З практикою вакцинування пов’язані три фундаментальні проблеми. По перше, помилкове тверде переконання в тому, що хвороби не мають жодного сенсу. Через це метою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) стало усунення всіх хвороб — від кору до раку (розпочинаючи з раку шийки матки) шляхом вакцинування.

Проте, який сенс можуть мати хвороби в нашому житті? В чому позитивний вплив хвороб? У зціленні. А що означає зцілення? ВООЗ визначає «зцілення», як відновлення стану здоров’я, що був до хвороби. Однак якщо, скажімо, пацієнти з пневмонією повернуться до вихідного стану здоров’я, то вони обов’язково піддадуться хворобі знову. Зрештою хворобі мала б передувати певна слабкість, інакше вони б не захворіли. Таким чином, одужання («зцілення») – це створення міцнішого стану здоров’я, ніж був до цього. І, підсумовуючи, ми можемо сказати, що зміст хвороби для організму – це зміцнення.

Як відбувається зміцнення? Навіть якщо здорова людина буде днями й ночами лежати в ліжку, вона не стане міцнішою, а навпаки – послабшає. Зміцнення відбувається лише одним шляхом – шляхом зусиль. Це – правило без винятків. Захворювання сприяє виникненню внутрішнього зусилля в організмі, що зміцнює його. Хвороба незамінна для зміцнення. Цей закон стосується не лише здоров’я. Щоб здобути будь-яку здібність, необхідно докласти зусиль. Однак будь-яке зусилля, будь-яка діяльність взагалі, тягне за собою ризик (хоча й рідкісний) отримати пошкодження. І в цьому полягає проблема. Цей «ризик» зазвичай приймається за ціну здобуття здібності. Наприклад, у спорті: якщо діти хочуть навчитися кататися на лижах, їм необхідно тренуватися, тобто – докладати зусиль. Але, якщо один з них впаде, катаючись на лижах, і навіть якщо помре, ніхто не заборонить катання на лижах. Однак в медицині саме так і роблять. Якщо одна дитина помирає від кору, зусилля позбутися кору подвоюються. Звідси намагання викорінити всі захворювання за допомогою вакцинації, включаючи нешкідливі, рідкісні або лише злегка заразні. Але те, що зникає можливість докладати зусилля, лише ослаблює людський організм. І ситуація на сьогодні така, що хворіють все більше людей. І це відображене, наприклад, у щорічному збільшенні страхових внесків.

Чи має сенс та вакцинація, що проводиться сьогодні?

Друга проблема полягає в тому, що вакцинація спрямована проти захворювань, які, як зазначено вище, з тих чи інших причин вже не є небезпечними в розвинених країнах з тих чи інших причин. Або в наші дні їх майже не існує (дифтерія, правець), чи вони є дуже рідкісними (менінгіт, кліщовий енцефаліт), чи є майже незаразними (гепатит В*, рак шийки матки). Більше того, щеплення проводяться проти захворювань, відносно нешкідливих для в принципі здорових людей (гемофільна, пневмококова інфекції, кашлюк, свинка), і навіть проти хвороб, які явно сприяють розвитку людини (кір, краснуха та грип).

* Вірус гепатиту-В настільки чутливий до впливу навколишнього середовища (висушування, охолодження тощо), що він може вижити тільки в разі прямого, інтимного контакту (наприклад, статевого акту). Щоб зараження відбулося за допомогою голки, голку потрібно негайно передавати від однієї людини до іншої, інакше контакт з повітрям швидко робить її незаразною.

Чому деякі інфекції більше не є небезпечними?

Нам кажуть, що багато захворювань вже не є небезпечними сьогодні, дякуючи досягненням сучасної медицини, включаючи щеплення. Однак небезпека, спричинена хворобами, що супроводжуються гострою лихоманкою, вже чітко знижувалася в 19 та на початку 20 століття, задовго до впровадження щеплень, як показують наступні графіки* та багато інших досліджень:

* Графік 1: Смертність від кору серед дітей до 15 років у Англії та Уельсі (1850 – 1970 рр.). Джерело: Thomas McKeown, Die Bedeutung der Medizin («Значення медицини»), Франкфурт 1979 р. На графіку видно, що рівень смертності почав прогресивно зменшуватися приблизно з 1915 року, а початок практики вакцинування припадає на 1970-ті.

