Продовження. Початок тут, продовження – тут.

Автономія та саморегуляція

Є ще один дослідник, якого я хотів би представити. Його звати Рональд Гроссарт-Матічек (Ronald Grossarth-Maticek). Він народився в Угорщині, але вже багато років працює в Німеччині медичним соціологом. Його також цікавить взаємозв’язок між здоров’ям і душею. З цією метою він провів дослідження, в якому взяли участь десятки тисяч людей, за деякими з яких він спостерігав протягом десятиліть. Він наголошує, що коли йдеться про здоров’я, завжди слід враховувати багато факторів. Це було незвично. Часто, коли хтось хворів, шукали лише одну конкретну причину. Наприклад, у випадку раку легенів перше питання — чи людина курила. Це фізичні фактори. За словами Ернста Елліса, антропософського лікаря з Дутінхема, Нідерланди, вітамін В12 є важливим фізичним фактором, коли йдеться про життєву силу. Він спеціалізувався на хронічній втомі, написав цікаву книгу на цю тему та розробив покроковий план для постановки правильного діагнозу та вибору відповідного підходу. У всіх випадках він починає з того, що призначає пацієнтам вітамін В12 у вигляді ін’єкцій у високій дозі. Багато людей вже дуже добре реагують на це. Лише коли виявляється, що це не є причиною, він далі з’ясовує, чи є, наприклад, синдром вигорання.

Але повернімося до Гроссарта-Матічека. Отже, на здоров’я завжди впливає кілька факторів. Наприклад, генетичний фон. Якщо у вас є сімейна схильність до певних захворювань, ризик їхнього розвитку вищий. Звичайно, це не обов’язково, це також залежить від інших факторів. Зокрема, від психосоціального способу життя. Гроссарт-Матічек провів багато досліджень з цього приводу. Виявилося, що люди з певним захворюванням, наприклад раком або хворобою Альцгеймера, часто демонструють певну модель психосоціальної поведінки. Це не означає, що людина з такою моделлю поведінки автоматично захворіє, але ймовірність цього вища. Ці моделі поведінки формуються протягом тривалого часу. Наприклад, може статися так, що хтось втрачає кохану людину. Це боляче. Ви залишаєтеся наодинці з собою, цілісність вашого життя зазнає удару. Можуть розвинутися негативні почуття. Вони можуть стати настільки сильними, що починають жити власним життям, і людина фактично втрачає контроль. Через тривалий час цей стан може закріпитися у фізичному тілі. Утворюються ракові клітини, які починають розмножуватися, подібно до почуттів, що почали домінувати, вийшовши з-під контролю. Таким чином, психосоціальні патерни можуть через певний час призвести до фізичних розладів. Можна уявити безліч різних ситуацій, які зрештою стають тягарем для організму. Наприклад, коли тебе відкидає важлива для тебе людина або у випадку звільнення. Може бути й навпаки: відчуваєш занадто велику близькість й пригніченість від цього. Наприклад, у родині, де не маєш достатньо простору для себе і просто не хочеш протистояти цьому заради миру. Тоді цей стан душі також може через певний час конденсуватися в тілі та спричинити розлади або хворобу.

Ще один приклад — людина, яка дуже прагне до досконалості. Звісно, саме по собі це добре, коли хочеш робити все правильно. Але це може зайти занадто далеко. Може дійти до того, що власні помилки та слабкості більше не сприймаються. І якщо це стосується власних помилок, то такій людині також важко прийняти помилки та слабкості інших. Це швидше негативна базова позиція. Коли перфекціоніст застрягає в цьому на тривалий час, це стає дедалі більш гнітючим і може призвести до депресії.

Часто такі моделі поведінки формуються ще в дитинстві. Коли дитина не отримувала від батьків достатньо тепла та природної уваги, вона починає шукати компенсацію. Вона намагається робити все якнайкраще, аби все-таки привернути до себе увагу та заслужити визнання. Вона прагне уникнути помилок, щоб її не відштовхнули.

