Читати початок статті: Частина І. Після падіння Радянського Союзу

Що таке Ідентичність? Можна у когось запитати: “Хто ти?”. Тоді він чи вона називають своє ім’я. Але все ж і тоді ми не знаємо багато про цю людину. Те, що не мається тут на увазі, це ідентифікація, про яку може просити поліція, коли хоче певну інформацію щодо особи. То чим же є ідентичність?

Слово “ідентичність” походить від латинського слова “idem”, що означає: такий самий, або рівний з. Коли ми говоримо про ідентичність, йдеться про когось, хто лишається таким самим, яким є у своєму єстві (у своїй суті), а не щодня ще кимось. Він чи вона має також ряд характеристик, які роблять її чи його унікальною чи унікальним як людину. Отож, ми знаходимо два аспекти ідентичності:

1. Сутність, індивідуальність, яка лишається рівною із собою.
2. Унікальне поєднання властивостей, які зазвичай інтегровані з середовища.

Ідентичність та середовище

Якщо спершу подивитися на середовище, то можна вирізнити три види відносин, які є у світі:

1. Природне середовище

З одного боку, природне середовище включає землю, місце, де ми зростаємо та живемо. Ми інтегруємо багато із того у нашу власну природну ідентичність, значна частина якої несвідомо стала частиною нашого життя. З іншого боку, наше власне тіло також належить до нього за своїми характеристиками та ДНК, статтю, етнічною приналежністю та фізичними характеристиками. Все це разом становить природну біологічну ідентичність. Деякі люди почуваються так, що їхня стать є важливою частиною їхньої ідентичності, для інших це менш вирішальний показник. Є також дуже високі люди, або низькі, повнотілі або худі, або з особливими потребами, що стають важливою темою у їхньому житті. Існує багато аспектів.

2. Соціальне середовище

Тут ідеться про відносини із близькими людьми та їх значимість, яка стосується нашої ідентичності. Яке наше місце у соціальному житті? Традиційно були соціальні класи, до яких ми могли належати і з яких було також важко вирватися. Класи ремісників та воїнів були вже відомі у часи прадавніх слов’ян. Їхніми покровителями були Велес та Перун. У Середньовіччі існувало три стани: духовенство, дворянство та громадянство. Сьогодні у нас інші соціальні групи.

Можна також розмірковувати про професії. Коли ми є лікарем, або вчителем, ковалем, медсестрою, це є частиною нашої ідентичності. Тут також для деяких людей професія є важливою для власної ідентичності, а для інших менш важливою. Можна подумати і про певні моделі поведінки, які стали більш стійкими впродовж часу. Деякі люди дуже відкриті у взаємовідносинах, інші — більш закриті, є люди, які діють як лідери, а інші надають перевагу слідувати за кимось — дехто віддає все заради власного розвитку, а є й такі, хто шукають задоволення у допомозі іншим людям. Такі базові відношення можуть ставати частиною нашої соціальної ідентичності.

3. Культурне середовище

У культурі ми знаходимо простір для самовираження, для розвитку нашої внутрішньої направленості. Наприклад у освіту, мистецтво, філософію життя чи релігію. Ми успадкували багато культурних форм та вираження у процесі нашого виховання: мова, звичаї, традиції, звички, погляди. Багато людей несуть культуру, яку вони отримували зі своїх родин та шкіл. Інші як дорослі дозволяють собі вийти із них та шукати нові внутрішні орієнтири. Загалом, ми маємо “мішок” культурного вмісту, який став належати нам і разом формує нашу культурну ідентичність. Для декотрих культурний напрямок є важливою частиною їхньої ідентичності, зокрема їхньої релігії, а для інших центр тяжіння ідентичності лежить у інших місцях.

Отже, у взаємодії з середовищем виникає багато властивостей та якостей, які стають частиною нашої ідентичності. І кожен розставляє різні акценти з цього приводу. Одним важливо казати: я — українець, чоловік або жінка, Я 2 метри 20 см або 1 метр 40 см, я інвалід тощо. Для інших найважливішою частиною власної ідентичності є професія і він чи вона повністю просякнуті нею: “Я лікар, пожежник, археолог, вихователь…” Батьківство часто також є важливою частиною соціальної ідентичності.

І все ж для інших людей культурні якості можуть бути найважливішими для їхньої ідентичності. До прикладу хтось скаже: “Я християнин, відношуся до цієї церкви” або хтось є прихильником музичної групи, футбольного клубу і хоче зробити все для нього. Тобто кожен може запитати себе:

•  “У чому зміст моєї природної біологічної ідентичності?”
• “У чому зміст моєї соціальної ідентичності?”
• “У чому зміст моєї культурної ідентичності?”

