  І коли всі ангели зібралися разом і подивилися на свої подарунки, то вирішили все, що було принесено ними із Заходу, Півдня і Сходу розвішати на пухнастій ялинці. Вона вийшла такою гарною, що коли її побачив Бог-Отець, то зняв із неба найяскравішу зірку і прикрасив нею верхівку різдвяної ялинки. І Немовля посміхалося, дивлячись на неї, а в очах його відбивалося світло далеких зірок.

Розповіда­ючи цю легенду, я відкриваю чотири кошики. З квітами, горіхами, яблуками, зірками і янголятками. І разом із дітьми ми прикрашаємо ялинку. Дорослі прикріплюють до неї свічки.

Наступає найурочистіший момент — кожен запалює свою свічку. У теплому світлі свічок усе навколо немов оживає. Мерехтять зірки, витають легкі янголятка, переливаються фарбами квіти. Вся ялинка оживає від святкових вогнів. І це переживання Різдва — найкоштовніший подарунок, який можна подарувати своїй дитині.

Різдвяний гномик

Два жолудя склеюються основами. З паперу або тканини робиться капюшончик. Ви вдягаєте гномика і обв’язуєте каптур навколо шиї гарною ниткою або стрічкою. Петелька на каптур — і гномик готовий. Вони дуже красиві на нижніх гілках ялинки.

Паперові квіти

В основі квітки — квадратик із гофрованого паперу 3х3 см. У центр квадратика вкладається шматочок вовни або вати і зверху обв’язується ниткою. Це маточка. Вирізується 5— 7 пелюсток квітки, що за формою нагадують пелюстки троянди. Пелюстки красиво укладаються навколо маточки і вгорі обв’язуються тонким дротиком. За допомогою дроту квітку потім можна укріпити на ялинці. Руками красиво вигинають папір у потрібну сторону, квітці надається гарна форма.

Марія і Йосип

Марія і Йосип робляться як настільні ляльки для театру. Сукня Марії червоного кольору, накидка — синя. Для Йосипа використовуються коричневі відтінки.

Немовля

Береться шматочок трикотажу тілесного кольору розміром 3х3 см. У центр вкладається шматочок вовни і перев’язується. Це голівка Немовляти і його тулуб. Акуратно загортаєте лялечку в рожеву пелюшку і перев’язуєте гарною стрічкою. Колиска з немовлям може бути гарним різдвяним сувеніром для друзів.

Паперовий янголик із гофрованого паперу

Береться паперова смужка довжиною 12—15 см і шириною 4—5 см. Зав’язати по центру вузлом. Акуратно, але щільно затягти. Знайти лицьовий бік вузла і вивернути вузол так, щоб він сам утворив обличчя, а загнута смужка зверху — волосся ангела. Перев’язати насподі вузла — це голівка ангела. Дві половинки стрічки, що йдуть униз, утворять його тіло. Ще з однієї стрічки зробити ручки і вирізати крила. Крила і ручки вкласти між стрічками і перев’язати навхрест. Нижню сукню розпрямити руками і надати йому форму.

Янголик-оригамі

Аркуш складається навпіл, малюється ви­кройка. Темні місця цілком вирізуються. Викройка розпрямляється і згинається в області голови і рук (по пунктирній лінії). Цей янголик із паперу може стати гарним подарунком до Різдва усім вашим друзям і знайомим.