Тоді перед нами постає завдання навчитися, що слабкості також є частиною життя і нас самих, що ми все одно можемо бути тут і що ми вартісні та цінні, навіть коли робимо помилки. Ми можемо допомагати іншим, які роблять помилки, замість того, щоб засуджувати їх або навіть відкидати. Іноді це довгий шлях.

«Материнський голод»

Багато психологічних тягарів беруть свій початок у дитинстві. Коли в подальшому житті виникає напружена ситуація, ці дитячі тягарі можуть знову датися взнаки й ще більше ускладнити її. Наприклад, у разі втрати, відмови або відчуття, що тебе не помічають. У цьому контексті я хотів би звернутися до праць Келлі МакДеніелс. Вона написала книжку «Материнський голод» («Mother Hunger»). Книжка стосується людей, які отримали занадто мало турботи та захисту від матері. Залишається відкрита рана, яка постійно нагадує про себе і вимагає енергії. У напруженій ситуації це може знову датися взнаки. У таких випадках завжди існує голод за турботою та безпекою, що може стати тягарем. За даними МакДеніелс, 30% людей так чи інакше страждають від цього. Це дуже багато! Чоловіки також можуть страждати від цього. Але для жінок це додатковий тягар, оскільки мати є також наставницею для дочки, прикладом того, як жінка може жити в цій епосі і в цьому світі. Поняття «материнського голоду» стало загальноприйнятим діагностичним поняттям у психології. МакДеніелс пише про це з великою емпатією, а також вказує шляхи, як можна навчитися опрацьовувати цей тягар та справлятися з ним.

Еустрес і дистрес

Навантаження, спричинене однобічною моделлю поведінки або пережитим у дитинстві, не обов’язково призводить до хвороби чи виснаження. Багато людей здатні опрацювати почуття смутку, пригніченості чи страху та знайти для них своє місце, завдяки чому відновлюється внутрішня гармонія. Гроссарт-Матічек розрізняє позитивний і негативний стрес. Він називає їх еустресом і дистресом. Напруга може стати стресом для імунної системи. Але існує також позитивна напруга, наприклад, коли ми робимо щось, що робить нас щасливими або захопленими. Це надає нам енергії. Завжди існує баланс між позитивною та негативною напругою. Той, хто живе автономно, може утримувати баланс на позитивній стороні шкали та перетворювати негативну напругу на позитивну. Така людина може добре регулювати та контролювати своє життя. Це велике мистецтво, яке вимагає багато творчості. Ми завжди можемо шукати заняття, які дають енергію, радість і задоволення на додаток до тягарів. Це може бути що завгодно: хобі, спорт, музика, розваги, навчання, волонтерська робота. Кожен може заповнити це для себе.

Насправді завдання полягає в тому, щоб подолати ізоляцію та створити у своєму житті все більше злагодженості й індивідуальності завдяки способу життя, який нам підходить. Ми проникаємо у всі сфери свого життя і робимо його своїм, як етерне тіло проникає в організм у процесах життя. Гроссарт-Матічек також розробив у цьому сенсі «тренінг автономії».

Здоров’я важливе, але не завжди є найвищою цінністю в житті. Іноді ми вирішуємо зробити щось, що насправді перевищує наші сили або несе ризик. Але ми вважаємо це настільки важливим, що сприймаємо негативні наслідки як належне. Яскравим прикладом у цьому напрямку є люди в Україні, які вирішили захищати свою країну на фронті. Вони йдуть туди не заради здоров’я. Вони вважають це настільки важливим, що готові віддати за це своє життя. Звичайно, у воєнний час ці принципи стають ще більш актуальними. В Україні багато людей страждають від певного роду травм. Тому важливо розібратися з цим і шукати шляхи повернення до змістовного та сповненого надії способу життя. У цих складних обставинах люди можуть прискорити свій внутрішній розвиток або пройти ініціацію. Також у складних ситуаціях ми можемо запитати себе: чому це відбувається в моєму житті? Яке це має для мене значення і чи можу я з цього чогось навчитися?