* Графік 2: Смертність від кашлюку у Швейцарії, 1910-1980 рр. Джерело: Tönz, O. Keuch- hustenimpfung. Therapeut. Umschau 40. S. 203 (1983). На графіку видно, що рівень смертності від кашлюку почав прогресивно зменшуватися з 1910 року, а початок практики вакцинування у Швейцарії припадає приблизно на 1945 р.

Всі дослідження проводилися на державному рівні. Факти відомі. Але представлені вони зовсім по-іншому.

В наші часи ці хвороби небезпечні лише для ослаблених дітей. Наприклад, діти що голодують, не мають сил боротися із хворобою. І в такому разі, дійсно цілющим було б правильне харчування, але не вакцинування. Недостатнє харчування з самого початку призводить до ослаблення організму. У заможних країнах, де турбуються про здоров’я та якісне харчування, більшість з цих захворювань – нешкідливі.

Коли вакцинація має сенс?

Відповідь – у разі справжньої епідемії. Якщо захворювання, що виникло, є надзвичайно заразним, вражає велику кількість людей (більш ніж 0,0001% населення), та часто супроводжується серйозними й довготривалими ускладненнями, тоді загальна вакцинація усього населення буде виправданою. Ось чому бланкетна (тотальна) вакцинація проти поліомієліту в середині 50-х / 60-х років була доречною. Але навіть у цьому випадку виявилося можливим успішно захистити групу дітей, усунувши слабкість, що лежить в основі. Діти перебували на суворій дієті без вмісту цукру протягом декількох тижнів. Будь-яке вживання цукру призводить до періодів підвищеного рівня глюкози у крові, на що організм реагує компенсаторним зниженням рівня глюкози у крові. А низький рівень глюкози у крові призводить до слабкості організму: саме в цей момент діти можуть бути уражені вірусом поліомієліту. Не вживаючи цукор, діти ефективно уникали зараження – без вакцинації.

Дитячі хвороби сприяють розвитку

Тіло кожної людини побудовано з її унікального індивідуального білка. Через це можуть виникати проблеми, наприклад, при переливанні крові від однієї людини до іншої. Тіло сприймає перелиту кров як чужорідний білок, який необхідно знищити. Хоча різні групи крові та багато підгруп завжди враховуються при переливанні крові, все одно іноді виникає гострий гемоліз (руйнування клітин крові), бо 2 білки ніколи не бувають абсолютно ідентичними. Але чому імунна система має знищувати всі чужорідні білки? Через небезпеку, що чужорідні сили, що містяться в них, переможуть власну індивідуальну природу тіла, піддавши його «чужорідному контролю», так би мовити.

Однак цей індивідуалізований білок розвивається лише в дитинстві. При народженні тіло дитини ще не має власного білка, воно все ще утворене, здебільшого, з білка матері. З часом цей материнський білок має бути розчинений і виведений з організму. Тільки тоді дитина може формувати свій індивідуалізований білок — білок, який відповідає її «Я» – її індивідуальній духовній природі.

Саме для цього і існують дитячі захворювання – для розчинення та виведення з організму материнського білка. Дитячі хвороби супроводжуються високою температурою (розчиненням) і висипом (виведенням). Організм знає, коли і скільки дитячих хвороб та інших захворювань, що супроводжуються підвищенням температури, потрібно для його індивідуалізації. Однак якщо їм не дозволити виникнути, то ми повинні бути готові до появи нових захворювань. Чи не пояснює це аутоімунні захворювання? Зазвичай, вони вважаються наслідком збоїв з боку імунної системи: вона не в змозі розпізнати білок органу як власний, тому руйнує його. Але чи може бути так, що уражений орган насправді утримував материнський (чужорідний) білок, проти якого імунна система захищається по праву?

