Ми одержимі пошуком і виготовленням нових страв
і напоїв із кращим смаком – плануємо маршрути подорожей,
викидаємо гроші на дегустації, купуємо екзотичні інгредієнти,
жадаємо найсвіжіших продуктів, проте ми нічого не робимо для того, аби краще смакувати.

 («Схиблені на вині», Б’янка Босхер)

Відчуття  смаку – це відчуття, в якому найбільше людина діє, «воліє», в порівнянні  з  іншими «середніми»  відчуттями: здатність сприймати запахи, зір,  відчуття тепла.  Як мінімум, необхідно простягнути  руку, щось взяти, відкрити рота і покласти в нього це  щось. Не кажучи вже про вирощування, похід до магазина чи хоча б до холодильника… А ще цікаво, що  тут найбільш  явно  можна відстежити, як  щось із зовнішнього світу потрапляє до  рота, тобто в інший світ –  тіло людини – і далі дещо відбувається. Зовсім інакше, ніж  із запахом, який проникає в нас, без  попередження  і  нашого бажання;  і не  так, як звук, який іноді нас оглушає попри наше НЕбажання; по-іншому, ніж з кольоровими плямами, лініями, формами, які виникають перед нашими очима, щойно ми їх  розплющимо, навіть  ще не сфокусувавшись. Людина  зустрічається з предметом, знайомиться з ним на смак тоді, коли до цього готова, бажає і робить крок назустріч  для того, щоб  скуштувати. 

Ще одна особливість:  як і у спілкуванні  з іншою людиною, навіть мовчки,  кожен  привносить щось своє. Для того, щоб  відчути смак, властивість  предмету, потрібно  додати частинку свого, свою субстанцію – слину, інакше смаку не відчути.  Через смак об’єкт (дуже неапетитно звучить, але це не завжди їжа, за умови,  що людина допитлива  й активно пізнає світ, особливо в дитинстві. Хто не куштував листочка, піску чи гальки, скла?). Те, що людина скуштувала, в тому числі і через смак, впливає  на фізичний стан і через емоції, почуття – на внутрішній душевний світ. 

Відчувши смак,  людина наповнюється  враженнями, відкриттями і при здоровому фізичному і душевному стані, «у відповідь» щось створює, робить  для світу своє. За умови, що людина їсть, а не півсвідомо на ходу поглинає їжу. Тут велика небезпека стати заручником культу їжі. Смакування –  це як похід до театру чи прогулянка  ботанічним садом, розглядання справжнього живопису, хоча процес і більш доступний, буденний, потребує від нас менше зусиль.

Як на мене, прянощі – ідеальна можливість для людини самоспостерігати зустріч своєї індивідуальності із зовнішнім світом через смак. Ідеальний привід для експерименту й пізнання.  По-перше, найчастіше спеції максимально сухі. На відміну від лимону і  міцного чаю, шоколаду і банану, подрібненої повареної солі,  спеції треба дуже добре зволожити у роті, щоб з’явився смак. По-друге, у світі спецій можна знайти усі чотири смаки, хоча і з безліччю різноманітних ароматів. Тут вже моїх знань замало. Втім, навколо є достатньо шанувальників, фанатів і дослідників прянощів. І мені пощастило: один з них зустрівся мені на життєвому шляху. Завдяки йому я пірнула глибше у вирій смаків, світ спецій.  От один з безліч варіантів  для знайомства з чотирма смаками: кислий – сумах; гіркий – какао;  солоний – гімалайська або інша крупна чиста сіль, солодкий – аніс, корінь  солодки.   Дуже хочеться додати ще гострий, бо тут багато варіантів –  різні перці. Його іноді відокремлюють у п’ятий смак, але за тим, де ми його відчуваємо і як він на нас впливає,  віднесемо його до гіркого.

Якщо ви далі зануритесь у Світ смаків, Царство прянощів, насолодившись, наприклад,  анісом, то на вас чекає наступне відкриття в цих джунглях – суміші. Їхнє призначення – збагатити, наповнити  відтінками нашу щоденну їжу, підкреслити, проявити смак продуктів. Але суміші бувають настільки багаті самі собою, що з кожною варто знайомитись окремо. Коли ми відкриваємо банку із сумішшю, то спочатку сприймаємо просто сильний запах, далі- шлейф, потім починаємо вирізняти легкі, більш тонкі відтінки, і тільки згодом куштуємо – ось тоді розкриваються смаки… В сумішах часто зустрічаються два-три смаки і до десятка переплетінь   ароматів. Варіантів поєднання смаків ніби не дуже багато, в основі усього чотири, ну, п’ять. Але… неповторність сумішей  – це поєднання, співвідношення, взаємні стосунки між спеціями… Два види кислинки, солодкий з легкою кислинкою, гірке і трохи солодко-кисле…. І тут на остаточний результат, як і для кожного  ручного витвору, впливає безліч факторів: де і як росла, збиралася та їхала спеція,  умови, вологість зберігання тощо. Звісно, багато що залежить від майстра, який готує: в якому настрої і в яких умовах він готував суміш.  Магічність суміші – це душа, магія майстра. Як писав Довлатов, у кожній роботі є місце для творчості. Спостерігаючи за натхненною роботою одного з таких шанувальника і майстра сумішей , бачиш, скільки за цим стоїть знань, пошуків   і, нарешті, відкриттів.  Ось тому він з легкістю розкриває рецепт заатар, сванської солі чи масала-чай. Бо секрет неповторності не лише у складових і пропорціях.

Хочете відчути спалах запахів і смаків – скуштуйте єреванську суміш. Бажаєте кожного разу відкривати, відчувати новий відтінок прянощів, оновити солодкі страви чи випічку – додайте папкінспайс.  Волієте щоденно насолоджуватись вранці буденним і незамінним хлібом з маслом – посипайте дуккою, зробити страву більш бадьорою – додайте астафітиду чи суміш кейджун…. 

Сумішей, прянощів безліч, а з ними і приємних несподіванок, відкриттів. Усе перед нами. І усього чотири смаки!

Мандруйте і відкривайте для себе безмежність світу через  смаки й запахи страв різних країн світу, аромати трав і олій, окремих спецій і готових сумішей, не виїжджаючи зі свого краю і не пірнаючи у віртуальний світ  (без запаху і смаку).

Запрошуємо приєднатися до щомісячних тематичних зустрічей “Розповідь та дегустація.  Спеції і пряні суміші ” до кав’ярні  “У долонях ” та отримати справжню насолоду і придбати додому те, що зробить ваше життя смачною.

Актуальна інформація  на сторінці фб.

Приємних мандрівок  і відкриттів!