Введення

 Умови війни диктують нам свої правила, деякі вальдорфські школи стали перед важким вибором відмови від подальшого шляху, або пошуку нових методів роботи, складних рішень на межі виживання. Не виключенням стала і наша гімназія «Світовид».

На початку повномасштабного вторгнення з України виїхало багато сімей, які відвідували нашу школу, багато хто з них досі не повернувся. Частина вчителів також виїхали, шукаючи прихистку та безпеки в інших країнах. У класах залишилося по 3-4 дитини, школа та вся колегія стала перед важким вибором…

Слухаючи спогади своїх колег про прийняття рішень того часу, про готовність кожного з них підлаштуватися під нові умови та все ж таки продовжити, я щиро пишаюся кожним з них. Одним з важливих рішень було об’єднання класів, всі класи збереглися. А у перший клас тоді прийшла одна дівчинка.

Так і почалася історія чогось нового, ще невідомого, та не дослідженого. Змішані класи, існують у іноземних школах вже багато років, але ми з цим стикнулися вперше. 

Всі ми маємо вчитися чомусь новому, адаптуватися до нових умов життя, не боятися викликів, та йти вперед не зважаючи ні на що. Інколи здається, що ці виклики занадто важкі та непосильні, інколи здається, що ти один ідеш по цьому важкому шляху. Але дорогу подолає той хто йде.

Особистий досвід роботи у змішаному класі

Змішані класи цікави феномен нашого сьогодення, вони викликаються багато протиріччя, але штовхають на роздуми, пошук відповідей та ідей.

Я вчитель змішаного класу школи «Світовид». Зараз (2023-2024 навчальний рік) у моєму класі вчиться четверо дітей, Матвій, Іван, Марія та Богдана. Матвій єдиний другокласник, Марія, Богдана та Іван третьокласники. Мій шлях ведення змішаного класу почався у минулому році, це були перший та другий класи. Об’єднувати ці два класи було відносно легко, адже вік дітей не мав такої сильної розбіжності у своїх потребах та особливостях. А також важливим став той факт, що діти, які перейшли у другий клас, пропустили частину програми першого класу через початок повномасштабного вторгнення. В минулому році в моєму класі було троє дівчат одна дівчинка першокласниця і двоє другокласниць. Почала я свою роботу з середини навчального року, тому частково напрям руху класу мені передавала попередня вчитель Пані Надія. На момент мого приходу діти рухалися майже постійно за програмою першого класу і вже майже наздогнали те, що було пропущено дівчатами другокласницями.

Ми продовжили цей шлях і з другого півріччя вже почали об’єднувати програми першого та другого класів. Пройти повністю програму другого класу ми не встигли, я частково перенесла проходження цього матеріалу на третій клас. Травень минулого року (2023), видався зовсім важким, кожну ніч на нас летіли ракети, діти чули сильні вибухи, всі ми фактично не спали. Це суттєво зсунуло рух за програмою. Ми багато малювали читали казки та гуляли на подвір’ї працюючи з землею. Так ми і завершили навчальний рік з дівчатами.

Спланувати наступний навчальний рік, було важче. Оскільки третій та другий клас сильно відрізняються і по навантаженню і по програмі. У третьому класі додається велика кількість епох, які дітям важливо прожити по віку.

От що Герман Кьопке каже про дітей 9-ти років: «Нещодавно діти знаходилися у віці наслідувачів. Але коли їм виповнюється 9 років, вони переходять на іншу ступінь свого життя, вони пробуджуються».

Найбільшою моєю помилкою на початку навчального року стала гонитва за програмою, я сильно хвилювалася за те, що я не до кінця розумію, як же все ж таки варто об’єднувати цей вік дітей та дві різні програми. Хоча і Рудольф Штайнер пише про те що, третій клас має стати плавним переходом з другого класу. Як це зробити я не розуміла.

«Третій рік навчання буде, по суті, продовженням другого року навчання щодо говоріння, читання, письма та ще щодо багато чого іншого. Потрібно буде розширювати здатність викладати на папері побачене та прочитане. Однак тепер будуть і спроби викликати в дитині усвідомлене почуття коротких, довгих, протяжних звуків і таке інше».

Те, що мене справді заспокоювало, це те, що більшості третьокласників дев’ять років виповнювалося лише узимку. Коли бажання встигнути все по програмі почало відпускати, я почала спостерігати за дітьми. Стало внутрішнє питання, чого вони потребують насправді.

На першому зібрані майбутніх колег у 1919 році, Рудольф Штайнер сказав: «З однієї сторони ми маємо знати, які наші ідеали, але все ж маємо бути гнучкими, щоб прилаштуватися і до того, що знаходиться далеко від наших ідеалів».

Отже і мені потрібно було відступити від своїх ідеалів та знайти ту гнучкість, яка допоможе побачити те чого потребуються діти.

Через деякий час це стало цілком зрозумілим. Наприклад Матвій, перший клас навчався у Німеччині і він майже не знав української мови. Іван також навчався за кордоном у Іспанії, і пропустив всю програму другого класу, він дуже легко вправлявся у математиці, але дуже важко працював руками та формулював думки українською мовою. Марія та Богдана не пройшли частину матеріалу за другий клас.

