Прошло несколько лет с тех пор, как я подготовила для малышей-дошкольников первую эвритмическую композицию. Тогда очень помогал весь предшествующий опыт вальдорфского воспитателя, ведь ежедневный хоровод в детском саду – близкий родственник эвритмического хоровода. И все же в начале было сложно, как, наверное, всегда сложно начинать. С тех пор у меня собралась небольшая коллекция рифмованных и ритмизированных историй и сказок, которые могут быть основой для игр с движением в детском саду, 1 и 2 классах.
Итак, нынешняя публикация – стихотворное переложение сказки братьев Гримм «Домовички». В годовом круге эта сказка особенно хороша незадолго до Рождества (когда и происходит ее действие) либо же во время летнего солнцестояния и праздника Ивана Купала. Правда, она так же естественно может воспроизводиться и в осеннее время глубинной активности природных элементарных существ, и в весеннее время внешней активности людей, в так называемое время мастеров – все это сделало ее для меня совершенно особенной.
Из моего опыта работы с этой сказкой я бы советовала предлагать ее младшим школьникам или старшим дошкольникам.
А теперь несколько слов о сказках, которые используются как основа для игр с движением. Их цельный сюжет может сыграть с вами злую шутку: может статься, что маленькие «сангвинички» не смогут долго сосредотачиваться и не удержат сюжетную нить до конца. Что может помочь в данной ситуации?
1) Сделайте вашу сказку похожей на лоскутное одеяло: чередуйте речевые картинки-образы с музыкальными, движение стоя на месте с общим движением в кругу или сидя, только пальчиками. Играйте темпом, силой своего голоса (в пределах разумного) – все это поможет привнести живительное дыхание и не даст никому заскучать. В магическом действии повторяющихся мотивов вы сможете убедиться, как только придадите им должное значение в композиции своей игры.
2) Очень хорошо иметь «в кармане» маленький любимый образ, который мог бы вписаться в любой сюжет. Например, такую птичку-зяблика, которая могла бы прилететь в любой момент на окошко или веточку в любую сказку. Такой знакомый фрагментик неизменно привлекает и собирает детей.
Также важно сказать о том, что касается вообще всего, что мы хотим делать вместе с маленькими детьми и для них, а сказок – особенно. Невероятная для взрослого степень доверия малышей ко всему, что к ним приходит, не позволяет педагогу оставаться на поверхности происходящего и быть недостаточно погруженным в существо сказки и, одновременно, в существа ожидающих, питающихся его речью и жестом детей. Младший возраст задает для нас в этом смысле высочайшую планку искренности и самообладания.
Как только чувствуешь, что по какой-то причине не вполне входишь в действие (не совсем здоров, не уверен из-за недостаточной подготовки, что-то мешает извне, к примеру, настойчивый стук в дверь), – сразу два десятка прекрасных зеркал покажут тебе тебя со всех сторон и изнутри тоже.
Вся степень твоей поверхностности будет перед тобой как на ладони в виде расконцентрированных малышей. И это очень ценный опыт. Только пусть его будет у вас не больше, чем вам необходимо.
С радостью предлагаю свой текст как основу. Совершенствуйте, изменяйте, создавайте новое. Успешной вам вдохновенной работы.
P.S. Для моих коллег-эвритмистов я даю колонкой справа комментарий, который может быть им полезен.
| Так давно, що й не згадати, | D. |
| Жив на світі швець завзятий. | W, E. |
| Черевички й чобітки | K і K ногами. |
| Шив на продаж залюбки. | L і K ногою. |
| «Тук-тук, молоток! | t, t, t. |
| Прибиваю каблучок. | k, k. (Ці два рядки можна ще раз ногами.) |
| Маю дратву, маю шило, | Два m однією рукою від себе вниз. |
| Черевички людям шию». | w. |
| От одного вечора побачив швець, що шкіри в нього лишився лише маленький шматочок. | W, E. m. |
| Розкроїв він його гарненько, | R, I. |
| Розкроїв він його рівненько. | R, I. |
| І заготовки поклав на столі. | P, A перед собою. |
| Було це вже надвечір, | E згори трохи вниз. |
| Ось вже й перша зірочка з’явилась на небі. | e, i вгорі. |
|
ПІСНЯ: Зіронька перша у вікно загляда, |
|
| А на ранок встав швець, глянув на стіл – і очам не повірив. | А. L, N–заперечення. |
| «Чудасія, подивись! | S. |
| Черевички десь взялись! | W. |
| Я їх ввечері кроїв, | R, I. |
| А вночі їх хтось пошив. | i, w вказівним пальцем. |