Усвідомлення себе та ідентичність

Таким чином, кожен має унікальний букет властивостей, які розвинулися здебільшого у взаємодії із середовищем і разом надають змісту ідентичності. Деякі властивості букету ідентичності можуть обиратися та розвиватися більш-менш свідомо. Це стосується найсильніше культурної ідентичності. Але багато інтегрується несвідомо. І це порушує певні питання:

Чи я є тим букетом властивостей чи я щось більше, понад те? А також: до якої міри я є дійсно тим букетом? Чи можу я бути тим, що я свідомо не обирав? Ким я, власне, є?

Такі люди, як Гердер, Лейбніц, Гете все ж таки припускали “вище его”, духовне ядро у кожній людській сутності. На думку німецького поета Новаліса, людина — це більше, ніж зовнішності: “Нескінченна ідея нашої свободи включає нескінченну кількість наших зовнішностей у чуттєвому світі

• Нам не слід прив’язуватися до цієї єдиної зовнішності у нашому тілі на цій планеті”. (Markus Osterrieder – Welt im Umbruch – Freies Geistesleben 2014 / Маркус Остеррідер – Світ на зламі  – стор. 47)

Під матеріалістичним кутом зору біологічна ідентичність є водночас всією ідентичністю. Виходячи із такого вірування, думки ніщо інше, як хімічні процеси у мозку. Існування індивідуальної душі або духу заперечується, тому вони не можуть бути джерелом мислення, почуттів або хотіння.

Свідоме Я

У більшості країн несуть відповідальність перед законом за вчинені дії з приблизно 18 років. Припускається, що тоді вони будуть спроможні діяти свідомо і нести відповідальність за це. Властивості, які ми свідомо вибираємо, мають іншу цінність для нашої ідентичності, аніж увесь той вплив, який ми несвідомо інтегрували. Неможливо самому обрати та вибудувати усю ідентичність, особливо біологічну ідентичність. Коли хтось як матеріаліст ідентифікує себе із такою біологічною ідентичністю, тоді він чи вона буде завжди невільною чи невільним та лишатиметься прив’язаним до життєвої основи, яку часто отримує при народженні. Можна лише частково змінювати дещо за допомогою пластичної хірургії, як приклад: збільшення грудей, імплантація волосся, гендерні втручання… Або ж можна намагатися накачати більші м’язи у спортзалі. Підводним каменем у цьому всьому є те, що людина продовжує ідентифікувати себе із біологічною основою, а тому і лишається невільною, незалежно від того, що вона собі підправляє.

Отже, ми маємо свідоме Я, яке дуже частково вибрало або створило свою власну ідентичність. Тоді ми можемо себе запитати: “Які риси я свідомо інтегрую так, що вони стають частиною моєї ідентичності?” Водночас, є інше питання: “Яка ситуація із відношенням до інших якостей, які також належать мені і з якими я маю вживатися у цьому житті? І до якої міри вони дійсно належать мені?”

 Духовне ядро?

Чи є ми більше, ніж букет якостей, які нам належать, та більш-менш свідомими Я? З давніх часів існувало вірування, що людина є також і духовною сутністю. У багатьох культурах вважалося, що це духовне ядро продовжує жити після смерті, ймовірно існувало до смерті і йде від життя до життя. У храмах, зокрема у давньому Єгипті, учні мали пройти складне навчання, в якому вони розвивали здібності для сприйняття духовної реальності. Стремління іти тим шляхом поступово втрачене, змінилася конституція людей і вони стали ще більше прив’язаними до фізичного сприйняття. Проте у наш час є багато людей, які мають і інші сприйняття? Чи стаємо ми більш відкритими до духовної реальності? Для прикладу, мільйони людей мають досвід передсмертного стану (NDE ‘near-death experience’). Вони були однаково клінічно мертві, наприклад під час операції, і прожили на досвіді світлий світ довкола них або ж зустрілися із великою світлою сутністю. Такі переживання на досвіді справили велике враження і змінили їхнє життя на краще.

Інколи ми можемо відчути дещо із такої реальності, коли помирає хтось, кого ми добре знали. Тоді у нас може з’явитися відчуття, що ця людина ближче, ніж раніше. Всі незначні речі у житті більше не мають значення. Раптом ми усвідомлюємо, ким насправді був померлий. Це може бути надзвичайно прекрасним переживанням.