Отже поки ми проходили епоху Малювання форм, а там було добре зрозуміло, як об’єднати дітей. Я перероблювала весь навчальний план. На епосі Малювання форм діти малювали форми, які їм були потрібні по віку. Починавши з більш простої форми на який зупинявся Матвій, ми переходили до більш складної яку малював третій клас.

Зрозумівши, що ніхто з дітей не проживав повноцінно легенди про Святих, ми вирішили поставити виставу «Христофор». Що дуже допомогло об’єднати клас, та відчути кожного з дітей ще краще. Цікаво, що оскільки дітей у класі не багато, було прийнято рішення, що Матвій буде грати дві ролі Чорта та Ісуса. І це було дуже вдалим рішенням, оскільки він, як раз потребував прожити такі різні прояви.

Перша окрема епоха для третього класу, на яку я наважилася була епоха Створення Світу, я розуміла наскільки важливо третьому класу прожити її. Прожити окремо, бо для Матвія було занадто рано навіть просто знаходитися у цій темі. Тож домовившись з вчителями іноземних мов, ми розділяли дітей на предметних уроках. На головному уроці ми проживали разом, епоху Математики. Під час предметних уроків, я проводила спочатку урок для Матвія, на ньому ми наздоганяли те, що Матвій пропустив з української мови, читали байки, малювали. На іншому предметному уроці забирала третій клас і ми проживали Епоху Створення Світу. Для третього класу це було досить вдалим рішенням, вони справді змогли зануритися у епоху, та прожити її.

«Як тільки сила здібності до наслідування, яка утримувала нас у райському стані раннього дитинства, зсякла, дитина відчуває себе самотньою можливо навіть покинутою», – пише Герман Кьопке у своїй книзі «Дев’ятий рік життя».

У нашому випадку Епоха Створення Світу, відбулася дуже вчасно, хоч і не на початку року. Спостерігаючи за третьокласниками, я почала помічати, що до того щасливі і радісні дитячі очі почали ніби сумніти. Ніби, щось у середині них згасло. Але коли почалася епоха Створення Світу, я почала бачити зміну. День за днем ми проходили дні творіння і це почало давати дітям якусь внутрішню опору. Потім вигнання з раю і це було потрясінням для дітей, але з іншої сторони і полегшенням. Все сталося вчасно і саме для цих дітей, це дало мені сили рухатися далі. Для Матвія, це було не так гармонійно, він відчував себе відділеним від всіх, ніби ми вивчаємо, щось дуже загадкове та цікаве, що ще йому зарано. А він перечикує поки третій клас це пройде. Думаю, що ситуація була б іншою, якби Матвій був у другому класі не сам.

Загалом розділення класів, це одних з виходів, які можуть використовувати вчителі, ведучі змішаний клас. Такий досвід мають і інші вчителі нашої школи. Але треба враховувати, що це послабляє соціальний аспект взаємодії дітей і це суттєвий мінус. Також варто враховувати, що подібне розділення досить важке для самого вчителя, як фізично так і морально. Потрібно багато сил та енергії для їх проведення.

Наступною була епоха Ремесел, і я її проводила одночасно для двох класів, Матвій обожнює працювати руками, і дуже з великою цікавістю слухав, відповідав на питання по цій епосі. Завдання він отримував менші ніж третьокласники. Всім класом ми відвідували майстер-класи з ремесел та багато працювали руками. Кожен із батьків класу провів свій, цікавий майстер-клас, що дуже об’єднало дітей.

Після проходження спільної епохи, я хвилювалася за те, щоб не перенавантажити Матвія, не дати йому забагато, не дати те, до чого він ще не готовий.

На наступну епоху, був задум спробувати розділити класи, але не розводячи їх, а даючи різні завдання. З третім класом ми мали зануритися у Епоху Писемності, з Матвієм у нас було багато роботи з української мови. Я планувала, готувати для Матвія, та третього класу різні завдання. Планувала поки ми працюємо з третім класом, Матвію давати те з чим він може впоратися самостійно. Але, як тільки ми почали працювати у такому ритмі, і я побачила неймовірно сумні очі Матвія. На першому ж уроці, він ледь не заплакав, що щось цікаве відбувається без нього. Тому довелося імпровізувати і прямо під час першого уроку, повністю змінювати задуману концепцію.

Матвій дуже живий та відкритий хлопчик, він завжди з захопленням слухає та приймає участь у всьому, що відбувається у класі. Ми домовилися про те, що Матвійчик буде слухати те, що я розповідаю третьому класу та роботи разом з нами практичні завдання, а поки третій клас буде працювати самостійно, він буде мати окрему роботу, по тим темам, що потрібно проходити особисто йому.

В кінці епохи третій клас отримав чорнильні ручки. Матвійчик не отримав. Проте, ще до того Матвій, як один з подарунків від школи на День Народження отримав цілий набір кольорових олівців, це була серйозна противага!) Ніхто з дітей третього класу не отримував такого набору, вони отримували олівчики по одному і з досить великим проміжком у часі. Тож ніхто не залишився без уваги.

