Озираючись назад, ми можемо помітити, що вплив сучасної пандемії Covid-19 на середню освіту в Америці схожий на айсберг, з яким зіткнувся «Титанік». У самому розпалі, курс справного Корабля Освіти, пасажирами якого були учні старших класів, студенти вищих навчальних закладів та аспіранти, у тому числі вальдорфські вчителі, які проходять навчання, раптово обірвався. Студмістечка спорожніли. Гуртожитки та бібліотеки, а також науково-дослідні лабораторії заповнила тиша. Казна університетів спустошилася за відсутності надходжень від оплати за навчання.  Вимоги тестів на перевірку академічних здібностей SAT та інших систем оцінювання в Америці ігноруються на період пандемії ‑ вони втратили свій тотальний контроль над процесом вступу до внз. Ще рано робити прогнози, чи піде на дно це старе багатовікове судно, проте, безперечно, воно набирає воду.

Коли великий корабель починає тонути, пасажири та команда повинні скористатися рятувальними човнами. Однак, це не означає, що хиткі рятувальні плоти назавжди стануть заміною велетенських круїзних лайнерів чи танкерів. Це лише означає, що в миті небезпеки та кризи потрібно вдаватися до таких дій, на які б ми ніколи не погодилися за інших обставин.

Коли вже ми переживемо таку масштабну кризу, то добре знатимемо, як перепроектувати і рятувальні плоти, і великі судна. І дійсно, розробники майбутніх морських суден можуть спробувати втілити на них деякі функції рятувального човна. Але серед усього цього важливо пам’ятати, що рятувальні плоти та кораблі-носії, на яких вони зберігаються, мають різне призначення, навіть, якщо кожен з них створений для транспортування людей, чи, принаймні, товарів, які необхідні людям.

В окремих випадках я чую від учнів випускних класів вальдорфських шкіл, яких зарахували до університету, що вони відмовляються відвідувати заняття у «вишах» восени, якщо ці заняття будуть виключно в режимі онлайн. Один старшокласник, який вступив до престижного університету в Каліфорнії на повну стипендію сказав: «Якщо онлайн заняття – це все, що вони можуть запропонувати, я візьму академвідпустку на рік і побачу, які будуть перспективи за рік часу». Схожі коментарі змушують здригатися членів приймальних комісій вищих навчальних закладів країни.

З іншого боку, ми спостерігаємо як вчителі та керівники вальдорфських шкіл та інститутів без зволікань стрибнули в рятувальні човни онлайн навчання і почали гребти вбік поки ще неосвітленого берега. За лічені дні та тижні програми повністю були переведені на різні варіанти віртуального навчання, незважаючи на те, що школи та інститути усвідомлюють величезні жертви, які пов’язані з таким переходом. Деякі школи критикували за занурення в тимчасове технологічне вирішення проблеми для своїх студентів, а інші схвалювали за гнучкість та втілення інноваційних ідей.  Коли доходить до педагогічного виживання (схожість із медичним сортуванням), деякі варіанти використання онлайн платформ передбачають менше поступок та більше ефективності в порівнянні з іншими, проте усі вимагають присутності елементу імпровізації. Прямо зараз ми живемо за правилами джазового джем-сейшену, а не концерту, який ретельно відрепетирували.

З настанням літа ми спостерігаємо, що від звичайної щорічної схеми живих вальдорфських конференцій, курсів підвищення кваліфікації, та навчальних програм для підготовки вчителів відмовилися і, натомість, по всій країні починають виникати різноманітні нові та досить інноваційні онлайн програми. Буквально у всіх вальдорфських закладах, усі програми, де передбачається жива участь, зараз призупинено і замість них виник цілий асортимент літніх курсів «у прямому ефірі» на платформах Zoom тривалістю один тиждень чи один місяць, які пропонують безліч практикуючих вальдорфських вчителів.

Наприклад, в Центрі Антропософії (ЦА) в Університеті Південного Нью-Гемпширу, під час однотижневого онлайн навчання (від неділі 28 червня до п’ятниці 3 липня) в прямому ефірі проводитимуться семінари для окремих класів, схожі на популярні курси, які давали в попередні роки, з додатковим представленням «Дослідження дитини» Крістофа Віхерта ‑ відомого колишнього керівника педагогічної секції в Дорнаху, який (до всесвітньої ізоляції) був послом від вальдофської педагогіки з широкою географією подорожей. Під час другого тижня такої онлайн програми (від неділі 5 липня до п’ятниці 10 липня) буде проведено ще шість курсів, які передбачають серію онлайн вебінарів з Міхаелою Гльоклер ‑ фантастичним колишнім керівником медичної секції у Дорнаху, на тему «Цілющі імпульси та поклик долі».