За словами добре відомого німецького митця Йозефа Бойса, більше не варто шукати містерій у старих храмах, бо вони на залізничних станціях, на вулиці, у повсякденному житті. Люди можуть раптом отримати інспірації або враження іншої реальності, наприклад у кризовій ситуації або у шокуючому досвіді. Якщо ми подивимося на це таким чином, то війна, звісно, є ситуацією par excellence, у якій люди живуть на межі своїх можливостей. У них багато шокуючого досвіду   втрат,  страху,  злості,  спантеличення, відчаю. Втрата близьких, свого дому, життя в очікуванні обстрілів, втеча до незнайомого середовища із невідомою мовою. Це атакування їхньої ідентичності. Їхнє надійне життя виривають у них з рук і вони повинні мобілізувати всі свої фізичні та психологічні сили, щоб вижити та відновити контроль власного життя. Життя стає дуже напруженим і люди шукають те, що є суттєвим для них. Всілякі дрібниці більше не мають значення, а інші маленькі речі інколи набувають великої цінності.

У цій ситуації люди роблять такі речі, які вони раніше ніколи собі не уявляли. Люди перевершують самі себе. У цьому значенні можна було б сказати, що український народ проживає на власному досвіді певну колективну ініціацію. Багато людей живуть на межі власної спроможності, шукаючи найважливіші цінності у житті. У такі моменти можна спонтанно прийти до глибоких інсайтів, прозрінь.

Два шляхи

Своїми очима ми не можемо бачити свою духовну сутність. Як ми можемо пережити чи щось дізнатися про неї? Існує два шляхи, щоб познайомитися із дечим, що є нашою духовною індивідуальністю: шлях зсередини назовні і шлях ззовні всередину.

1. Шлях зсередини назовні

Ми приймаємо незліченну кількість великих та малих рішень у своєму житті. Часто навіть не знаємо чому. Ми приїжджаємо на Т-видне перехрестя і маємо вибрати: ліворуч чи праворуч. Часто не можна передбачити наслідки свого вибору, але все ж потрібно продовжити рух. Із відчуття, інтуїції, ми обираємо тоді ліво чи право. Інколи додаються розмірковування, але врешті решт ми приймаємо рішення на основі інтуїції нашої волі. Чому нас приваблює певна людина, якесь місце чи робота, або ні? Більшість наших рішень приймалися несвідомо. Наслідки усіх тих рішень формують наші життя і стають частиною нашої ідентичності. Якщо ми озирнемося назад і подивимося на більший проміжок часу свого життя, то зможемо відчути, що всі ті рішення належать нам, навіть якщо вони не всі були прийняті свідомо. Ми не можемо уявити своє життя інакше, ніж як існування внутрішньої єдності, що сформувала нашу ідентичність. Якщо ту єдність свідомо створили не ми самі, то звідки вона береться? Якщо інколи жити із такими думками та питаннями, можна прийти до відчуття значимої внутрішньої сили, яка працює крізь усе і, очевидно, проявляється у нашій волі, у наших рішеннях. Ми можемо назвати цей внутрішній потенціал духовною сутністю, духовною ідентичністю. Дехто називає “вищим Я”.

2. Шлях ззовні всередину

У нашому житті існує багато досвіду, який прийшов до нас іззовні. Ми не вибирали такі події, зазвичай, не бачили, що вони наближаються, але вони все одно мають великий вплив на наше життя. Випадкові зустрічі, нещасні випадки або хвороби, несподівані запрошення на роботу, незапланована вагітність. Також і в цьому аспекті можна подивитися на власне життя з огляду більш тривалого періоду часу і відчути, що все мало відбутися так, як воно і було, що те все належить нам. Без нещасного випадку або певної зустрічі наше життя пішло б інакше. Хоча це сталося із нами, ми все ж можемо розпізнати внутрішню єдність у своєму житті. Правдою навіть є те, що певні теми віддзеркалюються на різних етапах життя і повертаються на іншому рівні. У такій осмисленій композиції життя навяна мудрість, придумана не нами узгодженість. Ця мудрість виходить за межі розуміння, яке ми маємо у собі свідомо. Проте це є досить інтимною частиною нашого життя та нашої ідентичності.

Захоплюючою є думка, що є ще щось, ніж наше свідоме себе (самість) та елементи нашої ідентичності, які ми розвинули у взаємодії із середовищем. У нашій долі працює вища мудрість, через інтуїцію, передчуття волі та через події, які зустрічають нас ззовні. Якщо ми назвемо цю мудру силу своєю духовною ідентичністю або вищим Я, яким тоді буде із свідомого Я відношення до нього? Чи можемо ми познайомитися із своєю духовною сутністю? Чи можемо ми активніше координувати та співпрацювати із нею? І яке значення це має для ідентичності людей, частиною якої ми є?

Читати далі завершення. Частина ІІІ. Ідентичність та Україна

Переклад з англійської Мирослави Василюк