Таким самим чином ми прожили і епоху Будівництва, Матвій приймав участь у обговореннях та у практичних роботах. Він мав свій окремий зошит з тих епох які слухав, в якому малював ілюстрації, того, що найбільше вразило. Та потім окремо опрацьовував свої завдання. Інколи на початку головного уроку, я могла пояснити нову тему Матвію, для третього класу вона була повторенням, потім ми починали працювати з третім класом, а Матвійчик вже мав своє завдання. Третій клас інколи отримував таке саме завдання, як домашню роботу.

Що стосується інших епох та предметів, то під них було легше адаптуватися та зрозуміти, що робити. З української мови та математики, ми могли проходити спільні теми, або ж працювати окремо. Для проходження різних тем третій клас міг отримати завдання на повторення, а ми з Матвієм розбирали нову тему, або ж було навпаки. Найчастіше завдання були різної складності. І в більшості адаптовані саме під потреби конкретних дітей, Богданці важче ніж іншим третьокласникам давалося письмо, читання та математика. Тому вона часто мала своє окреме завдання. Часто бувало ще й так, що швидко впоравшись зі своїм завданням діти просили зробити завдання іншого.

Стосовно математики, то готувати завдання доводилося кожному окремо. Так склалося, що бабуся Івана вчитель математики у звичайній школі, та вона вважала своїм обов’язком вчити онука прискореній програмі. Окрім того, що Іван загалом має дуже спритний розум, то і ще й знає всі теми наперед. А інколи і мене виправляє!) Тому я готувала для нього більш складні, окремі завдання, після того, як він швидко справлявся з завданням яке робила Марія, то отримував більш складніше.

Богданка працювала у своєму темпі, інколи вона отримувала завдання, яке виконували Марія та Іван, найчастіше не встигала з ним впоратися на уроці, тому продовжувала робити його вдома. З Богданкою через деякий час ми теж знайшли рішення, вона почала ходити на індивідуальні уроки з евритмії, що суттєво полегшало ситуаціє з відставанням. А також я активно залучила батьків у вирішення цього питання.

 «Якщо ви виявите особливо слабкі здібності до арифметики, то буде добре, якщо ви зробите наступне: в інших дітей буде, як правило, два уроки фізкультури на тиждень, тобто один урок евритмії та один урок фізкультури. Цих дітей, які погано рахують, зберіть разом і приєднайте їм один урок евритмії або фізкультури. Вам не треба, через це брати більше навантаження; візьміть їх разом з іншими тоді, коли робляться такі вправи. Потрібно подбати про те, щоб підвищити здібності дітей саме завдяки фізкультурі та евритмії», – каже Рудольф Штайнер.

Під час ритмічної частини уроку, я комбінувала прави для другого та третього класу. Загалом діти гарно реагували на вправи різної важкості. І обов’язково після ритмічної частини уроку кожен мав змогу поділитися новиночками. В кінці головного уроку ми говорили вислів, написаний Людмилою Собко, яким на одному з семінарів поділилася пані Наталя Орлова.

Завершили ми наш рік постановкою байок, а також батьки приготували сюрприз дітям та також поставили байку.

Під кінець року клас став одним цілим. Не дивлячись на деякі конфлікти під час навчального року, які найчастіше були пов’язанні з різністю віку, діти навчилися співпрацювати один з одним, приймати, допомагати, знаходити спільні теми для розмов. Розставалися вони йдучи на канікули справжніми друзями.

 Я не можу сказати, що мені вдалося знайти якийсь єдиний алгоритм дій протягом року. Це була суцільна гнучкість, та адаптація під обставини. Ну і най головніше постійна орієнтація на дітей. І також я відчуваю, що величну допомогою класу та мені надавав Духовний світ, бо інколи приходили настільки доречні ідеї, що сама б до такого я точно не додумалася.;)

Досвід інших вчителів

Кожен з вчителів, який працює у змішаному класі має свій особистий досвід роботи, досвід своїх власних відкриттів та розчарувань. За допомогою я звернулася до своїх колег, задавши їм декілька питань, або у живій бесіді, або письмовій формі, я змогла почути цікаві точки зору, та дізнатися про їх живий досвід.

Максим Левінський – Вчитель Рухливих ігор та Ремесла, гімназії «Світовид».

Пан Максим працює з дітьми двох змішаних класів з 2/3 класом, з 4/5 класом.

Пане Максиме, підкажіть, будь ласка, які особливості роботи у змішаному класі ви помічаєте?

Головна особливість у тому, що у дітей є різниця у віці. А отже має бути більша різноманітність підходів, які потрібно використовувати. Молодші, щось ще не можуть, а старшим це легко та не цікаво, тож треба шукати компроміси та придумувати такі ігри та вправи, щоб були цікаві всім. А при можливості у старших виховували лідерські якості, а у молодших усвідомлення, грубо кажучи, своєї слабкості і інколи дозволяти їм руйнувати ці позиції, та мінятися місцями.

Як, на вашу думку, оптимізувати процес навчання?