Крім того, у дорослому житті в кожній людині має відбуватися, і частіше за все так і є, постійний процес внутрішнього, духовного дозрівання. Власний білок організму повинен адаптуватися до цих внутрішніх змін. І це функція грипу. Грип продукує достатньо високу температуру для розчинення білка, який виводиться головним чином зі слизом і з сечею. Тоді організм може продукувати новий білок, адаптований до розвитку «Я». Якщо можна було б дослідити індивідуальний білок людини, яка переживала б грип та інші захворювання, що супроводжуються лихоманкою, без жарознижуючих та анальгетиків (більшість з яких також знижують температуру), у 20 років, а потім повторно у 70 років, стало б зрозумілим, наскільки змінився індивідуальний білок протягом життя. Грип – це «дитяча хвороба» дорослих.

Найважливіший вплив лихоманки

Висока температура (понад 102,2 ° F / 39 ° C) розчиняє не тільки білок, який став чужорідним, але навіть бактерії та віруси, щоб вони більше не могли розмножуватися. Вони також складаються з білка, і тому чутливі до тепла.

Крім того, висока температура є сигналом тривоги всієї імунної системи. Лейкоцити надходять у кров і активуються лихоманкою. Французький мікробіолог Андре Льофф отримав Нобелівську премію в 1965 році за ці два вирішальні відкриття. На жаль, це не вплинуло на медичну практику. Високу температуру і досі рутинно знижують. Це правда, що частина власного білка в організмі розчиняється лихоманкою, але сама лихоманка не може вбити людину. У середні віки, коли люди помирали від високої температури, вони помирали не від самої лихоманки, а від основної хвороби. Лихоманка була спробою організму вилікувати її. Іншими словами, люди помирали не від лихоманки, а незважаючи на лихоманку.

Чому виникають ускладнення?

Ускладнення виникають рідко, але все ж можливі, особливо у дітей:

• які знаходяться в ослабленому стані (через недоїдання, низький рівень цукру в крові тощо);
• які не дотримуються суворого ліжкового режиму, що необхідний під час хвороби. Тоді їх сили витрачаються на зовнішній світ і не можуть бути спрямовані на боротьбу із захворюванням;
• які не мають високої температури, наприклад, через жарознижуючі препарати (та анальгетики). У цьому випадку, як було сказано раніше, бактерії та віруси мають можливість розмножуватися, а імунна система не буде активована належним чином. Імунна система потребує високої температури також для того, щоб мати можливість виводити чужорідні білки через шкіру та слизові оболонки.

Ускладнення кору

Колись серед матерів було загальновідомо, що якщо дитячі захворювання не можуть вийти назовні, то вони «обертаються всередину».

Розчинений чужорідний білок повинен виводитися з організму за будь-яких обставин. Якщо він не виводиться через шкіру, то це має відбутися всередині організму – через легені, так дитина отримує пневмонію. Якщо і це захворювання протікає занадто швидко, при недостатньо високій температурі, організм робить остаточну спробу ізолювати цей чужорідний білок і відкладає його у сполучній тканині мозку. Тоді, оскільки більше немає можливості вивести білок, організм прагне розчинити його через місцеве тепло (запалення) – настає хронічний енцефаліт (запалення мозку). Таким чином, з нешкідливої хвороби виникає серйозне захворювання – не через саму хворобу, а через недостатньо високу температуру.

Ще в 1960-х голландський лікар Боб Віценбург мав саме такий досвід з дітьми, яких він лікував від кору в Африці. Він спостерігав, що діти, які мали високу температуру та сильний висип, незважаючи на звичну терапію жарознижувальними та анальгетиками, на його подив рідко мали ускладнення (пневмонію, енцефаліт) і одужували без пошкоджень. Тоді він визнав, що лихоманка і висип необхідні для запобігання цих ускладнень, що лихоманка і висип – це спроба організму вилікувати себе. Отже, він вирішив відмінити всі ліки. При цьому частота ускладнень настільки зменшилася, що він записав і надіслав ці важливі результати для публікації в Голландії та Німеччині. Проте ці дані не опублікували.

Це стосується не тільки кору, це загальне правило – температуру не треба знижувати, навпаки, її необхідно підтримувати. Один зі шляхів досягти цього – гаряча ванна, що може підвищити температуру тіла до 39-40° C. Сприяти висипанню можна, щоденно застосовуючи гірчичний компрес.

Наскільки небезпечні самі вакцини?