У зв’язку з онлайн форматом цих курсів, вони приваблюють учасників аж із Європи та Нової Зеландії. Оплата за навчання на цих однотижневих онлайн курсах (програма урізноманітнена заняттями співом, евритмією та іншими видами мистецтва в реальному часі, які проводять досвідчені вальдорфські вчителі) зменшена з усвідомленням того, що онлайн курс не може забезпечити таку ж глибину, як жива зустріч. Нижча вартість навчання підтверджує очевидний факт, що онлайн навчання не може забезпечити такий же досвід як жива людська зустріч і це чітко викладено в Хартії дитинства, опублікованій минулоріч Міжнародним форумом (Гаазьке коло).

У сфері педагогічної підготовки, курси, які пропонує вальдорфська програма в Університеті Антіохії в Новій Англії, цього літа також проводитимуться повністю в режимі онлайн. Схожим чином, програму навчання вальдорфських вчителів старших класів ЦА переведено в онлайн формат лише на поточне літо, зі зниженою вартістю за навчання на 15% з урахуванням спрощеного формату. Як і в попередні роки, спеціалізоване навчання проводитимуть з таких предметів: мистецтво/історія мистецтва, біологія/землезнавство, англійська мова/література, історія/соціологія, математика/інформатика та фізика/хімія.

Неминуче постає питання: які риси матиме освіта дорослих щойно теперішня пандемія почне відступати? Чи побачимо ми знову велетенські круїзні лайнери та танкери освіти у відкритому морі навчання, чи їхнє місце займуть навіть не флотилії маленьких рятівних човників, а певний тип менших і жвавіших плавзасобів? Беззаперечно, поки що рано давати відповідь на це запитання з упевненістю, залишається лише сподіватися хоча, насправді, необхідно вимагати, щоб вища освіта та навчальні програми аспірантури не повернули свою допандемічну подóбу.

В той же час, така спокуслива ідея переведення освіти дорослих повністю в онлайн формат також не може бути вирішенням, оскільки, зрештою, люди найкраще навчаються від інших людей, не лише з книг чи вистав, які вони пишуть, через музику чи поезію, яку вони складають, чи комп’ютерні програми та платформи, які вони розробляють. Ми знаємо на прикладі невдалого експерименту з так-званими курсами МООС (масові відкриті онлайн-курси), на які підписалися мільйони студентів, проте серед яких ледь не два відсотки завершили курс, що справжні живі зустрічі з іншими людьми несуть в собі таємницю стійких результатів в освіті в будь-якому віці.

Ось чому в ЦА свою літню програму онлайн навчання назвали: «Гра в інтервалі». Музичний інтервал з’являється між двома або більше різними нотами, які звучать в один момент, створюючи нову та швидкоплинну реальність, сформовану двома неоднаковими тонами. За словами Рудольфа Штайнера «справжній елемент музики, її дух, існує між тонами, в інтервалах –– у тому, що не піддається слуху» (1) У цьому сенсі ми усвідомлюємо, що літо, яке наближається, відіграватиме роль надчуттєвого інтервалу, що виникає між останньою нотою, яка уже так швидко згасає і новим тоном, який лише починає звучати. У цю мить сподіваємося пережити гармонійний перехід від зникаючого минулого до майбутнього, яке так швидко наближається. Подробиці цих курсів онлайн навчання знаходяться за посиланням  centerforanthroposophy.org

Дуглас Гервін, доктор філософських наук, виконавчий директор Центру антропософії та Інституту дослідження вальдорфської педагогіки, а також учасник Міжнародного форуму вальдорфської освіти. Контакти:  douglas@centerforanthroposophy.org

Бібліографія
(1) Рудольф Штайнер, Музика: містерія, мистецтво і сутність людини  (Форест Роу, Sx.: Rudolf Steiner Press, 2016), стор.184

Вперше опубліковано на сторінці Педагогічної секції Гетеануму 08.05.2020