Свято ліхтариків і історія про святого Мартіна дивовижним чином пов’язані одне з одним, з порою року і настроєм. А ще їх поєднує світло, що є образом духовного світла – воно може маленьким вогником за­світитися в цей час у душі кожної людини. Тоді воно допоможе їй пройти крізь темряву зими до часу Різдва, коли разом з Ісусом народжується і новий день (після зимового сонцестояння, що припадає на Різдво, починає збільшуватися світловий день).

В цей час у теплій оселі все частіше з’являється свічка, що створює спокій і затишок темними зимовими вечорами.

Разом з дітьми ми можемо зробити ще одне маленьке диво – чарівну картину, що починає проявляти всю силу своїх чарів за допомогою світла – сонечка, якщо повісити її на шибку вікна, або свічки, якщо поставити її на столі (див. мал.). Така картинка називається вітражем.

Щоб виготовити вітраж, треба з цупкого картону зробити рамку, перенести на неї необхідний малюнок і за допомогою спеціального ножа або леза вирізати «віконечка» в малюнку. Це дуже тонка робота, тому слід бути дуже обережним, щоб не перерізати жодної перетинки, яка служить для приклеювання на неї зі зворотного боку різнокольорових шматочків прозорого паперу. Ці кольорові «скельця» можна вирізати зі спеціального «шовкового» паперу для віт­ра­жів (його, наприклад, можна іноді купити у магазинах канцто­варів німецької фірми «Herlitz») або з паперу, який виготовляється самостійно. Для цього аквареллю фарбується будь-який тонкий папір (цигарковий або папір для друкарських машинок) і покривається після висихання олією. Тоненька калька для олівців не затримує акварелі. Тому її можна фарбувати різнокольоровими восковими олівцями.

Коли віконечка будуть готові, їх наклеюють на відповідні місця у вітражі (найкраще – за допомогою клею-олівця). Щоб вдало підібрати кольори «скелець», спробуйте спочатку розмалювати кольоровими олівцями ескіз вітража.

Ми пропонуємо варіант вітражу з сюжетом про святого Мартіна. Ця ідея, звичайно, може стати й поштовхом до творчості у пошуку власних сюжетів.

Бажаємо радості від роботи!

Вперше опубліковано в газеті «Дитина»,
№8, 2000 р.