Ураховувати різні вікові особливості і заздалегідь усвідомлювати навантаження, яке зможуть витримати діти. Підготовлювати різні варіанти для молодших, та для старших. Старшим можна давати трошки більше, але треба мати багато заготовок, та добре володіти знанням свого предмету.

Чи є у вас якісь особисті відкриття та знахідки, якими б ви хотіли поділитися з іншими вчителями?

Напевно в мене є не так відкриття, як знахідка. Коли є молодці і є старші і у них доволі цікава різниця у можливостях, то молодші тягнуться до старших, відкидаючи, якісь більш дитячі речі, в них навіть жарти стають розумнішими! Вони підтягуються до чогось кращого та дорослішого. Можна так побудувати уроки, що молодці відчувають себе у команді старших, то і їхні старання підростають і збільшується віра у себе «Всі можуть і я зможу!».

Є хлопчик у 4 класі, якому все дається важче ніж іншим, але коли він звик бути у цьому колективі, він почав наважується на якісь більш серйозні речі, але з іншої сторони я помітив, що він перестав так сильно боятися поразки. Тому моєю знахідкою є от цей інструмент підтягування когось з дітей до умінь колективу, який є природнім для самої дитини, оскільки вона цього навіть не помічає.

Я часто можу почати з більш легких вправ, щоб молодша дитина відчула свою спроможність, а потім піднімати рівень до умінь старших дітей, тоді молодші володіючи впевненістю з попереднього досвіду досягають більших успіхів.

З якими викликами вам довелося зустрітися, у роботі зі змішаними класами?

Найбільший виклик, пройти цією тонкою доріжкою, щоб зберегти у дитині віру у себе і не поселити думку, що вона завжди слабша, та гірша. Тут потрібна дуже ретельна робота. Потрібно дуже контролювати та усвідомлювати, наскільки дитина, відчуває себе у команді, чи не задав ти їй занадто високі стандарти, чи не присутнє порівняння. Тому, що коли є велика різниця між дітьми, може з’явитися сильний розрив та почуття не справедливості, та непосильності. Головний виклик пройти цим шляхом дуже обережно.

Ірина Степанова – Головний вчитель 4/5 класу.

Пані Ірино, які на вашу думку особливості роботи у змішанному класі?

Особливість полягає в тому, що програма вальдорфських шкіл чітко розрахована на конкретний вік. Цей вік має свої особливості і вальдорфська програма, якраз має з цими «особливостями» віку працювати. Коли у тебе два класи в одному, то розбіжність по віку виходить близько 3х років. І ти, як вчитель маєш не надто пришвидшувати тих, хто молодший ( аби вони мали можливість природним чином проживати свої вікові процеси), але й не сильно загальмовати тих, хто старше(з тих же самих причин).

Тому… Тому доводиться шукати або середнє арифметичне, тобто молодші рухаються по програмі швидше, а старші повільніше, або орієнтуватися на переважну більшість, якщо в класі більше старших дітей, то працювати по програмі відповідній до їхнього віку.

Впевнена, що є ще варіанти, але мені поки вони не спали на думку.

Добре, дякую. А як краще оптимізувати процес навчання?

Напевно робити спільні епохи. Оскільки вести окремо епохи для кожного класу дуже важко. Спробувала це на власному досвіді, адже провела в цьому році багато окремих епох.

Чи маєте ви якісь особисті відкриття та знахідки, якіми б хотіли поділитися?

Відкриттям стало те, що у західних школах, наприклад Америки та Німеччини, набагато простіше ставляться до мішаних класів, ніж у нас в країні. І ,взагалі, менш догматично. Вони не так прив’язанні до епох.

А знахідок у мене, мабуть, немає… Принаймні я нічого не можу згадати.

З якими викликами вам довелося стикнутися?

Ох… Найголовніше, це брак досвіду. Власна невпевненість в тому, чи ти робиш правильно. Дуже великий обсяг матеріалу, який ти маєш опрацювати. Часто не вистачає часу дати всі необхідні епохи, через це іде ссув епох в наступних класах…

Дякую за досвід, яким ви поділилися.

Ксенія Михайлова – вчитель іноземних мов, та ведуча походів у гімназії «Світовид». Працює з 2/3 класами та з 4/5.

Я вже протягом двох років працюю в двох змішаних класах: 2/3 класи і 4/5 класи. Можливості ділити класи на предметних уроках у нас немає.

Особливості роботи у змішаному класі?

Особливість роботи – це необхідність подавати матеріал таким чином, щоб у достатній кількості дати матеріал для старшого класу і не перевантажити молодший, це врахування різних вікових особливостей на одному уроці і, відповідно, різних методів сприйняття і засвоєння інформації.

Саме тому основний метод роботи у мене – це комбінаторний: одна частина уроку більш спрямована і орієнтована на один вік, а друга – на інший.

