— Олено, Наталіє, хочу звернутися до вас за порадою. Гадаю, ситуація знайома багатьом родинам. Подекуди переживаєш необхідність змінити оформлення дитячої кімнати – можливо через те, що дитина підросла, можливо, це просто бажання змінити щось. Що би ви, як органічні архітектори порадили нашим читачам? З чого почати, на чому зосередити увагу?

Олена та Наталія посміхаються, обмінюються поглядами та уточнюють:

— Ви просите поділитися методикою створення інтер’єрів?

— Так, саме так.

Олена: Розумієте, тут і є проблема. Для прикладу, наші колеги з Росії, які уважно працюють із простором, навіть виклали у мережу матеріали, що описують процес їхньої роботи, посібник для всіх. Все дуже послідовно, цікаво, і можна почитати що і як доцільно робити, коли проектуєш меблі в кімнату. Але. Мені це щось трохи подібне на самолікування. Комусь саме так і підходить! А інші хочуть довіряти більш досвідченим спеціалістам, які вже стикались з такими випадками, проблемами і мали досвід вирішення. Позитивний, звісно.

Створення інтер’єру для конкретної людини, сім’ї можна порівняти із консультацією у лікаря. Перш, ніж зробити перший ескіз, потрібно добре познайомитися, дізнатися спосіб життя, ритм дня та тижня, звички, захоплення, улюблені заняття, та безліч дрібничок, які і створюють портрет кожної особистості. Саме так і знайомляться із своїми пацієнтами гомеопати, антропософські лікарі, і це допомагає визначити необхідну терапію. Для архітекторів же це підказка для створення дому, оточення, що благодійно впливає на людину.

З іншого боку, можна піти в аптеку та запитати фармацевта — які ліки є в наявності від того чи іншого захворювання. А для швидкого оформлення інтер’єру можна завітати до магазину готових рішень — IKEA, наприклад. Так само як неможливо коротко описати рішення для призначення того чи іншого препарату. Це знання із досвіду, який накопичується роками. Зараз дизайнери часто пропонують рішення, спираючись на, те що модно в цьому сезоні. Органічні архітектори ж пробують знайти мотив комплексного рішення із спілкування з людиною.

Для цього потрібно мати багато навичок, які формуються роками — вміння відчувати простір, розроблення рішення по кольору, тощо. Для здійснення, наприклад, аналізу простору потрібно врахувати багато складових, тримати все це в голові, це майже енциклопедичні знання (Олена усміхається). Ну начебто можна розповісти, але це ж не програмування. Тут йдеться про вміння саме ВІДЧУВАТИ простір, а це натреновується роками.

— І це лише один із аспектів… Тобто самим спробувати оформити простір — марні старання?

Олена: Я можу розповісти про свій досвід. В одній із вальдорфських шкіл мене запитали: «Ти можеш провести майстер-клас з лесирування стін?». «Так, — відповідаю, — немає проблем». Отож, зібралися всі, хто бажав прийняти участь: близько 30 людей. Я розповідаю, що і як робити. Всі пробують, і виявляється, що із 30 людей приблизно троє розуміють про що йдеться. Такі речі неможливо перейняти за одне заняття.

— А чи можна робити якісь конкретні кроки для розвитку навичок, необхідних для оформлення простору?

Наталія: Для прикладу, можна самому зробити елемент інтер’єру: стіл, стілець, етажерку та подивитися які конкретні задачі вони вирішують.

Олена: Загалом дитяча кімната має забезпечувати певні задачі:

• зона сну;
• зона для навчання або творчості;
• зона для гри;
• зберігання речей;
• «секретні місця» (наприклад, шухляди, люки, тощо) — місця для зберігання чогось свого особливого;
• верхній ярус, затишні місця, де можна заховатися — це як будинок в будинку.

Також дитяча кімната має враховувати прогрес по віку, темп росту, можливість того, що з’явиться братик або сестричка, і обов’язково темперамент дитини.

Наталія: Темперамент має враховуватися як в лініях, так і в кольорі. Для меланхоліків і флегматиків, наприклад, будуть доречними спокійні плавні лінії предметів інтер’єру, для холериків — виразні, характерні. Цікаво, що у педагогіці використовують властивості впливу кольорів, коли, наприклад, потрібно допомогти заспокоїтися занадто активній дитині або зібратися дуже млявій, їм пропонують простір — частину кімнати, меблі, будиночок, тощо, де переважають «терапевтичні кольори». Це має досить вагомий вплив.
В інтер’єрі ж меланхолікам підійдуть м’які відтінки, флегматикам буде добре зосередитися серед синіх відтінків, а холерикам спокійно – в оточенні гарячих.

— Ці відтінки, про які ви говорите, вони ж не мають переважати у фарбі стін?

Олена: Так, це ті кольори, якими доповнюється основне лесирування кімнати. І синій для флегматика — зовсім не означає синю кімнату, це значить у певному місці (зона відпочинку) в колір стіни привноситься легкий відтінок синього. А для дітей дошкільного віку ми однозначно радимо робити його у кольорі інкарнату.