| Так майстерно, так чудесно, | A, E, A, E. |
| Що і я б так не зумів». | А, І (ці два рядки – ногами, наче милуючись черевичками). |
| На такий товар прекрасний | Т, А ногами. |
| Враз знайшовся покупець, | Р, Р. |
| І відлічив він шевцеві | l вказівним пальцем. |
| Повний грошей гаманець. | О. |
| ПІСНЯ: | |
|
«Як пішов я на базар, |
По колу, взявшись за руки, бадьорим кроком. |
| Так на неї задивився, | Дрібненько тупочучи до центру. |
| Аж за щось я зачепився». | Із центру назовні. |
| (Ці 2 рядки 2 рази) | |
| «Як пішов я на базар, Там побачив шубку…» і т.д. |
|
|
Останній раз: Як пішов я на базар, |
|
| Дядько швець не міркував – | W, E. |
| Шкіри гарної придбав, | B. |
| І м’якої, і міцної, | m, M відповідним характером. |
| Вже ж найкращу вибирав! | R, R. |
| Розкроїв із нею пару, | R, I. |
| Розкроїв із неї дві | R, I. |
| І залишив, як і завжди, Заготовки на столі. |
L на два рядки. |
| Поклав рівненько, Поклав гарненько. |
Р, А перед собою. |
|
ПІСНЯ: Зіронька перша у вікно загляда, |
|
| А на ранок – знов дива! | А, L. |
| Черевички! І не два! | W. |
| Пара – й пара – вже чотири! | P, P перед собою. |
| Та хіба ж таке бува?! | А. |
| Що настало за життя! | Т. |
| Шиється саме взуття! | m декілька разів, наче воно шиється. |
| От якось і каже шевцева жінка: | E, W. |
| «Любий мій, давай узнаєм, | B, N. |
| Хто нам так допомагає. | m, m, m. |
| Так дізнатися кортить, | N. |
| Хто так добре вміє шить!» | m, m, m. |
| Як стемніло-звечорніло, | E в образі «вечора», згори трохи донизу, наче накриваючи. |
| Тихо свічку запалили | і перед собою. |
| І сховались у кутку, | U. |
| За завісочку легку. | S перед собою, U. |
| (Останні два рядки – присівши) | |
| От опівночі в кімнаті | О знизу вгору, повільно підіймаючись. |
| Щось шурхоче, тупотить. | Sch, t, t, t. |
| Де не взялись – біля столу | L як образ дива. |
| Чоловічки два стоїть. | і, і. |
| Маленькі-малесенькі, | m, m. |
| Голенькі-голесенькі. | e, e. |
| Звідси до «не зробили все як слід» можна сидячи і всі жести – пальчиками. | |
| Заходились біля шкіри | d. |
| Швидко-швидко працювать. | sch, sch. |
| В рученятах дратва й шило | a, i. |
| Аж літають-мерехтять. | l, e, e, a. |
| «Тук-тук, молоток! | t, t, t. |
| Прибиваєм каблучок». | k, k. |
| Так трудилися, аж поки | d. |
| Не зробили все як слід. | b. |
| Потім – стриб з стола додолу – | На «потім» встаємо і стрибаємо. R-стрибок. |
| І пропали. Зник і слід. | L. |
| «Ти їх бачив? Чоловічки… | A, i, i. |
| Шиють гарні черевички, | W. |
| А в самих – ні сорочок, | S, О перед собою. |
| Ні панчішок, ні свиток! | P до ноги, Т до плечей. |
| Я пошию їм свитки, | Т. |
| І штанці, і сорочки. | sch, S. |
| Ще смугастенькі панчішки | P. |
| Я сплету їм залюбки!» | L, K ногами. |
| Як хотіли – так зробили. | H, B. |
| А як смерклось – на столі | L. |
| Замість шкіри розложили | L. |
| Подарунки для малих. | P. |
|
Поклали рівненько, |
Р, А перед собою. |
| А самі за завісочку – і дивляться. | S, u (присівши). |
| От опівночі в кімнаті | О знизу вгору, повільно підіймаючись. |
| Щось шурхоче, тупотить. | Sch, t, t, t. |
| Де не взялись – біля столу | L як образ дива. |
| Чоловічки два стоїть. | і, і. |
| Маленькі-малесенькі, | m, m. |
| Голенькі-голесенькі. | e, e. |
| «Що таке? Нема нічого – | N. |
| Ні гвіздків, ні молотка. | i, i, t. |
| Замість дратви – свитка гарна | T до плечей. |
| І сорочечка тонка!» | S, O. |
| «І у мене подарунки! | M обома руками до себе. |
| Глянь! Панчішки і штани! | P, Sch. |
| Ой як гарно, як чудово! | A, O вгору. |
| Одягнемось, як пани!» | P. |
| ПІСНЯ: | |
|
«Ми хлопчики-красунчики, |
Перші два рядочки – підстрибом по колу, другі два – дрібненько притупуєм. |
| Оділися паночками, Радієм і співаєм І каблучками новими Дрібно вибиваєм!» |
|
| На кожний куплет можна змінювати напрямок. Із старшими дітьми можна зробити танок в парах або в центрі може бути одна пара дітей. Також з цією пісенькою танцюючи можна повернутися з дітьми у коло (якщо ми в садочку) і завершувати казку вже сидячи на стільчиках. | |
| Так дотанцювали до дверей – і зникли. | N, N. |
| І більше не з’являлись. | |
| З того часу у шевця Було щастя без кінця! |
L на обидва рядки. |
практичні матеріали
Игра с движением для маленького ребенка
Младший возраст задает для нас высочайшую планку искренности и самообладания