1869 року в столиці Шотландії проживав хлопчина років десяти. Його батько був художником –архітектором, а мати мала велику пристрасть до книжок. І на перший погляд все у сім’ї було добре, але ж це було не так. Батько хлопчика хоча і був (за словами сина) талановитим художником, проте мав постійні проблеми з алкоголем, тому в їхній родині частенько не вистачало коштів.

Наш герой полюбляв читати, і взагалі мав дуже різнобічні інтереси. Його улюбленим письменником був Майн Рід, а улюбленою книгою – «Мисливці за скальпами». Після того, як  Артуру виповнилося дев’ять років, батьки відправили його до школи-інтернату єзуїтів Ходеру, підготовчої школи для Стоуніхерса, а через два роки він вже перебрався до Стоуніхерса. Там викладали невелику кількість предметів: абетку, лічбу, граматику, синтаксис, поезію і риторику, а сам Артур розповідав, що в школі була жахлива їжа й учнів час від часу піддавали тілесним покаранням.

Ті роки для нього видалися дуже нелегкими, але саме тоді в школі-інтернаті Артур відчув у собі талант до вигадування різних історій. Він помітив, що оточений молоддю, яка із захопленням його слухає. Одного разу на різдвяних канікулах в 1874 році він поїхав на три тижні до своїх рідних у Лондон. Там він побував в театрі, зоопарку, цирку і в музеї воскових фігур мадам Тюссо.

Цікаво, а куди би ви сходили в першу чергу, аби опинилися у Лондоні?

Тим часом в житті юного письменника відбулися зміни на краще. І першою із них став завершальний рік навчання в тій страшній школі. За цей рік він встигає написати вірші і випустити журнал для коледжу, крім того він почав займатися спортом та захопився крикетом. Коли навчальний рік було завершено, Артур вирішив відправився вчити німецьку мову у Фельдкірх. У 1876 році отримав першу освіту та його батьки (мабуть як і всі батьки) теж хотіли, аби син їх наслідував. Проте Артур твердо вирішив, що хоче піти в медицину.

Таким чином він у 17 років стає студентом медичного університету в Единбурзі. Саме там юнак зустрічає друзів, які пізніше стануть відомими, як незрівнянні письменники: Джеймс Баррі та Роберт Льюіс Стівенсон. Але найбільше його вразив один з викладачів на ім’я Джозеф Белл, він був майстром спостережливості, логіки та аналізу і зіграв визначну роль в житті Артура, адже саме він став прототипом всесвітньо відомого Шерлока Холмса. Тож…чи здогадалися ви ким був цей юнак на ім’я Артур?

Паралельно з навчанням Дойлу довелося тяжко працювати на кількох роботах – аптекарем та фармацевтом, аби допомогти своїй родині, в котрій було семеро дітей. А вже весною 1879 року він  пише маленьке оповідання “Таємниця Санссанської долини”. Не зважаючи на те, що оповідання не було довершеним, Артур отримав винагороду, і це надихнуло його на подальшу працю. Паралельно із цим сім’ю Артура спіткало нещастя: здоров’я батька похитнулося через алкоголізм і його забрали до психіатричної лікарні. Так юнак зустрічає нове випробування. Тепер він один має годувати всю родину. У віці двадцяти років (навчаючись на третьому курсі) він отримав запрошення зайняти посаду хірурга на китобої “Надія”, що полював на тюленів неподалік Гренландії. Молодий медик був вражений жорстокістю цих людей! І, до речі, вся ця пригода описана в оповіданні “Капітан полярної зірки”.

У 1881 році юний письменник закінчив Единбурський університет, отримав ступінь бакалавра медицини та магістра хірургії і навіть встиг зайняти  посаду корабельного лікаря на судні “Mayuba”, котре мало маршрут між Ліверпулем та західним узбережям Африки. Але це тривало не довго, бо Артур від’їжджає до Портанута, де проходить свою першу практику. І, як завжди буває у початківців,має дуже мало клієнтів, тому в нього вдосталь часу працювати з літературою. Завдяки цій можливості він написав свої оповідання “Кістки”,“Блуменсдайський яр” і “Мій друг – вбивця”.