Як це виглядає в реальності? Наприклад, для рухливої частини в 4/5 класі я даю ритмічні вправи, вірші, вислови більш орієнтовані на 4 клас, на основній частині уроку ми записуємо один з віршів з ритмічної частини (переписування, опанування читання – це завдання 4 класу), при цьому 5 клас отримує додаткове завдання (наприклад, підібрати антоніми/синоніми до підкреслених слів, визначити частини мови і т.д.). Далі працюємо з текстом по складності більш орієнтованим на 5 клас, але виділяємо на нього більше часу, щоб матеріал міг засвоїти 4 клас. При подальшій роботі з текстом для 5 класу питання будуть більше складними, при письмовому опитуванні 4 клас може писати коротку відповідь, а 5 має написати повне речення. 5 клас може отримати додаткове завдання або завдання з ускладненням. Як домашнє завдання 4 клас може отримати завдання намалювати малюнок до тексту і підписати на малюнку слова, а 5 – намалювати малюнок і написаний короткий переказ тексту.

Оптимізація процеса навчання у змішаному класі? Особисті відкриття та знахідки?

Ретельний підбір матеріалу для уроків, щоб було доступно, по силах і цікаво обом класам.

Досвід і взаємодія з іноземними школами, де є змішана форма навчання. На початку війни я мала змогу працювати як вчитель німецької для українських дітей в вальдорфській школі “Зевальде” в Німеччині і мала можливість відвідувати деякі уроки і спостерігала, як вже багато років працюють вчителі у змішаних класах (там діє система змішаних класів від заснування школи). І я зараз маю змогу при потребі звернутися до німецьких вчителів з питаннями.

Взаємодія з ведучим вчителем. Важливо бути в контексті того, що саме проживає зараз цей змішаний клас, учні якого з класів потребують більшої уваги, яка епоха у них. При такій взаємодії, мені, наприклад, в цьому році вдалося провести епоху Скандинавської міфології англійською мовою і поставити в кінці виставу з 4/5 класом (я знала, що діти проживали цю епоху українською в минулому році, знала, які міфи вони опрацьовували, і це дозволило мені спертися на їхні знання і зацікавленість і подати матеріал англійською). Так само на основній епосі Зоології ми опановували цю тему іноземною, в кінці діти зробити чудові проекти.

Відсутність страху. Особисте налаштування дуже важливе. В умовах війни ми одразу розуміли, що класи будуть змішані і ми маємо зробити все, що в наших силах, щоб це було максимально здорово для дітей. Тому на уроках, шукаєш, пробуєш різні методи, перевіряєш різні підходи і, врешті-решт, виводиш для себе формулу, яка гарно працює саме для цього змішаного класу.

Особистість вчителя і побудова особистих стосунків з кожною дитиною. Гарні стосунки з дітьми, сприйняття їх як особистостей, налаштування на дітей допомагає відчувати, що зараз дійсно потрібно цьому класу в цих живих умовах.

Гнучкість. Так, є програми, рекомендації, поради. І якщо слідувати тільки цьому, нічого не вийде, бо ніякий вчитель не вмістить в один рік дві різні програми, що мають пройти діти різних класів, що зараз навчаються в одному. Але живий навчальний процес і спокійне прийняття цього, дозволять провести клас максимально здорово і корисно для цих дітей.

Виклики з якими доводиться зустрічатися?

Викликів, насправді, немало. По-перше, гармонізувати атмосферу в класі, коли 4 клас знаходиться в стадії Рубікону і це емоційні всплески, пошук себе, протиставлення себе вчителю, і 5 клас, що зараз знаходиться в гармонійному стані і готовий максимальний вбирати матеріал.

По-друге, врахувати і при цьому об’єднати процес навчання дітей різного віку. Розвиток пам’яті, мислення, сприйняття і засвоєння матеріалу є різним в різний вік і потрібно знайти здоровий баланс.

По-третє, зберегти цікавість і живість навчання. Дуже важливо знайти цю середину, коли одному класу ще цікаво, а іншому вже цікаво. І це справжній виклик для вчителя, тут потрібна вся його майстерність і педагогічні навички.

По-четверте, розподіл матеріалу. На одному уроці вміти так подати один матеріал, даючи різні завдання, щоб це відповідало потребам різних класів.

І з веселого, що теж трапляється. Коли мала змогу кілька разів провести уроки окремо у кожного класу, розділивши змішаний клас, виникає відчуття: а що, так буває? Можна просто давати матеріал по віку? Тоді здається, що так викладати ну дуже просто:).

Ірина Левінська – Вчитель Евритмії 2/3 класів, та 4/5.

Особливості роботи у змішаному класі?

Мій досвід :

• Орієнтація в програмі на старший клас, тоді матеріал зацікавлює і старших і молодших.
• Робота в зошиті з формами: для молодших менші і простіші завдання, для старших важчі.
• При можливості розділяти класи хоча б раз на рік на окремі епохи ( також це гарно і для головного уроку).
• Гарно було давати вести окремі вправи учням, як молодшого так і старшого класу. Все залежить від конкретних дітей.
• Старші учні бувають досить нетерплячі і нетерпимі, якщо молодші не одразу схоплюють матеріал. Але це і хороша нагода розвивати терпимість, вчитися приймати іншого таким який він є.