Самоосвіта — робочі групи

(Педагогічні семінари або семінари з поглибленого вивчення створюють простір для самоосвіти для вихователів вальдорфських дитячих садків, які вже пройшли базовий курс підготовки. Ці семінари розпочалися у 1998 році в Чехії, а згодом поширилися на Словаччину та Нідерланди. До 2023 року їх проводив Корнеліс Богерд у Чехії, а потім цю роботу перейняла Емілка Віткова.)

У робочих групах ми підтримуємо людей, які хочуть працювати над своїм розвитком як вихователів маленьких дітей. Часто йдеться про дрібниці. Це нормально. У стосунках з маленькими дітьми «дрібниці» іноді стають важливими. Ми вже бачили, що цілісність нашого організму впливає на всі його частини. І навпаки. Коли ми вибираємо один аспект і працюємо над його трансформацією, це впливає на все наше життя.

Наприклад, одна вихователька дитячого садка розповіла, що її діти дуже непосидючі. Що вона могла з цим зробити… Ми розглянули ситуацію, поставивши низку запитань, і все стало зрозумілішим завдяки руховим вправам. Вона дійшла висновку, що насправді сама була досить неспокійною. Діти віддзеркалювали це від неї. Це здається дуже логічним, але іноді ми просто не можемо згадати найочевидніші причини. Ми пропускаємо їх повз. Тоді ця вихователька придумала для себе вправу, щоб попрацювати над своїм питанням.

Вона жила в селі, неподалік від дитячого садка. Тож щоранку вона йшла на роботу пішки. І, як це часто буває, коли живеш поруч, із дому виходиш в останню хвилину. Вона часто приходила до класу захекана, а діти іноді вже чекали на неї. Тепер вона вирішила виходити з дому набагато раніше й спокійно йти до свого дитячого садка. Вона могла насолоджуватися садами, рослинами та квітами, птахами й погодою, яка щодня була трохи іншою. І вона також приходила до дитячого садка трохи раніше. У неї залишався час, щоб спокійно підготувати деякі речі та налаштуватися внутрішньо на програму, яку вона підготувала на цей день.

Згодом вона стала спокійнішою та розслабленішою. І діти теж заспокоїлися. Мало-помалу у приміщенні запанувала зовсім інша атмосфера. І навіть члени її родини були раді, що мама відвідувала семінар, адже в домі також стало більше спокою та затишку.

Іноді дрібні речі, які здаються очевидними, мають найбільший ефект. Справа в тому, що ми маємо це робити… Зміна етерного тіла вимагає сильної волі, адже всілякі звички та настрої накопичувалися протягом тривалого часу.

Інша вихователька дитячого садка мала відчуття, ніби її дні схожі на трубопровід, через який прокачують воду. Вона відчувала, що її підганяють численні справи, які потрібно було зробити. Завжди було щось: ще треба було зробити те, а ще й оте… Тож не було ані хвилини перепочинку, не було дихання в дні, про що ми говорили раніше. Це дуже виснажує, і з часом ми б просто звалилися з ніг. Вона знайшла для себе рішення у вигляді… довгошерстого такси. Собаки, якого треба було вигулювати двічі на день. Наприклад, вона вигулювала собаку перед тим, як іти до дитячого садка, а коли поверталася з роботи, вигулювала його знову. Таким чином вона створила для себе простір у двох перехідних моментах. Перш ніж повернутися з роботи у сімейну метушню, де всі вже чекали на неї, вона могла перепочити з собакою. Ці переходи важливі як у повсякденному житті, так і в класі. Більше того, ввечері вона брала собаку на коліна на дивані і могла трохи погладити та обійняти його. Це також добре для етерного тіла…

Далі буде