6 серпня 1885 року Артур пов’язує своє життя зі гарною та доброю жінкою Луїзою Хоукінс і вже через півроку році починає писати роман, який приніс йому велику славу. Десь через два роки роман був виданий в різдвяному щотижневнику Бітона за 1887 рік під назвою “Етюд у багряних тонах”. Він познайомив читачів із Шерлоком Холмсом  та доктором Ватсоном. А окремим виданням роман вийшов на початку 1888 року, ілюстратором якого був батько Артура – Чарльз. На кінець лютого 1888 року письменник закінчує ”Пригоди Михея Кларка”. Молодого письменника завжди приваблювали історичні романи, а улюбленими авторами були Мередін, Стівенсон, Вальтер Скотт, завдяки яким Дойл надихається писати й далі. На хвилі позитивних відгуків Дойл отримує від американського редактора “Ліппінкотс мегезин” пропозицію написати, ще одне оповідання про пригоди Шерлока Холмса. І в 1890 році в американських та англійських випусках цього журналу з’являється “Знак чотирьох”.

Вам могло здатися, що життя Конан Дойла протікає мирно та без всіляких дурних звісток, але це не так. В 1890 році з життя пішла сестра Артура Аннет. Це дуже вразило письменника, але завдяки наполегливості він зміг за півроку написати  декілька оповідань зі збірки “Білий загін” і його оголосили найкращим з часів “Айвенго”.

На цьому труднощі в житті молодого письменника не закінчуються. У травні 1891 року Дойл захворів на грип і декілька днів був при смерті, а після одужання сталася дивовижна річ –  несподівано він вирішив покинути медицину і зайнятись  літературою. І до кінця 1891 року Дойл стає дуже відомим завдяки виходу шостої частини пригод Шерлока Холмса “Людина з розсіченою губою”. В жовтні 1891 року “Стренд” попросив Дойла написати ще шість оповідань. Письменник сказав, що за свою роботу він візьме 50 фунтів (на той час йому здалося, що це великі гроші). На превеликий подив, редактор погодився! Рік потому журнал “Стренд” знову попросив письменника написати серію оповідань про Шерлока Холмса, але Дойл вже не хотів і вирішив: “Якщо назвати за роботу велику суму грошей, то вони відмовляться”. Тож він сказав, що оповідання коштуватимуть 1000 фунтів. Але редактор все одно погодився.

На початку 1893 року Дойл з дружиною їдуть на відпочинок до Швеції й відвідують Райхенбахський водоспад, там він дає собі обіцянку завершити роботу над оповіданнями про Шерлока Холмса не зважаючи на прохання своїх читачів та редактора.

Несподівано для всіх помирає батько Артура. Згодом він дізнається про хворобу дружини – туберкульоз і в решті решт сім’я переїзджаєа до Єгипта. Саме там Конан Дойл взявся за написання “Трагедії в Короско” (яка була створена на враженнях від Єгипта).

Коли в грудні 1899 року почалася англо-бурська війна, Артур йде добровольцем як лікар, і переможні бої дають читачам ще одну книгу “Велика бурська війна”. Кілька років потому Артур Конан Дойл все ж таки повертається до пригод Шерлока Холмса і пише оповідання “Собака Баскервілів”.

Того ж року Король Едвард VII нагороджує Дойла рицарським титулом за заслуги у англо-бурскій війні і стає Сером Артуром Конан Дойлем. Але та радість тривала недовго, бо пішла з життя дуже важлива для Дойла людина – його дружина…  А згодом у нього з’явилася нова родина, дружина надихає  його писати та писати далі. І завдяки цьому на сцені з’являються такі твори як: “Пістрява стрічка”, “Окуляри долі”, “Бригадир Жерар”. З часом народжуються діти Конан Дойла і він з родиною їде до Канади, аби читати лекції в 1914 році. Незбаром родина повертається додому через впевненість в майбутній війні з Німеччиною, і щоб розказати про це жителям Англії, письменник друкує статтю “Англія й наступна війна”. Там він пропонує побудувати тунель під Ла-Маншель, щоб забезпечити Англію провізією на випадок блокади. Перед початком війни (4 серпня 1914 року) Дойл вступає в загін цивільних добровольців, що був утворений на випадок вторгнення ворога на території Англії.

Після війни Конан Дойл сильно захопився окультизмом, що викликало глузування з боку преси. Вже на той час у нього були великі проблеми зі здоров’ям і, на жаль, після повернення з чергових подорожей у 1930 році він стає прикованим до ліжка. Одного разу Дойл зівбрав усі свої сили, піднявся з ліжка і пішов до саду. Коли його знайшли, він лежав на землі з проліском в руці. Сер Артур Конан Дойл покинув цей світ 7 липня 1930 року в отченні своєї родини. Його останні слова були адресовані дружині, він прошепотів: “Ви найкращі”.