— Так, і от каверзне питання — чому саме інкарнат? Чому цей рожевий? Рожевий, навіть якщо кімната для хлопчика?

Наталія: Так, і не просто рожевий, а колір квітки персика. Цей колір несе із собою те душевне тепло, яке так важливе для дітей. А загалом це хороше поле для експериментів – спробувати, як ви почуваєтеся в оточенні того чи іншого кольору. І якщо рожевий аж ніяк не підходить, спробувати оформити в цей колір частину простору — наприклад, повісити рожеву завісочку біля ліжка.

Але в будь якому разі потрібно утриматися від оформлення стін шпалерами із футбольними м’ячами, клоунами, тощо. Це дуже негативно впливає на фантазію. Також малюнки на шпалерах розміщені завжди із якоюсь закономірністю. Це можна порівняти із музикою, в якій немає ритму (в якому інтервал між нотами може змінюватись), а лише розмір (в якому інтервал незмінний). Це несе в собі щось таке незрушне, мертве.

— А іще є питання, як привнести щось живе у наші квартири у формі таких ідеальних паралелепіпедів?

Олена: Так, ця задача, данина часу, виклик сучасності, можна сказати. Це питання має декілька рівнів вирішення. По-перше колір — за допомогою лесирування можна візуально наблизити або віддалити певні частини площини. По-друге — ре-дизайн, який передбачає пом’якшення кутів та додавання перехідних поверхонь.

Справа в тому, що сучасні люди дуже мало усвідомлюють переживання, які вони відчувають завдяки об’єктам простору навколо. Скажімо, я дивлюся в кут куба (в будь-який із кутів кімнати) і якщо прислухатися до своїх відчуттів, то можна помітити напруження в області голови. І це переживання, яке супроводжує нас щодня!

Наталія: І якщо ми додаємо перехідні площини, пом’якшуємо цей кут, то простір набуває цілісності, розмивається межа, розмежування. Назва органічна походить від слова організм. Ми всі без виключень сприймаємо простір навколо нас усім організмом – аж до фізичних проявів.

На архітектурних семінарах нам розповідали про досліди щодо впливу простору на самопочуття людини. І ось, наприклад, в місцях, де інтер’єр був дуже різкий, частіше звільнялися працівники.

Для себе можна теж спробувати досліджувати простір – спробувати відчути його жест, що він несе, як він на мене впливає. Можна це порівнювати і з евритмічними жестами також. Чи це відкритий А чи повністю закритий Е?

Олена: Одного разу у нас був досвід проекту, де зібралося коло людей, щоби спланувати простір відкритого майданчику. В процесі підготовчої роботи ми із рейок складали різні просторові конфігурації. Це викликало дуже сильні враження у учасників. За їх словами, раніше вони і гадки не мали, який вплив чинить на нас простір. Нажаль, той проект ми так і не закінчили — не вистачило ресурсу, а от втілити його в іншому місці теж не вдасться — він був прив’язаний до конкретної місцевості.

— А ви іще проводите такі семінари?

Олена: За запитом це можливо, якщо набереться група від 10 людей. Насправді, ця тема є дуже цікавою, але часто ці проекти впираються в ресурсні питання. Проте шанс в групі опрацювати можливості простору — це неймовірний досвід. Тому всіх, у кого відгукається ця тема, запрошуємо до співпраці.

— І справді, ця тема часто висвітлюється поверхнево, або… є різний досвід. Ми ж і надалі будемо звертатися до вас із питаннями про оформлення простору, про його вплив на людину та соціум.  

І наостанок дуже практичне питання про матеріали — що би ви радили використовувати?

Наталія: Ну, звісно, радимо натуральні матеріали. І тут теж є певні особливості. Якщо дерево покрите олією або олією-воском, воно зберігає свої природні якості, дихає, так би мовити. І спілкування з людиною залишається. А лак, олійна фарба – навпаки «консервує» дерево, і в цьому випадку якість взаємодії з матеріалом вже зовсім інша, можна сказати що ми контактуємо з лакованою поверхнею. Також, окрім дерева, є інші аспекти. Дуже важливим є світло! Це окрема тема, яку доцільно обговорити більш ретельно. Радимо обирати натуральні тканини. А для оформлення стін краще зупинитися на фарбах на водно-емульсійній основі. Акріл та латекс утворюють плівку, що не дихає, і це теж можна відчути, торкаючись такої поверхні.

За допомогою оздоблювальних матеріалів ми можемо дещо виправити «суворі реалії». І якщо стіни будинку «не живі», як це часто трапляється  зараз,  і утеплені пінопластом, то можна привнести всередину трішки життя завдяки натуральній основі матеріалів оздоблення та здоровим матеріалам та кольорам. Вдихнути життя за допомогою свідомих форм, що оздоровлюють.