Сонцеві квітки
В небі фарба синя,
В лузі – золота.
Вкрило ластовиння
Луки на свята.
В’ють вінки онуки,
Тішаться батьки.
Просяться на руки
Сонцеві квітки.
Хочеться кульбабці
Обійняти світ.
Дмух! І вже на грядці
Кульбабуся й дід.
Дмух! І вже у полі
Білі літаки,
Білі парасолі,
Білі вітряки.
 
Відходить травень…
Відходить травень. Йде й кульбабка-пані,
Кульбабка-панна, панночка, дівча…
Була ще вчора в жовтім сарафані,
Сьогодні хустка впала до плеча.
Вона щаслива! Мала стільки світла!
Тамую подих… Як вона тремтить…
Ще вчора сонцем так довкола квітла!
Сьогодні дмух – і пухом полетить.
 
Луг за ніч причепурився
Луг за ніч причепурився,
Жовтим цвітом рясно вкрився.
На кульбабки ясноокі
Сіли промені високі.
З сонечком кульбабки схожі,
Такі ніжні і пригожі.
Жовті сонечка-веснянки
Прокидаються щоранку.
Море радості і втіхи
Принесуть кульбабки дітям.
Квіти весноньку вітають,
У дитинство повертають.
 
Кульбабовий рай
Кульбабове поле, кульбабовий рай,
Кульбабове сонце, квітневий розмай.
З кульбаби віночок, з кульбаби свисток,
З кульбаби намисто і стільки цяцьок.
Наставила очі на мене бджола.
– Тут квітів багато, не бійся, мала.
Тут стане кульбаби тобі і мені,
До нас завітали кульбабині дні.