Назва «вальдорфський», яку використовують у безлічі контекстів, має історію, що почалася більш як два сторіччя тому. Сьогодні сполучення зі словом «вальдорфський» всесвітньо відомі, і саме вальдорфські школи зіграли важливу роль у створенні образу цього імені. Яка історія прихована за терміном «вальдорфський»?

1763 рік відомий закінченням Семирічної війни, конфлікту між Європою та Америкою. Саме цього року, 17 липня у містечку Вальдорф поблизу Гейдельберга у сім’ї м’ясника народився Йоган Якоб Астор. У п’ятнадцять років він поїхав зі старшим братом до Лондона – вивчати ремесло майстрів, що виготовляють музичні інструменти. Але у Лондоні він надовго не затримався і вже у двадцять років, захопивши з десяток виготовлених власноруч інструментів, Йоган емігрував до Америки.

Там, у Новому Світі, він самотужки зробив блискучу кар’єру. Все почалося з того, що по прибутті Йоган Астор мріяв відкрити магазин музичних інструментів – на той час унікальний у Нью-Йорку.

Для втілення цієї мрії він важко працював на дорожніх роботах, а потім розгорнув торгівлю шкірою, і через деякий час став магнатом у цій галузі, утримуючи в своїх руках монополію на торгівлю з усіма портами Вест-Індійської компанії, Китаєм та Японією.

Можна сказати, що Астор був втіленням образу американської мрії тих часів. Але його душа не задовольнялася лише комерцією. Він заснував бібліотеку у Нью-Йорку, яку назвали його іменем (зараз вона має назву Публічної бібліотеки). Використовуючи фінансову та суспільну силу, компанія Астора створила благодійну організацію у рідному місті її засновника для підтримки молоді та допомоги літнім людям. Ця благодійна організація існує й донині, як жива згадка про людину, яка народилася у Вальдорфі. У телефонному довіднику Вальдорфа можна знайти близько двадцяти пунктів, що починаються з назви «Астор-».

А роль, яку зіграли люди з прізвищем Астор у англомовному світі, важко переоцінити. Перша леді у британському парламенті мала прізвище Астор. Прапраонук Йогана Якоба Астора мав основний пай газети The Times з 1922 до 1966 року.

У 1912 році прізвище Астор з’являється у трагічному контексті: коли «Титанік» вирушив у свою першу й останню подорож, на ньому знаходився один з Асторів, на ім’я Джек, який тоді загинув. Своєю появою славнозвісний готель «Вальдорф-Асторія» в Нью-Йорку завдячує дивовижній історії. Однієї холодно ї ночі, під час грози до маленького готелю у Філадельфії зайшли літні джентльмен та леді. Час був уже досить пізній, до того ж погода була погана, тому портьє, вибачившись,що у готелі немає вільних номерів, відвів їх до своєї комірчини. Він сказав: «Це, звичайно, не готель, але я спробую влаштувати вас якнайкраще. Щодо мене не хвилюйтесь – знайду собі якогось притулку до ранку». Вранці джентльмен промовив до портьє жартома: «Ви запропонували нам найкращий готель Сполучених Штатів. Я маю збудувати вам трохи більшого». Пройшло два роки, портьє забув про цей випадок, та раптом отримав листа від літнього джентльмена із запитанням, чи не забув він тієї нічної негоди. Лист запрошував портьє до Нью-Йорка. Чоловіки зустрілися на розі 5-ї авеню та 34-ї вулиці, навпроти великого розкішного будинку з червоного каменю. «Цей готель я збудував для вас», – промовив старий джентльмен, якого звали Вільям В. Астор. Так колишній портьє Джордж С. Больт став першим менеджером готелю «Вальдорф-Асторія» у Нью-Йорку.

Вальдорфська школа

За деякий час до описаних подій нащадки Йогана Якоба Астора заснували тютюнову компанію, яка співпрацювала з фермерами Південних штатів. Тоді суто американські продукти повсякденного вжитку індіанців ставали звичними і в Європі – картопля, жувальна гумка і, звичайно, тютюн.

Так у Старому Світі, у Штутгарті, виникла тютюнова фабрика, що отримала назву «Вальдорф-Асторія». У 1919 році Еміль Мольт, директор та співвласник фабрики, разом з Рудольфом Штайнером відкрили школу для дітей робітників фабрики. Школа отримала назву вальдорфської, а не школи Штайнера чи школи Еміля Мольта, і навіть не школи Астора, інакше сьогодні ми говорили б про «асторську освіту».

Вибір назви для школи – «вальдорфська» – був обумовлений усією попередньою історією імені, його репутацією гаранта успіху, якості та економічного благополуччя. З повагою до промисловців, людей ініціативних та улюбленців долі, можна провести паралелі між біографіями Йогана Якоба Астора та Еміля Мольта. Осиротівши у ранньому дитинстві, Еміль Мольт знайшов сили для того, щоб стати на ноги. Його впевненість у собі допомогла йому в самоосвіті та самовихованні.

Можна сказати, що перша вальдорфська школа змогла виникнути завдяки вдалому партнерству світів бізнесу та освіти. Її поява була актом інспірації, коли духовні поняття, принесені Рудольфом Штайнером, опустилися у світ економічної реальності, яку уособлював Еміль Мольт. Це зробило Рудольфа Штайнера засновником вальдорфської освіти, а Еміля Мольта – засновником першої вальдорфсько ї школи. На цьому шляху новий погляд Рудольфа Штайнера на соціальні взаємини з гарантією свободи у культурному житті (до якого належить і освіта) зробив перші кроки до реалізації.

Впервые опубликовано в журнале “Дитина” №1-2, 2003 г.