Досвід змішаних класів у іноземних вальдорфських школах

Якщо для нас в Україні, досвід роботи у змішаному класі є доволі новим та не дослідженим. В іноземних вальдорфських школах це питання, не викликає такого остраху, оскільки вони вже багато років мають цей досвід. Особливо це стосується маленьких, та сільських шкіл які мають невелику кількість учнів.

«Організація маленьких вальдорфських шкіл із подвійними класами вимагає глибокого розуміння унікальних потреб кожної дитини. Важливо створити середовище, де кожен учень може розвивати свої здібності в атмосфері підтримки та творчості. Об’єднання класів дає змогу вчителям ефективніше використовувати ресурси і сприяти взаємодії між учнями різного віку. Подвійні класи пропонують гнучку структуру, яка дає змогу враховувати різні етапи розвитку дітей і зміцнювати соціальну згуртованість у шкільній спільноті», – пише Штефан Гроссе у своїй книзі «Педагогічні аспекти вальдорфських шкіл з парними класами».

На шляху пошуку інформації цікавим став факт що:

На етапі заснування першої вальдорфської школи Рудольф Штайнер придумав модель подвійного класу, в якому були різновікові діти. Проте ця модель не була зареєстрована в 1919 році і наразі ніде не практикується.

На жаль самої моделі подвійного класу запропонованої Рудольфом Штайнером, я знайти не знайшла. Але ознайомившись з різними підходами іноземних вчителів, та їхнім досвідом викладання у змушеному класі, я для себе виділила основні аспекти, на які на мою думку варто звернути увагу.

У невеликих іноземних вальдорфських школах зі змішаними класами особлива увага приділяється тісній співпраці вчителів і батьків. Батьки активно включені у процес навчання своїх дітей, добре розуміють специфіку навчання у змішаному класі, його сильні та слабкі сторони. Педагогічна робота в змішаному класі вимагає спеціальної методики, в якій діти різного віку допомагають один одного, навчають один одного та розвивають навички соціальної взаємодії. Дозволяючи старшим і молодшим учням навчатися разом і отримувати користь один від одного, розвивається відповідальність, чутливість до потреб інших та взаємоповага. Змішаний клас створює природне навчальне середовище, в якому старші учні беруть на себе відповідальність, а молодші навчаються через наслідування та підтримку.

Доречи, дуже схожі процеси мені вдавалося спостерігати і у своєму класі, старші діти впоравшись зі своїм завданням допомагали молодшим розібратися з незрозумілим питанням. Також у моєму класі наприкінці року можна було спостерігати, взаємо підтримку та згуртованості дітей класу. На початку року старших дітей могли дратувати якісь моменти відставання, не розуміння матеріалу, наприкінці вони діяли, як один злагоджений механізм.

В іноземних школах навчання спрямоване на визнання та розвиток індивідуальних сильних сторін кожної дитини класу. Вчителі розробляють уроки таким чином, щоб враховувати різні навчальні потреби та швидкість кожного з учнів. Дуже велике значення приділяється мистецькому елементу у навчанні дітей. Навчаючись у змішаному класі діти мають багато часу виділеного на художне та мистецьке навчання, а також на рукоділля та ремесла. Не у всіх школах використовується слідування всім епохам, того чи іншого класу іноді вибирають лише основну лінію віку та класу та впроваджують її.

Цікавим і не очікуваним є рішення однієї з вальдорфських шкіл, яка працює зі змішаними класами. Колегія школи прийняла рішення відмовитися від ідеї, що один вчитель буде супроводжувати клас від 1 до 6 класу. Натомість, є постійні вчителі для 1/2 класу, 3/4 класу та 5/6 класу. Це означає, що кожні два роки діти переходять до іншого вчителя і щороку змінюється склад класу.

«Маючи маленьку шкільну спільноту. Вчителі та учні різних класів часто зустрічаються між собою, знають добре один одного, що часто не відбувається у великих школах, оскільки один вчитель не може бути долучений до кожної дитини великої школи. У маленькій школі всі вчителі почуваються настільки причетними до всіх учнів, що це можна порівняти з одним учителем та його класом у великій школі».

На їхню думку такий підхід дає можливість кожному вчителю більш професійно та грунтовно вивчити певний вік та підхід до конкретних класів та працювати більш ефективно. На мою особисту думку, це справді цікавий підхід, оскільки одному вчителю кожен рік готувати навчальні матеріали на два класи досить важко. Мені здається, що така ідея була б цікавою для розділення молодшої та середньої школи. Щоб були вчителі, які ведуть змішані класи у молодшій школі і гарно розуміють, яке може бути об’єднання матеріалів та епох і також вчителі середньої школи, які теж добре розуміють специфіку віку та класів.

Але повернемося, до досвіду описаної школи.

«Вчителі відчувають, що вони завжди не встигають. Це відчуття залишається, але зводиться до прийнятних розмірів. Завдяки багаторічному досвіду вчителя на однорічних заняттях підвищується впевненість у педагогічних/дидактичних діях, що зменшує або повністю прибирає виснажливу невизначеність «Чи варто мені насправді робити те чи інше…». Підготовка до уроку буде більш цілеспрямованою та ефективною, а тому менш виснажливою».

