Спостереження перспективи у реальному просторі і спроба зобразити своє бачення на площині аркушу стає вправою на етапі дорослішання в 13-15 років. На виїзному пленері можна малювати протягом годин, днів, зосереджуючись на цій справі. До поїздки до Мукачево ми багато вправлялися за партами, спостерігали шкільні простори, виходили до парку поблизу школи, робили замальовки на ВДНГ.

         Перший день почався рано — приїздом, поселенням, походом по господарству. Після обіду в нас сталася перша можливість вийти помалювати — до палацу князя Ракоці, в якому нині розташовується дитяча школа мистецтв. Довгі стіни будинку з рівним ритмом вікон були нашим об’єктом спостереження. За будинком ховається невеликий сквер, де ми зупинилися, знайшли невеликі кам’яні скульптури, з яких робили світло-тіньові замальовки.

         Другий день. Ідемо до Кафедрального Собору на честь Святого Мартина, і дорогою нам зустрічається бронзова скульптура святого, на коні, з жебраком поряд. Це викликає неабияку реакцію, спогади історій з дитячих років. Виявляється — Святий Мартин є покровитем міста Мукачево. Собор оточений невеликим гайком, затиснутим серед вузьких вулиць. Тут ми малюємо стіни середньовічної церкви, її вікна й опори. Навколо гудуть машини, поспішають люди, але за огорожею скверу ми в осередку спокою. Стіни наближаються одна до одної, витягуються до неба, лишаючи його ясний шматочок.

         По обіді йдемо вузеньким тротуаром вулиці Грушевського до парку Перемоги. Дорогою нас накриває злива, однак, на щастя в парку вдається сховатися під дахом веранди з виглядом на конструкцію колеса огляду, яку ми сіли малювати до закінчення дощу. А згодом перебралися на набережну, де споглядали безкраї простори землі й неба, з вируючою річкою, забудовою по берегах, близькими й далекими пагорбами, синіми горами за ними. Вкладали річку в площину землі, щоб вона не ставала дибки, розрізняли ближні й дальні плани в площині аркушу.

         Третій день. Ранкове коло і детальне знайомство з планом на день. Так нам вдається спокійно і вчасно прибувати на місце, розгортати й завершувати процеси. До фортеці прямують маршрутки з центра міста. Щоби потрапити до маршрутки, слід подолати турнікет на передніх дверях. До фортеці їхати біля півгодини довгою вулицею Ілони Зріні, відомої володарки й захисниці замку Паланок. Сьогодні ми малюємо в просторах нижніх галерей. Тут знаходимо кутові сходження стін, циліндри башт і конуси дахів — нескладні й відомі нам фігури. Комусь вдається швидко вибрати кадр і завершити роботу раніше. За декілька хвилин розгортається драматична історія продажу картини школяреві на екскурсії, його зникнення, пошук і повернення картини до лона вчительської папки. Радість, обурення, примирення.

         Після обіду — прогулянка до парку, і малювання пейзажів — як видих після кропіткої вранішньої роботи. Наостанок — поїздка колесом огляду. Колесо йде тихо й помірно, ніби всю цю красу можливо осягнути лише з маленькими кроками; висота перехоплює подих, і там відкриваються нові небачені горизонти.

         Четвертий день. Зранку ми малюємо на верхніх галереях замку, роздивляємось його музеї, колодязь-легенду. Споглядаємо різні форми, отвори коридорів і вікон, їхні зміни в залежності від ракурсу, і чим далі, стає цікавіше, розкривається краса й музика ліній. Високі башти з вікнами на блакитну далину, що манить у нові мандри, звучить світлим сумом за нею — можливо, в цьому вчувається вже тонка мелодія Відродження, що приходить за Середньовіччям.

         Після обіду розташувалися біля міської ратуші помалювати архітектурні деталі.

         П’ятий день. В наших планах знову помалювати під стінами собору. А також виселитися з речами, узяти необхідне на пленер і відправити поштою малюнки й матеріали до Києва. Ховаємось від зливи, такої сильної, що  за мить вкритий бруківкою простір ресторації, що поряд, перетворюється на неглибоке озеро. Ми його оминаємо й можемо розташуватися під покрівлею для вправи про точку сходження перспективи у небі. Так ми ще не дивилися, і тут потрібно орієнтуватися по-новому.

         Однак — чи то радість після закінчення зливи, чи то передчуття повернення додому, чи то звільнення від планів, що пішли шкереберть — проривають кордони стриманості, і хвилинний бій на водяних пістолетах надихає переміститися подалі від чепурних столиків і все ще усміхнених офіціантів. До собору, його прекрасних вікон і входів невтомно прямуємо ми на останню годину пленеру. І вправно пакуємо й розподіляємо за посильною вагою наші скарби дорогою до пошти.

         Наступного тижня у школі монтуємо виставку робіт. І це теж задача — відповідність висоти стелі, рам, шпалер, розмістити гармонійно роботи на рамі.

         В цілому поїздка в інше місто класом відкриває різні можливості — нової якості стосунки, чого не було в звичному шкільному просторі, особливості дітей проявляють себе так, що це стає підгрунтям для нових завдань на наступний рік. Щоденне занурення в тему залишає глибокий досвід, що продовжує в тобі звучати.