Третя проблема – це те, що вакцини самі по собі небезпечні. Мабуть, кожен в своєму оточенні чув історії про те, що людина була здоровою до щеплення, а після – вже ні. Такі люди страждають від хронічної втоми, епілептичних нападів, чи аутизму (останнє особливо стосується немовлят після введення вакцини КПК (кір-паротит-краснуха)) тощо. Ураження, спричинені вакцинами, виникають рідко, але з такою частотою, що кожен міг прямо чи опосередковано почути про такі випадки у своєму оточенні. Про це можна почути частіше, ніж про дитину, яка постраждала від самої хвороби, наприклад від кору (не вважаючи повідомлення у ЗМІ).

Подальша проблема полягає в тому, що не всі ураження, що виникають після щеплень виявляються, або пов’язуються із ними. Таким чином, незабаром після вакцинації малюки, зокрема, іноді зазнають «легкої» травми мозку, що проявляється як тимчасова втрата вже набутих навичок. Батьки, зазвичай, не помічають цього або неправильно оцінюють серйозність стану. Однак цей короткочасний регрес розвитку є ознакою незначного ураження мозку і може проявитися пізніше, серед інших симптомів, у формі труднощів з навчанням. На відміну від цього, хвороба сама по собі – наприклад, фактичний випадок кору, за нормального перебігу – не має таких наслідків.

Додаткову стурбованість викликає фільм «Сімейні уколи» («Family shots») Девіда Сівекінга, що розповідає про ефекти комбінованої вакцини Гексавак (Hexavac®), яка складається з шести дуже поширених вакцин: проти поліомієліту, дифтерії, правця, кашлюку, гепатиту В та гемофільної інфекції, і вводилася немовлятам до 2005 року. Однак незабаром після вакцинації серед немовлят були випадки смертей. У документальному фільмі один із дослідників-патологоанатомів повідомляє, що при огляді у цих дітей виявлялося аномальне ущільнення мозку. Це викликає занепокоєння: чи можливо, що певні вакцини мають тенденцію – навіть якщо ефект, як правило, не смертельний – викликати незначне ущільнення мозку? Звичайно, вплив на немовлят буде більшим, адже їх імунна система, як і мозок ще недостатньо розвинені. І незважаючи на смерть цих немовлят, питання до сьогодні не з’ясовано. Як таке ущільнення мозку могло б проявити себе?

Рудольф Штайнер про вакцинацію

У 1917 р. Рудольф Штайнер передбачив, що «… можливо, в не надто далекому майбутньому (…) знайдеться (…) вакцина, за допомогою якої організм буде введений у такий стан, ще у наймолодшому віці, по можливості прямо з народження, що це людське тіло не прийде до думки: є Душа і Дух ». Люди будуть здатними думати лише про тіло і фізичний світ.

Чи мав він на думці вакцини сьогодення?

Він повторює цю ж точку зору через сім років: «… людина не в змозі піднятися над певним матеріалістичним почуттям. І це насправді тривожна думка щодо вакцини проти віспи …»

У 1919 р., після лекції про найактуальнішу проблему часу (власне, і нашого часу), а саме про всесвітнє соціальне співіснування, він пише лист, в якому розповідає, як може проявлятися ущільнення мозку: «Така недостатність «здатності розуміти» серед людей. (…) Ніби вони здатні розуміти речення тільки у тих самих фразах, які вони звикли чути протягом останніх 30 років. Ущільнений мозок, паралізоване ефірне тіло, порожнє астральне, зовсім притуплене «Я». Це ознака людей теперішнього». Чи не може ця нездатність осягнути нові думки, що виникла ще до епохи широкої вакцинації, ще підсилюватися щепленнями? Якщо це вплине на достатньо велику кількість людей, то буде трагедією не лише для них, але й для розвитку людства в цілому. Тоді ідеї, які могли б призвести до вирішення найактуальніших проблем сьогодення, вже не зможуть бути осягнутими…

Чи радив Рудольф Штайнер вакцинуватися?

Говорячи про складність піднятися над «певним матеріалістичним почуттям» після вакцинації проти віспи, Штайнер вказує, що діти, які мають антропософське виховання, не зазнають матеріалістичного ефекту від вакцинації. Він також розкриває, як люди могли б захистити себе від інфекцій духовно, без вакцинації: підтримуючи повну свідомість того, що до них звертається «невиправдана» духовна сутність, на противагу якій вони повинні триматися вертикально. Тоді невиправдані сили не зможуть проникнути в них несвідомо, і щеплення буде непотрібним.