«Менше залежне від учителя функціонування дітей у ситуаціях викладання та навчання. У комбінованому класі всім дітям пропонується працювати більш самостійно, ніж дітям некомбінованих класів».

«Слід усвідомлювати, що в школі, де вчитель веде 1/2, 3/4 або 5/6 клас за фіксованою комбінацією, склад класу змінюється щороку. Це означає, серед іншого, що запропонований матеріал має бути розподілений на два роки, якщо не хочеться обтяжувати клас прогалинами або дублюванням розповіді чи навчального матеріалу».

«Основне навчання може виглядати так: вчитель активізує попередні знання всіх дітей, він стоїть фронтально перед класом. Це займає близько трьох-чотирьох хвилин. Тоді всі згадують, що робили вчора, і всі починають роботу. Ця робота готова для трьох груп. Потім вчитель сідає за стіл з однією з груп і дає вказівки щодо нової теми, допущених помилок або чогось іншого.(Інструкційний стіл складається з двох парт, зсунутих разом, за якими діти можуть групою слухати пояснення вчителя.) Пояснення триває 5-6 хвилин, після чого виконується одне або кілька завдань разом. Далі діти самостійно працюють на своєму місці. Учитель дав інструкцію тихим голосом, щоб не заважати решті класу, і він також може пояснювати щось на аркуші паперу. Учитель також заздалегідь записує на дошці уточнюючу інформацію, яку розказує дітям».

«Гарне навчання передбачає зміст і організацію. Освіта стане більше орієнтованою на дитину і менше орієнтованою на презентацію, як раніше де урок виглядав блискучим, але можна було сумніватися в його ефективності».

Модель справді цікава, і в ній відчувається піклування про вчителя, але чомусь мені здається, що у цій моделі мало орієнтації на дітей та їх потреби. У загальній концепції описано викладання загальних предметів, але не епох характерних певному віку та класу. Як і у будь-якої моделі тут є цікаві ідеї і є те, що потрібно осмислити.

В підходах інших іноземних шкіл можна зустріти такі моделі викладання у змішаному класі:

Клас, як одиниця

Вчитель уважно дивиться на те, на якому етапі розвитку знаходиться більшість дітей, і зосереджується на тому, щоб віддати належне цій основній групі. Це також означає, що окремі діти можуть значно випереджати або відставати. Перевага цього рішення полягає в тому, що подвійний клас зберігається, як свій соціальний аспект. Недоліком може бути те, що окремі діти, особливо «тягучі коні», мають недостатню освіту і можуть хотіти залишити школу.

Розділення через часову структуру

Вчитель виконує разом ритмічну і розвивальну частину. Потім частина класу виходить із кімнати і має, наприклад, годину англійської. Частина, що залишилася, чує його стиль розповіді, який відповідає віку. Після великої перерви інша частина має розповідь, а перша частина класу виконує ручну роботу, наприклад. Таке рішення вимагає, щоб викладачі-предметники: могли використовуватися дуже гнучко. Часова схема може змінюватися в залежності від епохи, якщо діти будуть внутрішньо диференційовані в наступну епоху. Перевага цього методу полягає в тому, що його можна викладати відповідно до віку. Проте соціальна згуртованість у класі дещо може постраждати. Також має значення те, що різні переживання мають діти у своїй душі, коли вони повертаються разом наступного дня. Наприклад, одні діти слухали про Створення світу, інші про Скандинавську міфологію, стан дітей буде зовсім різний.»

Розділення за допомогою простору

На певних етапах уроку відбувається просторове розділення, і кожна група має різну роботу. Поки зміст обговорюється зі старшою підгрупою, молодші діти переписують текст. Цю процедуру можна проводити у двох кімнатах поруч або у великій кімнаті, яка розділена на дві навчальні зони перегородками, двома дошками або іншими гнучкими меблями. Така конструкція означає, що діти вчаться або можуть навчитися працювати самостійно. Це рішення повинно бути добре продуманим архітектурно. Розмір приміщень, візуальний зв’язок або нагляд, акустика, джерела відволікання та обладнання приміщень (стіл для малювання, коло стільців, куточок для занять, кімната відпочинку, дошка для аркушів з вправами, книги за темою для самостійного поглиблення). І також має бути гарно продумано, що відбувається, якщо одна підгрупа завершує раніше іншої. Тут можуть бути такі варіанти, як фази читання з робочими завданнями, тижневі плани роботи, ведення щоденника, робота над презентацією.

Внутрішня диференціація

Клас залишається разом, і учні отримують різні завдання в залежності від віку, над якими вони працюють в одній кімнаті, але індивідуально або в невеликих групах. Наприклад, поки одні малюють точну карту, інші формулюють текст про дослідника. Ця процедура легко можлива при гарних розрахунках. У математиці, наприклад, по черзі ставляться легкіші і складніші завдання. Кожна дитина робить те, що їй під силу. Клас залишається у своєму контексті, водночас практикується самостійна робота.

«Незалежно від моделі організації школи з комбінованими класами, важливо чітко визначити наслідки, а потім боротися з ними відповідно до школи. Дуже часто люди вибирають модель, не замислюючись про наслідки. Фактична змістовна та організаційна інтерпретація моделі потім передається в руки окремого вчителя. Тому вчителю в такій ситуації не позаздриш, йому постійно доводиться приймати рішення і робити вибір в абсолютно несподівані моменти. Через це реальність у школах іноді виглядає зовсім не так, як виглядає школа на днях відкритих дверей і батьківських вечорах. Така школа потім вживає заходів і реагує на те, як хтось стукне носом або хтось з батьків критикує навчання своєї дитини. Тиск на окремого вчителя в такій ситуації є неприпустимо високим».

Є багато методів та підходів, які вже знайдені і дослідженні іноземними школами. Спершись на них кожна школа та конкретний вчитель, можуть шукати те, що найближче для них. Але і шукати, щось своє те, теж дуже важливо.

Класичний підхід у робота змішаного класу

Класична школа, теж має досвід роботи у змішаних класах. Ось поради для викладачів, які дає класична система освіти:

1. Диференційоване навчання: давати учням індивідуальні завдання: підбирати завдання з урахуванням рівня підготовки кожного учня. Наприклад, під час вивчення математики, учні з високим рівнем можуть розв’язувати складніші задачі, тоді як інші – простіші. Давати різнорівневі завдання: розробляти завдання з різними рівнями складності на одну тему.

2. Гнучке групування: створювати групи за інтересами: формувати групи, виходячи з інтересів учнів, наприклад, групи для роботи над проектами у певних сферах науки чи мистецтва. Ротація груп: Змінювати склад груп для різних видів діяльності, що допомагає учням навчатися працювати з різними однокласниками та розвивати комунікативні навички.

3. Інтерактивні методи навчання: Ігри. Використовувати навчальні ігри, які можуть бути як настільними, так і цифровими. Вони сприяють активному засвоєнню матеріалу і залученню всіх учнів. Рольові ігри та дискусії: Інсценізації та обговорення дозволяють учням краще зрозуміти навчальний матеріал і розвивають критичне мислення.

4. Залучення технологій: електронні ресурси: Використовуйте освітні програми, додатки та онлайн-ресурси, які дозволяють учням вивчати матеріал у власному темпі. Інтерактивні дошки та планшети: Ці технології допомагають візуалізувати навчальний матеріал та залучати учнів до інтерактивної роботи.

5. Співпраця з колегами: командна робота з іншими вчителями. Спільне планування уроків і заходів з колегами допомагає знайти інноваційні методи навчання та забезпечити комплексний підхід до розвитку учнів. Консультації з фахівцями: Співпраця з психологами, логопедами та іншими спеціалістами допомагає враховувати особливі потреби учнів та надавати їм необхідну підтримку.

6. Регулярна оцінка прогресу. Формативне оцінювання: Використовуйте короткі тести, опитування та інші методи для регулярної оцінки знань учнів. Це дозволяє виявити прогалини в знаннях і своєчасно їх заповнити. Індивідуальні бесіди: Проводьте індивідуальні розмови з учнями для обговорення їхнього прогресу і визначення подальших цілей.

7. Позитивна атмосфера: підтримка та заохочення: Зохочувати успіхи учнів, навіть невеликі досягнення. Позитивне підкріплення стимулює мотивацію та впевненість у своїх силах. Розвиток емпатії та поваги: Навчайте учнів поважати один одного та допомагати у навчанні. Це створює дружню атмосферу і сприяє спільному розвитку.

Загалом частина методів співзвучна з тим, що використовують у своїй діяльності вальдорфські викладачі, викладаючи у змішаному класі. Одна з великих відмінностей на мою думку, це наша сильна орієнтація на вік та його потруби. Саме до потреб певного віку підібрана програма вальдорфської школи. А також свою складність додає у роботі в змішаному класі викладання по епохах, класична школа зовсім до цього не прив’язання. Маючи свою програму класична школа має велику кількість матеріалів по яким вона рахується, це книжки, підручники, тематичні друковані зошити, а зараз вже і електронні матеріали, картинки відео і т.д.

Вальдорфські вчителі не мають такої кількості споміжних матеріалів, ми маємо створювати живий навчальний процес, враховуючи два класи, це справді дуже не просте завдання.

Але на мою думку, класична школа, зустрічається з іншими складнощами пов’язанними з робою у змішаному класі. Повна залежність від програми та відсутність свободи. Можуть створювати ситуації сильного напруження, гонитви та поспіху, відсутності орієнтації на потреби дітей і на їх стан.

Висновки:

Оскільки нові умови життя ставлять перед нами задачі з якими ми повинні справлятися, то ми маємо знайти оптимальний спосіб їх вирішення. 

На мою думку навчання у змішаному класі можна гармонійно організувати, якщо орієнтуватися на індивідуальні потреби учнів класу. Відчувати та уважно спостерігати за дітьми. Бути гнучким, та вміти відхилятися від догматичних тверджень та думок. А найголовніше довіряти Духовному Світу!

Оскільки кожен вчитель має жити тим, що він робить та, що викладає, йому необхідна велика підтримка та довіра зі сторони батьків, колег, та вчителів інших шкіл.