Коли один з лікарів в аудиторії вказав на складність застосування цих пропозицій там, де він живе і працює, Штайнер відповів, що тоді іншого вибору, окрім вакцинації, немає: «Фанатична позиція проти цих речей – це не те, до чого ми прагнемо, швидше ми маємо на увазі поводитися інакше в цілому, із розуміння». Що це означає? Це означає, що важливе значення має не сама вакцинація, а загальний світогляд, який людина несе, чи в якому виросла. Якщо в людини розвинений духовний світогляд, тоді вакцинація не принесе шкоди, або нею можна взагалі знехтувати. Штайнер не проти вакцинації, але це не рішення. Справжнє рішення наших проблем сьогодні – це розвиток духовного світогляду. Це саме те, що потрібно підтримувати.

Зміцнення замість захисту

Питання, яке нам необхідно задавати собі, це не: «Як ми можемо звільнитися від усіх хвороб?», але: «Як ми можемо зміцнити себе, щоб коли настає хвороба, ми були б настільки сильними, щоб подолати її; і як ми можемо підтримувати зусилля нашого організму під час хвороби?». Словами Рудольфа Штайнера: «Саме це і є результат, дарунок хвороби, що зміцнення має бути здобуте людиною. (…) Якщо ми хочемо зміцнення, якщо ми хочемо здоров’я, то ми маємо бути готовими прийняти його умову – хворобу». І тоді вакцинація стає зайвою.

Література:

1. Husemann, Friedrich and Wolff, Otto. The Anthroposophic Approach to Medicine. Spring Valley, NY: Mercury Press, 2003, Vol. 3, p. 148.

2. Witsenburg, Bob C. Masernsterblichkeit und Therapie, Medicus Tropicus, Sept. 1975. Also in Der Merkurstab, May/June 3/1992, p. 177 ff.

3. Witsenburg, Bob C. ibid.

4. Wakefield, Andrew. Vaxxed: From Coverup to Catastrophe. Documentary, 2016. https://vaxxedthemovie.com/

5. Sieveking, David. Family Shots (original title: Eingeimpft). Documentary, 2017, Journeyman: https://www.journeyman.tv/film/7359/family-shots.

6 Steiner, Rudolf. Fall of the Spirits of Darkness. GA 177, Dornach, 7 October 1917.
Рудольф Штайнер Духовные подосновы внешнего мира. Низвержение духов тьмы. Духовные существа и их воздействия, том I Цикл B I, B II
Die spirituellen Hintergründe der äußeren Welt. Der Sturz der Geister der Finsternis. Geistige Wesen und ihre Wirkungen, Band I
GA 177 1917 г. 14 лекций

7. Steiner, Rudolf. Physiology and Healing. GA 314, Dornach, 22 April 1924.
Рудольф Штейнер Физиолого-терапевтическое на основе духовной науки. К терапии и гигиене 
Physiologisch-Therapeutisches auf Grundlage der Geisteswissenschaft. Zur Therapie und Hygiene
GA 314 1920, 1922-1924 г. 12 лекций

8. Meyer, Thomas, ed. Light for the New Millennium. Letter from Rudolf Steiner to Eliza von Moltke, Stuttgart, 28 May 1919, document number 66. London: Rudolf Steiner Press, 1997, p. 251.

9. Steiner, Rudolf. Physiology and Healing. GA 314, Dornach, 22 April 1924.
Рудольф Штейнер Физиолого-терапевтическое на основе духовной науки. К терапии и гигиене
Physiologisch-Therapeutisches auf Grundlage der Geisteswissenschaft. Zur Therapie und Hygiene
GA 314 1920, 1922-1924 г. 12 лекций

10. Steiner, Rudolf. Supersensible Knowledge. GA55 / Schmidt Number S-1453, Berlin, 13 December 1906.
Рудольф Штайнер Познание сверхчувственного в наше время и значение этого познания для сегодняшней жизни
Die Erkenntnis des übersinnlichen in unserer Zeit und deren Bedeutung für das heutige Leben
GA 55 1906-1907 г. 13 лекций

Переклад Анастасії Анненко (лікар-педіатр)